Постанова

від 28.01.2021 по справі 902/8/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року Справа № 902/8/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача: Ускова С.Е.

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Гончарука на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.10.2020 р. ухвалене суддею Нешик О.С., повний текст складено 19.10.2020 р. у справі №902/8/20

за позовом Селянського (фермерського) господарства Гончарука, с.Ковалівка Немирівського району Вінницької області

до Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області

про визнання права користування земельною ділянкою

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява селянського (фермерського) господарства Гончарука до Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області про визнання за позивачем права постійного користування на земельну ділянку площею 11,4200 га (кадастровий номер 0523084000:01:001:0475), в межах згідно з планом, яка розташована на території Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.10.2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням Селянське (фермерське) господарство Гончарука звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 08.10.2020 р. по справі №902/8/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву Селянського (фермерського) господарства Гончарука повністю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства Гончарука на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.10.2020 р. у справі №902/8/20, справу призначено до розгляду.

05.01.2021 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від представника Селянського (фермерського) господарства Гончарука про участь у судовому засіданні в режимі відеоконферненції у справі №902/8/20, забезпечення проведення якої просить доручити одному з наступних судів: Немирівському суду Вінницької області (місцезнаходження: 22800, м.Немирів, вул.Шевченка.27, Вінницька область), Господарському суду Вінницької області (місцезнаходження: 21000, м. Вінниця, вул. Пирогова. 29, Вінницька область), Вінницькому міському суду Вінницької області (місцезнаходження: 21000, м. Вінниця, вул.Грушевського, 17, Вінницька область), Вінницькому апеляційному суду (місцезнаходження: 21000, м. Вінниця, вул.. Соборна, 6, Вінницька область), Вінницькому окружному адміністративному суду (місцезнаходження: 21000, м. Вінниця, вул. Брацлавська, 14, Вінницька область) або Сьомому апеляційному адміністративному суду (місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 48, Вінницька область).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 р. клопотання представника Селянського (фермерського) господарства Гончарука про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/8/20 - задоволено. Доручено забезпечити проведення відеоконференції Вінницькому міському суду Вінницької області (місцезнаходження: 21000, м. Вінниця, вул.Грушевського, 17, Вінницька область).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на "28" січня 2021 р. о 14:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2(ВКЗ).

14.01.2021 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від представника Селянського (фермерського) господарства Гончарука надійшло клопотання в якому апелянт просить замінити у справі №902/8/20 первісного відповідача Ковалівську сільську раду Немирівського району Вінницької області на належного відповідача Немирівську міську раду Вінницької області (код ЄРДПОУ 03772619), розташованого за адресою: 22800, Вінницька область, Немирівський район, м. Немирів, вул. Соборна, 26. Позивач обґрунтовує клопотання тим, що рішенням №22 Немирівської міської ради Вінницької області першої сесії восьмого скликання від 10.12.2020 розпочато процедуру реорганізації юридичної особи: Ковалівської сільської ради (ЄДРПОУ - 04327264) розташованої за адресою: 22830, Вінницька область, Немирівський район, с. Ковалівка, вул.. Центральна, 2-А (яка є відповідачем у даній справі) шляхом приєднання до Немирівської міської ради (ЄДРПОУ - 03772619) розташованої за адресою: 22800, Вінницька область, Немирівський район, м. Немирів, вул. Соборна, 26. У пункті 2 вищезазначеного рішення Немирівської міської ради від 10.12.2020 зазначено, що Немирівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Ковалівської сільської ради. Враховуючи, що створеній за цим рішенням Немирівської міської ради комісії з реорганізації Ковалівської сільської ради не надано на період реорганізації повноважень на участь у судових засіданнях, позивач вважає, що слід залучити до участі у справі в якості належного відповідача Немирівську міську раду шляхом заміни первісного відповідача. Згідно отриманих за безкоштовним запитом відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщеного на офіційному сайті Міністерства юстиції України (usr.minjust.gov.ua), юридична особа - орган місцевого самоврядування Ковалівська сільська рада (код ЄДРПОУ 04327264) перебуває В стані припинення, 17.12.2020, 1001601270007000601, Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації .

22.01.2021 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від представника Селянського (фермерського) господарства Гончарука про участь у судовому засіданні в режимі відеоконферненції у справі №902/8/20, забезпечення проведення якої просить доручити одному з наступних судів: Немирівському суду Вінницької області (місцезнаходження: 22800, м. Немирів, вул. Шевченка.27, Вінницька область), Господарському суду Вінницької області (місцезнаходження: 21000, м. Вінниця, вул. Пирогова. 29, Вінницька область), Вінницькому міському суду Вінницької області (місцезнаходження: 21000, м. Вінниця, вул.Грушевського, 17, Вінницька область), Вінницькому апеляційному суду (місцезнаходження: 21000, м. Вінниця, вул. Соборна, 6, Вінницька область), Вінницькому окружному адміністративному суду (місцезнаходження: 21000, м. Вінниця, вул. Брацлавська, 14, Вінницька область) або Сьомому апеляційному адміністративному суду (місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 48, Вінницька область).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2021 р клопотання представника Селянського (фермерського) господарства Гончарука про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/8/20 - задоволено. Доручено забезпечити проведення відеоконференції Господарському суду Вінницької області (вулиця Пирогова, 29, Вінниця, Вінницька область, 21000).

Розглянувши в судовому засіданні 28.01.2021 р. клопотання про заміну неналежного відповідача, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення. Про відсутність підстав замінювати неналежного відповідача Ковалівську сільську раду та залучати нового відповідача Немирівську міську раду свідчить наступне.

Відповідно до ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування з метою більш ефективного здійснення своїх повноважень, захисту прав та інтересів територіальних громад можуть об`єднуватися в асоціації органів місцевого самоврядування та їх добровільні об`єднання, які підлягають реєстрації відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань . Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Злиття вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Колегія суддів приймає до уваги, що станом на дату та час судового засідання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній запис про припинення юридичної особи - Ковалівської сільської ради.

Також враховується, що на час розгляду справи апеляційним судом не завершено процедуру передавання майна, документів і матеріалів діяльності Ковалівської сільської ради до Немирівської міської ради, що випливає зі змісту рішення сесії Немирівської міської ради від 10.12.2020р. №22 з додатками до нього, якими затверджено склад комісії з реорганізації та план заходів.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання Селянського (фермерського) господарства Гончарука про заміну відповідача у справі.

У судовому засіданні 28.01.2021 представник позивача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 08.10.2020 р. прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судове засідання не прибув та не реалізував процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, причин неявки суду не повідомив. При цьому колегія суддів звертає увагу сторін на те, що в даному випадку враховується правова позиція Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відтак, колегія суддів визначилась про можливість розгляду скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.10.2020 р. у справі №902/8/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що права позивача щодо користування земельною ділянкою, яка була предметом судового розгляду, не порушені, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо неї інших учасників справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Селянське (фермерське) господарство Гончарука звертає увагу апеляційного суду, що позивачем заявлено вимогу, спрямовану на визнання порушеного, оспорюваного або невизнаного права, яке існує, може бути поновлене і, як наслідок, може бути реалізоване у випадку його визнання, а отже є ефективним способом захисту.

Доводи відповідача про те, що позивач не є суб`єктом права постійного користування спірною земельною ділянкою і не володіє щодо неї суб`єктивним цивільним правом, на яке претендує, свідчить про порушення прав позивача, що не було враховано судом при ухваленні оскаржуваного рішення.

Висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні про те, що права позивача відносно земельної ділянки, яка була предметом судового розгляду, не порушені, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову, зроблені з неправильним застосуванням норм ст. 16 ЦК України та порушенням ст. 2 ГПК України.

Предметом позову у цій справі №902/8/20 є визнання за СФГ Гончарука права постійного користування земельною ділянкою площею 11,4200 га, кадастровий номер 0523084000:01:001:0475, в межах згідно з планом, розташованої на території Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серія ІІІ-ВН №014555, виданого 28.12.2000 на підставі рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 12.05.2000 по справі №2-261/2000 р.

Визнання права постійного користування спірною земельною ділянкою за позивачем є самостійною позовною вимогою, оскільки вона пов`язана із суттю спору і є способом захисту порушених прав.

В свою чергу відповідач, Ковалівська сільська рада листом від 01.11.2019 року №02-12/1338 відмовила СФГ Гончарука у наданні у постійне користування спірної земельної ділянки 11,42 га, мотивуючи свою відмову тим, що СФГ Гончарука згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України не відноситься до суб`єктів, які можуть набувати права постійного користування земельною ділянкою. Невизнання відповідачем права на користування спірною земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Отже в даному випадку наявний спір щодо належності позивачу права постійного користування земельною ділянкою, що не було встановлено судом першої інстанції. Тому висновок суду про відсутність у позивача порушеного права не відповідає встановленим обставинам справи.

Разом з тим, суд першої інстанції не дослідив наявних у справі доказів у їх сукупності, зокрема те, що по теперішній час діяльність СФГ не припинена, дане сільськогосподарське підприємство є діючим та перебуває під керівництвом члена родини ОСОБА_1 - його дочки, ОСОБА_2 , яка згідно чинного законодавства одержала таке право в порядку отримання спадщини. СФГ Гончарука сплачує податки, в тому числі земельний податок, що підтверджується відповідними квитанціями, що додаються. Спірна земельна ділянка по теперішній час, незважаючи на те, що засновник СФГ, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , використовується СФГ Гончарука виключно за цільовим призначенням - ведення селянського (фермерського) господарства, про що свідчить подання СФГ Гончарука за звітні періоди з 2010-2020 рр. податкової звітності, а саме: податкових декларацій з податку на доходи з фізичних осіб та податкових декларацій з плати за землю, податкових декларацій платника єдиного податку третьої групи, фінансової звітності малого підприємства за 2019 рік, що підтверджується листом ГУ ДПС у Вінницькій області № 6189/У/02-32-04-04 від 16.03.2020. а також Звіт 1-м, 2-м. Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2019 рік до Центру обробки електронних звітів Держстату України.

3 .Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

20.03.1999 ОСОБА_1 звернувся до Ковалівської сільської ради народних депутатів про надання земельної ділянки площею 50,0 га із земель запасу для ведення селянського (фермерського) господарства. З аналогічними заявами у березні-квітні 1999 року до Ковалівської сільської ради також звернулись ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Рішенням 6 сесії 23 скликання Ковалівської сільської ради від 14.07.1999 "Про розгляд заяв ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 про виділення земельних ділянок для ведення селянсько-фермерського господарства", ОСОБА_1 та вищезазначеним громадянам було відмовлено у наданні земельної ділянки 50,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

Не погодившись з таким рішенням Ковалівської сільської ради, ОСОБА_1 , разом з іншими вищезазначеними громадянами, звернулись до Немирівської районної ради із заявами про надання кожному з них по 50,0 га земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу Ковалівської сільської ради.

Рішенням 7 сесії 23 скликання Немирівської районної ради Вінницької області від 15.12.1999 кожному із заявників, у тому числі ОСОБА_1 , погоджено "з наданням земельних ділянок розміром по 5 га кожному із орних земель запасу Ковалівської сільської ради для створення селянських (фермерських) господарств".

Вважаючи зазначені рішення Ковалівської сільської ради від 14.07.1999 про відмову у виділенні їм земельних ділянок та рішення Немирівської районної ради від 15.12.1999 про надання їм земельних ділянок лише по 5,0 га необґрунтованими, такими, що суперечать вимогам законодавства України, 12.02.2020 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , звернулись за захистом своїх прав та інтересів до Немирівського районного суду Вінницької області із позовною заявою до Немирівської районної ради, третя особа на стороні відповідача без самостійних позовних вимог: Ковалівська сільська рада, про визнання рішення Немирівської районної ради від 15.12.1999 неправомірним та надання земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, з наступними позовними вимогами:

"1. Винести рішення, яким визнати рішення Немирівської районної ради від 15.12.1999 року /7 сесія 23 скликання/ "Про погодження з наданням земельної ділянки для створення селянського (фермерського ) господарства" в частині виділення кожному з нас земельної ділянки розміром по 5 га - неправомірним.

2. Виділити кожному з нас в постійне користування земельну ділянку розмірами по 30,1 га для ведення селянського (фермерського ) господарства із земель запасу Ковалівської сільської ради позначених на викопіровці плану землекористування КСП "Росія" с. Ковалівки /з визначенням земель запасу, переданих Ковалівській сільській раді/як: "землі запасу" - 103,9 га, "землі запасу" -77,3 га, "землі запасу" - 4,9 га.

3.Рекомендувати Вінницькому філіалу Інституту землеустрою виготовити технічну документацію та відвести нам земельні ділянки в натурі /на місцевості/.

4. Зобов`язати Немирівську районну раду видати кожному з нас Державний акт на право постійного користування виділеною земельною ділянкою.

5. Стягнути з відповідача Немирівської районної ради на нашу користь витрати за надання юридичної допомоги по 35 гри. кожному або разом 210 грн."

03.03.2000 Вінницьким обласним судом надіслано для розгляду по суті дану цивільну справу до Іллінецького районного суду.

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 12.05.2000 у справі №2-261/2000 постановлено:

"Позов задоволити. Визнати неправомірним та скасування рішення 7 сесії 23 скликання Немирівської районної ради від 15.12.1999 року по питанню розгляду заяв громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в частині погодження районної ради з надання ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 земельних ділянок розміром по 5 га кожному.

Надати у користування громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 земельні ділянки площею по 11,42 га кожному для ведення селянського фермерського господарства із земель запасу Ковалівської сільської ради Немирівського району на полі №2 площею 67 га та прилягаючому до нього полі площею 1,5 га, згідно викопіровки з плану землекористування бувшого колективного сільгосппідприємства «Росія» села Ковалівки Немирівського району, виготовленого при виділенні і передачі земель запасу Ковалівській сільській раді, які межують на півночі з землями відкритого акціонерного товариства «Воловодівське» , на сході з землями товариства "Війтівці", на заході з землями товариства «Сподахівське» і на півдні відмежовуються ставком."

Рішення Іллінецького районного суду від 12.05.2000 у справі №2-261/2000 набрало законної сили 23.05.2000.

Листом №144 від 08.06.2000 за підписом голови Іллінецького районного суду ОСОБА_9 , рішення Іллінецького районного суду від 12.05.2000 надіслано до Вінницького обласного управління земельних ресурсів та до Регіонального відділення фонду підтримки селянських (фермерських) господарств, з проханням виготовити проекти відведення земельних ділянок та технічну документацію на видачу державних актів за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств.

На підставі зазначеного рішення Іллінецького районного суду від 12.05.2000 Вінницьким філіалом інституту землеустрою Української академії аграрних наук було виготовлено: Проект відведення земельних ділянок гр.гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 для ведення селянських (фермерських) господарств з земель запасу Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області та Технічну документацію по складанню державних актів на право постійного користування землею гр.гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 для ведення селянських (фермерських) господарств з земель запасу Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області (а.с. 41-89, том 1).

Рішенням 12 сесії 23 скликання Ковалівської сільської ради від 05.07.2000 погоджено проект відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення селянських (фермерських) господарств загальною площею 68,52 га, з них ріллі 68,52 га, в тому числі громадянам ОСОБА_3 - 11,42 га, ОСОБА_1 - 11,42 га, ОСОБА_4 - 11,42 га, ОСОБА_5 - 11,42 га, ОСОБА_6 - 11,42 га, ОСОБА_7 - 11,42 га (а.с.53, том.1).

17.08.2000 Відділ земельних ресурсів Немирівського району надав висновок, яким погодив проект відведення земельних ділянок, розроблений Вінницьким філіалом інституту землеустрою та не заперечив на відведення у постійне користування із земель запасу Ковалівської сільської ради ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств загальною площею 68,52 га рільних земель, в тому числі громадянам: ОСОБА_3 - 11,42 га, ОСОБА_1 - 11,42 га, ОСОБА_4 - 11,42 га, ОСОБА_5 - 11,42 га, ОСОБА_6 - 11,42 га, ОСОБА_7 - 11,42 га (а.с.55, том 1).

Згідно акту встановлення меж ділянки в натурі від 23.10.2000, на виконання рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 12.05.2000, провідним інженером Вінницького філіалу інституту землеустрою Поліщуком В.М. в присутності начальника відділу земельних ресурсів Немирівського району ОСОБА_10 , сільського голови ОСОБА_11 , фермерів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , проведено відведення в натурі земельних ділянок загальною площею 68,52 га, з них: ОСОБА_3 - 11,42 га, ОСОБА_1 - 11,42 га, ОСОБА_4 - 11,42 га, ОСОБА_5 - 11,42 га, ОСОБА_6 - 11,42 га, ОСОБА_7 - 11,42 га, із земель запасу Ковалівської сільської ради. Для використання земельних ділянок фермери приступають з дня одержання державних актів на право постійного користування землею (а.с.83, т.1).

Згідно актів про здачу межових знаків під охорону та зберігання від 23.10.2000, провідним інженером Вінницького філіалу інституту землеустрою Поліщуком В.М. здано, а громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яким видаються державні акти на право постійного користування землею, - прийняли межові знаки під охорону та зберігання (а.с. 85,-86, т.1).

12.12.2000 Іллінецьким районним судом на адресу Відділу Державної виконавчої служби Немирівського управління юстиції Вінницької області надіслано для виконання Виконавчий лист №2-261/2000 від 12.05.2000, виданий Іллінецьким районним судом Вінницької області про надання земельних ділянок у користування для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 із земель запасу Ковалівської сільської ради.

28 грудня 2000 року, за підписом ОСОБА_12 - голови Немирівської районної ради народних депутатів, громадянину України ОСОБА_1 , на підставі рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 12.05.2000, був виданий Державний акт на право постійного користування землею серія ІІІ-ВН №014555, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №29, на земельну ділянку площею 11,42 та для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради (а.с. 93, т.1).

03.01.2001 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Немирівського управління юстиції Вінницької області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-261/2000, виданого Іллінецьким районним судом від 12.05.2000, та згідно відмітки державного виконавця: рішення Іллінецького районного суду від 12.05.2000 у справі №2-261/2000 - виконано.

12 лютого 2001 року Немирівською районною державною адміністрацією зареєстровано селянське (фермерське) господарство Гончарука в с.Ковалівка Немирівського району Вінницької області, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31365325, створене ОСОБА_1 , видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за №04051075Ю0010523 від 08.02.2001, а також зареєстровано статут СФГ Гончарука реєстраційний №04051075Ю0010523 (а.с.109-110, т.1).

Згідно п.1.1. Статуту від 12.01.2001 селянське (фермерське) господарство Гончарука створено за рішенням засновника ОСОБА_1 (далі Фермер) на невизначений строк у відповідності із Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" (а.с.225, том 1).

Відповідно до наказу №1 від 12.01.2001 ОСОБА_1 приступив до обов`язків голови господарства (а.с.21, том 2).

Згідно до наказу №2 від 12.01.2001, ОСОБА_1 передав селянському (фермерському) господарству Гончарука для здійснення господарської діяльності земельну ділянку площею 11,42 га, яка надана йому на праві постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу Ковалівської сільської ради згідно Державного акта на право постійного користування землею ІІІ-ВН №014355 від 28.12.2000 за №29 (а.с.22, том.2).

У розділі 4 "Майно та земельна ділянка СФГ" статуту 12.02.2001 зазначено: "СФГ веде господарську діяльність на земельній ділянці, наданій Фермерові у встановленому порядку, для ведення селянського (фермерського) господарства" (а.с.226, т.1).

Рішенням засновника №1 від 01.10.2004 до складу засновників фермерського господарства прийнято нових членів. Протоколом загальних зборів засновників СФГ Гончарука від 01.10.2004 було затверджено статут СФГ Гончарука в новій редакції (а.с.46, т.2)

03.04.2008 Немирівською РДА було зареєстровано статут СФГ Гончарука в новій редакції за №11601050003000210, відповідно до п.п. 1.1.1, 1.1.2 Розд.1 статуту від 04.04.2008: "головою СФГ є засновник ОСОБА_1 , членами господарства є: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ".

У розділі 4 "Майно та земельна ділянка СФГ" статуту від 03.04.2008 зазначено, що СФГ веде господарську діяльність на земельній ділянці, наданій Засновнику, членам у встановленому порядку, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Як слідує з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, про що видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_1 від 02.12.2015 (а.с.34, т.1).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане 15.02.2019 приватним нотаріусом Немирівського районного нотаріального округу Вінницької області Люлько Л.М., дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 успадкувала майнові права, що входять до складеного капіталу селянського (фермерського) господарства ОСОБА_17 , що належали померлому, ОСОБА_1 , відповідно до статуту селянського (фермерського) господарства Гончарука, зареєстрованого Немирівською районною державною адміністрацією Вінницької області, 03.04.2008, за №11601050003000210 (а.с. 35, т.1).

30.08.2019 року рішенням зборів членів СФГ Гончарука, оформлених протоколом №1, було внесено зміни і доповнення до статуту СФГ, пов`язаних зі зміною складу засновників на підставі факту смерті його засновника - ОСОБА_1

20.09.2019 зареєстровано нову редакцію статуту СФГ Гончарука, відповідно до п.п. 1.2, 1.3 якого: "Засновником та членом СФГ Гончарука є ОСОБА_2 , членами господарства є: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ."

Згідно п.п. "г" п.7.1 розділу 7 "Земля господарства" Статуту від 20.09.2019:

"До земель Господарства належать землі, що передані Господарству у приватну власність, надані засновнику (голові) господарства у постійне користування для створення селянського (фермерського) господарства, що посвідчено відповідно державними актами на право приватної власності на землю та постійного користування землею, виданими на ім`я засновника (голови) Господарства."

23.10.2019 СФГ Гончарука звернулось до Ковалівської сільської ради із клопотанням, вимоги якого було уточнено 24.10.2019, щодо надання селянському (фермерському) господарству Гончарука у постійне користування земельної ділянки площею 11,4200 га (кадастровий номер 0523084000:01:001:0475), яка розташована на території Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка зазначена у державному акті на право постійного користування землею від 25.12.2001 року серії ІІІ-ВН №014592, виданого на ім`я ОСОБА_1 (а.с.115, т.1).

У відповідь на вказане клопотання Ковалівська сільська рада відреагувала листом № 02-12/1338 від 01.11.2019, в якому повідомила, що станом на 01.11.2019 права постійного користування земельною ділянкою посвідчене державним актом на право постійного користування землею від 25.12.2019 серії ІІІ - ВН № 014592, виданого на ім`я ОСОБА_1 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не припинено.

З огляду на викладене, Ковалівська сільська рада повідомила позивача, про неможливість надати селянському (фермерському) господарству Гончарука у постійне користування земельну ділянку, площею 11,4200 га кадастровий номер 0523084000:01:001:0475, для ведення селянського (фермерського ) господарства.

Позивач вважаючи, що зазначені дії відповідача свідчать про відмову у визнанні права постійного користування земельною ділянкою за СФГ Гончарука, чим порушуються його права, звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.10.2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.

Згідно із частиною 1 статті 51 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент створення Фермерського господарства 12.02.2001) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 7, 23 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент створення Фермерського господарства 12.02.2001).

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-XII від 20.12.1991 (у редакції Закону від 02.12.2000, чинній на момент створення СФГ Гончарука) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

19 червня 2003 року прийнято новий Закон України "Про фермерське господарство" №937-IV (надалі в тексті - Закон), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

Фермерське господарство, згідно статті 1 Закону, є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону, право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону).

Отже, й на даний час можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Відповідно до положення статті 92 Земельного кодексу України (у редакції Закону на момент смерті ОСОБА_1 у 2015 році) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

З наведеного слідує, що на момент смерті ОСОБА_1 засновника Фермерського господарства Гончарука - право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Таким чином, громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Так, згідно до ст.141 Земельного кодексу України (у редакції від 01.07.2015, на момент смерті ОСОБА_1 ) підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України, яка діяла до 01 січня 2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі:

1) добровільної відмови від земельної ділянки;

2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку;

3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства;

4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди;

5) нераціонального використання земельної ділянки;

6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки;

7) використання землі не за цільовим призначенням;

8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб;

9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ Гончарука, так і з 01 січня 2002 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина-засновника СФГ відсутня.

Адже правове становище Фермерського господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином-засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Тобто, у разі смерті громадянина-засновника фермерського господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Відтак, після отримання громадянином-засновником Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім засновано селянське (фермерське) господарство Гончарука, яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації Фермерського господарства - останнє набуло прав та обов`язків землекористувача.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції від 01.07.2015, на момент смерті ОСОБА_1 ), перелік яких є вичерпним.

Як уже зазначалось, з моменту створення селянського (фермерського) господарства виникають відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки цим господарством. Такі правомочності набувають сталого юридичного зв`язку саме з фермерським господарством, стають частиною його майна.

Надаючи об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу СФГ Гончарука на момент звернення до господарського суду, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ст.16 Цивільного кодексу України (ЦК України) та ст.20 ГПК України. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Відповідно до ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 ГПК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно із ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.20 ГПК України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені статтею 141 ЗК України. Такої підстави як смерть (зміна) засновника СФГ, якому видавалася земельна ділянка у постійне користування ст.141 ЗК України не містить.

Позивач обґрунтовує наявність порушеного права відмовою відповідача прийняти рішення про надання позивачу у постійне користування земельну ділянку, раніше надану у постійне користування засновнику СФГ Гончарука Гончаруку М.М., яку фермерське господарство продовжує використовувати після смерті засновника.

Оцінюючи зміст листа Ковалівської сільської ради №02-12/1338 від 01.11.2019, який слугував підставою для висновку позивача про відмову у визнанні права постійного користування земельною ділянкою за СФГ Гончарука, колегія суддів акцентує увагу, що Ковалівська сільська рада не ставить під сумнів право постійного користування земельною ділянкою СФГ Гончарука. Зміст листа зводиться до повідомлення заявнику про неможливість надати земельну ділянку в постійне користування, оскільки станом на 01.11.2019 таке право не припинено. Відповідач посилається на приписи ч.5 ст.116 Земельного кодексу України, згідно яких земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Одночасно відповідачем повідомлено, що зі змісту ч.2 ст.92 ЗК України слідує, що передача земельної ділянки у постійне користування фермерським господарствам не передбачена.

Стаття 1 Про фермерське господарство визначає, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Стаття 7 цього ж Закону встановлює, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Землі фермерського господарства, відповідно до статті 12 Закону, можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Також, стаття 31 Земельного кодексу України встановлює, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Порядок надання земельних ділянок у користування зі складу земель державної і комунальної власності визначається гл.19 ЗК України. Так , частиною 1 статті 116 ЗК України встановлюється, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Слід врахувати також, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, як визначено частиною 1 ст.92 ЗК України. Таким правом може скористатись обмежене коло суб`єктів, перелік яких закон встановлює у частині 2 ст.92 ЗК України, до якого не віднесено фермерські господарства.

Разом з тим, апеляційний суд приймає до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 року у справі №922/989/18, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Великою Палатою Верховного Суду на підставі аналізу положень частини першої статті 92 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року), пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року), визнаного у подальшому таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення рішенням Конституційного Суду України N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року, зроблено також висновок, що громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Проте, за даних конкретних обставин, встановлених у цій справі, наведений правовий висновок не є релевантним і не може бути застосований у вирішенні спору, оскільки відповідач не заперечує права користування СФГ Гончарука земельною ділянкою розміром 11,42 га згідно Державного акту від 25.12.2001р., не приймає розпорядчих актів щодо цієї земельної ділянки, іншим чином не заперечує право позивача використовувати цю земельну ділянку, а відтак висновок суду першої інстанції про відсутність порушеного права позивача є правильним і обґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що права позивача відносно земельної ділянки, яка є предметом судового розгляду, не порушені, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Гончарука на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.10.2020 р. справі №902/8/20 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/8/20 повернути Господарському суду Вінницької області

Повний текст постанови складений "02" лютого 2021 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.