Постанова

від 28.01.2021 по справі 366/2997/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/1624/2021

справа №366/2997/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в зал суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Тетервак Н.А.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "УКРАЇНСЬКІ МАКАРОНИ", Реєстраційної служби Іванківського міжрайонного управління юстиції, третя особа: ОСОБА_2 про припинення трудових відносин, зобов`язання внести зміни до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі про зміну керівника юридичної особи,-

встановив:

В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, та просив ухвалити рішення, яким:

- визнати припиненими трудові відносини між ним та ТОВ "УКРАЇНСЬКІ МАКАРОНИ" з 16 вересня 2019 року за ініціативою працівника на підставі пункту 4 статті 36, статті 38 КЗпП України;

- визначити порядок виконання рішення шляхом направлення його до держаного реєстратора Центру надання адміністративних послуг при Іванківській районній державній адміністрації з метою проведення державним реєстратором юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії щодо змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "УКРАЇНСЬКІ МАКАРОНИ", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ "УКРАЇНСЬКІ МАКАРОНИ".

Вимоги обґрунтовує тим, що на підставі наказу від 23 квітня 2001 року №20-К призначений на посаду генерального директора товариства.

На теперішній час учасниками товариства є він (20% відсотків статутного капіталу товариства) та ОСОБА_2 (80% відсотків статутного капіталу товариства).

Відповідно до статуту товариства вищим органом управління товариства є загальні збори учасників, виключно до компетенції яких віднесено питання звільнення генерального директора.

01 березня 2019 року ним подана заява про звільнення.

13 серпня 2019 року направив поштове повідомлення, яке було вручено 02 вересня 2019 року, на ім`я ОСОБА_2 про скликання зборів на 16 вересня 2019 року із зазначенням часу та місця їх проведення, проте у визначені час та місце ОСОБА_2 не прибула, відтак збори були неповноважними.

Посилаючись на викладені обставини, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено:

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 , як генеральним директором, та ТОВ "УКРАЇНСЬКІ МАКАРОНИ" за ініціативою ОСОБА_1 на підставі пункту 4 статті 36, статті 38 КЗпП України, з 08 липня 2020 року, з часу ухвалення рішення.

Рішення є підставою для виключення ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "УКРАЇНСЬКІ МАКАРОНИ", як керівника ТОВ "УКРАЇНСЬКІ МАКАРОНИ".

В іншій частин вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ "УКРАЇНСЬКІ МАКАРОНИ" на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі посилається на те, що просив ухвалити рішення про звільнення його з 16 вересня 2019 року, що відповідає частині 1 статті 38 КЗпП України, проте рішення суду в цій частин не відповідає вимогам закону.

Щодо іншої вимоги та, відповідно іншої частини рішення вказує, що вимога сформульована з урахуванням положень частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців".

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав.

Третя особа ОСОБА_2 отримала ухвалу про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги, але в подальшому судову кореспонденцію не отримувала, відзив на апеляційну скаргу не надала.

Центром надання адміністративних послуг Іванківської районної державної адміністрації подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що обов`язковим документом для здійснення такої реєстраційної дії, як внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про органи управління юридичної особи, а саме керівника (в тому числі на підставі рішення суду), є рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну зазначеної особи та/або про її звільнення/призначення. Просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції установлено, що відповідно до даних протоколу №9 загальних зборів учасників ТОВ "УКРАЇНСЬКІ МАКАРОНИ" від 23 квітня 2001 року призначено в.о. генерального директора ОСОБА_1 на посаду генерального директора ТОВ "УКРАЇНСЬКІ МАКАРОНИ".

23 квітня 2001 року видано наказ №20-К за підписом генерального директора ОСОБА_1 , що він приступає з 23 квітня 2001 року до виконання своїх службових обов`язків.

Згідно даних виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12 грудня 2017 року щодо ТОВ "УКРАЇНСЬКІ МАКАРОНИ" ОСОБА_1 є керівником.

Відповідно до пункту 4.1 та 10.3 статуту ТОВ "УКРАЇНСЬКІ МАКАРОНИ", затвердженого загальними зборами учасників ТОВ "УКРАЇНСЬКІ МАКАРОНИ", протокол №67 від 24 листопада 2017 року, учасниками товариства є ОСОБА_2 (80% відсотків статутного капіталу товариства) та ОСОБА_1 (20% відсотків статутного капіталу товариства).

Згідно із пунктом 12.1 статуту органами управління Товариством є

- Загальні збори учасників Товариства;

- Генеральний директор (виконавчий орган товариства).

Згідно із підпунктом 3 пункту 12.2.2 статуту до виключної компетенції зборів належить утворення і відкликання виконавчого органу товариства; призначення і звільнення генерального директора товариства.

Згідно із пунктом 12.7 статуту збори можуть бути ініційовані на вимогу виконавчого органу товариства, який має не менш як 10% голосів.

Позивачем адресована заява (без дати) загальним зборам товариства про його звільнення з 01 березня 2019 року.

Нотаріально посвідченою заявою від 13 серпня 2019 року (дата вчинення нотаріальної дії - 07 лютого 2020 року) позивач повідомив товариству своє прохання про звільнення з 16 вересня 2019 року на підставі статті 36 КЗпП України.

Заявою від 13 серпня 2019 року позивач повідомив ОСОБА_2 про проведення загальних зборів учасників товариства 16 вересня 2019 року о 10 год. за місцем знаходження товариства. Заява містить повідомлення про порядок денний, а саме звільнення ОСОБА_1 з просади генерального директора та призначення нового.

Відповідно до даних опису вкладення у цінний лист з описом вкладення відправлення здійснено 13 серпня 2019 року.

Ухвалюючи рішення про звільнення суд дійшов висновку про наявність порушених прав, які підлягають відновленню судом. Зазначаючи дату звільнення, суд першої інстанції зазначив, що позивач був зареєстрований в ЄДРЮОФОПГФ як керівник юридичної особи, відповідно мав права, обов`язки та повноваження, які на нього були покладені.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до пункту 4 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до статті 38 КЗпП України:

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру". Стаття 8 Конвенції "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом". Поняття "приватне життя" в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя". (OLEKSANDR VOLKOV v. UKRAINE, №21722/11, §165, ЄСПЛ, від 09 січня 2013 року).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини слід зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям "приватне життя".

Підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 КЗпП України, серед яких такі як угода сторін, закінчення строку такого договору, його розірвання з ініціативи працівника або з ініціативи власника тощо. Позивач просив припинити трудові правовідносини з товариством на підставі частини першої статті 38 КЗпП України - з ініціативи працівника.

Вирішення спору в частині безпосередньо припинення трудових відносин сторонами не оскаржується, відтак апеляційний суд в цій частині не переглядає рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо визначення дати звільнення та вказує на таке.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає, що свідчить про певні прогалини у національному законодавстві.

Щодо висновків суду в частині звільнення з посиланням на наявність у ЄДРЮОФОПГФ інформації про позивача як керівника юридичної особи, як перешкоду для прийняття рішення про звільнення у певну дату, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із окремим змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"

1. Відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі:

1) відповідних заяв про державну реєстрацію;

2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій;

3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

2. В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб:

12) відомості про органи управління юридичної особи;

13) відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи;

Згідно із статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"

1. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

2. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

3. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

4. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

5. Вимоги цієї статті не застосовуються у правовідносинах, що регулюються законодавством України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, щодо статусу відомостей про кінцевих бенефіціарних власників.

Інформація, що міститься ЄДРЮОФОПГФ має важливий аспект як у сфері державного управління, так і у сфері забезпечення учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців.

При цьому, право на працю є вільним, воно забезпечує можливість заробляти собі на життя, яке охороняється статтею 27 Конституції України.

Ураховуючи, що позивач попередив відповідача про припинення трудових відносин 2 вересня 2019 року, тобто дотримався формальних процедур для прийняття уповноваженим органом рішення щодо звільнення, яке не було прийнято з незалежних від нього підстав, подальша праці може уважатися такою, що суперечить інтересам працівника та суперечить статті 43 Конституції України, відтак вимоги в частині визначення дати звільнення 16 вересня 2019 року є обґрунтованими, не суперечать трудовому законодавству та не можуть бути обмежені.

Щодо іншої вимоги апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно із статтею 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань":

1. Державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі:

1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації;

2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо:

визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу;

визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи;

заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій;

накладення/зняття арешту корпоративних прав;

зобов`язання вчинення реєстраційних дій;

скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі;

виділу юридичної особи;

провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи;

відміни державної реєстрації припинення юридичної особи;

припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи;

відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію;

3) рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до статті 34 цього Закону.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 24 грудня 2019 року у справі №758/1861/18 зазначив, зокрема: "Суд апеляційної інстанції помилково задовольнив вимогу позивача про виключення з ЄДРПОУ запису про директора ТОВ "Слаф Реагент" Волощука С.В., оскільки суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру. Разом з цим задоволення такої вимоги не вплинуло на правильність вирішення апеляційним судом спору по суті, а тому не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. При цьому, Верховним Судом взято до уваги те, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ, а тому такі висновки апеляційного суду є такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

Тобто, при вирішенні цієї справи фактично не є необхідністю визначення порядку виконання рішення шляхом направлення його до державного реєстратора із вказівками про необхідність проведення певних дій, оскільки такі дії є обов`язком державного реєстратора. При цьому визначене судом формулювання в резолютивній частині рішення є таким, що забезпечує його виконання і більшої деталізації не вимагає.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року змінити в частині дати звільнення, у зв`язку із чим другий абзац резолютивної частини рішення викласти в такій редакції.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 , як генеральним директором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ МАКАРОНИ" за ініціативою ОСОБА_1 на підставі пункту 4 статті 36, статті 38 Кодексу законів про працю України, з 16 вересня 2019 року.

Рішення суду в іншій оскарженій частині залишити без змін.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ МАКАРОНИ" на користь держави 1152,60 грн. судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 лютого 2021 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова