Ухвала

від 29.01.2021 по справі 203/2859/20

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/2859/20

1-кс/0203/71/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2020 року в рамках кримінального провадження №12020040000000540,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна. В обґрунтування клопотання зазначено, що в рамках кримінального провадження №12020040000000540 ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 21.10.2020 року було накладено арешт окрім іншого на грошові кошти у сумі 27 550 гривень. Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні проведені всі необхідні слідчі дії. На даний час підозра у кримінальному провадженні №12020040000000540 ОСОБА_4 не оголошувалась. Таким чином, потреба у подальшому арешті грошових коштів відпала. Посилаючись на вказані обставини, захисник просив скасувати арешт на грошові кошти у сумі 27 550 гривень, накладений ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 21.10.2020 року в рамках кримінального провадження №12020040000000540.

Захисник у поданому до суду клопотанні просив розглядати справу без його участі та скасувати арешт на грошові кошти.

Від старшого слідчого ВРОТЗ СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 також надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Перевіривши викладені в клопотанні доводи, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В свою чергу ч.3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98цього Кодексу.

Згідно ч.ч.10,12 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним право-порушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частинами 1,2 ст.174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Тобто, за змістом вказаних положень закону арешт може бути накладено слідчим суддею на майно, яке є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочин-ним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Під час розгляду клопотання встановлено, що відділом розслідувань особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020040000000540, відомості за яким внесені до ЄРДР 10.07.2020 року за ч.2 ст.149 КК України.

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2020 року накладено арешт на речі та майно, вилучені під час проведення 19 жовтня 2020 року санкціонованого обшуку будівельних споруд, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 1220384400:01:002:0207, розташованій в Апостолівському районі Дніпропетровської області біля с. Грушівка, із позбавленням прав на відчуження, розпорядження та користування, а саме на: предмет, схожий на гладкоствольну рушницю з маркуванням № НОМЕР_1 ; предмет, схожий на гладкоствольну рушницю з маркуванням «ТОЗ SN 1898»; предмети, схожі на набої у кількості 4 (чотири) шт. калібру - 12 мм, у кількості 3 (три) шт. - 36 калібру; 7 (сім) предметів, схожих на набої калібру 12 мм; журнал формату А4 з чорновими записами; грошові кошти у сумі 27 550 гривень.

Метою накладення арешту в межах кримінального провадження №12020040000000540 було збереження майна, як речового доказу, забезпечення проведення відповідних слідчих та процесуальних дій.

Разом з тим, слідчий суддя враховує, що факт перебування майна під арештом тривалий час фактично позбавляє конституційного права власника на законних підставах володіти, користуватись та розпоряджатися своєю власністю.

Безпідставне обмеження права власності у вигляді накладення арешту на майно не є співрозмірним із завданнями кримінального провадження та порушує основоположні права власника майна, які визначені Конституцією України та чинним законодавством України.

Ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону N 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Під час розгляду клопотання встановлено, що всі необхідні слідчі дії, пов`язані із вилученими коштами, проведені, підстав для подальшого їх утримання немає, а тому в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна відпала потреба.

Крім того,слідчий суддяприймає доуваги,що намомент розглядуклопотання вмежах кримінальногопровадження №12020040000000540 органом досудового розслідування ОСОБА_4 не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України, в результаті проведених слідчих дій з вилученими грошовими коштами у даному кримінальному провадженні встановлено, що останні не є предметами, засобами чи знаряддями вчинення кримінального правопорушення, доказом злочину, набутими злочинним шляхом, доходами від вчиненого зло-чину, отриманими за рахунок доходів від вчиненого злочину тощо.

В зв`язку з цим, слідчий суддя приходить до висновку, що на момент розгляду клопотання необхідність арешту грошових коштів відпала, а клопотання захисника підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.98,131,170,174,309,369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2020 року в рамках кримінального провадження №12020040000000540 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 жовтня 2020 року в рамках кримінального провадження №12020040000000540, в частині накладення арешту на грошові кошти у сумі 27 550 гривень.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Заперечення на неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1