Постанова

від 21.01.2021 по справі 507/1628/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5666/21

Номер справи місцевого суду: 507/1628/17

Головуючий у першій інстанції Гнатюк В. О.

Доповідач Ващенко Л. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2021 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Ващенко Л.Г.

суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,

за участі секретаря - Дубрянської Н.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю Агентство Атланта на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 13 лютого 2019 року (одноособово суддя Гнатюк В.О.) у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агентство Атланта до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агентство Атланта про визнання договорів недійсними, стягнення боргу та моральної шкоди,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

02.11.2017 р. товариство з обмеженою відповідальністю Агентство Атланта (далі-Товариство) звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 66 063, 40 гривень.

Позов обґрунтовано наступним.

17.02.2016 року між Товариство (виконавець) та ОСОБА_1 (замовниця) укладений договір №7/23 про надання послуг від 17.02.2016 року. Відповідно до п. 1. договору, виконавець зобов`язаний надати замовниці інформаційно-посередницькі послуги, пов`язані з придбанням замовницею об`єкта нерухомості, земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а замовниця зобов`язана сплатити надані послуги в розмірі, в строк та в порядку передбаченому договором. У відповідності до п. 6. договору, вартість послуг, що надаються виконавцем за договором складає суму в гривнях, що еквівалентна 4 000 доларів США за офіційним курсом НБУ, який станом 17.02.2016 року становив 2701.9798 гривень за 100 доларів США.

Пунтктом 7 договору визначено, що замовниця зобов`язується сплатити виконавцю вартість наданих послуг в наступному порядку: 14 995, 98 гривень, що еквівалентно 555 доларам США за офіційним курсом в момент підписання договору про наміри укласти угоду, в рахунок часткової оплати послуг, у відповідності до п.3 договору; решту винагороди у розмірі 93 083,20 гривень, що еквівалентно 3 445 доларам США за офіційним курсом в момент нотаріального посвідчення договору відчуження.

На виконання п.3 договору про надання послуг №7/23 від 17.02.2016 року цього ж дня укладений договір №7/23 про намір укласти угоду та сплачено частину винагороди, згідно із п.7 договору про надання послуг у розмірі 14 995,98 гривень, що еквівалентно 555 доларам США за офіційним курсом.

24.02.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Гурською В.С., запис в реєстрі №197. 24.02.2016 року відповідачка сплатила додаткову грошову суму у розмірі 27 019,79 гривень, що еквівалентно 1 000 доларів США за офіційним курсом, та зобов`язалася сплатити залишок за надані їй інформаційно-посередницькі послуги у розмірі 66 063,40 гривень, що еквівалентно 2 445 доларам США за офіційним курсом, не пізніше 24.08.2016 року.

Посилаючись на те, що станом на 27.10.2017 року відповідачка не виконала свої зобов`язання за договором, не сплативши позивачу кошти за надані їй інформаційно-посередницькі послуги у розмірі 66 063, 40 гривень, еквівалент 2 445 доларам США, позивач просив про задоволення позову.

16.10.2018 р. відповідачка ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом до Товариства, і, уточнивши позов, просила визнати договори недійсними, стягнути заборгованість і відшкодувати моральну шкоду.

Зустрічний позов обґрунтовано наступним.

Договір про намір укласти угоду № 7/23 від 17.02.2016 р. укладений не із власником земельної ділянки, а з громадянином ОСОБА_3 , який не мав повноважень на укладення договору. Всупереч ст. 524 ЦК України, у договорі про надання послуг № 7/23 від 17.02.2016 р. грошове зобовязання визначене у доларах США, крім того, позивачем послуги не були надані , зобов`язання не виконане належним чином, підтверджень виконання послуг, згідно акту приймання-передачі, немає.

Посилаючись на викладене, просила суд визнати недійсними договір №7/23 про надання послуг від 17.02.2016 року та договір №7/23 від 17.02.2016 року про намір укласти угоду, стягнути з Товариства борг в сумі 93 915 грн. і моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 13.02.2019 року Товариству відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні зустрічного позову до Товариства.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

Товариство не погодилось із рішенням суду від 13.02.2019 року і в особі представника подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови Товариству у позові за первісним позовом скасувати, постановити нове рішення про задоволення первісного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга представника апелянта зазначає :

Єдиною підставою для відмови у позовних вимогах судом визначено те, що в договорі про надання послуг зобов`язання не виражене в грошовій одиниці - гривні, у зв`язку з чим грошові кошти не можуть бути стягнуті зі ОСОБА_1 , що не відповідає дійсності і випливає з договору про надання послуг №7/23 від 17.02.2016 року, який доданий до первісної позовної заяви.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Ця норма кореспондується із приписами ст. 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Пунктом 6 договору про надання послуг визначено, що вартість послуг, що надаються виконавцем за договором складає суму в гривнях, що еквівалентно 4 000 доларів США за офіційним курсом. Також пунктом 7 договору встановлено порядок оплати вартості послуг, який передбачає, що: частину винагороди у розмірі суми, еквівалентної 555 доларам США за офіційним курсом, замовник сплачує виконавцю в момент підписання договору в рахунок часткової оплати послуг у відповідності до п. 3. договору; іншу частину винагороди у розмірі суми, еквівалентної 3 445 доларам США за офіційним курсом, замовник сплачує виконавцю в момент нотаріального посвідчення договору відчуження.

У договорі про надання послуг від 17.02.2016 року сторони визначили грошовий еквівалент зобов`язання в доларах США. При поданні позовної заяви було здійснено розрахунок суми стягнення для визначення ціни позову, сплати судового збору за офіційним курсом на день укладання сторонами договору про надання послуг від 17.02.2016 року та здійснення ОСОБА_1 першого платежу за договором (офіційний курс НБУ на 17.02.2016 року становив 2701,9798 гривень за 100 доларів США).

Позовною вимогою за поданою Товариством позовною заявою є грошова сума в гривнях, що еквівалентна 2 445 доларам США, яка за офіційним курсом на день укладення договору про надання послуг і здійсненні першого платежу за договором складала 66 063,40 гривень.

Суд, при винесенні рішення, зробив висновок, який не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до винесення в частині незаконного рішення.

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

У відзиві на скаргу представник ОСОБА_1 зазначає :

Апелянт, всупереч п.п.5,6 ч.2 ст. 356 ЦПК України, в скарзі не навів жодних доказів, в чому саме підлягає незаконність рішення суду першої інстанції. Зі скарги вбачається, що Товариство не погоджується з рішення суду першої інстанції тому, що воно не відповідає особистим вимогам апелянта, його суб`єктивним очікуванням.

ОСОБА_1 вважає, що рішення суду слід залишити без змін, а скаргу без задоволення.

В скарзі апелянт зазначає, що ОСОБА_1 нібито отримала від апелянта інформаційно-посередницькі послуги щодо придбання земельної ділянки, однак це не відповідає дійсності. З матеріалів справи вбачається, що саме ця основна мета не була досягнута, адже Товариство неналежно виконало свої обов`язки за договором про надання послуг та за договором про намір укласти правочин від 17.02.2016 року, вводячи ОСОБА_1 в оману шляхом підміни власника земельної ділянки.

ОСОБА_1 вважала, що вона уклала договір із ОСОБА_3 , а виявилось, що він не має відношення до ділянки, а власником є ОСОБА_2 , при цьому, вказану інформацію ОСОБА_1 виявила самостійно без участі Товариства.

Постає питання яку роботу виконало Товариство, якщо до тієї роботи, на яку його наймали, а саме, надавати інформаційно-посередницькі послуги, Товариство не має.

Згідно ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, іноземна валюта використовується у випадках та порядку, встановлених законом, а відповідно до ст. ст. 524, 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виражене і виконане у гривні. Ціни на товари, призначені для реалізації на внутрішньому ринку України встановлюються виключено у валюті України. Тому апелянт помилково вважає, що у позові відмовлено з формальної причини.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.

17.02.2016 року між Товариством (виконавець) та ОСОБА_1 (замовниця) укладений договір №7/23 про надання послуг від 17.02.2016 року (далі-Договір 1,а.с.5 т.1).

Відповідно до п. 1. Договору 1, виконавець зобов`язаний надати замовнику інформаційно-посередницькі послуги, пов`язані з придбанням замовником об`єкта нерухомості, земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а замовниця зобов`язалась сплатити за надані послуги в розмірі, в строк та в порядку передбаченому договором. Пункт 6 Договору 1 визначає, що вартість послуг, які надаються виконавцем за договором складає суму в гривнях еквівалент 4 000 доларам США за офіційним курсом. Пунтктом 7 Договору 1 визначено, що замовниця зобов`язується сплатити виконавцю вартість наданих послуг в наступному порядку: еквівалент 555 доларам США за офіційним курсом в момент підписання договору про наміри укласти угоду, в рахунок часткової оплати послуг, у відповідності до п.3 договору; решту винагороди еквівалент 3 445 доларам США за офіційним курсом в момент нотаріального посвідчення договору відчуження.

На виконання п.3 договору 1, 17.02.2016 року між Товариство, ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_4 і ОСОБА_5 укладений договір №7/23 про намір укласти угоду (далі-Договір 2, а.с.6 т.1).

24.02.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Гурською В.С., запис в реєстрі №197 (а.с.7 т.1).

24.02.2016 року ОСОБА_1 сплатила додаткову грошову суму у розмірі 1 000 доларів США і зобов`язалась сплатити залишок за договором у розмірі 2 445 доларів США не пізніше 24.08.2016 року (а.с.5 зворот т.1).

02.11.2017 р. Товариство звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 66 063, 40 гривень (а.с.2-4 т.1).

Заочним рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 11.01.2018 року позов Товариства задоволений (а.с.32 т.1).

Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 24.09.2018 року заочне рішення суду від 11.01.2018 року скасовано (а.с.2 т.2).

16.10.2018 року ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом про визнання договору недійсним і стягнення грошових коштів, який у подальшому уточнила (а.с.14-18,57-60 т.2).

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 24.09.2018 року 13.02.2019 року Товариству і ОСОБА_1 відмовлено у позовах (а.с.98-100 а.с.2).

Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались.

Між сторонами виникли правовідносини із зобов`язань, які регулюються нормами ЦК України.

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, відмовляючи Товариству у позові про стягнення 66 063,40 гривень виходив з того, що зобов`язання у договорі виражене не у грошовій одиниці України - гривні (а.с.99,100 т.2).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду в цій частині з таких підстав.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. ст. 525 ч.1, 526 ч.1, 527 ч.1, 530 ч.1, 629 ч.1 ЦК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

17.02.2016 року між Товариством і ОСОБА_1 укладений Договір 1, відповідно до п.1 якого Товариство зобов`язалось надати ОСОБА_1 інформаційно-посередницькі послуги, пов`язані із придбанням земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 зобов`язалась сплатити Товариству за надані послуги в розмірі, у строк та у порядку передбаченому договором. Пункт 6 Договору 1 визначає, що вартість послуг, які надаються виконавцем за договором складає суму в гривнях, що еквівалентна 4 000 доларам США за офіційним курсом НБУ , а п. 7 Договору 1 визначено, що ОСОБА_1 зобов`язується сплатити Товариству вартість наданих послуг в наступному порядку: еквівалент 555 доларам США за офіційним курсом в момент підписання договору про наміри укласти угоду (в рахунок часткової оплати послуг, у відповідності до п.3 договору); решту винагороди еквівалент 3 445 доларам США за офіційним курсом в момент нотаріального посвідчення договору відчуження.

17.02.2016 року між Товариством, ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_4 і ОСОБА_5 укладений Договір 2.

24.02.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Гурською В.С., запис в реєстрі №197.

24.02.2016 року ОСОБА_1 сплатила додаткову суму авансу у розмірі 1 000 доларів США за офіційним курсом і зобов`язалась сплатити залишок за договором у розмірі 2 445 доларам США не пізніше 24.08.2016 року (а.с.5 зворот т.1, а.с.20 зворот т.2).

Зважаючи на те, що Товариство виконало перед ОСОБА_1 прийняті на себе зобов`язання (надало інформаційно-посередницькі послуги із придбання (відчуження) об`єкту нерухомості за адресою АДРЕСА_1 ), що випливає з Договору 1 і підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 24.02.2016 року, а відповідачка зобов`язалась за надані Товариством послуги сплатити еквівалент 4 000 доларів США, однак своє зобов`язання перед Товариством виконана частково в еквіваленті 1 555 доларів США, вимоги Товариства про стягнення еквівалента 2 445 доларів США - 66 063,40 гривень є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню судом апеляційної інстанції.

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи представника Товариства у скарзі щодо необґрунтованості відмови у позові з підстав того, що зобов`язання у договорі виражене не у грошовій одиниці України - гривні, прийняті до уваги і є підставою для скасування рішення суду в цій частині.

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу , якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ст. 533 ч.ч.1,2 ЦК України).

У договорі про надання послуг від 17.02.2016 року сторони договору визначили грошовий еквівалент зобов`язання у доларах США. Товариство, звертаючись із позовом у позовній заяві здійснило розрахунок суми стягнення у гривнях за офіційним курсом на день укладання сторонами договору про надання послуг від 17.02.2016 року та здійснення ОСОБА_1 першого платежу за договором (а.с.2-4 т.1).

Оскільки договором між сторонами визначений порядок сплати грошових коштів в еквіваленті до долара США, грошове зобов`язання відповідачка повинна виконати шляхом сплати грошових коштів у гривняхза офіційним курсом відповідної валюти на день платежу .

Доводи представника відповідачки у відзиві на скаргу, що Товариство неналежно виконало свої обов`язки за договорами про надання послуг та про намір укласти правочин від 17.02.2016 року, вводячи ОСОБА_1 в оману шляхом підміни власника земельної ділянки, ОСОБА_1 вважала, що вона уклала договір із ОСОБА_3 , який не має відношення до ділянки власником якої є ОСОБА_2 , - до уваги не приймаються.

Договір про надання послуг від 17.02.2016 року і договір про намір укласти правочин від 17.02.2016 року, у встановленому законом порядку, не визнані недійсними.

Зі змісту договору про намір укласти правочин від 17.02.2016 року вбачається, що ОСОБА_3 виступав лише як представник ОСОБА_2 .

Товариство виконало перед ОСОБА_1 прийняті на себе зобов`язання щодо інформаційно-посередницьких послуг з придбання ОСОБА_1 об`єкту нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 24.02.2016 року.

Відповідачка, стверджуючи про невиконання Товариством своїх обов`язків за договором 1 і договором 2, всупереч вимог закону, вказані обставини належними і допустимими доказами, не довела.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Встановлено порушення відповідачкою зобов`язання перед Товариством щодо розрахунків за надані послуги, тому порушене право позивача підлягає захисту судом апеляційної інстанції.

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ст. 376 ч.1, ч.2 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову Товариству у позові, рішення суду в цій частині не відповідає обставинам справи, суд порушив і неправильно застосував норм матеріального права - ст. ст. 525 ч.1, 526 ч.1, 527 ч.1, 530 ч.1, 533 ч.ч.1,2, 629 ч.1 ЦК України, рішення суду підлягає скасуванню частково з прийняттям нового рішення про задоволення позову Товариства.

Рішення суду в частині відмови ОСОБА_1 у зустрічному позові, особи, які беруть участь у справі, у встановленому законом порядку, не оскаржили.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.ч.1,2 ЦПК України).

Рішення суду в частині відмови Товариству у позові підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову Товариства, тому Товариство має право на відшкодування судових витрат, які документально підтверджені, у вигляді судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 1 600 гривень і 2 400 гривень за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (а.с.1 т.1, а.с.108 т.2).

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.ч.1,2,381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю Агентство Атланта - задовольнити.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 13 лютого 2019 року в частині відмови у позові товариству з обмеженою відповідальністю Агентство Атланта до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Агентство Атланта до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агентство Атланта (ідентифікаційний № 31907898) грошові кошти у розмірі 66 063,40 гривень і судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 1 600 гривень та 2 400 гривень за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і, відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови суду складено 01.02.2021 року.

Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко

Є.С. Сєвєрова

Г.Я. Колесніков