Ухвала

від 01.02.2021 по справі 910/3502/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/3502/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника Генерального прокурора України (далі - Прокурор)

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2020 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020

у справі № 910/3502/18

за позовом заступника Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до Приватного акціонерного товариства Харківгаз ; Міністерства енергетики України

про визнання недійсним договору, додаткової угоди та протоколу розбіжностей до неї, стягнення 40 078 974,75 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор 21.12.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) через Північний апеляційний господарський суд звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі №910/3502/18 (повний текст постанови виготовлений 30.11.2020), ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Крім того, скаржник просить суд передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, розгляд справи проводити у судовому засіданні за участю представника скаржника.

Також 28.12.2020 (згідно поштовими відмітками на конверті) Прокурор через Північний апеляційний господарський суд направив як додаток до касаційної скарги платіжне доручення про сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Так, в обґрунтування своєї правової позиції Прокурор у поданій касаційній скарзі із посиланням на пункти 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що оскаржувані судові рішення є необґрунтованими, оскільки судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин положення статей 8, 19, 85, 92, 113, 117 Конституції України, статей 22, 73-75, 135, 136, 141 Господарського кодексу України, статей 4, 8, 22, 203, 215, 216, 776 Цивільного кодексу України, статей 6, 7, 11 Закону України Про управління об`єктами державної власності , статей 1, 4, 5 Закону України Про Фонд державного майна України , статей 1-3 Закону України Про центральні органи виконавчої влади , статей 3, 4, 20 Закону України Про Кабінет Міністрів України , пунктів 1.3, 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 №908/68, розробленого відповідно до Законів України Про приватизацію державного майна , Про управління об`єктами державної власності , Про Фонд державного майна України , які регулюють порядок використання державного майна.

Крім того, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій грубо порушено норми процесуального права, а саме статті 7, 11, 13, 74, 218, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Також скаржник зазначає, що господарські суди дійшли помилкових висновків і щодо відсутності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а також неможливості застосування для визначення збитків, які підлягають відшкодування до бюджету, пункту 8 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, оскільки газорозподільні системи, власником яких є Держава, не можуть бути об`єктами оренди. Прокурор наголошує, що відповідачем завдані збитки державі (упущена вигода), які передбачені статтею 22 Цивільного кодексу України (порядок застосування даної статті визначений постановами Верховного Суду від 06.08.2018 у справі №918/666/17, від 17.054.2018 у справі №918/708/17), та сума яких у розмірі 40 078 974,75 грн. має бути стягнута в бюджет держави.

Прокурор вказує, що господарськими судами необґрунтовано застосовано до спірних правовідносин норми права, які не підлягали застосуванню у даній справі, і якими, у свою чергу, позивач при поданні позову не обґрунтовував свою правову позицію, а саме - частину другу статті 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна і частину другу статті 5 Закону України Про приватизацію державного майна .

При цьому скаржник відзначає, що суди попередніх інстанцій мали застосувати до спірних правовідносин норми права, на які він посилається в касаційній скарзі щодо визначення порядку використання державного майна та платності його використання, та які були чинними на час виникнення спірних правовідносин. Водночас Прокурор вказує, що господарські суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень мали врахувати постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та від 13.02.2020 у справі №904/349/19 щодо застосування принципу jura novit curia , відповідно до якого суд повинен самостійно здійснювати юридичну кваліфікацію спірних правовідносин та застосувати ті норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Крім того, скаржник відзначає, що існує необхідність у відступленні від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, від 12.08.2020 у справі №910/3501/18, який унеможливлює ефективний захист інтересів держави, а також забезпечення справедливого балансу між приватними інтересами окремих осіб та публічними інтересами суспільства, які репрезентує держава у питанні щодо користування державним майном - газорозподільними системами.

Касаційний господарський суд вважає за необхідне відзначити і те, що Прокурор у поданій касаційній скарзі посилається і як на підставу для відкриття касаційної скарги на підпункт в пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, оскільки, на думку скаржника, справа становить значний суспільний інтерес.

Так, правове регулювання підстав для відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах, ціна позову у яких не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначене частиною третьою статті 287 ГПК України, до якої зокрема відноситься і вказаний Прокурором підпункт в пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Однак Верховний Суд зазначає, що предметом позову в даній справі є немайнові вимоги та стягнення 40 078 974,75 грн., а, отже, дана справа згідно зі ст. 12 ГПК України не відноситься до вищевказаних категорії справ. Відтак посилання скаржника на підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктом в пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, є помилковим.

З огляду на викладене касаційна скарга Прокурора подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Отже, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пунктів 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України.

Також, враховуючи, що одночасно з касаційною скаргою Прокурор заявив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з урахуванням положень статей 169, 294 ГПК України, суд вважає за доцільне розглянути дане клопотання під час розгляду касаційної скарги по суті, з наданням можливості іншим учасникам справи висловити свої письмові міркування з приводу заявленого клопотання.

Щодо розгляду справи у судовому засіданні за участю представників сторін, то з огляду на приписи ст. 8 ГПК України, яка передбачає, що справи проводяться усно і відкрито, Верховний Суд зауважує, що дана справа не підпадає під випадок розгляду справи у письмовому провадженні, а відтак, справа призначається до розгляду у судовому засіданні.

Керуючись статтями 234, 235, 294 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відкрити касаційне провадження у справі № 910/3502/18 за касаційною скаргою Заступника Генерального прокурора України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі №910/3502/18.

2. Призначити розгляд касаційної скарги у засіданні Верховного Суду Касаційного господарського суду на 25 лютого 2021 року о 15:20 у приміщенні суду за адресою: м.Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. № 302.

3. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу до 15 лютого 2021 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.

4. Довести до відома учасників справи, що їх явка в судове засідання є необов`язковою. З урахуванням епідеміологічної ситуації в Україні Верховний Суд роз`яснює про право сторін подати заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також про право сторін брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку статті 197 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова