Рішення

від 29.01.2021 по справі 826/16198/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2021 року м. Київ № 826/16198/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Девелоп-Інвестторг

до Київської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелоп-Інвестторг" (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - відповідач) з позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС України №100260004/2016/000018/2 від 12.09.2016 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні товарів Київської міської митниці ДФС України №10026000/2016/00046 від 12.09.2016 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні товарів Київської міської митниці ДФС України №100260004/2016/00050 від 19.09.2016 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по другорядному, а не по основному (за ціною договору) як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України, оскільки декларантом було надані всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.

Представник відповідача наполягав на правомірності рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, з огляду на обставини, встановлені під час митного контролю.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2017 року адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС України №100260004/2016/000018/2 від 12.09.2016 року; визнано протиправним та скасовано картку відмови в митному оформленні товарів Київської міської митниці ДФС України №10026000/2016/00046 від 12.09.2016 року; визнано протиправною та скасовано картку відмови в митному оформленні товарів Київської міської митниці ДФС України №100260004/2016/00050 від 19.09. 2016 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 року апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби задоволено частково, Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2017 року в її резолютивній частині змінено, викладено другий - четвертий абзаци в наступній редакції: " 2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС в особі її структурного підрозділу Митного посту "Східний" ВМО-2 від 12.09.2016 року №100260004/2016/000018/2. 3. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС в особі її структурного підрозділу Митного "Східний" №100260004/2016/00046 від 12.09.2016 року. 4. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації. митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС в особі її структурного підрозділу Митного посту "Східний" №100260004/2016/00050 від 19.09.2016 року.". В іншій частині Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2017 року залишено без змін.

Апеляційним судом зазначено, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права. Проте, оскаржене позивачем Рішення про коригування митної вартості товару прийнято Київською міською митницею ДФС в особі її структурного підрозділу Митного посту Східний ВМО-2, а Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийнято Київською міською митницею ДФС в особі її структурного підрозділу Митного посту Східний , у зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни оскаржуваної Постанови в її резолютивній частині.

Постановою Верховного Суду від 17.07.2020 року Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Мотивуючи судове рішення, Верховним Судом зазначено: … задовольняючи позов, суд першої інстанції лише в загальному зазначив, що оскаржуване рішення прийнято митним органом у зв`язку з тим, що подані Товариством документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, в той же час дійшов висновку, що позивачем підтверджено правильність обраного методу визначення вартості товару та числових значень останньої.

Разом з тим, суд першої інстанції оцінки наведеним вище та визначеним відповідачем як підстава прийняття оскаржуваного рішення обставинам (недолікам у доданих Товариством до митного оформлення документах) не надав, а відтак, й прийняте ним рішення не містить мотивів як таких, за яких він дійшов висновку про протиправність здійсненого митним органом коригування обраного Товариством методу визначення митної вартості імпортованого товару.

Апеляційний суд цього недоліку суду першої інстанції також не усунув.

Неповнота при з`ясуванні обставин цієї справи призвела до передчасних висновків судів попередніх інстанцій. Зазначені недоліки унеможливлюють формулювання правового висновку, а їх усунення можливе лише у разі відновлення судового розгляду справи судом першої інстанції .

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2020 року визначено суддю Маруліну Л.О. для розгляду адміністративної справи №826/16198/16.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2020 року прийнято справу до свого провадження та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без здійснення фіксування спрощеного позовного провадження.

Через канцелярію суду 01.09.2020 року представником Київської митниці Держмитслужби подано відзив на позовну заяву, в якому заявлено клопотання про заміну відповідача на правонаступника.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2020 року заяву представника Київської митниці Держмитслужби від 01.09.2020 року про заміну відповідача правонаступником задоволено. Замінено відповідача - Київську міську митницю ДФС на правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.

У відзиві, поданому представником Київської митниці Держмитслужби зазначено, що під час аналізу товаросупровідних документів, наданих до митного оформлення, у зв`язку із великою різницею між вагою нетто (8265 кг, що становить 36% від загальної ваги виник ризик, що декларантом виконуються дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а саме, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості. Сума митних платежів, які сплатив позивач у зв`язку із прийняттям оскаржуваного рішення складає 82 201, 24 грн., зокрема, мита - 34 589, 69 грн., ПДВ - 47611, 55 грн.

Через канцелярію суду 10.09.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, де звертає увагу на ВМД №100260004/2016/233543 від 02.09.2016 року; ВМД №100260004/2016/231581 від 20.04.2016 року; ВМД №100260004/2016/231006 від 21.03.2016 року; ВМД №100260004/2016/230978 від 18.03.2016 року, згідно яких було здійснено митне оформлення такого ж самого товару, без будь-якого зауваження щодо заниження його ваги. Наполягає на тому факті, що алгоритм застосування відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару у спірних правовідносинах відбувався із грубим порушенням імперативних приписів норм діючого митного законодавства України і цим фактам судом першої і апеляційної інстанції було надано належну об`єктивну оцінку.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

03.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ДЕВЕЛОП-ІНВЕСТТОРГ (покупцем) та Компанією LAIWU TAIFENG FOOD CO.,LTD (Китайська Народна Республіка) (продавець) укладено зовнішньо економічний Контракт №LW -16-41, відповідно до умов якого, Компанія LAIWU TAIFENG FOOD CO., LTD зобов`язалась передати у власність позивача на умовах FOB CN QINGDAO (Інкотермс 2000) товари, зазначені у Специфікації, що є Додатком №1 до договору, і невід`ємною частиною договору (контракту) на загальну суму 8 990,00 доларів США, а покупець зобов`язується прийняти вказаний у специфікаціях товар із здійсненням оплати в два транша: передплатою після підписання контракту, що складає 3 100,00 доларів США та оплатою 5 890,00 доларів США перед погрузкою.

У вересні 2016 року, на виконання вказаного договору та комерційного інвойсу №TF23-161680 від 07.07.2016 року, відповідно до додатку №1 від 30.03.2016 року, на адресу позивача надійшов товар на загальну суму 9 860,48 доларів США, а саме: імбир маринований білий та рожевий для суші з додаванням оцтової кислоти , без вмісту спирту, без ГМО, фасований з маринадом.

З метою митного оформлення товару, що надійшов відповідно до вказаного вище контракту, позивачем до ВМО-2 митного посту Східний Київської міської митниці ДФС України було подано митну декларацію №100260004/2016/217900 від 12.09.2016 року, разом з пакетом товаросупровідних та комерційних документів, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) №LW -16-41 та додаток №1 від 03.05.2016 року, рахунок - фактуру (інвойс) №TF23-161680 від 07.07.2016 року, пакувальний лист до інвойсу №TF23-161680 від 07.07.2016 року, коносамент №ТАО27441 від 23.07.2016 року, довідку перевізника про транспортні витрати №157978 від 09.09.2016 року, сертифікат про проходження товару №G163721000730230 від 20.07.2016 року.

Під час митного оформлення товару ввезеного на територію України згідно з зовнішньоекономічним контрактом №LW-16-41 від 03.05.2016 року укладеним із LAIWU TAIFENG FOOD CO.,LTD, заявлено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору, що відображено у ВМД №100260004/2016/217900 від 12.09.2016 року.

12.09.2016 року відповідно до статті 53 Митного кодексу України, декларанту було надіслано повідомлення, в якому зазначено, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та зокрема інвойс №TF23-161680 від 25.02.2016 року не можливо ідентифікувати до зовнішньоекономічної операції.

12.09.2016 року позивач надав відповідачу витребувані додаткові документи, а саме: банківські платіжні документи від 07.06.2016 року та від 20.07.2016 року на підтвердження факту попередньої оплати продавцю за товар, прейскурант (прас-лист) виробника товару завірений ТПП КНР від 01.07.2016 року, копію митної декларації країни відправлення від 21.07.2016 року №439020160000008500, лист №78 від 12.09.2016 року, яким повідомлено митницю про надання на запит всіх документів та відсутність можливості надати інші документи.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, Київською міською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від №100260004/2016/000018/2 від 12.09.2016 року відповідно до якого митна вартість товару склала: імбир маринований для суші - 16 602,50 доларів США із розрахунку 1,1450 долара США за 1 кг (проти заявленої декларантом ціни товару 9860,480 доларів США: 0,68 долара США за 1 кг), у зв`язку з тим, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять складових митної вартості та відомостей щодо ціни. Також зазначено, що наявність зазначених розбіжностей у поданих документах, наявність інформації щодо митних оформлень подібних товарів за рівнями митної вартості, вищими за митну вартість оцінюваного товару, а саме: 1,145 -1,35 доларів США, тоді як оцінюваний товар заявлено за рівнем 0,72 доларів США за кілограм.

На підставі даного Рішення відповідач оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100260004/2016/00046 від 12.09.2016 року.

У вищевказаній картці відмови як причину у відмові у митному оформленні (випуску) товарів вказано те, що митним органом проведене коригування митної вартості та винесене відповідне рішення, що вимагає внесення змін до ВМД.

В картці відмови також зазначено про вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме подання нової ВМД згідно з рішенням про коригування заявленої митної вартості.

З метою здійснення митного оформлення товару, позивачем 14.09.2016 року до ВМО-2 митного посту Східний Київської міської митниці ДФС України повторно подано митну декларацію №100260004/2016/217943 з урахуванням рішення про коригування митної вартості №100260004/2016/000018/2 від 12.09.2016 року.

15.09.2016 року працівниками митного посту Східний Київської міської митниці ДФС України проведено огляд, за наслідками якого складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №100260004/2016/217943.

В п. 8.3.4. вказаного акту зазначено наступне. В ході часткового огляду з розкриттям до 20 % пакувальних місць із вибірковим обстеженням транспортного засобу встановлено, що товар відповідає заявленому у ТСД та являє собою Імбир маринований для суші 1мм рожевий - 1200 коробів. 12000 упаковок (шт.). Імбир маринований для суші (1мм) білий - 250коробів. 2500 упаковок (шт.). Відповідно до маркування вага однієї упаковки товару 100 грам. Маса маринаду 500 грам. Виробник LAIWU TAIFENG FOOD CO.,LTD торговельна марка OISHI в результаті зважування встановлено, що вага товару складає: Імбир мариновани для суші(1мм) рожевий 1500 грам в одній упаковці(шт.). Вага одного короба становить 15,7 кг. В одному коробі 10 упаковок(шт.). Імбир маринований для суші (1мм) білий 1500 грам в одній упаковці (шт.). Вага одного короба становить 15,7 кг. В одному коробі 10 упаковок (шт.).

За результатами перевірки митної декларації поданої позивачем, документів наданих відповідно до Митного кодексу України, а також акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №100260004/2016/217943 відповідач оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100260004/2016/00050 від 12.09.2016 року.

У вищевказаній картці відмови як причини у відмові у митному оформленні (випуску) товарів вказано про: неможливість внесення змін до МД за результатами проведення митного огляду; невірне заповнення графи 38,45,47 графи В митної декларації; акт митного огляду №100260004/2016/217943; протокол ПМП.

В картці відмови також зазначено про вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме подання нової ВМД згідно з актом митного огляду №100260004/2016/217943 від 12.09.2016 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю Девелоп-Інвестторг , вважає протиправними дії митного органу щодо коригування митної вартості товару та не погоджується зі спірним рішенням та картками відмови, оскільки позивачем подано відповідачу всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів; подані документи не містять розбіжностей, відсутні ознаки підробки, а також документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заперечення та пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до частин першої та другої статті 1 Митного кодексу України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Щодо протиправності Рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС України №100260004/2016/000018/2 від 12.09.2016 року, картки відмови в митному оформленні товарів Київської міської митниці ДФС України №10026000/2016/00046 від 12.09.2016 року та картки відмови в митному оформленні товарів Київської міської митниці ДФС України №100260004/2016/00050 від 19.09.2016 року, враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 року, суд дійшов наступних висновків.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частин другої, третьої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 57 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Тобто, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 31.03.2015 року у справах №21-127а15 та №21-53а15, від 11.09.2012 року у справі №2а-18673/09/0570.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2015 року № 689 (далі також - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 Митного кодексу України).

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 12 березня 2018 року у справі №809/4367/15, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Судом встановлено, що до митного оформлення для підтвердження митної вартості заявленого до декларування товару позивачем подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №LW-16-41 та додаток №1 від 03.05.2016 року; рахунок-фактуру (інвойс) №TF23-161680 від 07.07.2016 року; пакувальний лист до інвойсу №TF23-161680 від 07.07.2016 року; коносамент №ТАО27441 від 23.07.2016 року; довідку перевізника про транспортні витрати №157978 від 09.09.2016 року; сертифікат про проходження товару №G163721000730230 від 20.07.2016 року та в подальшому на запит митного органу надано позивачем надано додаткові документи, а саме: банківські платіжні документи від 07.06.2016 року та від 20.07.2016 року на підтвердження факту попередньої оплати продавцю за товар; прейскурант (прайс-лист) виробника товару завірений ТПП КНР від 01.07.2016 року, копію митної декларації країни відправлення від 21.07.2016 року №439020160000008500; лист №78 від 12.09.2016 року, яким повідомлено про надання на запит всіх документів та відсутність можливості надати інші документи.

Відповідно до наданих позивачем до митного оформлення товарів документів, відповідач зазначив, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підставі наданих позивачем документів Київською міською митницею ДФС прийнято картки про відмову в прийнятті митної декларації, митного оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100260004/2016/00046 та №100260004/2016/00050 від 12.09.2016 року, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 12.09.2016 року №100260004/2016/0000189/2.

Так, суд не погоджується з доводами відповідача у прийнятому ним Рішенні, щодо розбіжностей та відсутності відомостей щодо ціни, яка сплачена за заявлений декларантом товар в отриманих митним органом документів, адже встановлено, що згідно п.2.1 Договору №LW-16-41, який укладено 03.05.2016 року, в оплату за Товар Покупець сплачує 8990, 00 доларів США за весь асортимент товару, відповідно до додатку до даного договору. Платіж відповідно до наданих банківських виписок було здійснено 07.06.2016 року на суму 3 100,00 доларів США та 20.07.2016 року на суму 5 890, 00 доларів США, що відповідає умовам договору. Суд враховує, що в митне оформлення здійснювалося на підставі інвойсу від 07.07.2016 року №TF23-161680, данні про що містяться в експортній декларації країни відправлення від 21.07.2016 року №4390201600000008500, пакувальному листі від 07.07.2016 року, сертифікаті про проходження товару від 20.07.2016 року №G163721000730230.

Відповідно до висновку Київської обласної Торгово-Промислової палати № КТП-1355 від 08.11.2016 року встановлено, що в результаті аналізу наданих документів з урахуванням цінової пропозиції виробника щодо вартості товару імбир для суші білий та рожевий 1000*10, що ввозиться в Україну згідно Контракту №LW-16-41 від 03.05.2016 року і Інвойсу №ТF23-161680 від 07.07.2016 року, між ТОВ Девелоп-Інвестторг , Україна та LAIWU TAIFENG FOODS CO., LTD Китай, з урахуванням величини партії, форми оплати та поставки (FOQ-Qingdao), відповідає ціноутворюючим факторам ринку і на дату експертизи може становити: 6, 2 доларів США за 1 упаковку (1000г*10).

Зважаючи на зазначене, ціна Товару, зазначена декларантом в розмірі 0,72 дол. США за кг є обґрунтованою та дійсною ціною за вказаний Товар, який придбало ТОВ Девелоп-Інвестторг .

Також доречно зауважити, що в матеріалах справи відсутні відомості про оскарження контрагентом позивача вказаної вартості на товар, відсутні також докази їх суперечок щодо такої вартості та відсутні докази оскарження та висновку Київської обласної Торгово-Промислової палати, а отже він рахується судом як чинний та такий, яким встановлено вірну вартість Товару.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що позивачем не надані документи, що містять відомості про вартість перевезення товару, а також, документи, що містять відомості про вартість страхування товару, на що суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Зазначені вимоги законодавства не містять у собі обов`язку надання таких документів, оскільки містять у собі умови, за наявності яких декларант повинен їх надати.

З наявних матеріалів справи, судом встановлено, що позивачем на вимогу відповідача додатково надано довідку про транспортні витрати від 09.09.2016 року №157978, згідно з якою …стоимость морской перевозки груза в контейнере MRKU9864050/20'DV коносаменту ТАО27441, следовавшего по маршруту Qingdao (China) - Odessa (Ukraine), до границы Украины составили 23220, 00 грн. Страхование груза не проводилось , відтак підстави для витребування від позивача додаткових документів про транспортування та страхування були відсутні.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в рішенні від 31.05.2019 по справі №804/16553/14, Законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватись розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватись будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів .

Крім того, суд звертає увагу на вантажно-митні декларації №100260004/2016/233543 від 02.09.2016 року; ВМД №100260004/2016/231581 від 20.04.2016 року; ВМД №100260004/2016/231006 від 21.03.2016 року; ВМД №100260004/2016/230978 від 18.03.2016 року, якими даний товар та ідентичний товар регулярно заявлявся декларантом та жодних зауважень від представників митниці щодо відомостей, зазначених позивачем, зокрема, стосовно ваги товару, не було.

Як вже зазначалося судом та підтверджується матеріалами справи, позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав митному органу усі необхідні документи, що необхідні для визначення митної вартості товарів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною другою статті 53 МК України.

Водночас відповідачем не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про протиправність витребування митницею у позивача додаткових документів та їх подальший аналіз в контексті коригування митної вартості імпортованих товарів, оскільки частиною третьою статті 53 Митного кодексу України не передбачено підстави для витребування додаткових документів "спрацювання критеріїв автоматизованої системи аналізу та управління ризиками Державної митної служби України".

Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Водночас, судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а доцільність застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - недоведеним.

Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Зі змісту оскаржуваного рішення Київської міської митниці про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідачем жодним чином не обґрунтовано суму скоригованої митної вартості товару у розмірі 16 602, 50 доларів США із розрахунку 1,1450 долара США за 1 кг (проти заявленої декларантом ціни товару 9860, 480 доларів США: 0, 68 долара США за 1 кг) та не зазначено складових такого розрахунку.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про не надання позивачем інших додаткових документів на вимогу митниці, оскільки існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, документально не підтверджується.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Таким чином, відповідачем не вказано, в яких документах, наданих позивачем для підтвердження числових значень складових заявленої митної вартості товару при його митному оформленні містилися розбіжності, були наявні ознаки підробки або які відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару в документах були відсутні. Для висновку про наявність розбіжностей між документами, поданими на підтвердження митної вартості товарів, необхідно правильно встановити зміст цих документів як доказів у митній справі.

Отже, доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.

Враховуючи вище викладене, рішення Київської міської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товарів від 12.09.2016 року №100260004/2016/000018/2 є протиправним і підлягає скасуванню.

Оскільки єдиною підставою для видачі картки відмови є рішення про визначення митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.09.2016 року №10026000/2016/00046 та №100260004/2016/00050 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, відповідачем не надано належних та достатніх доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовується його заперечення проти позову.

Суд зазначає, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Проаналізувавши вищенаведені норми митного законодавства, суд дійшов висновку, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 13.10.2016 року №570 та платіжного доручення від 16.11.2016 року №597, що міститься у матеріалах справи, за подання позовної заяви до суду позивачем сплачено 5 453,16 грн., що, з огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 255, 295, 353 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Девелоп-Інвестторг задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС України в особі її структурного підрозділу Митного посту Східний ВМО-2 від 12.09.2016 року №100260004/2016/000018/2;

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні товарів Київської міської митниці ДФС України в особі її структурного підрозділу Митного посту Східний від 12.09.2016 року №10026000/2016/00046;

4. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні товарів Київської міської митниці ДФС України в особі її структурного підрозділу Митного посту Східний від 19.09.2016 року №100260004/2016/00050.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Девелоп-Інвестторг (код ЄДРПОУ 36890418) сплачену суму судового збору у розмірі 5 453,16 (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят три гривні 16 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статті 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочиснтва України.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Девелоп-Інвестторг (код ЄДРПОУ 36890418, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 13-Г);

Відповідач: Київська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359; адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).

Повне рішення складено 29.01.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна