Постанова

від 28.01.2021 по справі 910/13291/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2021 р. Справа№ 910/13291/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Агрикової О.В.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗПЕКА-КОМПЛЕКС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 (повний текст складено 19.11.2020)

у справі №910/13291/20 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТЕХНІЧНОЇ БЕЗПЕКИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗПЕКА-КОМПЛЕКС"

про стягнення 251 589,50 грн,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТЕХНІЧНОЇ БЕЗПЕКИ" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗПЕКА-КОМПЛЕКС" (далі - відповідач) про стягнення 251 589,50 грн, у тому числі: 224 880,00 грн основного боргу за послуги, надані згідно Договору №26/Ц/Р/11 від 01.02.2019 про надання послуг з виїзду наряду групи реагування на об`єкт, на якому спрацювали засоби охоронно-тривожної сигналізації об`єкту, а також 15 961,07 грн пені, 6 558,01 грн - 3% річних та 4 190,42 грн інфляційних втрат коштів, нарахованих у зв`язку із порушенням строків виконання грошових зобов`язань.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що після укладення договору значно скоротився перелік об`єктів охорони, що є підставою для проведення перерахунку; збільшилась кількість хибних викликів, що призвело до додаткових витрат; за усною домовленістю позивач прийняв зменшення плати; введення карантину є форс-мажорною обставиною, внаслідок якої відповідач припинив свою діяльність і не може виконувати зобов`язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16 листопада 2020 року позов задоволено частково.

З товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗПЕКА-КОМПЛЕКС" стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТЕХНІЧНОЇ БЕЗПЕКИ" основну заборгованість в сумі 224 880 грн, пеню в сумі 3321,48 грн, 3% річних в сумі 6 558,01 грн, інфляційні втрати коштів в сумі 4190,42 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 584,2 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЗПЕКА-КОМПЛЕКС" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувану рішення і ухвалити нове рішення, яким відтермінувати сплату заборгованості до закінчення карантину та розстрочити платіж.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовані обставини, які мають значення для справи, оскільки відповідач свої зобов`язання виконував кожного місяця, але не в повному обсязі у зв`язку зі скороченням переліку об`єктів охорони, збільшенням хибних викликів та за домовленістю із позивачем; введення карантину є форс-мажорною обставиною, внаслідок якої відповідач припинив свою діяльність і не може виконувати зобов`язання.

Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснювати за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01 лютого 2019 року між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено Договір №26/Ц/Р/11 про надання послуг з виїзду наряду групи реагування на об`єкт, на якому спрацювали засоби охоронно-тривожної сигналізації об`єкту (далі - Договір), відповідно до якого відповідач доручає, а позивач зобов`язується забезпечити негайний виїзд наряду групи реагування (ГР) позивача на об`єкт, що знаходиться під спостереженням на пульті централізованого наряду (ПНЦ) відповідача, та на якому спрацювали засоби охоронно-тривожної сигналізації (ОТС) для встановлення причини такого спрацювання (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.3 Договору визначено, що за заявками відповідача фахівцями позивача виконуються роботи по поточному обслуговуванню системи сигналізації на об`єкті з метою відновлення її працездатності. Сумарна вартість обслуговування враховується в рахунку-фактурі та акті здавання-приймання виконаних робіт по Договору щомісячно.

Розділом 2 Договору сторонами визначена вартість послуг та порядок розрахунків, а саме, зокрема:

- сума вартості послуг позивача за Договором визначається сторонами на основі розрахунку вартості послуг позивача, що є невід`ємною частиною Договору (додаток № 2) (п. 2.1 Договору);

- оплата за Договором здійснюється відповідачем щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги, шляхом перерахування відповідачем грошових коштів в сумі вартості послуг, визначеної в розрахунку вартості послуг позивача, на розрахунковий рахунок останнього на підставі рахунку-фактури та акту здавання-приймання наданих позивачем послуг (п. 2.2 Договору).

У додатку №1 до Договору "Розрахунок-Дислокація об`єктів №12" наведено перелік об`єктів, за якими позивач надає послуги та визначна загальна вартість послуг - 17680,00 грн.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги у період з лютого 2019 року по травень 2020 року на загальну суму 282 880,00 грн, що підтверджується актами надання послуг, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток, а саме: від 28.02.2019 №3325 на суму 17 680,00 грн.; від 31.03.2019 №3327 на суму 17 680,00 грн.; від 30.04.2019 №3941 на суму 17680,00 грн.; від 31.05.2019 №5021 на суму 17 680,00 грн.; від 30.06.2019 №6105 на суму 17680,00 грн.; від 31.07.2019 №7191 на суму 17680,00 грн.; від 31.08.2019 №8264 на суму 17680,00 грн.; від 30.09.2019 №8899 на суму 17680,00 грн.; від 31.10.2019 №10405 на суму 17 680,00 грн.; від 30.11.2019 №11440 на суму 17 680,00 грн.; від 31.12.2019 №12461 на суму 17680,00 грн.; від 31.01.2020 №835 на суму 17680,00 грн.; від 29.02.2020 №1645 на суму 17680,00 грн.; від 31.03.2020 №2847 на суму 17680,00 грн.; від 30.04.2020 №3733 на суму 17680,00 грн.; від 31.05.2020 № 4855 на суму 17680,00 грн.

Однак, в порушення умов договору відповідач надані позивачем послуги оплатив лише в загальній сумі 58000,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, актом звірки від 27.08.2020 та не спростовано відповідачем, внаслідок чого уторилась заборгованість в сумі 224880,00 грн.

27 липня 2020 року позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості в сумі 224880,00 грн. Відповідач отримав претензію 31.07.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, однак залишив її без відповіді та реагування.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 224880,00 грн суми основного боргу за надані послуги, а також 15 961,07 грн пені, 6 558,01 грн - 3 % річних та 4190,42 грн інфляційні втрат коштів нарахованих у зв`язку із порушенням строків виконання грошових зобов`язань.

За наслідками розгляду спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, однак встановив, що розрахунок пені не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку із чим здійснив власний розрахунок і задовольнив ці вимоги частково, а інші позовні вимоги задовольнив повністю.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору №26/Ц/Р/11 від 01.02.2019 про надання послуг з виїзду наряду групи реагування на об`єкт, на якому спрацювали засоби охоронно-тривожної сигналізації об`єкту, який за правовою природою є договором про надання послуг охорони.

Договір у встановленому порядку не був оспорений, не визнаний недійсним, а отже, був обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охоронну діяльність" суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено обов`язок відповідача, як замовника, здійснювати оплату послуг охорони.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 2.2 договору сторони домовились, що оплата здійснюється замовником щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому надалась послуга.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, оплату послуг у період з лютого 2019 року по травень 2020 року відповідач здійснював з порушенням встановлених договором строків та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 224 880,00 грн.

Доводи відповідача про те, що він здійснював оплату у меншому розмірі у зв`язку зі скороченням переліку об`єктів охорони, збільшенням хибних викликів та за домовленістю із позивачем, відхиляються судом, оскільки відповідно до п.6.1 Договору сторони можуть змінити його умови шляхом укладення письмових додаткових угод. Проте, у матеріалах справи відсутні додаткові угоди, якими б сторони змінювали вартість послуг.

Щодо посилань відповідача на те, що введення карантину є форс-мажорною обставиною, внаслідок якої відповідач припинив свою діяльність і не може виконувати зобов`язання, то вони критично оцінюються судом апеляційної інстанції, оскільки, як вбачається з розрахунку позовних вимог, відповідач у період з лютого по грудень 2019 року, тобто, до введення карантину, не здійснив жодної оплати по договору і лише 24.12.2019 здійснив перший платіж на суму 4000 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, оскільки відповідач допустив порушення зобов`язання за договором, місцевий господарський суд дійшов юридично правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 224880,00 підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями частини 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони у пункті 3.1 Договору домовились, що відповідач несе відповідальність за несвоєчасну оплату послуг позивача у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день затримки.

Позивачем заявлено до стягнення 15 961,07 грн пені в період з 06.03.2020 по 31.08.2020, враховуючи заборгованість позивача з 02.2019 по 03.2019.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, позивачем не були враховані наведені положення ч.6 ст.232 ГК України щодо обмеження періоду нарахування пені, тому, згідно обґрунтованого розрахунку, наведеного у рішенні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 321,48 грн пені, тому ці позовні підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені до стягнення 6 558,01 грн - 3% річних та 4 190,42 грн інфляційних втрат коштів, які нараховані окремо по кожному акту наданих послуг, з врахуванням здійснених відповідачем оплат. Розрахунок є арифметично та методологічно вірним, а тому ці позовні вимоги обґрунтовано задоволені судом першої інстанції у повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача відтермінувати сплату заборгованості до закінчення карантину та розстрочити платіж, яке викладене у прохальній частині апеляційної скарги, то воно апеляційним господарським судом залишається без розгляду, оскільки відповідно до положень статті 331 ГПК України вирішення питання щодо відстрочення або розстрочення виконання судового рішення здійснюється судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, за відповідною заявою сторони поданою з додержанням процесуального закону.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗПЕКА-КОМПЛЕКС" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16 листопада 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.02.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді О.В. Агрикова

Г.А. Кравчук