Постанова

від 27.01.2021 по справі 520/12005/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 р.Справа № 520/12005/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., м. Харків, повний текст складено 25.06.20 року по справі № 520/12005/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Старк-С"

до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Старк-С" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00000350508 від 30 жовтня 2019 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00000360508 від 30 жовтня 2019 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Старк-С" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00000350508 від 30 жовтня 2019 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00000360508 від 30 жовтня 2019 року. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Старк-С" сплачений судовий збір у розмірі 3842,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області .

Головне управління ДПС у Харківській області , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, вважає , що рішення суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи. Вказує, що перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання вищезазначених послуг по збільшенню орендуємого приміщення з 166,6 м.кв. (01.09.2016) до 593,1 м.кв., такі

причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати

економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не

виключно чи переважно за рахунок витрат. Підприємство - ТОВ А-ГЛАСС , юридична адреса- Харківський район, Харківська область, смт Пісочин, Полтавське Шосе, буд. 277 та ТОВ СТАРК-С , юридична адреса- Харківський район, Харківська область, смт Пісочин, Полтавське Шосе, буд. 277 відповідно до пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є пов`язаними особами - засновником обох підприємств є ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ( тобто відносини між підприємтвами можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.) Експлікація приміщень до плану поверхів виробничого будинку приміщення відсутня: відсутній перелік орендуємих приміщень. З документів, на підставі яких проводилась перевірка, не виявлено транспортних документів підтверджуючих переміщення товару від поклажодавця - ТОВ ЕЙ ДЖІ СІ ФЛЕТ ГЛАС УКРАЇНА до зберігача - ТОВ СТАРК-С , і навпаки, які передбачено вимогами діючого законодавства. Отже, на порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ТОВ СТАРК-С завищено суму витрат у рядку собівартість придбаних (виготовлених) та

реалізованих товарів (робіт, послуг) , всього на суму 361 528 гривень. Також, вважає , що ТОВ СТАРК-С при декларуванні допущено порушення вимог пп. а п. 198.1, абзаців 1 і 2 пп. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України зі змінами та доповненнями, що призвело до завищено суму податкового кредиту всього у сумі всього у сумі 72 306 гривень. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 по справі № 520/12005/19, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

ТОВ СТАРК-С вважає рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 законним, а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Головним управлінням ДПС у Харківській області подано до суду клопотання про заміну сторони відповідача по справі, в якому просило замінити відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого, у тому числі, включено Головне управління ДПС у Харківській області.

Згідно з абз.4 п.3 вказаної постанови Державна податкова служба повинна забезпечити утворення територіальних органів Державної податкової служби відповідно до статті 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» .

Абзацом 3 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Згідно з абз.4 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Наказом ДПС України від 30.09.2020 року №529 утворено як відокремлені підрозділи ДПС України територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Головне управління ДПС у Харківській області.

14.12.2020 року було проведено державну реєстрацію створення Головного управління ДПС у Харківській області як відокремленого підрозділу юридичної особи-ДПС України, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за №1000741030008085321.

Згідно з наказом ДПС України від 24.12.2020 року №755 розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС України, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893.

Таким чином, повноваження і функції територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 передано територіальними органами ДПС України, утвореним як її відокремлені підрозділи, зокрема, Головному управлінню ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне клопотання про заміну відповідача у справі задовольнити, замінити Головне управління ДПС у Харківській області на суб`єкта владних повноважень, який представляє інтереси органів ДПС України - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП: 43995469), як правонаступника.

Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Старк-С" (код 34567135), за результатами якої складено акт № 170/20-40-05-02-07/34567135 від 01.10.2019, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами і доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 65075,00 грн;

- п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами і доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 72306,00 грн;

- порушено п. 2 ст. 6 розділу ІІ, п.п. 1.1 п. 1 ст. 7 та ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , а саме: за квітень 2019 року на суму винагород, нарахованих фізичним особам за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами нарахованої заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок несвоєчасно нараховано 22% у сумі 1292,12 грн;

- встановлено неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, згідно до ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» .

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач подав заперечення до Головного управління ДФС у Харківській області.

За результатами розгляду заперечень Головним управлінням ДФС у Харківській області висновки акту перевірки № 170/20-40-05-02-07/34567135 від 01.10.2019 залишені без змін, а заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Старк-С" залишені без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 00000350508 від 30.10.2019, яким за порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ до позивача застосовано штрафні санкції та збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 81343,75 грн. Також, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 00000360508 від 30.10.2019, яким за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ до позивача застосовано штрафні санкції та збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 89428,75 грн.

З акту перевірки № 170/20-40-05-02-07/34567135 від 01.10.2019 вбачається, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "А-Гласс" та ТОВ "Ей Джі Сі Флет Глас Україна".

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що висновки, викладені в акті перевірки №170/20-40-05-02-07/34567135 від 01.10.2019 не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже податкові повідомлення - рішення від 30.10.2019 № 00000350508, № 00000360508 підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

В силу приписів абз. 1 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми Кодексу дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Суд зазначає, що за статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 ПК України).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. При цьому, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, при цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Матеріали справи свідчать , що Товариство з обмеженою відповідальністю "Старк-С" зареєстроване як юридична особа 08.09.2006, основними видами діяльності підприємства є: код КВЕД 23.12 формування й оброблення листового скла (основний); код КВЕД 43.34 малярні роботи та скління; код КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.78 роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт.

Між ТОВ "А-Гласс" (Орендодавець) та позивачем (Орендар) укладено договір оренди приміщення №04-07 від 01.07.2015, за умовами якого Орендодавець передає передає Орендарю в тимчасове платне користування частину приміщень, що належать орендодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.10.2012 реєстрційний номер запису 542, та знаходяться за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Пісочин, вул. Полтавське шосе 277.

Відповідно до п.1.2 загальна площа приміщень погоджена сторонами та складає 7.8 м.кв. офісного приміщення та 166,6 м. кв. господарського приміщення.

В підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до суду податкові накладні, акт прийому - передачі від 01.07.2015, від 01.09.2016, від 31.12.2016, експлікації, додаткові угоди до договору від 01.09.2015, від 01.09.2016, від 01.11.2016, оборотно - сальдовою відомістю.

Також, між позивачем (Орендар) та ТОВ "А-Гласс" (Орендодавець) укладено договір оренди приміщення №03-01-2017 від 01.01.2017, за умовами якоо Орендодавець передає Орендарю в тимчасове платне користування частину приміщень, що належать орендодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.10.2012 реєстраційний номер запису 542, та знаходяться за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Пісочин, вул. Полтавське шосе 277.

Відповідно до п.1.2 загальна площа приміщень погоджена сторонами та складає 7.8 м.кв. офісного приміщення та 452,9 кв. м. виробничого приміщення.

В підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи податкові накладні, акт прийому - передачі від 01.01.2017, від 01.10.2018, пояснювальна записка, технічний паспорт літ. Д-1, А-1, В-1, Б-1, експлікації, додаткові угоди до догвоору від 01.10.2018, фототаблиці, оборотно - сальдовою відомістю.

Між позивачем (Орендар) та ТОВ "А-Гласс" (Орендодавець) укладено договір оренди технічного обладнання №01/07 від 01.07.2015, за умовами якого Орендодавець зобов`язується передати Орендареві технічне обладнання, вказане в п.1.2 даного договору, у тимчасове платне користування, а Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату в розмірі і в терміни, вказані в п.2.1 даного договору. Технічне обладнання передається для використання в господарській діяльності Орендаря.

Відповідно до п.1.2 даного договору Орендодавець зобов`язується передати Орендареві в тимчасове платне користування технічне обладнання, а саме: піч молірування та фьюзингу "Стрілець 1".

Реальність виконання умов договору №01/07 від 01.07.2015 підтверджується наданим до суду паспортом на пічь електричну "Стрілець 1", акт прийому - передачі від 01.07.2015 технічного обладнання.

Крім того, між позивачем (Зберігач) та ТОВ "Ей Джі Сі Флет Глас Україна" (Поклажодавець) укладено договір про надання послуг відповідального зберігання №602/24-ВЗ від 01.10.2016, умовами якого передбачено, що Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання поліроване скло, скло з покриттям, дзеркало та інші види скляної продукції наступних розмірних категорій: (DLF (скло завширшки 321 см. Або 160,5 см., довжина від 200 см. до 275 см. та PLF (скло завширшки 600 см. або 450 см., довжина 321 см.)), які упаковані в ящики (блоки), згідно актів прийому - передачі.

В підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення.

Як вбачається з матеріалів справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною, що підтверджується первинними документами.

Договори оренди приміщень, укладені позивачем із ТОВ "А-Гласс" та первинні документи, що підтверджують реальність вказаного правочину, оформлені сторонами належним чином.

Доводи апелянта з посиланням на те, що перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг по збільшенню орендуємого приміщення з 166,6 кв. м. до 593,1 кв.м є необґрунтованим , оскільки в акті перевірки відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій , незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій , відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як зазначено у позові та не заперечується контролюючим органом в акті перевірки на Товаристві позивача працює 6 осіб, а тому для створення комфортних умов праці своїх працівників, зберігання великогабаритного товару/продукції та для розміщення виробничого устаткування (зокрема столи для порізки скла, верстати, тощо), позивачем здійснено ряд дій для збільшення орендованого приміщення з 166.6 кв.м. до 593,1 кв.м.

Таким чином, проведені господарські операції за вищевказаними правочинами мали реальну господарську ціль для досягнення мети, а саме отримання прибутку.

При цьому, в ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Старк-С" є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків, а відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового.

Позивачем , як доказ здійснення господарських операцій, надані суду всі належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт (послуг). Вказані документи відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Оцінивши наданні сторонами докази за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані первинні документи визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься.

За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника.

З акту перевірки вбачається, що контролюючим органом проведено перевірку відображеного показника за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 в сумі 679891,00 грн на підставі таких документів: договорів, прибуткових накладних, отриманих податкових накладних, реєстрів отриманих податкових накладних, банківських виписок з додатками, обігов-сальдові відомості, в результаті чого встановлено завищення задекларованих ТОВ "Старкс-С" показників податкового кредиту.

Так, контролюючий орган зазначив, що позивачем не підтверджено попередньо включені до складу податкового кредиту, суми податку

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані первинні документи визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Стосовно доводів апелянта з посиланням на відсутність транспортних документів підтверджуючих переміщення товару від поклажодавця до зберігача, колегія суддів зазначає, що позивач у договорі укладеному з ТОВ "Ей Джі Сі Флет Глас Україна" є Зберігачем, який відповідно до умов вказаного Договору про надання послуг відповідального зберігання зобов`язується надати послуги, повязані з здійсненням завантажувально - розвантажувальних робіт, відпуску та отриманню товару від довірених осіб Поклажодавця, охороною складських об`єктів з товаром. Тобто, позивач лише приймає до себе на склад товар/продукцію, а не здійснює послуги перевезення, відтак не є у даних правовідносинах перевізником.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ "А-Гласс" , ТОВ "Ей Джі Сі Флет Глас Україна" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Позивач , на виконання вимог протокольної ухвали апеляційного суду , надав до матеріалів справи пояснення , в яких зазначає , що прийом товару на зберігання і повернення його зі зберігання відповідно до договору про надання послуг відповідального зберігання №602/24-ВЗ від 01.10.2016р. , що підтверджується наступними актами: акт приймання-передачі на відповідальне зберігання від 01.10.2016р.; акт про повернення товарно-матеріальних цінностей переданих на відповідальне зберігання від 21.10.2016р.; акт про повернення товарно-матеріальних цінностей переданих на відповідальне зберігання від 21.11.2016р.; акт про повернення товарно-матеріальних цінностей переданих на відповідальне зберігання від 07.12.2016р.; акт приймання-передачі на відповідальне зберігання від 17.02.2017р.; акт про повернення товарно-матеріальних цінностей переданих на відповідальне зберігання від 01.03.2017р.; акт про повернення товарно-матеріальних цінностей переданих на відповідальне зберігання від 24.11.2017р.; акт про повернення товарно-матеріальних цінностей переданих на відповідальне зберігання від 30.08.2018р. Копії вказаних актів не надавалися до суду першої інстанції у зв`язку з тим, що відповідач не ставив під сумнів існування вказаних вище актів, які підтверджують рух товару згідно договору про відповідальне зберігання, та підтверджує, що акти приймання-передачі і повернення товару були надані відповідачу в ході перевірки (сторінки 12. 13, 14 Акту перевірки №170/20-40-05- 02-07/34567135 від 01.10.2019р.).

Враховуючи вищенаведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що матеріалами справи підтверджується, що позивач та ТОВ Ей Джі Сі Флет Клас Україна належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесених податкових повідомлень- рішень належним чином в суді не довів, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд зазначає, що доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в апеляційній скарзі наведено не було.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року по справі № 520/12005/19 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 01.02.2021 року