Постанова

від 26.01.2021 по справі 916/1425/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1425/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна Природа»

на рішення Господарського суду Одеської області від 23 вересня 2020, прийняте суддею Погребною К.Ф., м. Одеса, повний текст складено 05.10.2020 року,

у справі №916/1425/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО УКРАЇНА» (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2, код ЄДРПОУ 21665011);

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна Природа» (65007, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 101, кв. 30, код ЄДРПОУ 19058491)

про стягнення 301 692,28грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача : не з`явився,

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АМАКО УКРАЇНА» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче виробниче підприємство «Рідна Природна» про стягнення 301 692,28грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №14525/349597 від 22.02.2019 в частині оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2020 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна Природа» задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна Природа» основний борг в сумі 219 733,05грн., пеню в сумі 31 453,03грн., плату за користування товарним кредитом 36% річних в сумі 46 087 ,29 грн, інфляційні витрати в сумі 4 418,81грн. та судовий збір в сумі 4 525 ,38грн..

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з того, що позивач свої договірні зобов`язання виконав у повному обсязі, поставив відповідачу товар на загальну суду 1 121 593,41грн., тоді як відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару здійснив не у повному обсязі, сплативши 901 860,36грн., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 219 733,05грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, 36% річних та інфляційних витрат, господарський суд визнав їх правильними та обґрунтованими, в зв`язку з чим дійшов висновку про стягнення пені в сумі 31 453,03грн., 36 % річних в розмірі 46 087,39грн. та інфляційних витрат в сумі 4 418,81грн.

Не погодившись з рішенням господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна Природа» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 23.09.2020 р. по справі № 916/1425/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО УКРАЇНА" до товариства з обмеженою відповідальністю Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство "Рідна Природа" про стягнення 301 692 грн. 28 коп., ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні було порушено наступну норму матеріального права - п. 1 ст. 203 Цивільного Кодексу України, яким передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Окрім цього, висновки суду першої інстанції стосовно того, що "Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням 36 процентів річних плати за користування товарним кредитом ... випливає з вимог ст. 625 ЦК України", на думку апелянта, є помилкові, оскільки принцип свободи договору не є безумовним, межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права.

Апелянт вважає, що при укладенні договору купівлі- продажу, на підставі якого було заявлено позов, мало місце порушення вимог принципу справедливості, добросовісності і розумності, і сплата 36% річних (на відміну від 3% річних, передбачених Цивільним Кодексом України), тобто суттєво (в 12 разів!) завищеної суми в установленому вказаним договором порядку та розмірі не відповідає вимогам розумності та справедливості договору, передбаченим в ст. 627 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оскільки встановлена в договорі сума плати за користування товарним кредитом в відсотковому співвідношенні значно перевищує суму, вказану у ст. 625 ПК України, скаржник вважає, що такі положення не відповідають засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права, що є підставою для відмови у захисті цивільного права Позивача.

Апелянт наголошує, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні було порушено ст. 233 ГК України, якою передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Звертає увагу, що винесення судового рішення відбулось за відсутності представника Відповідача. При цьому, Відповідачем не ігнорувалось право на участь в судовому слуханні справи, а надавались відповідні клопотання з посиланням на рішення органів суддівського самоврядування, винесених з метою забезпечення пріоритету природного права на життя та безпечне довкілля. Надана суду можливість розглянути справу в порядку письмового провадження не є беззастережною.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна Природа» на рішення Господарського суду Одеської області від 23 вересня 2020 року у справі №916/1425/20 - залишено без руху.

Встановлено апелянту строк 10 днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 6788,07 грн.

23.11.2020 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна Природа» про усунення недоліків з доданим платіжним дорученням №496 від 16.11.2020 року на суму 6788,07 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 року відкрито апеляційне провадження по справі № 916/1425/20 та призначено до розгляду на 12 січня 2020 року о 12:30 годині.

11.11.2021 на електронну пошту суду надійшло клопотання відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна Природа» про відкладення розгляду справи, в якому відповідач, посилаючись на введений постановами Кабінету Міністрів України загальнонаціональний карантин з метою запобіганням поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- Cov-2, а також вжиття заходів спрямованих на належний правовий захист підприємства просить відкласти перше судове засідання в межах встановленого ГПК України строку з метою повного, об`єктивного та всебічного забезпечення розгляду справи.

Ухвалою суду від 12.01.2021 року відкладено розгляд справи №916/1425/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна Природа» на рішення Господарського суду Одеської області від 23 вересня 2020 на 26 січня 2021 року о 12-30 год.

26.01.2021 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО УКРАЇНА" про розгляд справи без участі представника позивача, просить залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу, інші клопотання, додаткові пояснення, заперечення до суду не надходили.

В судове засідання 26.01.2021 року не з`явились представники сторін, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Будь-яких заяв, клопотань тощо від апелянта щодо неможливості реалізації ними своїх процесуальних прав на участь представника в судовому засіданні, про намір взяти участь у судовому засіданні, в тому числі у режимі відеоконференції, до суду не надходило.

Апелянтом не зазначено причин, які перешкоджають участі представника в судовому засіданні.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

В даному випадку участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалою суду від 12.01.2021 року на 26.01.2021 року обов`язковою не визнавалась.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав. Водночас апелянт, який не забезпечив участь в судовому засіданні свого представника не зазначив причин, з урахуванням обставин послаблення протиепідемічних заходів, які перешкоджають участі в судовому засіданні його представника.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а позивач просив розглянути справу без участі його представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом, 22.02.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна Природа» (Покупець) було укладено договір №14525/349597, згідно із умовами якого Постачальник зобов`язується протягом дії договору поставляти Покупцю запасні частини для господарської та будівельної техніки та обладнання, комерційних автомобілів, причепів, автохімію, мастила, покришки, супутні товари для вищезазначеної техніки за його замовленнями окремим партіями, за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних або додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною договору, а Покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору, загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим Договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов Договору на протязі його дії.

Пунктом 2.1. Договору, Договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31 грудня поточного року включно.

Товар, в межах дії цього Додатку до Договору, постачається на умовах відстрочки платежу і товарного кредиту (у випадках, визначених цим Додатком). Покупець зобов`язаний оплатити повну вартість отриманого Товару згідно із Договором та цим Додатком протягом 30 (тридцять) календарних днів з дня отримання відповідного Товару (п.1.3 Додатку 1 до договору)

Відповідно до умов пункту 5.1. Договору, Покупець зобов`язаний здійснити оплату товару на умовах 100% передплати за замовлену партію товару згідно рахунка Постачальника.

Пунктом 5.1.1. Договору визначено, що Рахунок підлягає оплаті протягом 3 (трьох) банківських днів з дати його виставлення. В разу порушення Покупцем даної умови рахунок вважається недійсним, а Постачальник має право змінити ціну товару.

За умовами п.5.3. Договору, якщо товар поставлено без попередньої оплати, а додаток про відстрочення оплати укладено не було, Покупець зобов`язаний оплатити вартість такого товару протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки товару, вказаної в видатковій накладній.

Пунктом 10.3. договору сторони встановили, що при простроченні товару, який поставлено без попередньої оплати, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від вартості неоплаченого товару за відповідною накладною за кожен день прострочення

Відповідно до п.1.6.2 Додатку 1 до договору, за користування товарним кредитом понад 30 календарних днів з моменту закінчення строку, зазначеного в п.1.3 цього Додатку - 36% річних від суми неоплаченої в строк дебіторської заборгованості до повного погашення дебіторської заборгованості.

Як вказує позивач, на виконання умов договором поставив відповідачу товар на загальну суду 1 121 593,41грн., що підтверджується видатковими накладними та актами здачі-прийняття робіт, копії яких містяться в матеріалах справи. Крім того, проведені операції підтверджуються Реєстром виписаних та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних щодо проведених операцій за договором №14525/3495979 від 22.02.2019.

Проте, відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 901 860,36грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за отриманий товар в сумі 219 733,05грн.

Позивач зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача з вимогою оплатити вартість поставленого товару, але всі вимоги залишились без задоволення.

Зокрема, на адресу відповідача було відправлено претензію від 30.01.2020р. №279 із вимогою здійснити оплату вартості отриманого товару, яка також залишилась без відповіді та задоволення.

Таким чином, як стверджує позивач, станом на сьогоднішній день існує заборгованість відповідача перед позивачем з оплати вартості товару, поставленого відповідно до договору поставки №14525/3495979 від 22.02.2019 року, в розмірі 219 733,05грн.

За неналежне виконання умов договору щодо своєчасної оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 31 453,03грн. за період 06.09.2019р. по 05.03.2020р. Крім того позивачем нараховано відповідачу 36% річних у сумі 46 087,39грн. за період з 06.10.2019р. по 05.05.2020р. та інфляційні витрати у сумі 4 418,81грн. за період 06.09.2019р. по 05.03.2020р.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №14525/3495979 від 22.02.2019 р. стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО УКРАЇНА» до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1.3 Додатку 1 до договору, Товар, в межах дії цього Додатку до Договору, постачається на умовах відстрочки платежу і товарного кредиту (у випадках, визначених цим Додатком). Покупець зобов`язаний оплатити повну вартість отриманого Товару згідно із Договором та цим Додатком протягом 30 (тридцять) календарних днів з дня отримання відповідного Товару.

Пунктом 5.3. договору сторони визначили, що оплата партії Товару здійснюється на умовах відстрочення платежу. Покупець здійснює оплату за поставлений Товар не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати передачі Товару по видатковій накладній на відвантаження партії Товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договором поставив відповідачу товар на загальну суду 1 121 593,41грн., що підтверджується видатковими накладними та актами здачі-прийняття робіт, копії яких містяться в матеріалах справи. Крім того проведені операції підтверджуються Реєстром виписаних та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних щодо проведених операцій за договором №14525/3495979 від 22.02.2019. Слід зазначити, що апелянт в апеляційній скарзі не заперечує отримання товару.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не оплатив отриманий товар в повному обсязі, сплативши на рахунок позивача лише 901 860,36 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.65-76).

Таким чином, відповідач погасив заборгованість лише частково, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 219 733,05грн.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за отриманий та неоплачений товар за договором поставки №14525/3495979 від 22.02.2019 р. в сумі 219 733,05грн.

Пунктом 10.3. договору сторони встановили, що при простроченні товару, який поставлено без попередньої оплати, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від вартості неоплаченого товару за відповідною накладною за кожен день прострочення .

Позивачем нараховано відповідачу пеню у сумі 31 453,03грн. за період 06.09.2019р. по 05.03.2020р., 36% річних у сумі 46 087,39грн. за період з 06.10.2019р. по 05.05.2020р. та інфляційні витрати у сумі 4 418,81грн. за період 06.09.2019р. по 05.03.2020р.

Зважаючи на те, що зміст доводів та вимог апеляційної скарги зводиться до необґрунтованого висновку суду першої інстанції щодо стягнення 36% річних та наявності підстав для зменшення неустойки та річних, колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку таким доводам.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1.5 Додатку 1 до договору, підставою для нарахування плати за користування товарним кредитом є існування хоча б однієї з двох умов:

а) наявність на дату такого нарахування дебіторської заборгованості покупця та збільшення на 3 і більше відсотків курсу Євро до української гривні у відношенні до курсу, який був на момент відвантаження товару,

б) строк дебіторської заборгованості перевищує строк оплати, який зазначений у п.1.3 цього додатку.

В свою чергу, п.1.3 Додатку встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити повну вартість отриманого Товару згідно із Договором та цим Додатком протягом 30 (тридцять) календарних днів з дня отримання відповідного Товару.

Враховуючи, що поставка товару відбувалась з березня по серпень 2019 року, а позовну заяву подано до суду в травні 2020 року, судова колегія доходить висновку, що строк заборгованості відповідача перед позивачем перевищує 30 календарних днів з дня отримання Товару, що є підставою для застосування п.1.3 Додатку №1 до договору.

Відповідно до п.1.6.2 Додатку 1 до договору, за користування товарним кредитом понад 30 календарних днів з моменту закінчення строку, зазначеного в п.1.3 цього Додатку стягується 36% річних від суми неоплаченої в строк дебіторської заборгованості до повного погашення дебіторської заборгованості.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням 36 процентів річних плати за користування товарним кредитом та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судовою колегією перевірено розрахунки пені, 36% річних та інфляційних втрат, та встановлено їх арифметичну вірність та обґрунтованість.

Доводи апелянта про неправомірне встановлення річних у розмірі 36% річних від простроченої суми за весь час її прострочення, що прямо суперечить статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань судовою колегією відхиляється, оскільки до вимог про стягнення відсотків річних застосовується ст.625 ЦК України, тоді як приписи Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у даному випадку не застосовуються, адже правова природа річних та пені є різною.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Щодо доводів скаржника про можливість зменшення розміру неустойки, стягуваних процентів, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено можливості суду зменшувати розмір процентів річних, оскільки нарахування процентів передбачено ст.625 ЦК України, та не відноситься до штрафних санкцій, зменшення яких врегульовано ст. 233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України.

Визначений сторонами розмір річних є саме платою за користування чужими грошима, а не штрафною санкцією за невиконання зобов`язання.

Згідно з вимогами статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать закону.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір відсотків було визначено сторонами в укладеному Додатку 1 до договору, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками. Пункт 1.6.2 договору не оспорений, не визнаний недійсним в судовому порядку.

Наведеним спростовуються доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі.

Підсумовуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО УКРАЇНА» в повному обсязі, та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна Природа» на користь позивача основний борг в сумі 219 733,05грн., пеню в сумі 31 453,03грн., плату за користування товарним кредитом 36% річних в сумі 46 087 ,29 грн, інфляційні витрати в сумі 4 418,81грн.

Будь-яких порушень процесуальних норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, або неправильного застосування норм матеріального права при розгляді апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції виявлено не було, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене рішення - залишенню без змін.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна Природа» залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 23 вересня 2020 року у справі №916/1425/20 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись статтями ст. ст. 129, 240, 270, 275, 282-285 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна Природа» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 23 вересня 2020 року у справі №916/1425/20 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.02.2021 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська