Постанова

від 28.01.2021 по справі 910/18281/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2021 р. Справа№ 910/18281/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Білоус О.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 28.01.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 (повний текст підписано 19.08.2020)

у справі №910/18281/19 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє вимоги на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ужнафта"

про визнання договору недійсним

В судовому засіданні 28.01.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним договору поруки № 4У12304И/П від 26.10.2016.

Позов обґрунтований тим, що відповідач, як недобросовісна сторона правочину, навмисно з метою виконання плану трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля, ініційованої Національним банком України, ввело в оману позивача про існування у АТ КБ "Приватбанк" договору, укладеного для забезпечення права вимоги за кредитним зобов`язанням ТОВ "Ужнафта" у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, та спонукало ТОВ "Брайтон ЛТД" до укладення з АТ КБ "Приватбанк" пов`язаних між собою кредитного договору та договорів поруки.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 у справі №910/18281/19 в позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено суду належними та допустимим доказами наявності передбачених ст. 230 ЦК України підстав для визнання недійсним спірного договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 29.08.2020 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права (ч. 1 ст. 230, ч. 1 ст. 229, п. 3 ч. 1 ст. 512, ст.ст. 514, 556 ЦК України), порушенням норм процесуального права (ч. 1 ст. 77, ч. 10 ст. 81, ч. 1 ст. 86, ч. 5 ст. 236 ГПК України), неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.

За доводами позивача, суд першої інстанції не дослідив ряд обставин справи, що необхідно було дослідити для прийняття законного та обґрунтованого рішення, крім того, не визнав встановленою обставину, на яку посилався позивач, щодо намірів відповідача реструктурувати кредитний портфель шляхом надання кредиту позивачу з подальшим погашенням заборгованості третьої особи та щодо наявності обману з боку відповідача внаслідок невиконання обов`язків по договору поруки та можливості банку отримання подвійного задоволення кредиторських вимог: за рахунок заставленого третьою особою нерухомого майна на виконання кредитного договору між банком та третьою особою; за рахунок стягнення заборгованості по кредитному договору з позивача.

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки тому факту, що відповідно до рішення Правління НБУ від 05.10.2016 № 323/БТ відповідача зобов`язано розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля.

За доводами скаржника, судом першої інстанції не враховано, що відповідач не виконав зобов`язання з передачі позивачу як поручителю документів, що посвідчували права заставодержателя на активи, якими забезпечені зобов`язання боржників, що свідчить про відсутність намірів у відповідача виконувати свої зобов`язання за договором поруки як в момент його укладення, так і протягом значного періоду після його укладення, тобто Банк свідомо ввів в оману ТОВ "Брайтон ЛТД".

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Банк заперечує проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 28.10.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 відкладено розгляд справи на 19.11.2020, у зв`язку із неявкою представників позивача, третьої особи, задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, надання учасникам можливості скористатись своїми процесуальними правами, надання часу представнику відповідача для підготовки письмових заперечень у справі щодо клопотання про витребування доказів.

19.11.2020 розгляд справи №910/18281/19 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці, судді Тищенко А.І. на лікарняному.

Після виходу суддів з відпусток та лікарняних, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 розгляд апеляційної скарги призначено на 28.01.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 відмовлено позивачу у задоволенні його клопотання про витребування доказів у справі з підстав його необґрунтованості.

Явка представників сторін

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.01.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.01.2021 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 28.01.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини його неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника третьої особи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Між ПАТ КБ "Приватбанк" (надалі також - Банк) та ТОВ "Брайтон ЛТД" (надалі також - позичальник) укладено кредитний договір № 4И16104Г (надалі - Кредитний договір), відповідно до якого позивачу надано кредит в розмірі 4 100 000 000, 00 грн.

Предметом оспорюваного договору поруки № 4У12304И/П від 26.10.2016 (надалі по тексту - договір поруки), що був укладений між ТОВ "Брайтон ЛТД", як поручителем та ПАТ КБ "Приватбанк", як кредитором, є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Ужнафта", як боржника, своїх зобов`язань за кредитним договором від 15.11.2012 №4У12304 (далі - Кредитний договір), а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору.

Поряд із тим, відповідно до п.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитними договорами з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

У пункті 3 договору поруки зазначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно із п. 4 договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

У випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання (п.5 договору поруки).

Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 6 договору поруки).

За змістом пункту 7 договору поруки, у випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

Згідно з п. 8 договору поруки, до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

У відповідності до п.9 договору поруки, у випадку невиконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов`язань за цим договором.

Пунктом 10 договору поруки визначено, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (п. 11 договору поруки).

Дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін (п.14 договору поруки).

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ПАТ КБ "Приватбанк", володіючи повною фінансовою інформацією про ТОВ "Брайтон ЛТД", усвідомлюючи високі економічні показники діяльності ТОВ "Брайтон ЛТД", висунув пропозицію щодо можливості участі ТОВ "Брайтон ЛТД" у процедурі трансформації кредитного портфеля ПАТ КБ "Приватбанк", що була ініційована Національним Банком України відповідно до рішення Правління Національного банку України №323/БТ від 05.10.2016. Згаданий план заходів, зі слів співробітників ПАТ КБ "Приватбанк", передбачав переведення існуючого корпоративного кредитного портфелю на операційні компанії, які мають реальні та прозорі джерела походження доходів та, на думку ПАТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Брайтон ЛТД" повністю відповідало необхідним критеріям для переведення кредитного боргу "старих" боржників. При цьому ПАТ КБ "Приватбанк" наголошував на тому, що кредитні зобов`язання "старих" боржників забезпечені надзвичайно ліквідними активами, у тому числі корпоративними правами, товаром в обороті, цінними паперами та інше та про ліквідність забезпечення зобов`язань "старих" боржників також свідчили дані окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіт незалежного аудитора 31.12.2015 (ТОВ АФ "Прайсвортерхаускуперс (аудит)" та окрім того, пізніше такі дані були підтверджені Окремою фінансовою звітністю та звітом незалежного аудитора 31.12.2016 (ТОВ "Ернст енд Янг аудиторські послуги"), які були розміщені на веб-сайті ПАТ КБ "Приватбанк". В цих звітах в розділах "Кредити та аванси клієнтам" наведено аналіз кредитів за кредитною якістю станом на 31.12.2015 та на 31.12.2016, де вказано, що станом на 31 грудня 2015 та 2016 роках у ПАТ КБ "Приватбанк" були відсутні прострочені та знецінені кредити, які надавалися юридичним особам (на суму як менше 1 мільйона грн., так і на суму від 1 до 100 мільйонів грн.).

З урахуванням вищевикладеного, позивач вказує на те, що його дії з отримання кредитних коштів по кредитному договору № 4И16104Г від 25.10.2016 були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань "старих" боржників ПАТ КБ "Приватбанк" в рамках реалізації зазначеного Плану "трансформації" кредитного портфелю ПАТ КБ "Приватбанк", ініційованого Національним Банком України та на виконання такого плану Представники ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Брайтон ЛТД" погодили відкриття відновлювальної кредитної лінії шляхом укладення кредитного договору, у зв`язку з чим між позивачем та Банком укладено кредитний договір № 416104Г від 26.10.2016 та договір поруки № 4У12304И/П від 26.10.2016. При цьому позивач зазначає, що така його діяльність кореспондувалася із діяльністю, передбаченою Статутом Товариства та була направлена на отримання прибутку від реалізації таких активів, або набуття права власності на них, так як зі слів ПАТ КБ "Приватбанк" сукупна вартість активів, що передані ТОВ "Ужнафта" в якості забезпечення своїх зобов`язань банку, у декілька разів перевищують заборгованість таких осіб перед ПАТ КБ "Приватбанк".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено Договір поруки №4У12304И/П від 26.10.2016.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з положеннями ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 230 ЦК України встановлено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст.ст. 230-233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто, обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним.

Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №910/9879/18.

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин (складових), які є підставами для визнання недійсним спірного Договору поруки на підставі ст. 230 ЦК України.

Так, позивачем не доведено, що представниками Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" при укладенні Договору поруки повідомлялись позивачу відомості, які не відповідають дійсності, або що представники Банку замовчували обставин, що мали істотне значення для правочину (відсутність забезпечення виконання зобов`язань позичальників за кредитними договорами).

Позивачем також не доведено, що відповідачем вчинялись певні винні, навмисні дії, які свідчили б про намагання відповідачем запевнити позивача про такі властивості й наслідки спірного Договору поруки, які насправді наступити не можуть.

Як слідує із умов укладеного між сторонами Кредитного договору №416104Г, на який посилається позивач, останній укладений для фінансування поточної діяльності позивача.

Жодних доказів укладення даного договору з метою залучення коштів для погашення заборгованості інших юридичних осіб, що є боржниками відповідача, та на виконання плану реструктуризації (трансформації) кредитного портфелю відповідача матеріали справи не містять.

Так, відповідно до протоколу техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів та заявки на отримання кредиту від 21.10.2016, що були надані ТОВ "Брайтон ЛТД" на адресу ПАТ КБ "Приватбанк", копії яких містяться в матеріалах справи, вбачається, що метою кредитування за кредитним договором № 416104Г від 26.10.2016 зазначено: "фінансування поточної діяльності".

При цьому, жодних посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами вказані документи не містять, так само, як і не містять і посилань на договори поруки, який позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку.

Наведені вище обставини знайшли своє відображення і в самому кредитному договорі № 416104Г від 26.10.2016, а саме в п.2, де ціллю кредитування зазначено: "фінансування поточної діяльності".

Тобто, зазначений кредитний договір було укладено виключно для фінансування поточної діяльності позивача та при цьому жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову.

Таким чином, оскільки кредитний договір № 416104Г від 26.10.2016 та договір поруки № 4У12304И/П від 26.10.2016 не містять посилань щодо їх укладення з огляду на трансформацію кредитного портфелю ПАТ КБ "Приватбанк" і необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки та щодо інших обставин, на які позивач посилається в обґрунтування свого позову, слід дійти висновку, що позивач мав намір укласти кредитний договір та оспорюваний договір поруки виключно для фінансування своєї поточної діяльності.

При цьому матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів на підтвердження погодження умов участі позивача у трансформації кредитного портфелю банку, про яку зазначено у позові.

Доводи позивача про те, що кредитний договір № 416104Г від 26.10.2016 та оспорюваний договір поруки № 4У12304И/П від 26.10.2016 були укладені з метою забезпечення зобов`язань за кредитними договорами старих боржників - не підтверджуються матеріалами справи.

Доводи позивача щодо неможливості належного виконання зобов`язань боржника за Договором поруки без отримання належним чином посвідчених копій документів, що підтверджують обов`язки боржника перед позивачем, не приймаються судом, оскільки дана обставина стосується правовідносин сторін щодо виконання умов Договору поруки, а не обставин, що обумовили його укладення шляхом введення в оману позивача (на його думку), тобто встановлення факту отримання або неотримання позивачем належним чином посвідчених копій документів, що підтверджують обов`язки боржника перед позивачем, а також надання оцінки даним обставинам, не входять до предмету доказування у даній справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.06.2020 у даній справі витребувано у відповідача належним чином посвідчену копію рішення Правління НБУ від 05.10.2016 №323/БТ, відомості про розмір заборгованості ТОВ "Ужнафта" перед ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором від 15.11.2012 № 4У12304И станом на 26.10.2016 та станом на день виконання ухвали суду про витребування доказів, договори, укладені на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 4У12304И від 15.11.2012, укладеним між ТОВ "Ужнафта" та ПАТ КБ "Приватбанк".

Відповідно до ч.10 ст. 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Оскільки відповідачем не подано витребувані судом документи, місцевий господарський суд правомірно розглянув справу за наявними в ній доказами.

З матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваний договір поруки укладено в межах процедури трансформації, жодних посилань на рішення Правління НБУ №323-рт/БТ від 05.10.2016 щодо виконання плану реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля ПАТ КБ "Приватбанк" оспорюваний договір не містить.

Позивачем не доведено, яким чином відомості про розмір заборгованості ТОВ "Ужнафта" перед ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором від 15.11.2012 №4У12304И станом на 26.10.2016 та договори, укладені на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №4У12304И від 15.11.2012, укладеним між ТОВ "Ужнафта" та ПАТ КБ "Приватбанк", можуть підтвердити твердження позивача щодо введення його в оману відповідно до ст. 230 ЦК України, оскільки кредитний договір №4У12304И від 15.11.2012 та спірний договір поруки не містять посилань на трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову.

З огляду на викладене, відсутні підстави для визнання встановленою обставиною, на яку посилався позивач, щодо намірів відповідача реструктурувати кредитний портфель шляхом надання кредиту позивачу з подальшим погашенням заборгованості третьої особи та щодо наявності обману з боку відповідача внаслідок невиконання обов`язків по договору поруки та можливості банку отримання подвійного задоволення кредиторських вимог: за рахунок заставленого третьою особою нерухомого майна на виконання кредитного договору між банком та третьою особою; за рахунок стягнення заборгованості по кредитному договору з позивача.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, позивачем не доведено наявності трьох складових для визнання спірного Договору поруки недійсним на підставі ст. 230 ЦК України, а саме: умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких позивача введено в оману, та наявність обману, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" у даній справі.

Доводи апелянта щодо неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду, а також стосовно невідповідності висновків суду обставинам справи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 у справі №910/18281/19.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 у справі №910/18281/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 у справі №910/18281/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/18281/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 02.02.2021.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Є.Ю. Шаптала

А.І. Тищенко