Рішення

від 27.01.2021 по справі 910/14888/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2021Справа № 910/14888/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КВАДРАТ" (65049, м. Одеса, вул. Палубна, 9/2, код ЄДРПОУ 0041252965)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМБ "Централь" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, офіс 139, код ЄДРПОУ 42161041)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "КВАДРАТ" (65049, м. Одеса, вул. Палубна, 9/2, код ЄДРПОУ 30662800)

про стягнення 120 000,00 грн,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Хуторний Д.В.

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КВАДРАТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМБ "Централь" про стягнення заборгованості за договором підряду № 22/03/2019-ГП від 22.03.2019 у розмірі 953 000,00 грн, з яких: 353 000,00 грн основного боргу та 600 000,00 грн компенсації витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору; залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "КВАДРАТ" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

23.10.2020 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "ЛМБ "Централь" надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду та заява про вступ у справу як представника.

26.10.2020 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "ЛМБ "Централь" надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в якій останній заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 розгляд справи № 910/14888/20 вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.11.2020.

29.10.2020 та 17.11.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли відзиви на позовну заяву, в яких він зазначає, що відповідачем під час приймання виконаних позивачем будівельних робіт за квітень 2019 року з`ясувалось, що обсяги виконаних будівельних робіт зазначені в Актах №№1, 2 завищені. Позивачу було направлено лист вих. №1/05/2019 від 31.05.2019. Після отримання листа вих. №1/05/2019 від 31.05.2019, позивач відкоригував вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року. Зазначене підтверджується листом позивача вих. №13 від 06.08.2019 в якому позивач визнав завищення обсягів виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року, про що були складені нові Акти №№1, 2 (форма КБ-2в та КБ-3, які додаються). Крім того, позивач у листі вих. №13 від 06.08.2019 поінформував відповідача, що нові (відкориговані) Акти №№1,2 виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року на загальну суму 529 434,80 грн. підписані в односторонньому порядку, є чинними та проведені (відображені в бухгалтерському обліку) позивачем відповідно до чинного законодавства. Також відповідач у відзивах на позовну заяву зазначає, що у повідомленні про дострокове розірвання договору №22/03/2019-ГП від 22.03.2019, відповідач, розраховуючи залишок суми авансу (перерахований п/д №7 від 28.03.2019, додається), що підлягала поверненню, як не використана, погодився з обсягами виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року за новими (відкоригованими) Актами №№1, 2 на загальну суму 529 434,80 грн. Відповідач зазначає, що вищенаведене спростовує твердження позивача про виконання будівельних робіт за квітень 2019 року за Актами №№1, 2 на загальну суму 557 095,72 грн. Також відповідач у відзивах на позовну заяву зазначає, що не погоджується з твердженням позивача щодо неправомірного утримання належного йому майна, оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогою щодо повернення майна із зазначенням складу, кількісних та якісних характеристик та іншої інформації достатньої для його ідентифікації та встановлення належності саме позивачу.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.11.2020 підтримав заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

Суд на місці ухвалив залучити подані представником відповідача відзиви на позовну заяву залучити до матеріалів справи, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 відмовлено Акціонерному товариства "ЛМБ "Централь" у задоволенні заяви про залишення позовної заяви без розгляду та повернення її позивачу.

19.11.2020 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заяви про зменшення розміру позовних вимог та щодо повернення судового збору, проте, суд зазначає, що дані документи не оформлені належним чином.

Представником відповідача повідомлено, що йому наразі нічого не відомо щодо обставин, на які посилається позивач в даних заяв.

Дослідивши заяви, подані позивачем, судом вказано, що відповідно до пунктів 17, 17.1 та абзацу другого п. 17.15 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі;

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з п. 18 цих Положень справи, розгляд яких розпочато та не закінчено за матеріалами у паперовій формі до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, продовжують розглядатися за матеріалами у паперовій формі. За наявності технічної можливості суд може розглядати таку справу за матеріалами в електронній формі.

Так, подана заява не містить відомостей, які вимагаються цим Кодексом, а саме підпису ЕЦП.

За таких обставин суд не розглядає заяви по суті справи та з процесуальних питань і докази, які подані не в паперовій формі або не підписані ЕЦП.

Представники позивача та третьої особи участь своїх представників у засідання суду 25.11.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 відкладено підготовче засідання на 16.12.2020.

У судовому засіданні 16.12.2020 представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму у розмірі 120 000,00 грн, що є компенсацією додаткових витрат за 1 місяць простою опалубки позивача, просив прийняти дану заяву до розгляду.

Представник відповідача заперечень проти заяви не навів.

Суд на місці ухвалив прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Також представники сторін подали спільну заяву про продовження строку підготовчого провадження.

Суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Третя особа участь своїх представників у засідання суду 16.12.2020 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 відкладено підготовче засідання на 13.01.2021.

11.01.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання 13.01.2021 за відсутності представника позивача та про залучення до матеріалів справи доказів знаходження майна на будівельному майданчику відповідача.

У судовому засіданні 13.01.2021 представник відповідача проти заяви щодо розгляду справи за відсутності представника позивача заперечень не навів, та зауважив, що документи, які просить залучити до матеріалів справи позивач, вже наявні в матеріалах справи, зокрема долучені позивачем до позовної заяви.

Суд на місці ухвалив задовольнити клопотання позивача в частині розгляду справи без участі представника позивача, в частині залучення документів до матеріалів справи клопотання відхилити, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Представники позивача та третьої особи участь своїх представників у засідання суду 13.01.2021 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

У підготовчому судовому засіданні 13.01.2021 присутнім представником відповідача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста від 13.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.01.2021.

Позивач та третя особа своїх представників у судове засідання 27.01.2021 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

Відповідач у засіданні суду 27.01.2021 проти позовних вимог заперечив в повному обсязі.

27.01.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КВАДРАТ" (далі за текстом - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛМБ "Централь" (далі за текстом - відповідач, підрядник) було укладено договір підряду № 22/03/2019-ГП (далі за текстом - договір), відповідно до якого підрядник зобов`язується за рахунок замовника на свій ризик виконати та здати йому відповідно до умов договору, проектної документації та чинного законодавства України повний комплекс робіт з будівництва першої черги житлово- громадського комплексу по вул. І. Богуна , 27а в м. Вінниця у обсязі та складі згідно п. 2.2. договору, а замовник зобов`язується прийняти від закінчені роботи та оплатити їх у відповідності до умов договору.

Відповідно до п.2.2. договору до повного комплексу робіт входять:

- підготовчі роботи;

- будівництво повного комплексу робіт по будівлі СІ;

- будівництво повного комплексу робіт по будівлі С2;

- будівництво повного комплексу робіт по будівлі С2.

Згідно з п.3.1. договору строки виконання робіт по договору погоджуються сторонами в календарному план-графіку виконання робіт, який оформлюється як додаток №1 до договору. Більш детально план-графіки виконання кожного етапу (виду) робіт оформлюються як додатки до договору у відповідних додатках.

Датою початку виконання робіт по договору підрядником є дата підписання акту приймання-передачі будівельного майданчика сторонами та отримання відповідної документації від замовника згідно п. 8.2.2 (п.3.5. договору).

Відповідно до п. 3.6. договору датою закінчення робіт по договору є дата їх прийняття Замовником за останнім актом приймання-здачі, але у будь-якому разі роботи вважаються закінченими після остаточного виконання всього обсягу робіт підрядником згідно договору та отримання замовником всіх необхідних документів. Виконання робіт може бути закінчено достроково тільки за згодою замовника.

Згідно з п. 4.1. договірна ціна робіт визначається на основі затверджених сторонами твердих кошторисів (відповідні додатки до договору щодо кожного етапу (виду) робіт), що є невід`ємною частиною цього договору. Податковий облік за договором ведеться в розрізі таких договірних цін (додатків до договору).

Підставою для оплати є рахунок-фактура або акт приймання-здачі результатів виконаних робіт (п.4.3. договору).

Відповідно до п.4.9. договору оплата фактично виконаних робіт проводиться щомісячно, відповідно до графіка фінансування, встановленого у відповідних додатках до договору щодо кожного виду робіт до цього договору, на підставі належним чином оформленого платіжного пакету, підготовленого підрядником. У платіжний пакет входять наступні документи: довідка ф. КБ-3; акт ф. КБ-2в; рахунок-фактура на оплату суми.

Згідно з п.4.9. договору для своєчасних платежів за фактично виконані робіт, підрядник повинен надати замовнику платіжний пакет до 1-го числа кожного місяця наступного за звітним для розгляду та затвердження.

Відповідно до п. 6.1. договору передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом приймання-здачі фактично виконаних робіт по формі КБ-2в та довідкою по формі КБ-3, які готується підрядником та підписуються обома сторонами. Датою прийняття робіт замовником є дата підписання акту приймання-здачі або, якщо акт не підписано (з тому числі із зауваженнями за їх наявністю), - дата спливу строку для підписання такого акту, визначена відповідно до умов договору.

Згідно з п.6.2. договору підрядник не пізніше 1-го числа місяця наступного за звітним надає Акти приймання-здачі для узгодження фактичних обсягів робіт особі яка здійснює технічний нагляд. Після узгодження та затвердження підписами і печатками Обсяги, склад і якість робіт перевірено (із зауваженнями, або без зауважень) особою яка здійснює технічний нагляд, підрядник не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним, після узгодження фактичних обсягів виконаних робіт з особою, яка здійснює технічний нагляд, надає Замовнику підписані та скріплені печатками підрядника акти приймання-здачі. Замовник у свою чергу зобов`язаний їх розглянути в порядку передбаченому п. 4.8. договору, але не більше ніж за 5 робочих днів та при відсутності зауважень їх підписати або надати свої зауваження. Підрядник зобов`язаний надавати акти приймання-здачі виключно в письмовій формі, не більше одного акту приймання-здачі в календарний місяць у трьох екземплярах.

В разі несвоєчасного надання Актів приймання-здачі з вини підрядника або не своєчасне виправлення зауважень до них, чи не надання замовнику відповідних накладних за звітний період та відповідної технічної (виконавчої) документації, замовник має право не здійснювати оплату таких актів приймання-здачі в звітному періоді, а розглянути і оплатити їх в наступному звітному місяці (п.6.3. договору).

Згідно з п.9.2. підрядник виконує всі необхідні організаційні та підготовчі роботи, необхідні для використання будівельного майданчика підрядником для проведення будівельних робіт.

Відповідно до п.16.7. договору у разі розірвання цього договору у односторонньому порядку сторона-ініціатор розірвання письмово повідомляє іншу сторону про своє рішення розірвати договір. Договір припиняє дію у зв`язку із розірванням в день зазначений у повідомленні про розірвання.

Позивач у позовній заяві зазначає, що підрядник отримав аванс у розмірі 1 000 000,00 грн та виконав будівельні роботи на загальну суму 557 095,72 грн, у зв`язку із чим на адресу замовника листом від 07.05.2019 та листом від 21.05.2019 були направлені акти виконаних робіт, а саме :

- акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 на суму 448298,16 грн та довідка про вартість виконаних робіт у двох примірниках;

- акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 на суму 108 797,59 грн та довідка про вартість виконаних робіт все у двох примірниках.

У відповідь на вказані листи відповідачем надано лист-відповідь №1/05/2019 від 31 травня 2019, в якому він зазначає, що за результатами опрацювання листів позивача від 21.05.2019 та 29.05.2019 відповідач вважає за необхідне повернути їх без погодження і акцентувати увагу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КВАДРАТ" на фактах внесення до актів недостовірної або такої, що не відповідає дійсності інформації про обсяги виконаних робіт і їх вартості. Відповідач у вказаному листі зазначає, що замовнику не надано підтверджуючих документів по внесенню в натуру та закріпленню на місцевості вісей житлових секцій С1 та С2, що може поставити під сумнів доцільність усіх виконаних позивачем підготовчих робіт.

Позивач зазначає, що простой позивача тривав на протязі 5 місяців, починаючи із травня 2019 року по жовтень 2019 року до дати отримання листа відповідача № 01/10/2019 від 23.10.2019 відповідно до якого відповідач в односторонньому порядку достроково розірвав договір №22/03/2019-ГП від 22.03.2019.

Також позивач у позовній заяві зазначає, що повідомлення про розірвання договору позивач отримав 29.10.2019 та станом на цю дату згідно з п.9.2. договору та додатку 3/1 від 22.03.2019 (кошторис) позивач здійснив частину підготовчих робіт на загальну суму 430 000,00 грн. Про проведення цих робіт позивачем повідомлялось усно та листом № 12 від 02.07.2019, до якого було надано розрахунок вартості підготовчих робіт, проте, як зазначає позивач, відповідачем в порушення умов п.18.4. договору так і не було надано жодної відповіді.

На виконання умов договору, зокрема п.15.16. договору, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КВАДРАТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "КВАДРАТ" було укладені договори оренди, а саме:

- договір оренди №7/19 від 28.03.2019;

- договір оренди №6/19 від 27.03.2019;

- договір оренди № 5/19 від 26.03.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в заяві про зменшення розміру позовних вимог зазначає, що два вагончика та опалубка, що залишились на будівельному майданчику у м. Вінниця по вул. І.Богуна, 27-А, неправомірно утримуються відповідачем та в подальшому на пропозиції позивача (претензія №12 від 02.07.2019 та № 13 від 06.08.2019) погодити дату вивезення орендованого майна з об`єкту будівництва, який передано іншому підряднику, відповідач не відповідав.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 120 000,00 грн компенсації, нарахованої за простой опалубки, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 2 ст. 317 Господарського кодексу України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що пунктом 16.12. договору передбачено, що у разі суттєвого збільшення строків виконання робіт, більш ніж на 1(один) місяць не з вини підрядника, сторони погоджують компенсацію додаткових витрат підрядника у розмірі 120 000,00 грн/місяць на загальновиробничі та адміністративні витрати, та за фактично понесені витрати за простій підіймальних кранів та опалубки, яка фактично знаходиться на будівельному майданчику чи витрати на її перевезення.?

Отже пунктом 16.12. договору передбачена компенсація за фактично понесені витрати за простій підіймальних кранів та опалубки, яка фактично знаходиться на будівельному майданчику.

Отже, предметом доказування, крім збільшення строку виконання робіт більше, ніж на один місяць, є факт знаходження на будівельному майданчику відповідача підіймальних кранів та опалубки і факт понесення позивачем фактичних витрат.

Посилання позивача на листування між сторонами у якості доказів знаходження на будівельному майданчику опалубки суд визнає помилковим, оскільки лист відповідача від 31.05.2019 не підтверджує наявність саме визначеного договором майна, за простій якого передбачена виплата компенсації.

Судом встановлено, що під час виконання договору сторони не погоджували (не збільшували) строків виконання робіт, більш ніж на 1(один) місяць, в порядку передбаченому п. 3.2 договору.

При цьому твердження позивача про простій суд визнає необґрунтованими, оскільки у розпорядженні позивача були грошові кошти відповідача, перераховані як аванс (п/д №7 від 28.03.2019) на виконання умов договору №22/03/2019-ГП від 22.03.2019 в сумі 1 000 000,00 грн.

Разом з тим, п. 16.4. договору передбачено, що підрядник не має права без погодження із замовником зупинити або призупинити виконання робіт (будівництво об`єкту).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що підписавши договір, підрядник взяв на себе зобов`язання, передбачене пп. 8.4.3, зокрема, своєчасно письмово повідомляти замовника про обставини, які загрожують якості, своєчасному виконанню робіт або придатності їх результатів, чи збільшення ціни договору.

Судом встановлено, що за час виконання договору, з моменту його укладання та до моменту його розірвання від позивача не було надіслано на адресу відповідача жодних письмових повідомлень про неможливість своєчасного виконання робіт, зупинення робіт, простій з вини відповідача.

Дослідивши претензію №12 від 02.07.2019, суд вважає за необхідне зазначити, що зміст даної претензії не стосується суті спірних правовідносин за простоєм, які зазначає позивач у позовній заяві.

Відповідно до пп. 8.4.23. договору підрядник зобов`язується у разі необхідності організувати і облаштувати за власний рахунок усі побутові приміщення, достатні для потреб підрядника.

З доданих до позовної заяви договорів оренди та актів приймання-передачі, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КВАДРАТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "КВАДРАТ", вбачається, що позивач отримав в оренду два будівельних вагончика (розмір 240x600см та 240x900см) та опалубку. При цьому, в актах приймання передачі до договорів оренди не зазначені індивідуальні характеристики цього майна, які б дали змогу чітко його ідентифікувати.

Крім цього, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме це майно прийнято і знаходиться у відповідача (акт прийому-передачі, документи про перевезення (доставку) на будівельний майданчик, тощо), а також документально не підтверджено належними та допустимими доказами твердження позивача щодо перешкоджання відповідачем вивезення цього майна. Як вбачається з листа №1/05/2019 від 31.05.2019, відповідач повідомляв позивача, що на колишньому об`єкті будівництва і досі охороняється майно, яке завезене позивачем на власний розсуд та ризик.

Отже, судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача з вимогою щодо повернення майна із зазначенням складу, кількісних та якісних характеристик та іншої інформації достатньої для його ідентифікації та встановлення належності саме позивачу.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, враховуючи характер правовідносин між сторонами, господарський суд дійшов висновку, що встановити неправомірність утримання належного майна позивача об`єктивно неможливо, оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогою щодо повернення майна із зазначенням складу, кількісних та якісних характеристик та іншої інформації достатньої для його ідентифікації та встановлення належності саме позивачу, а отже - ця обставина визнається судом не вірогідною.

Враховуючи недоведеність обставини щодо наявності боргу у розмірі 120 000,00 грн, що є компенсацією додаткових витрат за 1 місяць простою опалубки, а також не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КВАДРАТ" відмовити повністю.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КВАДРАТ" (65049, м. Одеса, вул. Палубна, 9/2, код ЄДРПОУ 0041252965)

Відповідач - Акціонерне товариство "ЛМБ "Централь" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, офіс 139, код ЄДРПОУ 42161041)

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "КВАДРАТ" (65049, м. Одеса, вул. Палубна, 9/2, код ЄДРПОУ 30662800)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.02.2021

Суддя І.О. Андреїшина