Ухвала

від 01.02.2021 по справі 759/4864/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

01 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 759/4864/20

провадження № 61-1290ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нікушиної Валерії Сергіївни на постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року в справі за позовом Гаражного кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Перемога до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2019 року Гаражний кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Перемога (далі - ГК Перемога ) звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив зобов`язати ОСОБА_1 звільнити бокс № НОМЕР_1 , розташований на території ГК Перемога по АДРЕСА_1 , з передачею ключів від гаража голові правління кооперативу.

Позов мотивовано тим, що ГК Перемога є організацією громадян, які добровільно об`єдналися для задоволення своїх потреб в гаражних боксах для зберігання та обслуговування транспортних засобів шляхом експлуатації за власні кошти. Після того, як відповідач була прийнята до складу членів кооперативу та їй надано в користування гаражний бокс № НОМЕР_1 , між сторонами склалися відносини, які регулюються Законом України Про кооперацію та статутом гаражного кооперативу. 15 травня 2010 року вищим органом управління ГК Перемога було прийняте рішення, оформлене протоколом № 49, про визнання злісними неплатниками членів кооперативу, які мають заборгованість за внесками за користування гаражними боксами більше 2 кварталів, та можливість виключення таких членів кооперативу в разі непогашення боргових зобов`язань. На 29 серпня 2014 року заборгованість відповідача за користування гаражним боксом складала 300 грн, про що її було повідомлено та запропоновано погасити заборгованість. Однак ОСОБА_1 не сплатила внески, тому 19 травня 2015 року їй вчергове було направлено попередження про можливі негативні наслідки такої несплати. Вимогу про сплату заборгованості також було розміщено на гаражному боксі № НОМЕР_1 та на дошці оголошень. 31 березня 2016 року на загальних зборах членів ГК Перемога було прийнято рішення, оформлене протоколом № 11, про те, що у разі несплати заборгованості за членськими внесками та внесками на господарські потреби, за спожиту електроенергію та інших боргів до 01 травня 2016 року відповідно до пунктів 21-23 Статуту ГК Перемога ОСОБА_1 буде виключена зі складу членів гаражного кооперативу та позбавлена права користуватися гаражним боксом. Відповідач не виконує рішення загальних зборів ГК Перемога , не сплачує заборгованість, тому рішенням загальних зборів ГК Перемога від 01 березня 2018 року, оформленим протоколом № 24, її було виключено зі складу членів ГК Перемога та зобов`язано сплатити заборгованість до 01 квітня 2018 року, а в разі відмови - звільнити гаражний бокс від особистого майна, не чинити перешкод у користуванні та передати ключі від гаражного боксу голові правління. 04 лютого 2019 року відповідачу було направлено лист з вимогою звільнити гаражний бокс № НОМЕР_1 , однак вона продовжує користуватися цим майном.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 07 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційну скаргу ГК Перемога задоволено. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 вересня 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким задоволено позов. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити бокс № НОМЕР_1 , розташований на території ГК Перемога по АДРЕСА_1, з передачею ключів від гаража голові правління кооперативу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

23 січня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Нікушина В. С. подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є зобов`язання звільнити гаражний бокс.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Формальне посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та без наведення переконливих аргументів на підтвердження цих обставин не свідчить про фундаментальне значення касаційної скарги і не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в малозначній справі.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 та від 09 жовтня 2019 року у справі № 201/9139/18 не заслуговують на увагу, оскільки обставини, встановлені судами у вказаних справах, не є подібними обставинам, встановленим судами в цій справі, в якій позов стосується усунення перешкод в користуванні майном, яким продовжила користуватися особа, що не є членом кооперативу.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення у постанові Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Нікушиної В. С. про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Нікушиної Валерії Сергіївни на постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року в справі за позовом Гаражного кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Перемога до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко