Постанова

від 20.09.2021 по справі 826/16198/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16198/16 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоп-Інвестторг" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелоп-Інвестторг" з позовом до Київської міської митниці ДФС України, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС України №100260004/2016/000018/2 від 12.09.2016 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні товарів Київської міської митниці ДФС України №10026000/2016/00046 від 12.09.2016 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні товарів Київської міської митниці ДФС України №100260004/2016/00050 від 19.09.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність коригування митним органом митної вартості товарів за резервним методом, оскільки для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом надано необхідний пакет підтверджуючих документів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2017 року змінено в її резолютивній частині та викладено другий - четвертий абзаци в наступній редакції: 2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС в особі її структурного підрозділу Митного посту Східний ВМО-2 від 12.09.2016 року №100260004/2016/000018/2.

3. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС в особі її структурного підрозділу Митного посту Східний №100260004/2016/00046 від 12.09.2016 року.

4. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС в особі її структурного підрозділу Митного посту Східний №100260004/2016/00050 від 19.09.2016 року .

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2017 року залишено без змін.

Приймаючи такі рішення, суди дійшли висновку, що позивачем було подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом.

Водночас, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2021 року касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС задоволено частково. Скасовано постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд виходив з того, що суд першої інстанції лише в загальному зазначив, що оскаржуване рішення прийнято митним органом у зв`язку з тим, що подані Товариством документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та в той же час дійшов висновку, що позивачем підтверджено правильність обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої. Проте, визначеним відповідачем обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення (недолікам у поданих Товариством до митного оформлення документах) суд першої інстанції оцінки не надав. З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції констатував, що прийняте судом першої інстанції рішення не містить мотивів за яких він дійшов висновку про протиправність здійсненого митним органом коригування обраного Товариством методу визначення митної вартості імпортованого товару. Апеляційний суд цього недоліку суду першої інстанції також не усунув.

За наведених обставин, Верховний Суд вказав, що під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до ч.1 ст. 53 МК України містили розбіжності та не надано відомостей щодо числових значень складових митної вартості товарів, зокрема: вартість ящиків тари (контейнерів) в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту, або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів, тощо.

Таким чином, апелянт наголошує, що оскільки відомості щодо складових митної вартості не були підтверджені документально, у митного органу виник обґрунтований сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів за ч. 3 ст. 53 МК України.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а викладені у апеляційній скарзі доводи - такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Разом з цим, позивач стверджує, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору було правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

З огляду на викладені у відзиві обставини, позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судами під час розгляду даної справи та підтверджується наявними у справі доказами, 03 травня 2016 року між ТОВ Девелоп-Інвестторг (покупцем) та Компанією LAIWU TAIFENG FOOD CO.,LTD (Китайська Народна Республіка) (продавець) укладено зовнішньо економічний Контракт №LW -16-41, відповідно до умов якого, Компанія LAIWU TAIFENG FOOD CO., LTD зобов`язалась передати у власність позивача на умовах FOB CN QINGDAO (Інкотермс 2000) товари, зазначені у Специфікації, що є Додатком №1 до договору, і невід`ємною частиною договору (контракту) на загальну суму 8 990,00 доларів США, а покупець зобов`язується прийняти вказаний у специфікаціях товар із здійсненням оплати в два транша: передплатою після підписання контракту, що складає 3 100,00 доларів США та оплатою 5 890,00 доларів США перед погрузкою.

У вересні 2016 року, на виконання вказаного договору та комерційного інвойсу №TF23-161680 від 07 липня 2016 року, відповідно до додатку №1 від 30 березня 2016 року, на адресу позивача надійшов товар на загальну суму 9 860,48 доларів США, а саме: імбир маринований білий та рожевий для суші з додаванням оцтової кислоти, без вмісту спирту, без ГМО, фасований з маринадом.

З метою митного оформлення товару, що надійшов відповідно до вказаного вище контракту, позивачем до ВМО-2 митного посту Східний Київської міської митниці ДФС України було подано митну декларацію №100260004/2016/217900 від 12 вересня 2016 року, разом з пакетом товаросупровідних та комерційних документів, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) № LW-16-41 та додаток №1 від 03 травня 2016 року, рахунок - фактуру (інвойс) № TF23-161680 від 07 липня 2016 року, пакувальний лист до інвойсу № TF23-161680 від 07 липня 2016 року, коносамент № ТАО27441 від 23 липня 2016 року, довідку перевізника про транспортні витрати № 157978 від 09 вересня 2016 року, сертифікат про походження товару № G163721000730230 від 20 липня 2016 року.

Під час митного оформлення товару ввезеного на територію України згідно з зовнішньоекономічним контрактом № LW-16-41 від 03 травня 2016 року укладеним із LAIWU TAIFENG FOOD CO. LTD, позивачем заявлено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору, що відображено у ВМД №100260004/2016/217900 від 12 вересня 2016 року.

12 вересня 2016 року відповідно до статті 53 Митного кодексу України, декларанту було надіслано повідомлення, в якому зазначено, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та зокрема інвойс №TF23-161680 від 25 лютого 2016 року не можливо ідентифікувати до зовнішньоекономічної операції.

12 вересня 2016 року позивач надав відповідачу витребувані додаткові документи, а саме: банківські платіжні документи від 07 червня 2016 року та від 20 липня 2016 року на підтвердження факту попередньої оплати продавцю за товар, прейскурант (прас-лист) виробника товару завірений ТПП КНР від 01 липня 2016 року, копію митної декларації країни відправлення від 21 липня 2016 року №439020160000008500, лист № 78 від 12 вересня 2016 року, яким повідомлено митницю про надання на запит всіх документів та відсутність можливості надати інші документи.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, Київською міською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від №100260004/2016/000018/2 від 12.09.2016 року відповідно до якого митна вартість товару склала: імбир маринований для суші - 16 602,50 доларів США із розрахунку 1,1450 долара США за 1 кг (проти заявленої декларантом ціни товару 9860,480 доларів США: 0,68 долара США за 1 кг), у зв`язку з тим, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять складових митної вартості та відомостей щодо ціни. Також зазначено, що наявність зазначених розбіжностей у поданих документах, наявність інформації щодо митних оформлень подібних товарів за рівнями митної вартості, вищими за митну вартість оцінюваного товару, а саме: 1,145 -1,35 доларів США, тоді як оцінюваний товар заявлено за рівнем 0,72 доларів США за кілограм.

На підставі даного Рішення відповідач оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100260004/2016/00046 від 12 вересня 2016 року.

У вищевказаній картці відмови як причину у відмові у митному оформленні (випуску) товарів вказано те, що митним органом проведене коригування митної вартості та винесене відповідне рішення, що вимагає внесення змін до ВМД.

В картці відмови також зазначено про вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме подання нової ВМД згідно з рішенням про коригування заявленої митної вартості.

З метою здійснення митного оформлення товару, позивачем 14 вересня 2016 року до ВМО-2 митного посту Східний Київської міської митниці ДФС України повторно подано митну декларацію №100260004/2016/217943 з урахуванням рішення про коригування митної вартості №100260004/2016/000018/2 від 12 вересня 2016 року.

15 вересня 2016 року працівниками митного посту Східний Київської міської митниці ДФС України проведено огляд, за наслідками якого складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №100260004/2016/217943.

В п. 8.3.4. вказаного акту зазначено наступне: В ході часткового огляду з розкриттям до 20 % пакувальних місць із вибірковим обстеженням транспортного засобу встановлено, що товар відповідає заявленому у ТСД та являє собою Імбир маринований для суші 1мм рожевий - 1200 коробів. 12000 упаковок (шт.). Імбир маринований для суші (1мм) білий - 250 коробів. 2500 упаковок (шт.). Відповідно до маркування вага однієї упаковки товару 100 грам. Маса маринаду 500 грам. Виробник LAIWU TAIFENG FOOD CO.LTD торговельна марка OISHI в результаті зважування встановлено, що вага товару складає: Імбир маринований для суші (1мм) рожевий 1500 грам в одній упаковці (шт.). Вага одного короба становить 15,7 кг. В одному коробі 10 упаковок (шт.). Імбир маринований для суші (1мм) білий 1500 грам в одній упаковці (шт.). Вага одного короба становить 15,7 кг. В одному коробі 10 упаковок (шт.).

За результатами перевірки митної декларації поданої позивачем, документів наданих відповідно до Митного кодексу України, а також акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №100260004/2016/217943 відповідач оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100260004/2016/00050 від 12 вересня 2016 року. Причиною відмови у митному оформленні (випуску) товарів вказано: неможливість внесення змін до МД за результатами проведення митного огляду; невірне заповнення графи 38, 45, 47 графи В митної декларації; акт митного огляду № 100260004/2016/217943; протокол ПМП.

В картці відмови також зазначено про вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме подання нової ВМД згідно з актом митного огляду №100260004/2016/217943 від 12 вересня 2016 року.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Під час нового розгляду справи, суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що відповідачем не вказано, в яких документах, наданих позивачем для підтвердження числових значень складових заявленої митної вартості товару при його митному оформленні містилися розбіжності, були наявні ознаки підробки або які відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару в документах були відсутні. Доводи відповідача про не надання позивачем інших додаткових документів на вимогу митниці, суд не прийняв до уваги, оскільки існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, документально не підтверджувалося. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що митний орган в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч. 1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний , перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

За змістом ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

За змістом ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

За змістом ч. 9 ст. 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно зі ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митного органу при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Частина 2 ст. 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У свою чергу, ненаведення контролюючим органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до митного оформлення для підтвердження митної вартості заявленого до декларування товару подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) № LW-16-41 та додаток № 1 від 03 травня 2016 року; рахунок-фактуру (інвойс) № TF23-161680 від 07 липня 2016 року; пакувальний лист до інвойсу № TF23-161680 від 07 липня 2016 року; коносамент № ТАО27441 від 23 липня 2016 року; довідку перевізника про транспортні витрати № 157978 від 09 вересня 2016 року; сертифікат про проходження товару № G163721000730230 від 20 липня 2016 року та в подальшому на запит митного органу надано позивачем надано додаткові документи, а саме: банківські платіжні документи від 07 червня 2016 року та від 20 липня 2016 року на підтвердження факту попередньої оплати продавцю за товар; прейскурант (прайс-лист) виробника товару завірений ТПП КНР від 01 липня 2016 року, копію митної декларації країни відправлення від 21 липня 2016 року №439020160000008500; лист №78 від 12 вересня 2016 року, яким повідомлено про надання на запит всіх документів та відсутність можливості надати інші документи.

На підставі наданих позивачем документів Київською міською митницею ДФС прийнято оскаржувані картки про відмову в прийнятті митної декларації, митного оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100260004/2016/00046 та №100260004/2016/00050 від 12 вересня 2016 року, та рішення про коригування митної вартості товарів від 12 вересня 2016 року №100260004/2016/0000189/2.

При цьому, як встановлено судом, контролюючий орган у своїх рішеннях, посилається на те, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1,45 - 1,35 дол. США за кг., тоді як оцінюваний товар заявлено за рівнем - 0,72 дол. США за кг. Також зазначено, що наданий інвойс не можливо ідентифікувати до зовнішньоекономічної операції; декларантом не подано документів для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару.

Відтак, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару за методом - ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів із розрахунку 1,145 дол. США за кг. на підставі митного оформлення за митною декларацією від 02 вересня 2016 року № 100260002/2015/233543.

Проте, будь які пояснення щодо зроблених коригувань в оскаржуваному рішенні не містяться. При цьому, як вірно було зазначено судом першої інстанції, у рішенні зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Разом з цим, із змісту документів, які подавалися до митного оформлення, встановлено, що за умовами Договору № LW-16-41 від 03 травня 2016 року, за Товар Покупець сплачує 8990, 00 доларів США за весь асортимент товару, відповідно до додатку до даного договору (п.2.1.Договору). Платіж відповідно до наданих банківських виписок було здійснено 07 липня 2016 року на суму 3 100,00 дол. США та 20 липня 2016 року на суму 5 890,00 дол. США, що відповідає умовам договору. Митне оформлення здійснювалося на підставі інвойсу від 07 липня 2016 року № TF23-161680 який містить назву товарів їх кількість та ціну - 8 990,00 дол. США, дані про що містяться в експортній декларації країни відправлення від 21 липня 2016 року №4390201600000008500, пакувальному листі від 07 липня 2016 року, сертифікаті про проходження товару від 20 липня 2016 року №G163721000730230.

З огляду на зазначене, доводи апелянта про те, що заявлена митна вартість товару документально непідтверджена є необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи та спростовуються наявними у справі та дослідженими судом доказами.

При цьому, жодних розбіжностей чи суперечностей у поданих позивачем до митного оформлення ввезеного товару документах щодо його ціни судом не встановлено.

Також, колегія суддів враховує, що у висновку Київської обласної Торгово-Промислової палати № КТП-1355 від 08 листопада 2016 року вказано, що в результаті аналізу наданих документів з урахуванням цінової пропозиції виробника щодо вартості товару імбир для суші білий та рожевий 1000*10, що ввозиться в Україну згідно Контракту №LW-16-41 від 03 травня 2016 року і Інвойсу №ТF23-161680 від 07 липня 2016 року, між ТОВ Девелоп-Інвестторг , Україна та LAIWU TAIFENG FOODS CO., LTD Китай, з урахуванням величини партії, форми оплати та поставки (FOQ-Qingdao), відповідає ціноутворюючим факторам ринку і на дату експертизи може становити: 6,2 доларів США за 1 упаковку (1000г*10).

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ціна товару, зазначена декларантом в розмірі 0,72 дол. США за кг є обґрунтованою та дійсною ціною за вказаний Товар, який придбало ТОВ Девелоп-Інвестторг .

Також колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про ненадання позивачем документів, що містять відомості про вартість перевезення товару та документи, що містять відомості про вартість страхування товару, оскільки витрати на транспортування спірного товару підтверджено декларантом довідкою про транспортні витрати від 09 вересня 2016 року №157978, яка надавались до первинної митної декларації та містяться в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що підстави для витребування від позивача додаткових документів про транспортування та страхування - відсутні.

Доводи контролюючого органу про те, що інвойс не можливо ідентифікувати до зовнішньоекономічної операції, також не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. При цьому, колегія суддів зауважує, що комерційний інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є належним та допустимим засобом доказування митної вартості, допоки орган доходів і зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.

Колегія суддів відхиляє інші доводи апелянта, оскільки останні не були підставою для прийняття оскаржуваних рішень, та зазначає, що ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Отже, за встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її повністю підтверджують її складові частини.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

При цьому, колегія суддів враховує, що митним органом не спростовано доводи позивача про те, що згідно ВМД №100260004/2016/233543 від 02 вересня 2016 року; №100260004/2016/231581 від 20 квітня 2016 року, №100260004/2016/231006 від 21 березня 2016 року, №100260004/2016/230978 від 18 березня 2016 року позивачем було здійснено митне оформлення аналогічного товару, що і в спірній декларації, без будь якого зауваження.

Таким чином, позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Натомість, як вірно було зазначено судом першої інстанції, оскаржуване рішення Київської міської митниці про коригування митної вартості товарів не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості заявленої декларантом; так само як і не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для коригування митної вартості відповідачем із застосуванням іншого методу - ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів у митного органу у межах спірних правовідносин були відсутні.

Приписами статей 9, 77 КАС України врегульовано, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено суду правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи суб`єкта владних повноважень не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович