Ухвала

від 20.01.2021 по справі 554/9238/20

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 20.01.2021 Справа № 554/9238/20

Провадження №1-кс/554/48/2021

УХВАЛА

іменем України

20 січня 2021 року м.Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №4202017000000200 від 25 вересня 2020 року,-

В С Т А Н О В И В :

Слідчий звернувся до суду із вказаним клопотанням, погодженим із прокурором, у якому просить накласти арешт на транспортний засіб вантажний автомобіль марки «DAF XF 95.430» д.н.з. НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ) із напівпричепом - цистерною «MERCERON M-343HERP0» д.н.з. НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ), які зареєстровані за ТОВ «ВІПЕКО», код ЄДРПОУ: 36087505, юридична адреса та адреса гаража: м.Київ, Печерський район, вул.Кіквідзе, 12, з позбавленням права відчуження та розпорядження до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.

Клопотання мотивоване тим, що в провадженні СУ ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали кримінального провадження №4202017000000200 від 25 вересня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що cлужбові особи ТОВ «Складсервіс Україна» здійснили розтрату 520880 літрів паливно-мастильних матеріалів, вилучених у ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 , які згідно договору №6/09-08/23 від 09.08.2019, укладеним між Головним управлінням ДФС у Полтавській області та ТОВ «Складсервіс Україна» (код ЄДРПОУ 39401941, юридична адреса: м.Київ, вул.Пироговського, 19, корпус 6) передані на відповідальне зберігання службовим особам останнього.

Зазначає, що в провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування за №42018170000000209 від 14 серпня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204, ч. 2 ст.204, ч.2 ст.366КК України.

Працівниками СУФР ГУДФС уПолтавській областіна підставіухвал слідчогосудді Київськогорайонного судум.Полтавипроводились обшукиза адресою: АДРЕСА_1 , де встановлено наявність двадцяти шести підземних резервуарів з нафтопродуктами.

В подальшому, слідчим прийнято рішення про вилучення та вивезення виявлених нафтопродуктів з метою їх належного зберігання та схоронності, так як були підстави вважати, що при залишенні їх на відповідальному зберіганні за місцем вилучення відбудеться факт втрати.

09 серпня 2019 року між Головним управлінням ДФС у Полтавській області та ТОВ «Складсервіс Україна» укладено договір зберігання, відповідно до якого вказане підприємство буде зберігачем вилученого майна.

В подальшому, після проведення обшуків у період з 15.08.2019 року по 23.08.2019 року згідно актів приймання-передачі матеріальних цінностей директору ТОВ «Складсервіс Україна» ОСОБА_6 передано на відповідальне зберігання 520880 літрів паливно-мастильних мастильних матеріалів, вилучених у ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Однак, на даний час за адресою: АДРЕСА_2 відсутні вилучені паливно-мастильні матеріали в кількості 520880 л., на які накладено арешт.

З огляду на це, слідчий зазначає, що протиправні дії посадових осіб ТОВ «Складсервіс Україна» спричинили фактичну розтрату раніше вилученого майна в кількості 520880 літрів нафтопродуктів.

24 вересня 2020 року гр. ОСОБА_4 звернувся із відповідною заявою про вчинення злочину посадовими особами ТОВ «Складсервіс Україна».

Відповідно до актів приймання-передачі матеріальних цінностей, директору ТОВ «Складсервіс Україна» ОСОБА_6 передавалися на відповідальне зберігання паливно-мастильні матеріали, які транспортувалися до місця зберігання за допомогою спеціальної вантажної техніки, у тому числі, було задіяно вантажний автомобіль марки «DAFXF 95.430» д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричепом-цистерною «MERCERONM-343HERP0» д.н.з. НОМЕР_3 , які зареєстровані за ТОВ «ВІПЕКО» (код ЄДРПОУ: 36087505).

07 грудня 2020 року слідчим винесено постанову про визнання вищевказаних вантажного автомобіля із напівпричепом-цистерною речовими доказами у кримінальному провадженні № 42020170000000200.

Завданням арешту майна слідчий зазначає запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Метою арешту вказує забезпечення збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

З урахуванням викладеного, вважає, що у даному випадку є достатні та обґрунтовані підстави вважати вантажний автомобіль марки «DAFXF 95.430» д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричепом-цистерною «MERCERONM-343HERP0» д.н.з. НОМЕР_3 , які зареєстровані за ТОВ «ВІПЕКО» речовими доказами, які можуть бути використані для встановлення обставин, за яких було вчинено кримінальне правопорушення, що вирішуються під час досудового розслідування, у т.ч. шляхом можливих відповідних судових експертиз, слідчих експериментів тощо, для встановлення об`єктивних обставин, а також запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, перетворення, передачі та відчуження вантажного автомобіля марки «DAFXF 95.430» д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричепом-цистерною «MERCERONM-343HERP0» д.н.з. НОМЕР_3 , вирішення питання про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), є потреба в накладенні арешту на вказане майно.

На підставі викладеного, слідчий вважав необхідним накласти арешт на зазначені транспортні засоби.

У судове засідання учасники процесу не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись судом у встановленому порядку.

Від слідчого СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 на адресу суду надійшла заява, у якій вимоги клопотання про арешт майна підтримав у повному обсязі, просив проводити розгляд без його участі та задовольнити клопотання.

Власник майна ТОВ «ВІПЕКО» у судове засідання свого представника не направило, клопотань про розгляд без участі, відкладення чи інших заяв на адресу суду не надходило, причини неявки суду невідомі.

За таких обставин, ураховуючи волевиявлення учасників та встановлені процесуальні строки розгляду, а також те, що судом вжиті достатні заходи щодо належного повідомлення учасників та забезпечення їх участі в розгляді справи, слідчий суддя вважає можливим розглядати клопотання про арешт за вказаної явки учасників.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не відбувалось на підставі ч.4ст.107 КПК України.

Вивчивши суть клопотання та дослідивши долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

Установлено, що в провадженні СУ ГУНП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження №4202017000000200 від 25 вересня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Згідно з фабулою витягу до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про те, що службові особи ТОВ «Складсервіс Україна» здійснили розтрату 520880 літрів паливно-мастильних матеріалів, вилучених у ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 , які згідно договору №6/09-08/23 від 09.08.2019 року, укладеним між Головним управлінням ДФС у Полтавській області та ТОВ «Складсервіс Україна» (код ЄДРПОУ 39401941, юридична адреса: м.Київ, вул.Пироговського, 19, корпус 6) передані на відповідальне зберігання службовим особам останнього (а.с.4).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст.170-173КПК України слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Так, слідчий, звертаючись до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), що визначені п.п.1, 4 ч.2ст.170КПК України (а.с.2-3).

До клопотання слідчим долучено копії рапорту щодо виявлення ознак кримінального правопорушення від 24 вересня 2020 року; заяви про злочин та пояснень ОСОБА_4 від 24 вересня 2020 року, згідно з якими зазначає, що йому достовірно стало відомо, що вилучене майно в кількості 520880 літрів нафтопродуктів було привласнено та розтрачено посадовими особами ТОВ «Складсервіс Україна» у змові із співробітниками податкової міліції, а кошти від реалізації було розподілено між учасниками кримінальної оборудки, чим скоєно злочин за ознаками ч.5 ст.191 КК України; ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 06 серпня 2019 року про надання дозволу на проведення обшуку у кримінальному провадженні №42018170000000209 від 14 серпня 2018 року, протоколу обшуку від 07 серпня 2019 року; актів приймання-передачі матеріальних цінностей по кримінальному провадженню від 15 серпня 2019 року, від 17 серпня 2019 року, від 19 серпня 2019 року, від 20 серпня 2019 року; протоколу обшуку від 21 серпня 2019 року; актів приймання-передачі матеріальних цінностей по кримінальному провадженню від 21 серпня 2019 року, від 22 серпня 2019 року, від 23 серпня 2019 року; ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 16 вересня 2019 року про арешт майна, вилученого під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 520880 л паливно-мастильних матеріалів, нафтопродуктів, що належать ФОП ОСОБА_5 ; облікових карток ТЗ вантажного автомобіля марки «DAFXF 95.430» д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричепом-цистерною «MERCERONM-343HERP0» д.н.з. НОМЕР_3 , а також копію постанови про визнання речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження від 07 грудня 2020 року (а.с.5-94). Інших доказів на обґрунтування викладених доводів до клопотання не долучено.

Як вбачається із представлених суду документів, слідчий своєю постановою від 07 грудня 2020 року вирішив визнати речовим доказом та приєднати до кримінального провадження №4202017000000200 вантажний автомобіль марки «DAF XF 95.430» д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричепом - цистерною «MERCERON M-343 HERP0» д.н.з. НОМЕР_3 , які зареєстровані за ТОВ «ВІПЕКО», код ЄДРПОУ: 36087505, юридична адреса та адреса гаража: м.Київ, Печерський район, вул.Кіквідзе, 12 (а.с.95-96).

За змістом клопотання слідчий посилається на обставини, що вилучені та передані на відповідальне зберігання паливно-мастильні матеріали транспортувалися до місця зберігання за допомогою спеціальної вантажної техніки, у тому числі, було задіяно вищевказаний вантажний автомобіль із напівпричепом цистерною, що належить ТОВ «ВІПЕКО», через що вони підлягають арешту з наведених ним підстав.

Відповідно до пункту 7 частини другоїстатті 131КПК України арештмайна єодним ізвидів заходівзабезпечення кримінальногопровадження.Частиною третьоюстатті 132КПК Українипередбачено,що застосуваннязаходів забезпеченнякримінального провадженняне допускається,якщо слідчий,прокурор недоведе,що 1)існує обґрунтованапідозра щодовчинення кримінальногоправопорушення такогоступеня тяжкості,що можебути підставоюдля застосуваннязаходів забезпеченнякримінального провадження; 2)потреби досудовогорозслідування виправдовуютьтакий ступіньвтручання управа ісвободи особи,про якийідеться вклопотанні слідчого,прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею1Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з ст.98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші цінності та інші речі, набуті протиправним шляхом.

Відповідно дост.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. При цьому, у випадку, передбаченому п.1 ч.2ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК України.

Також відповідно до п.4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку,передбаченому пунктом4частини другоїцієї статті,арешт накладаєтьсяна майнопідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,фізичної чиюридичної особи,яка всилу законунесе цивільнувідповідальність зашкоду,завдану діями(бездіяльністю)підозрюваного,обвинуваченого,засудженого абонеосудної особи,яка вчиниласуспільно небезпечнедіяння,а такожюридичної особи,щодо якоїздійснюється провадження,за наявностіобґрунтованого розміруцивільного позовуу кримінальномупровадженні,а таксамо обґрунтованогорозміру неправомірноївигоди,яка отриманаюридичною особою,щодо якоїздійснюється провадження (абз.1 ч.6 статті 170).

Відповідно до вимог ч.2 ст.173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цьогоКодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч.2ст.170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2ст.170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2ст.170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Аналогічні по суті вимоги передбачені статтями 94,132 КПК України щодо оцінки доказів, дослідження всіх обставин кримінального провадження для прийняття відповідного процесуального рішення.

У судовому засіданні з`ясовано, що відповідно до облікових карток транспортних засобів №61118460 від 08 квітня 2015 року та №71956170 від 10 вересня 2015 року право власності на вантажний автомобіль марки «DAF XF 95.430» д.н.з. НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ) із напівпричепом - цистерною «MERCERON M-343HERP0» д.н.з. НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ) зареєстровані за ТОВ «ВІПЕКО», код ЄДРПОУ: 36087505, юридична адреса та адреса гаража: м.Київ, Печерський район, вул.Кіквідзе, 12 (а.с.97).

Проте, слідчим у клопотанні не доведено, що зазначені транспортні засоби мають ознаки речових доказів та зберегли насобі будь-якісліди кримінальногоправопорушення абомістять іншівідомості,які можутьбути використаніпід часдосудового розслідуванняу цьомукримінальному провадженні, тобто мають відношення до предмету розслідування та відповідають критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Як вбачається з наявних документів матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування здійснюється досудове розслідування та перевірка обставин щодо можливих зловживань службових осіб ТОВ «Складсервіс Україна», які за даними слідства здійснили розтрату 520880 літрів паливно-мастильних матеріалів, переданих їм на відповідальне зберігання за договором №6/09-08/23 від 09 серпня 2019 року, укладеним із ГУ ДФС у Полтавській області.

У даному випадку суд вважає необхідним зазначити, що на теперішній час відносно службових осіб ТОВ «ВІПЕКО» досудове розслідування не ведеться, наявність будь-яких правовідносин цього підприємства з іншими суб`єктами, що відображені у відомостях Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №4202017000000200 належним чином не підтверджено.

Зокрема, даних про те, що ТОВ «ВІПЕКО» у відповідний період часу мало будь-які договірні чи інші господарські відносини з службовими особами ТОВ «Складсервіс України», їх контрагентами чи іншими суб`єктами, щодо яких внесені відомості до ЄРДР, або відповідно до заяви про злочин, слідчим взагалі не зазначено.

Не надано жодних доказів, які б підтверджували, на яких правових підставах ТОВ «ВІПЕКО» могло здійснювати перевезення паливно-мастильних матеріалів, чи взагалі укладалися цим підприємством будь-які цивільно-правові договори або інші правочини, у тому числі з ТОВ «Складсервіс Україна», предметом яких було транспортування нафтопродуктів, залучення для цього вантажної техніки, конкретних транспортних засобів, водіїв та ін., на що посилається ініціатор клопотання.

Відомості про те, що службові особи ТОВ «ВІПЕКО» допитувалися з приводу наведених обставин в рамках даного кримінального провадження у матеріалах поданого клопотання також відсутні.

Водночас, посилання слідчого на те, що зазначені у клопотанні транспортні засоби, які належать ТОВ «ВІПЕКО», мають значення речових доказів у цьому кримінальному провадженні, суперечить наявним матеріалам, зокрема, витягу з ЄРДР, у якому мова йде виключно про можливі неправомірні дії службових осіб ТОВ «Складсервіс Україна».

Окрім цього, за змістом клопотання наявні посилання на норми закону щодо арешту майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Сторона кримінального провадження, яка подає клопотання проарешт майна, зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснитиарешт майна.

Однак будь-які обґрунтування з цього приводу слідчим не представлені, а наведені обставини щодо забезпечення відшкодування шкоди та наявності цивільного позову не підтверджуються належними і допустимими доказами, а також доводами, які б можна було вважати переконливими.

Так, у клопотанні не зазначено розмір позовних вимог, а також розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, як і не надано будь-яких доказів розміру цієї шкоди, що є обов`язковим в силу положень ч.3ст.171 КПК України. Так само відсутні дані про те, що відповідні заходи вживались від часу внесення відомостей до ЄРДР та протягом досудового розслідування в цілому.

Відповідно до вимог ч.1 ст.173 КПК Українислідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Натомість, з доданих слідчим до свого клопотання доказів не вбачається доведеність необхідності арешту та наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч.1ст.170 КПК України.

Зокрема, слідчим не представлено жодних доказів того, що здійснювались будь-які дії щодо приховання, відчуження згаданого майна, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати про наявність ризиків, передбачених ст.170 КПК України, зокрема, приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі, відчуження майна.

З урахуванням наведеного, аналіз клопотання про накладення арешту на майно не дає достатніх підстав вважати, що воно відповідає вимогамст.171 КПК Українита містить правові (законні) підстави для арешту перелічених транспортних засобів.

В силустатті 41 Конституції України, статті 1 Протоколу №1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Отже, накладення арешту на вказані транспортні засоби може призвести до втручання у право інших осіб на мирне володіння своїм майном. Таке втручання буде невиправданим, оскільки у суду відсутні відомості щодо причетності до кримінального правопорушення, що у свою чергу вказує на те, що накладення арешту на вказане майно призведе виключно до свавільного порушення ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд вважає, що запобігання таким порушенням є додатковою, але не менш важливою підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Відповідно до ст.7 КПК України до загальних засад кримінального провадження віднесено, зокрема, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Слідчим суддею враховуються правові підстави для арешту, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, відповідне обмеження конституційних прав як власника, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Беручи до уваги викладене, а також проаналізувавши наведені у клопотанні доводи, оцінивши наявні матеріали у їх сукупності та взаємному зв`язку, слідчий суддя дійшов до висновку про недоведеність і необґрунтованість клопотання слідчого, оскільки останнім не доведено необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, доцільності обмеження у такий спосіб права власності, а також необхідності накладення арешту на вказане майно. Клопотання є передчасним і такий вид забезпечення на даній стадії досудового розслідування, за відсутності достатніх правових підстав, не відповідає критерію співрозмірності та завданням кримінального провадження, визначеним ст.2 КПК України.

Таким чином, у задоволенні клопотання слідчого потрібно відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 22, 98, 131,132, 170-173, 372 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №4202017000000200 від 25 вересня 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1