Ухвала

від 29.01.2021 по справі 473/2335/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянув увідкритому судовомузасіданні, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 січня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 на повідомлення про підозру від 30.09.2020 року у кримінальному провадженні, № 12019150190000675 від 14.04.2019 року відносно ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Учасники судового провадження:

Прокурор ОСОБА_7

( в режимі відео-конференції з приміщення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області)

Захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_8 .

Підозрюваний ОСОБА_6

встановив:

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 на повідомлення про підозру від 30.09.2020 року у кримінальному провадженні № 12019150190000675 від 14.04.2019 року відносно ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Апелянт проситьухвалу слідчогосудді скасуватита постановитинову,якою задовольнитийого скаргув повномуобсязі.Скасувати повідомленняпро підозрувід 30.09.2020року відносно ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України у кримінальному провадженні № 12019150190000675 від 14.04.2019 року.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Апелянт не погоджується з оскаржуваною ухвалою, вважає її незаконною, необґрунтованою, необ`єктивною, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Вказує, що слідчий суддя, при вирішенні питання наявності або відсутності обґрунтованої підозри обмежився лише тим, що перерахував докази надані слідчим в обґрунтування підозри та зробив з цього висновок щодо обґрунтованості підозри, при цьому залишив поза увагою доводи сторони захисту з посиланням на конкретні обставини, що потребують дослідження під час судового розгляду щодо відсутності в наявних доказах існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення та фактично, розглядаючи скаргу сторони захисту, не надав оцінку її доводам.

Зауважує, що аналіз доказів зібраних слідчим та наданих в обґрунтування підозри свідчать про відсутність існування будь-яких фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_6 ймовірно вчинив злочин , крім того в наданих слідчим доказах містяться факти перекручування інформації.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду зі скаргою на повідомлення про підозру від 30.09.2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019150190000675 від 14.04.2019 року відносно ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Відмовляючи у задоволені зазначеної скарги, слідчий суддя зазначив, що підозра висунута ОСОБА_6 є обґрунтованою, відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при здійсненні повідомлення про підозру органом досудового розслідування було дотримано вимог положень ст.276-278 КПК України, за такого скарга захисника ОСОБА_5 необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали судового провадження, апеляційний суд встановив наступне.

Інститут повідомлення про підозру під час досудового розслідування у кримінальному провадженні регламентовано Главою 22 КПК України, яка регулює правові підстави та порядок повідомлення конкретної особи про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, підстави для його зміни, а також вимоги до змісту та реквізитів повідомлення про підозру як процесуального документу.

Правові підстави для повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, передбачені ч.1ст.276 КПК України, згідно з якою повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, повідомлення про підозру це процесуальне рішення слідчого або прокурора, яке ґрунтується на наявності у органу досудового розслідування достатніх доказів щодо вчинення особою кримінального правопорушення, поєднаному із внутрішнім переконанням слідчого та/або прокурора в контексті їх процесуальної незалежності та наявності у них повноважень на прийняття відповідного процесуального рішення.

З системного аналізу правової позиції ЄСПЛ (справа «Ферарі-Браво проти Італії») щодо наявності у кримінальному провадженні повідомлення про підозру в контексті його суті як процесуального рішення, вбачається, що момент повідомлення про підозру є початком одного з найважливіших етапів досудового розслідування, на якому орган досудового розслідування на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів готовий висловити припущення щодо вчинення певною особою кримінального правопорушення, з метою отримання можливості здійснення подальших слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій у кримінальному провадження, однією з головних умов для здійснення яких є наявність повідомлення особі про підозру. При цьому, згідно з вищевказаною позицією ЄСПЛ, обсяг доказів, наявних у розпорядженні органу досудового розслідування, не обов`язково повинен бути достатнім для пред`явлення конкретній особі обвинувачення у кримінальному провадженні та скерування справи до суду, оскільки можливість вирішення питання про наявність чи відсутність достатньої для цього кількості доказів і є основною метою повідомлення про підозру та вчинення подальших процесуальних дій.

Отже, надання слідчим суддею оцінки доказам, на яких ґрунтується підозра, можливе лише в межах перевірки їх достатності для повідомлення особі про підозру та не може завчасно вирішувати питання про їх допустимість та достовірність, обґрунтованість чи безпідставність в контексті вирішення питання про доведеність винуватості певної особи у вчиненні злочину та наявності в її діях ознак інкримінованого їй кримінального правопорушення, оскільки, ці питання можуть бути вирішені лише під час розгляду судом кримінального провадження по суті. При цьому, докази, на яких ґрунтується підозра, повинні бути отримані органом досудового розслідування в порядку та у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, та містити відомості, які могли б переконати стороннього спостерігача в тому, що ця особа має відношення до вчиненого кримінального правопорушення

Водночас, слідчий суддя повинен перевірити, чи не володіє орган досудового розслідування доказами, які спростовують уже отримані слідчим та прокурором відомості щодо можливої причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що є принциповим питанням при розгляді скарги на повідомлення про підозру в частині вирішення питання щодо обґрунтованості самої підозри.

Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Згідно із ст. 276-278 КПК України при розгляді скарги на рішення слідчого повідомлення про підозру, слідчий суддя має з`ясувати виконання слідчим положень кримінального процесуального закону в частині дотримання порядку повідомлення про підозру та наявності на день повідомлення про підозру достатніх доказів для підозри особи.

Вищевказаних засад, в тому числі застосування положень практики ЄСПЛ слідчим суддею дотримано в повному обсязі під час розгляду скарги захисника на повідомлення про підозру, оскільки, безпосередньо в судовому засіданні досліджено докази, надані слідчим на предмет доведення того, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

З огляду на викладене, є безпідставними доводи апелента в частині конкретизації обставин, зокрема, дослідження доказів та обставин вчинення злочину, оскільки такі доводи суперечать вищевикладеним засадам практики ЄСПЛ, вони зводяться фактично до з`ясування питань, що стосуються доведеності вини особи або спростування пред`явленого їй обсягу обвинувачення, що на даній стадії процесу не може бути встановлено.

Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею перевірені доводи скарги в повному обсязі та обґрунтовано відмовлено в задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 на повідомлення про підозру, оскільки такі вимоги скарги суперечать вимогам ст.ст.276-278 КПК України.

З огляду на це, слідчим суддею прийнято законне і обґрунтоване рішення і підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 січня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 на повідомлення про підозру від 30.09.2020 року у кримінальному провадженні, № 12019150190000675 від 14.04.2019 року відносно ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді