Постанова

від 01.02.2021 по справі 470/805/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

01.02.21

33/812/38/21

Справа №470/805/20

Провадження № 33/812/38/21

Категорія: ст.122-4, 124, ч.4 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 лютого 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Базовкіної Т.М.,

із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,

за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Терлецької Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову, яку ухвалив Березнегуватський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Лященка В.Л. у приміщенні цього суду 22 грудня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст. 124, ст.122-4, ст.124, ч.4 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

З протоколів про адміністративні правопорушення серії БД №260317, БД №260319 від 16 листопада 2020 р., вбачається, що 15 листопада 2020 р. о 16 год. 19 хв., рухаючись по вул. Веденка, 8 в с. Висунськ Березнегуватського району Миколаївської області, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 2105, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , був неуважним, не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив наїзд на паркан, завдавши матеріальної шкоди ОСОБА_2 , тим самим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Після цього ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, чим порушив вимоги п. 2.10 а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП.

З протоколів про адміністративні правопорушення серії БД №260316, БД №260318 від 16 листопада 2020 р., вбачається, що 15 листопада 2020 р. о 18 год. 25 хв., рухаючись по вул. Горіховій, 4 в с. Висунськ Березнегуватського району Миколаївської області, водій ОСОБА_1 , керуючи вищезазначеним транспортним засобом, був неуважним, не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив наїзд на паркан, завдавши матеріальної шкоди ОСОБА_3 , тим самим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Після цього ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, чим порушив вимоги п. 2.10 а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №260320 від 16 листопада 2020 р., вбачається, що 15 листопада 2020 р. о19.00 год. неподалік смт Березнегувате, біля Інгулецької зрошувальної системи № 11 ОСОБА_1 вживав алкоголь, а саме - 0,5 л пива, після дорожньо-транспортної пригоди за його участю, чим порушив вимоги п. 2.10 є Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вищевказаних адміністративних правопорушень визнав повністю. Пояснив, що він дійсно вчинив дві дорожньо-транспортні пригоди, покинув місце їх вчинення, оскільки побоювався відповідальності, та після цього вживав алкогольні напої, а саме - пиво, оскільки дуже перехвилювався.

Постановою судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2020 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст. 124, ст.122-4, ст.124, ч.4 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення: за ст.124 КУпАП - у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.; за ст.124 КУпАП - у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.; за ст. 122-4 КУпАП - у виді штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 грн.; за ст. 122-4 КУпАП - у виді штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 грн.; за ч.4 ст.130 - КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ст.36 КУпАП визначено остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, а також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.

Не погоджуючись із постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 статті 130 КУпАП скасувати, а справу - закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Апелянт вважає, що постанова є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, такою що, винесена з порушенням норм процесуального права, оскільки право на отримання належним чином мотивованого судового рішення є процесуальним елементом і складовою права на справедливий суд , гарантованого ст. 6 Конвенції та національним законодавством України.

Апеляційна скарга мотивована тим, що алкогольних напоїв ОСОБА_1 , і пива у тому числі, після вчинення ДТП не вживав, в стані алкогольного сп`яніння його ніхто не бачив, свідків та інших підтверджень цього немає, відповідний огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку не проходив. Вину в судовому засіданні він визнав за усіма ст.122-4, ст. 124, ст.122-4, ст.124 КУпАП, окрім за ч. 4 ст. 130 КУпАП. Шкода, яка була заподіяна його діями потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , повністю відшкодована шляхом відремонтування парканів, які були ним пошкоджені, потерпілі до нього матеріальних та моральних претензій не мають. Це сталося у зв`язку з технічними несправностями транспортного засобу - скат його автомобіля лопнув та автомобіль став некерованим, внаслідок чого стався наїзд на паркан ОСОБА_2 , а потім ОСОБА_3 . Більше того, алкоголь, як зазначає апелянт, він майже не вживає, за тривалий водійський досвід жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності за керування автомобілем у нетверезому стані. Він є пенсіонером, має незначну пенсію, доглядає за старенькою мамою та позитивно характеризуюся за місцем свого проживання. Крім того, належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у правопорушенні, передбаченому ч.4 ст.130 КУпАП, не надано, тоді як 15 листопада 2020 р. після ДТП він був на чергуванні, з працівниками поліції не бачився, не спілкувався та алкогольні напої після ДТП не вживав. Протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності було складено лише 16 листопада 2020 р. об 11 год. 05 хв., він був тверезий і працівникам поліції не пояснював, що після ДТП вживав алкогольні напої, а пройти відповідне медичне освідчення на стан алкогольного сп`яніння працівниками поліції запропоновано не було. Сам же протокол, яким ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП, є неналежним доказом, тому що свідки даної події у протоколі відсутні, пояснень про те, що він вживав алкоголь після ДТП - не давав, права, передбачені ст. 268 КУпАП, йому не роз`яснювали, у зв`язку з чим даний протокол не відповідає вимогам передбаченим ст. 256 КУпАП та є недопустимим доказом по справі.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Терлецької Т.О., які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124, частиною 4 статті 130 КУпАП, оскільки він порушив вимоги Правил дорожнього руху, що призвело до двох дорожньо-транспортних пригод, після чого покинув місця дорожньо-транспортних пригод та вживав алкогольні напої після вчинення дорожньо-транспортних пригод за його участю, тобто вчинив правопорушення, передбачені диспозиціями статей 122-4, 124, частини 4 статті 130 КУпАП.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає, що вони ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону.

Згідно з пунктом 12.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - Правила), під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Якщо недотримання зазначеної вимоги Правил спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, настає відповідальність, передбачена ст. 124 КУпАП.

Відповідно до п. 2.10 а Правил у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Порушення таких вимог тягнуть відповідальність, передбачену ст. 122-4 КУпАП.

У відповідності з п. 2.10 є Правил у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Невиконання вимог п. 2.10 є Правил утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Так, відповідно до ч. 4 статті 130 КУпАП вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП, за зазначених у постанові обставин ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, є законним і обґрунтованим та апелянтом не оскаржується.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).

Відповідно до вимог статей 245, 252 КУпАП, під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об`єктивне дослідження всіх обставин справи.

За змістом ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина 2 ст. 251 КУпАП).

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, за зазначених у постанові суду обставин ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, є законним та обґрунтованим.

Як вбачається з протоколів про адміністративні правопорушення серії БД № 260319 від 16 листопада 2020 року, серії БД № 260317 від 16 листопада 2020 року, серії БД № 260318 від 16 листопада 2020 року, серії БД № 260316 від 16 листопада 2020 року, серії БД № 260320 від 16 листопада 2020 року, ОСОБА_1 15 листопада 2020 року під час керування транспортним засобом ВАЗ 2105, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в с. Висунськ Березнегуватського району Миколаївської області був неуважним, не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив наїзд на паркан житлового будинку по АДРЕСА_2 , та паркан житлового будинку по АДРЕСА_3 , завдавши матеріальної шкоди потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , після чого залишив місця вчинених ним дорожньо-транспортних пригод та вжив алкогольні напої.

Факти, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 також підтверджені:

рапортами працівника поліції від 15 листопада 2020 р. з приводу звернень на лінію 102 потерпілої ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3 , які повідомили про вчинені ДТП, а саме - збиті автомобілем паркани їх домоволодінь, чим завдано матеріальних збитків обом потерпілим, та причетного до цього водія, який покинув місце вчинення обох ДТП;

заявами потерпілих від 15 листопада 2020 р., в яких вони просили притягнути до відповідальності ОСОБА_1 за нанесені матеріальні збитки внаслідок наїзду ним на паркан ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

довідками інспектора-криміналіста СВ Березнегуватського ВП від 15 листопада 2020 р. про результати розгляду заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якими потерпілим роз`яснено їх права щодо стягнення з ОСОБА_1 матеріальних збитків;

протоколами огляду місця події від 15 листопада 2020 р. та фототаблицями, згідно яких встановлено обставини вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортних пригод та пошкодження транспортного засобу і парканів потерпілих;

письмовим поясненням ОСОБА_1 від 16 листопада 2020 р., в якому останній підтвердив, що 15 листопада 2020 р. в с. Висунськ двічі вчинив ДТП, а саме - наїзд на паркани домоволодінь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тим самим пошкодив їх, та з обох місць пригоди поїхав, після чого вживав алкоголь;

письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 15 листопада 2020 р., згідно яких вона помітила як з парканом її будинку зіткнувся автомобіль синього кольору, за кермом якого був ОСОБА_1 . Після зіткнення останній поїхав з місця ДТП у невідомому напрямку;

письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_3 від 15 листопада 2020 р., згідно яких їй повідомила сусідка проте, що ОСОБА_1 в`їхав в огорожу її домоволодіння, чим пошкодив її, та покинув місце ДТП.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.130 КУпАП, повністю доведена вказаними доказами, які суд проаналізував в їх сукупності та взаємозв`зку, а постанова суду першої інстанції в цій частині є законною та обґрунтованою.

За такого доводи апеляційної скарги щодо помилкового встановлення судом обставин адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, та про недотримання працівниками поліції під час складання протоколу вимог закону не заслуговують на увагу та відхиляються апеляційним судом.

При цьому суд вірно дав оцінку усім обставинам щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінуємих йому діянь, зокрема, з огляду на відсутність його заперечень в суді щодо фактів, викладених в протоколах про адміністративні правопорушення, та повного визнання ним своєї вини.

Аргументи апеляційної скарги про невизнання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 4 статті 130 КУпАП, як при складанні протоколу про адміністративну відповідальність, так і в суді, суперечать наявним у справі, яка переглядається, доказам.

Так, в протоколі про адміністративну відповідальність серії БД № 260320 від 16 листопада 2020 року, викладені обставини щодо вживання ОСОБА_1 після вчинення ним дорожньо-транспортних пригод алкогольних напоїв. Також у протоколі викладені пояснення ОСОБА_4 про вживання ним 0,5 пива після наїзду на паркани. Протокол про адміністративну відповідальність підписаний ОСОБА_1 без зауважень та застережень.

Крім того, до протоколу про адміністративну відповідальність серії БД № 260320 від 16 листопада 2020 року додані пояснення ОСОБА_1 , в яких останній також зазначив про вживання ним алкогольних напоїв після вчинення 15 листопада 2020 року дорожньо-транспортних пригод.

Аналогічні пояснення ОСОБА_1 зафіксовані на відеофайлі з нагрудної камери поліцейського, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні суду першої інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 визнав вину у вчиненні усіх адміністративних правопорушень, зазначених у складених відносно нього 16 листопада 2020 року протоколах, зокрема за ч. 4 ст. 130 КУпАП, та пояснив, що через хвилювання вживав алкогольні напої після дорожньо-транспортних пригод, які скоїв. Те ж саме пояснив у відповідь на уточнююче запитання судді. Ці пояснення ОСОБА_4 зафіксовані у протоколі судового засідання від 22 грудня 2020 року і зауважень на нього він не подавав.

За такого, пояснення особи, яка притягається до відповідальності, зокрема визнання ним провини у вчиненні дій, передбачених ч. 4 ст. 130 КУпАП, належним чином зафіксовані.

В силу положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За такого провина ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 4 ст. 130 КУпАП, підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами, якими є протокол про адміністративне правопорушення та поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які були ним дані при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та у суді першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що відсутні свідки вчинення ОСОБА_4 правопорушення, визначеного ч. 4 ст. 130 КУпАП, та технічна фіксація цього порушення, не заслуговують на увагу, оскільки законом не передбачена обов`язковість підтвердження вчинення такого порушення за допомогою свідків. Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_4 неодноразово під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та в суді пояснював, що вживав алкогольні напої 15 листопада 2020 року після дорожньо-транспортних пригоді, які вчинив.

Щодо фіксації правопорушення за допомогою технічних засобів (ч. 3 ст. 283 КУпАП), то правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП, не відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які фіксуються в автоматичному режимі (пункт 1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі ).

Також не приймаються доводи апелянта про відсутність медичного освідчення ОСОБА_4 щодо факту алкогольного сп`яніння, оскільки об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП складає саме факт вживання алкогольних напоїв водієм після дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, а не стан сп`яніння, тому для доведення цього факту встановлення стану сп`яніння водія, направлення його на відповідний огляд не потребується.

Аргументи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративну відповідальність за ч. 4 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 не роз`яснювались права, передбачені ст. 268 КУпАП, спростовуються змістом протоколу серії БД №260320 від 16 листопада 2020 року про їх роз`яснення, який підписаний ОСОБА_1 .

Щодо наданих в суді апеляційної інстанції документів, які характеризують особу ОСОБА_1 , то ці документи суду першої інстанції не надавались, оцінені ним не були, але не впливають на обране судом адміністративне стягнення.

Викладені обставини вказують на те, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дав вірну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП з чим погоджується і апеляційний суд.

Враховуючи наведене, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 немає.

Керуючись статтями 283, 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Т.М. Базовкіна