Постанова

від 19.01.2021 по справі 910/6042/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2021 р. Справа№ 910/6042/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 19.01.2021,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Рітейл кепітал

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 (повний текст складено 25.08.2020)

у справі №910/6042/20 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тівел

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Рітейл кепітал

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Астерс груп

про стягнення 783 744, 06 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Тівел (далі, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Рітейл кепітал (далі, відповідач) про стягнення 783 744,06 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2020 у справі №910/6042/20 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Астерс груп (далі, третя особа).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо сплати коштів за Договором факторингу №06/19 від 19.02.2019, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином у розмірі 783 744,06 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/6042/20 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Рітейл кепітал на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тівел 783 744 (сімсот вісімдесят три тисячі сімсот сорок чотири) грн 06 коп. заборгованості та судовий збір у розмірі 11 756 (одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят шість) грн 16 коп.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведений, а відповідачем не спростований факт наявності у відповідача заборгованості за Договором факторингу №06/19 від 19.02.2019.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 14.09.2020 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Рітейл кепітал звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/6042/20 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- зі змісту Договору факторингу вбачається, що борг по договору поставки переведено не повному обсязі, а лише в сумах, які будуть зазначені в додатках до Договору факторингу, які підписуються сторонами в межах дії договору;

- строк дії Договору факторингу було визначено з 19.02.2019 по 31.12.2019. У межах строку дії Договору факторингу, а саме в період з 19.02.2019 до 31.12.2019, керуючись пунктом 2.1. Договору факторингу, між позивачем та відповідачем було підписано п`ять додаткових угод, відповідно до яких відповідач зобов`язується передати грошові кошти позивачу в загальній сумі 1 632 000,00 грн. На виконання умов договору факторингу відповідач в повному обсязі виконав взяті на себе грошові зобов`язання, та оплатив позивачу суму в розмірі 1 632 000,00 грн, що підтверджується доказами, наданими позивачем до позовної заяви - додаткові угоди та платіжні доручення на суму 1 632 000,00 грн, про що ТОВ Астерс Груп було повідомлено листом. Однак, в порушення статті 631 Цивільного кодексу України за межами строку дії договору факторингу, позивач підготував Додаткову угоду №6 від 15.01.2020 до Договору факторингу, згідно якої відповідач мав би взяти на себе грошове зобов`язання по оплаті позивачу 754 767,36 грн, копію якої позивач долучив до позовної заяви. Оскільки на момент підготовки позивачем Додаткової угоди №6 до Договору факторингу строк Договору факторингу закінчився 31.12.2019 і сторонами у справі продовжений не був, тому у відповідача були відсутні всі правові підстави підписувати Додаткову угоду №6 від 15.01.2020 до договору, строк дії якого закінчився, про що позивач був повідомлений відповідним листом, до якого долучався і Акт звірки взаєморозрахунків по Договору факторингу, підписаний відповідачем (лист і Акт долучений позивачем до матеріалів справи разом із позовною заявою). Водночас, окрім того, що Додаткова угода №6 від 15.01.2020 датована після закінчення строку дії Договору факторингу і отримана відповідачем лише 05.02.2020, позивач також в порушення пункту 3.3.1. Договору факторингу не долучив до Додаткової угоди №6 докази на підтвердження існування боргу по договорах поставки, а саме не направив відповідачу видаткові накладні №16, 18, 25, 26 на загальну суму 786 216,00 грн, що також є підставою для відповідача не підписувати Додаткову угоду №6, оскільки на момент направлення Додаткової угоди №6 борг, зазначений у ній, позивач не підтвердив жодними документами. Ненаправлення даних видаткових накладних підтверджується описом вкладення в цінний лист від 15.01.2020, долученим позивачем до матеріалів справи. Також, позивачем у справі порушено умови пункту 6.2.3. Договору факторингу.

Таким чином, оскільки відповідач не підписував Додаткову угоду №6 від 15.01.2020, яка датована за межами строку дії основного договору, у відповідача відсутні будь-які грошові зобов`язання по Додатковій угоді №6 від 15.01.2020 до Договору факторингу, яка е предметом спору.

У прохальній частині апеляційної скарги апелянтом порушено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного рішення відповідачем отримано 04.09.2020.

До апеляційної скарги додано також новий доказ у справі: копію повідомлення про припинення строку дії договору факторингу від 31.01.2020.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

27.10.2020 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги відповідача позивач у відзиві наголосив на наступному:

- рішенням Господарського суду міста Києва від 13 січня 2020 року у справі №911/1950/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тівел до Товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп про стягнення 802 904,44 грн заборгованості за договором встановлено, що ... договір факторингу №06/19 від 19.02.2019 на час винесення рішення у даній справі (13.01.2020) є чинним. Доказів його розірвання чи визнання недійсним матеріали справи не містять . Вказане рішення набрало законної сили: 14.02.2020. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, із наведеної норми можна дійти висновку, що Договір факторингу є чинним, а факт його чинності не доказується при розгляді інших справ;

- відповідно до реєстру боржників - Додаток №4 до Договору факторингу позивач передав право вимоги Фактору за договором поставки №11032879АГ від 01.03.2016 та договором поставки №11035780 від 01.04.2017, що укладені між ТОВ Тівел та TOB Астерс Груп ;

- позивачем було дотримано вимог, встановлених Договором факторингу, і виконано свої зобов`язання за договором, а саме складено та надіслано на поштову та електронну адреси відповідача реєстр, що підтверджує заборгованість боржника - TOB Астерс Груп за видатковими накладними №16 від 22.03.2019, №18 від 18.04.2019, №25 від 11.06.2019, №26 від 25.06.2019, лист-заяву та Додаткову угоду до Договору факторингу;

- посилання відповідача на ненаправлення йому видаткових накладних №№16, 18, 25, 26 є безпідставними, оскільки умовами договору не передбачено надання вказаних документів відповідачу. Відповідно до умов Договору факторингу сума фінансування (боргу) деталізується у відповідних реєстрах (Додаток №7 узагальненої форми до Договору факторингу), які направляються на поштову та електронну адреси відповідача;

- доводи відповідача щодо порушення позивачем пункту 6.2.3. Договору факторингу не стосуються правомірності або безпідставності стягнення грошових коштів, заявлених у позові, а вказані наслідки не можуть бути підставою для відмови позивачу у реалізації його законного права на стягнення грошових коштів за відступлене ним право грошової вимоги.

Водночас, позивач у відзиві на апеляційну скаргу із посиланням на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України заперечив проти задоволення клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи №910/6042/20 нового доказу у справі: копії повідомлення про припинення строку дії договору факторингу від 31.01.2020, оскільки скаржник не надав належних та допустимих доказів неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції у встановлені законодавством строки з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Рітейл кепітал у справі №910/6042/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 у справі №910/6042/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Рітейл кепітал на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/6042/20 залишено без руху. Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Рітейл кепітал , що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути її недоліки, надавши суду апеляційної інстанції пояснення з обґрунтуванням поважності причин неподання доказу (вказаного у пункті 3 додатків до апеляційної скарги: копії повідомлення про припинення строку дії договору факторингу від 31.01.2020) або підстав неможливості його подання до суду першої інстанції та належні докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів третій особі у справі (Товариству з обмеженою відповідальністю Астерс груп ) листом з описом вкладення.

08.10.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник апелянта подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій зазначив, що враховуючи положення статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 та від 25.03.2020, якою встановлено з 12.03.2020 на всій території України карантин та заборонено, зокрема, проведення всіх масових заходів, а також регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньо обласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями), перевезення пасажирів метрополітенами м. Києва, Харкова і Дніпра та залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальному), що призвело до необхідності переведення частини працівників на роботу за межами офісів, тощо, у зв`язку з чим значно знизилась можливість пошуку усіх документів, а тому на момент розгляду справи в суді першої інстанції у представників відповідача не було листа про припинення строку дії договору факторингу від 31.01.2020, копію якого додано до апеляційної скарги, що, як зазначає апелянт, позбавило його можливості подати вказаний доказ до суду першої інстанції. Враховуючи зазначене, відповідач просить прийняти до уваги вказаний лист при розгляді апеляційної скарги. До заяви про усунення недоліків апеляційної скарги додано також опис вкладення на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів третій особі у справі - Товариству з обмеженою відповідальністю Астерс груп .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Рітейл кепітал пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/6042/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Рітейл кепітал на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/6042/20, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/6042/20 на час апеляційного оскарження; встановлено сторонам строк для подання відзиву, заяв, клопотань; призначено до розгляду апеляційну скаргу на 03.11.2020.

У судове засідання 03.11.2020 з`явилися представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення з приводу заявленого відповідачем клопотання про долучення нового доказу до матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 у справі №910/6042/20 оголошено перерву до 10.11.2020.

У зв`язку із перебуванням судді Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4481/20 від 10.11.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020 справу №910/6042/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів Скрипки І.М., Іоннікової І.А.

Враховуючи вищевикладене, з метою здійснення подальшого розгляду апеляційної скарги визначеним складом суду, справа №910/6042/20 підлягає прийняттю до свого провадження колегією суддів у складі головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Іоннікова І.А. та має бути призначена до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Рітейл кепітал на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/6042/20 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Іоннікова І.А.; розгляд справи №910/6042/20 призначити на 01.12.2020

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Михальської Ю.Б. згідно наказу голови Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у відпустці ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 суд повідомив учасників справи, що судове засідання, призначене на 01.12.2020, не відбудеться. Водночас, справу призначено до розгляду на 19.01.2021.

За результатами розгляду в судовому засіданні 19.01.2021 клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи нового доказу - копії повідомлення про припинення строку дії договору факторингу від 31.01.2020, суд оголосив протокольну ухвалу, якою відмовив у його задоволенні.

Так, відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частини статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, згідно частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як зазначає скаржник у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, неподання до суду першої інстанції як доказу копії повідомлення про припинення строку дії договору факторингу від 31.01.2020 зумовлено запровадженим на території України карантином, що призвело до необхідності переведення частини працівників підприємства на роботу за межами офісів, у зв`язку з чим значно знизилась можливість пошуку усіх документів, які стосуються спору в даній справі.

Колегія суддів зазначає, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

За змістом статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що представник відповідача, подаючи до суду першої інстанції відзив на позовну заяву від 25.05.2020, не повідомляв суд про те, що він будь-яким чином обмежений у доступі до всіх документів Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Рітейл кепітал у зв`язку із запровадженим на території України карантином.

Скаржником не додано до апеляційної скарги або до заяви про усунення її недоліків будь-яких доказів на підтвердження того, що неподання вказаного документу до суду першої інстанції було обумовлено саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, зокрема, копії наказу про режим віддаленої роботи Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Рітейл кепітал , періоду, впродовж якого існували такі обмеження, доказів звернення представників відповідача до керівництва підприємства у період дії обмежень із проханням надати доступ до документації відповідача.

З огляду на вищевстановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду апеляційної інстанції неможливості подання доданого до апеляційної скарги доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У свою чергу, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, поданий відповідачем новий доказ не досліджується судом апеляційної інстанції та не враховується при перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, а відповідне клопотання про його долучення не може бути задоволено.

У судовому засіданні 19.01.2021 за результатами заслуховування пояснень представників сторін по суті спору суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 19.01.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи у судове засідання 19.01.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення третьої особи про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив залишити оскаржене рішення суду без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

01.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Астерс Груп (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Тівел (Постачальник) було укладено Договір поставки №1І032879АГ (далі - Договір №1І032879АГ), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

На виконання умов Договору № 1І032879АГ ТОВ Тівел здійснило поставку товару, а ТОВ Астерс Груп прийняло товар на суму 504 072,00 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних №173 від 11.12.2018 та №25 від 11.06.2019, які містяться у матеріалах справи.

Також 01.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Тівел (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Астерс Груп (покупець) було укладено Договір поставки №1І035780 (далі - Договір №1І035780), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

На виконання умов Договору №1І035780 ТОВ Тівел здійснило поставку, а ТОВ Астерс Груп прийняло товар на суму 2 012 328,06 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №139 від 04.10.2018, №146 від 02.11.2018, №148 від 07.11.2018, №150 від 16.11.2018, №157 від 22.11.2018, №181 від 21.12.2018, №182 від 22.12.2018, №1 від 15.01.2019, №2 від 15.01.2019, №3 від 16.01.2019, №12 від 06.03.2019, №16 від 22.03.2019, №18 від 18.04.2019, №26 від 25.06.2019, та з урахуванням повернення товару на суму 680,40 грн згідно накладної про повернення №2218588914 від 02.11.2018, які містяться у матеріалах справи.

Загальна вартість товару, що була поставлена позивачем третій особі за договорами №1І032879А та №1І035780 становить 2 516 400,06 грн.

19.02.2019 між ТОВ Тівел (клієнт) та ТОВ Фінансова компанія Рітейл Кепітал (фактор) було укладено Договір факторингу №06/19.

Відповідно до пункту 1.1. Договору факторингу боржником є юридична особа, фізична особа-підприємець, з якою клієнтом укладені договори та яка має грошові зобов`язання по відношенню до клієнта за укладеними договорами (контрактами).

Пунктом 1.5. Договору факторингу передбачено, що заборгованість - це невиконані боржником грошові зобов`язання перед клієнтом в частині суми заборгованості відповідно до умов укладених договорів (контрактів). Зокрема, до заборгованості, не обмежуючись, відносяться зобов`язання щодо: платежів за договором, укладеним з клієнтом, прострочення кредиторських заборгованостей боржників, інших можливих платежів.

За Договором факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі, зазначеній в додатках до даного договору, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити фактору своє право вимоги до боржника, вказаного в реєстрі боржників, відповідно до укладених договорів (пункт 2.1. Договору факторингу).

Права вимоги передаються в розмірі заборгованості боржника перед клієнтом (пункт 2.5.1. Договору факторингу).

Згідно з пунктом 2.7. Договору факторингу право вимоги переходить до фактора з моменту підписання договору факторингу, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно його заборгованості.

Пунктом 3.1. Договору факторингу встановлено, що сума фінансування визначається виходячи з розміру заборгованості Боржника перед Клієнтом за укладеним між ними договором (контрактом). Для отримання фінансування клієнт зобов`язаний передати Фактору реєстр, який оформлений відповідно до Додатку 7 та лист-заяву, який оформлений відповідно до Додатку 5, які засвідчені відбитком печатки та підписом уповноваженої особи Клієнта.

Пунктом 3.3. Договору факторингу передбачено, що Фактор здійснює фінансування Клієнта шляхом: перерахування суми, що вказана в Додатковий угоді до Договору факторингу, на рахунок Клієнта, вказаний в розділі 13 даного Договору.

Пунктом 3.3.1. Договору факторингу встановлено, що 100 (сто) % суми фінансування Фактор перераховує протягом 3 (трьох) банківських днів від дня отримання від Клієнта підтвердження щодо заборгованості Боржника та складання Додаткової угоди до Договору факторингу.

Відповідно до пункту 3.4. Договору факторингу фінансування вважається здійсненим з моменту перерахування на рахунок Клієнта, вказаний в розділі 13 даного Договору факторингу, всієї грошової суми, що вказана в додатковій угоді до Договору факторингу за мінусом суми, що визначена в пункті 3.6. даного Договору факторингу.

Пунктом 3.6. Договору факторингу встановлено, що за здійснення фінансування клієнт зобов`язуються сплатити фактору плату в розмірі 4 (чотири) % від суми фінансування. Плата за фінансування зменшується Фактором із загального розміру фінансування, зазначеного в додатковій угоді до Договору факторингу.

Строк дії договору факторингу - з 19.02.2019 до 31.12.2019. В частині проведення взаємних розрахунків договір факторингу дійсний до їх повного проведення сторонами (пункт 4.1. Договору факторингу).

Згідно пункту 5.2.4. Договору факторингу фактор зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту переходу до нього прав вимоги надіслати боржнику письмове повідомлення про відступлення фактору права вимоги за формою згідно з додатком №2 до Договору факторингу.

Відповідно до пункту 6.3.1. Договору факторингу клієнт зобов`язаний належно виконувати свої зобов`язання за даним договором факторингу.

На виконання умов Договору факторингу сторони уклали акт приймання-передачі документації від 19.02.2019.

19.02.2019 між ТОВ Тівел та ТОВ Фінансова компанія Рітейл Кепітал було підписано додаток №4 до Договору факторингу №06/19 від 19.02.2019 - реєстр боржників, відповідно до якого боржником є ТОВ Астерс Груп за договорами №1І032879АГ від 01.03.2016 та №1І035780 від 01.04.2017.

ТОВ Фінансова компанія Рітейл Кепітал було направлено ТОВ Астерс Груп повідомлення про відступлення прав вимоги №91/19 від 19.02.2019, відповідно до якого ТОВ Фінансова компанія Рітейл Кепітал повідомило ТОВ Астерс Груп про те, що на підставі Договору факторингу №06/19 від 19.02.2019, підписаного з ТОВ Тівел , ТОВ Фінансова компанія Рітейл Кепітал є єдиним власником всіх прав вимоги за договорами ТОВ Астерс Груп №1І032879АГ від 01.03.2016 та №1І035780 від 01.04.2017, у зв`язку з чим всі платежі згідно графіку слід здійснювати не пізніше 200 днів від дати поставки.

На виконання умов Договору факторингу відповідач здійснив виплати позивачу на загальну суму 1 632 000,00 грн, про що свідчать наступні документи:

- додаткова угода №1 від 05.03.2019; додаток №1 від 05.03.2019 (форми 5), додаток №1 від 05.03.2019 (форми 7) та платіжне доручення №z7131 від 07.03.2019 на суму 384 000,00 грн;

- додаткова угода №2 від 22.03.2019; додаток №2 від 22.03.2019 (форми 5), додаток №2 від 22.03.2019 (форми 7) та платіжне доручення №z7175 від 26.03.2019 на суму 384 000,00 грн;

- додаткова угода №3 від 23.04.2019; додаток №3 від 23.04.2019 (форми 5), додаток №3 від 23.04.2019 (форми 7) та платіжне доручення №z7232 від 02.05.2019 на суму 480 000,00 грн;

- додаткова угода №4 від 27.05.2019; додаток №4 від 27.05.2019 (форми 5), додаток №4 від 27.05.2019 (форми 7) та платіжне доручення №z7332 від 07.06.2019 на суму 288 000,00 грн;

- платіжне доручення №z7404 від 02.07.2019 на суму 96 000,00 грн.

Зарахування вказаних сум на рахунок позивача підтверджується банківськими виписками, наявними у матеріалах справи (том 1, а.с. 105-110).

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач зазначає, що на виконання умов пункту 3.2. Договору факторингу листом вих.№15/01-2020 від 15.01.2020 направив фактору реєстр, який оформлений відповідно до додатку 7 до договору, лист-заяву, оформлену відповідно до додатку 5 до договору, які засвідчені відбитком печатки та підписом уповноваженої особи клієнта, та проект додаткової угоди №6 до Договору факторингу.

Однак, у відповідь на лист позивача вих.№15/01-2020 від 15.01.2020 відповідач листом вих. №08/20 від 27.02.2020 повідомив про те, що вказані документи надійшли після закінчення строку дії Договору факторингу, через що не можуть бути прийняті в роботу.

Позивач вважає вказану відмову відповідача безпідставною та наголошує, що відповідач здійснив лише часткове фінансування за Договором факторингу, оплати за видатковими накладними №16 від 22.03.2019 на суму 215 688,00 грн, №18 від 18.04.2019 на суму 202 488,00 грн, №26 від 25.06.2019 на суму 138 000,00 грн, №25 від 11.06.2019 на суму 230 040,00 грн відповідачем в повному обсязі не здійснені. Таким чином, за твердженнями позивача, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 783 744,06 грн (загальна вартість поставленого ТОВ Астерс Груп товару (2 516 400,06 грн) - 4% плата за фінансування (100 656,00 грн) - загальна сума виплат за Договором факторингу (1 632 000,00 грн)), стягнення якої і є предметом позову в даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Правове регулювання відносин факторингу здійснюється, зокрема, за правилами глави 73 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Частиною 1 статті 1081 Цивільного кодексу України визначено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до частини 1 статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно з частиною 1 статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як уже зазначалося вище, умовами пункту 1.5. укладеного сторонами Договору факторингу передбачено, що заборгованість - це невиконані боржником грошові зобов`язання перед клієнтом в частині суми заборгованості відповідно до умов укладених договорів (контрактів). Зокрема, до заборгованості, не обмежуючись, відносяться зобов`язання щодо: платежів за договором, укладеним з клієнтом, прострочення кредиторських заборгованостей боржників, інших можливих платежів.

Водночас, у пункті 2.1. Договору факторингу сторони погодили, що фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі, зазначеній в додатках до даного договору, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити фактору своє право вимоги до боржника, вказаного в реєстрі боржників , відповідно до укладених договорів.

Права вимоги передаються в розмірі заборгованості боржника перед клієнтом (пункт 2.5.1. Договору факторингу).

У додатку №4 до Договору факторингу (Реєстр боржників), підписаному сторонами, вказано, що боржником є ТОВ Астерс Груп за договорами №1І032879АГ від 01.03.2016 та №1І035780 від 01.04.2017.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ Тівел на підставі Договору факторингу було відступлено на користь ТОВ Фінансова компанія Рітейл Кепітал усі права вимоги до ТОВ Астерс Груп за договорами поставки №1І032879АГ від 01.03.2016 та №1І035780 від 01.04.2017, які перейшли до фактора з моменту підписання Договору факторингу, у тому числі - щодо поставок, які будуть здійснені і після укладення Договору факторингу, що випливає із вищенаведених погоджених сторонами умов Договору факторингу.

Таким чином, обов`язок з оплати поставленого позивачем третій особі товару після укладення Договору факторингу, зокрема, за видатковими накладними №16 від 22.03.2019 на суму 215 688,00 грн, №18 від 18.04.2019 на суму 202 488,00 грн, №26 від 25.06.2019 на суму 138 000,00 грн, №25 від 11.06.2019 на суму 230 040,00 грн виник у ТОВ Астерс Груп саме перед ТОВ Фінансова компанія Рітейл Кепітал , а у відповідача, відповідно, на підставі Договору факторингу виникло зобов`язання щодо здійснення фінансування клієнта (позивача) за отримані права вимоги до боржника.

Виходячи зі змісту пунктів 3.1., 3.2. Договору факторингу для отримання фінансування клієнт зобов`язаний передати фактору реєстр, який оформлений відповідно до Додатку 7 та лист-заяву, яка оформлена відповідно до Додатку 5, які засвідчені відбитком печатки та підписом уповноваженої особи Клієнта. До кожного реєстру повинна бути укладена Додаткова угода до Договору факторингу, що включає загальну суму заборгованості за реєстром та суму, яку клієнт зобов`язаний сплатити за послуги фактора та документи, які зазначені в Додатку 7.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов пунктів 3.1., 3.2. Договору факторингу листом вих.№15/01-2020 від 15.01.2020 позивач направив відповідачу реєстр №6 від 15.01.2020, який оформлений відповідно до додатку 7 до Договору факторингу, лист-заяву №6 від 15.01.2020, оформлену відповідно до додатку 5 до Договору факторингу, які засвідчені відбитком печатки та підписом уповноваженої особи клієнта, та проект додаткової угоди №6 до Договору факторингу.

Згідно реєстру №6 від 15.01.2020 боржником є ТОВ Астерс Груп , загальна сума заборгованості 786 216,00 грн, яка складається із сум заборгованостей за Договором №1І035780 згідно з видатковими накладними №16 від 22.03.2019 на суму 215 688,00 грн, №18 від 18.04.2019 на суму 202 488,00 грн, №26 від 25.06.2019 на суму 138 000,00 грн, №25 від 11.06.2019 на суму 230 040,00 грн.

Вказаний лист вих.№15/01-2020 від 15.01.2020 із додатками був направлений відповідачу поштою (том 1, а.с. 117-120), а також на електронну адресу.

Отже, позивачем було дотримано вимог, встановлених Договором факторингу, для отримання фінансування від відповідача.

Натомість, у відповідь на лист позивача вих.№15/01-2020 від 15.01.2020, який надійшов відповідачу на електронну адресу, останній повідомив позивача листом вих. №08/20 від 27.02.2020 про те, що вказані документи надійшли після закінчення строку дії Договору факторингу, через що не можуть бути прийняті в роботу. Крім того, відповідач зазначив, що під час дії Договору факторингу клієнт порушив умови пункту 6.2.3., що згідно пункту 9.4. звільняє його від виконання своїх зобов`язань перед клієнтом.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі посилається на закінчення строку дії Договору факторингу 31.12.2019 та, як наслідок, відсутність у нього зобов`язання щодо фінансування клієнта за накладними №16 від 22.03.2019 на суму 215 688,00 грн, №18 від 18.04.2019 на суму 202 488,00 грн, №26 від 25.06.2019 на суму 138 000,00 грн, №25 від 11.06.2019 на суму 230 040,00 грн.

Оцінюючи вказані доводи скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 4.1. Договору факторингу строк його дії був встановлений сторонами з 19.02.2019 до 31.12.2019. Водночас, в частині проведення взаємних розрахунків договір факторингу дійсний до їх повного проведення сторонами.

Відтак, враховуючи умови Договору факторингу щодо переходу станом на дату його укладення до фактора усіх прав вимог до ТОВ Астерс Груп за договорами поставки №1І032879АГ від 01.03.2016 та №1І035780 від 01.04.2017, відповідач зобов`язаний здійснити із позивачем розрахунки згідно умов Договору факторингу за усі отримані ним права вимоги.

Отже, відмова відповідача від підписання додаткової угоди №6 із посиланням на закінчення строку дії Договору факторингу суперечить змісту пункту 4.1. Договору факторингу щодо його чинності до повного розрахунку між сторонами.

При цьому, за вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що фактично непідписання відповідачем додаткової угоди №6, яка була направлена йому позивачем, у даному випадку не впливає на виконання фактором своїх зобов`язань за Договором факторингу, зокрема, у частині зобов`язання передати грошові кошти позивачу (здійснити фінансування) за відступлене ним право грошової вимоги, розмір якого скаржником не спростовано та підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними.

У даному контексті судом також взято до уваги те, що ТОВ Тівел зверталось до Господарського суду Київської області із позовом до ТОВ Астерс Груп про стягнення заборгованості за договором поставки №1І035780 від 01.04.2017 (786 216,00 грн основної заборгованості, 12 418,03 грн інфляційних втрат та 4 279,41 грн 3% річних) - справа №911/1950/19.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2020 у справі №911/1950/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд у вказаному рішенні встановив, що обов`язок з оплати поставленого позивачем товару за видатковими накладними №16 від 22.03.2019 на суму 215 688,00 грн, №18 від 18.04.2019 на суму 202 488,00 грн, №26 від 25.06.2019 на суму 138 000,00 грн, враховуючи укладений Договір факторингу №06/19 від 19.02.2019, виник у ТОВ Астерс Груп перед ТОВ Фінансова компанія Рітейл Кепітал , а не перед ТОВ Тівел .

У мотивувальній частині судового рішення у справі №911/1950/19 зазначено (том 1, а.с. 127): …договір факторингу №06/09 від 19.02.2019 на час винесення рішення у даній справі є чинним. Доказів його розірвання чи визнання недійсним матеріали справи не містять. .

Посилання скаржника в обґрунтування доводів апеляційної скарги на відсутність у нього будь-яких грошових зобов`язань по Договору факторингу у зв`язку з тим, що позивач у порушення пункту 3.3.1. Договору факторингу не долучив до Додаткової угоди №6 докази на підтвердження існування боргу по договорах поставки, а саме не направив відповідачу видаткові накладні №16, 18, 25, 26 на загальну суму 786 216,00 грн оцінюються судом критично, оскільки умовами Договору факторингу на клієнта не покладено безумовного обов`язку щодо направлення первинних бухгалтерських документів фактору, а відповідно до вищенаведених умов Договору факторингу сума боргу деталізується у відповідних реєстрах (додаток №7 до договору факторингу). Водночас, умови пункту 5.5.1. Договору факторингу наділяють фактора правами вимагати від клієнта зменшити або повернути суму фінансування за даним договором факторингу пропорційно сумі прав вимоги, яка була сплачена або підлягає сплаті за права вимоги, щодо яких виявлено неточності в переданій клієнтом документації, неповноти документації. Однак, відповідач у відповіді на лист позивача від 15.01.2020 не зазначав про неповноту надісланої йому документації, а посилався на закінчення строку дії Договору факторингу та порушення умов пункту 6.2.3. останнього.

Посилання відповідача на порушення позивачем умов пункту 6.2.3. Договору факторингу (клієнт має право надавати боржнику дозволи або вказівки про перерахування грошових коштів по сплаті заборгованості на рахунки клієнта), що за його твердженнями звільняє його від виконання своїх зобов`язань перед клієнтом згідно пункту 9.4. Договору факторингу, колегією суддів відхиляються, оскільки не стосуються правомірності або безпідставності стягнення грошових коштів, які є предметом спору у даній справі, і не можуть бути підставою для відмови позивачу у реалізації його права на стягнення грошових коштів за відступлене ним право грошової вимоги. Положення пункту 9.4. Договору факторингу надають фактору право не виконувати свої зобов`язання перед клієнтом у разі невиконання клієнтом вимог пунктів 1.4., 3.1., 6.3.6. договору, а не пункту 6.2.3., який визначає права клієнта за даним договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 3.3.1. Договору факторингу встановлено, що 100 (сто) % суми фінансування Фактор перераховує протягом 3 (трьох) банківських дня від дня отримання від Клієнта підтвердження щодо заборгованості Боржника та складання Додаткової угоди до Договору факторингу.

Відповідно до пункту 3.4. Договору факторингу фінансування вважається здійсненим з моменту перерахування на рахунок Клієнта, вказаний в розділі 13 даного Договору факторингу, всієї грошової суми, що вказана в додатковій угоді до Договору факторингу за мінусом суми, що визначена в пункті 3.6. даного Договору факторингу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми фінансування за отримані права вимоги до третьої особи на підставі видаткових накладних №16, 18, 25, 26 на загальну суму 786 216,00 грн.

Строк виконання зобов`язання відповідачем, враховуючи умови пункту 3.3.1. Договору факторингу, є таким, що настав.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов висновку, що останній відповідає умовам Договору факторингу та є арифметично правильним, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором факторингу становить 783 744,06 грн (загальна вартість поставленого ТОВ Астерс Груп товару (2 516 400,06 грн) - 4% плата за фінансування (100 656,00 грн) - загальна сума виплат за Договором факторингу (1 632 000,00 грн)).

Відповідач заперечень стосовного наданого позивачем розрахунку, контррозрахунку суми заборгованості суду не надав. Сплату вказаної суми заборгованості станом на дату прийняття оскарженого рішення відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування боргу у сумі 783 744,06 грн, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

За таких обставин, виходячи із вищевикладеного у сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 783 744,06 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Рітейл кепітал є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Рітейл кепітал на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/6042/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/6042/20 залишити без змін.

Матеріали справи №910/6042/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.02.2021.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

І.А. Іоннікова