Постанова

від 31.01.2021 по справі 317/870/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 317/870/20(ЗП/280/56/20)

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2020 р. (суддя Сацький Р.В., повне судове рішення складено 19.10.2020 р.) в справі № 317/870/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій з відмови у призначенні пенсії за віком з підстав, передбачених статтею 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов`язання зарахувати до страхового стажу період перебування на посаді голови фермерського (селянського) господарства «Одуванчик» з 12.10.1994 р. по 30.11.2003 р., зобов`язання призначити пенсію за віком з 26.02.2020 р. та здійснити відповідні виплати.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 26.03.2020 р. справа передана на розгляд Запорізькому окружному адміністративному суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2020 р. позов задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у призначені пенсії ОСОБА_1 , які викладені у повідомленні від 12.03.2020 №30; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 , яка була подана 26.02.2020, з зарахуванням періодів його роботи з 03.06.1981 по 31.08.1981 та періоду з 09.04.2015 по 28.04.2016 до страхового стажу.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позову з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухваливши в цій частині нове рішення про зобов`язання ГУ ПФУ повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 26.02.2020 р. із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи на посаді голови фермерського (селянського) господарства «Одуванчик» з 12.10.1994 р. по 30.11.2003 р., змінити рішення в частині мотивів задоволення позову. Вказує на неврахування судом першої інстанції приписів Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 р., щодо того, що перелік документів, який підтверджує трудовий стаж, не є вичерпним. Також зазначає про незастосування судом першої інстанції законодавства, що діяло до 01.01.2004 р., зокрема, статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вважає, що трудовий стаж прирівнюється до страхового стажу, а тільки з 01.01.2004 р. для призначення пенсії обчислюється саме страховий стаж.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 15.01.2018.

01 вересня 2019 року позивачу виповнилося повних 55 років.

26.02.2020 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії згідно з пп. 4 п. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви додані документи, зокрема довідка № 159, яка видана 24.01.2016 в/ч польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), про заробітну плату (грошове забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за період з травня 2015 року по квітень (включно) 2016 року; довідка № 160 від 24 січня 2017 року, яка видана в/ч НОМЕР_3 , про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії за період з травня 2015 р. по березень 2016 року (включно).

Трудова книжка НОМЕР_4 містить, зокрема, такі записи, мовою оригінала (в межах спірних правовідносин):

«Запись 1. 03.06.1981 зачислен в штат рабочих совхоза и направлен на учебу в Мелитопольский СХИ (приказ №72-к от 03.06.1981);

запись №2, №3. 01.09.1981 24.06.1986 учеба в Мелитопольском институте механизации сельского хозяйства (Диплом Б-1 №724116);

запись №4, №5. 01.08.1986 18.07.1994 работа старшим инженером энергетиком (Пр. №98 от 01.08.1986, Пр. №53-к от 16.07.1994)».

Повідомленням відповідача від 12.03.2020 №30 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Підставою для відмови слугувала відсутність необхідного стажу 25 років у чоловіків, наявність якого дає право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 55 років відповідно до пп. 4 п. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Після подання позову до суду на письмовий запит позивача відповідачем наданий лист від 26.03.2020 №0800-0214-8/11880, в якому зазначено, що страховий стаж розрахований відповідно до ст. 24 Закону №1058 на підставі дубліката трудової книжки НОМЕР_4 , військового квитка НОМЕР_5 , довідки про період роботи в фермерському господарстві «Одуванчик» та даних СПОВ з 01.01.1999 по 31.12.2019, та за період з 01.08.1986 по 31.08.2019 складає 12 років 8 місяців. До страхового стажу не враховано наступні періоди: з 03.06.1981 по 31.01.1981, оскільки згідно із записами у трудовій книжці НОМЕР_4 №1-4 позивач прийнятий на роботу в совгосп «Комінтерн», а запис про звільнення №5 завірено печаткою ТОВ «Інтер», відомості щодо перейменування не надані; період роботи у Фермерському (селянському) господарстві «Одуванчик» з 12.10.1994 по 30.11.2003, оскільки відсутня інформація про сплату внесків на соціальне страхування за кожну конкретну особу. Зазначена вимога передбачена ст. 28 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» та ст. 34 «Про фермерське господарство»; період проходження військової служби з 09.04.2015 по 28.04.2016, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутня інформацію про сплату внесків.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Оскільки підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивача з 03.06.1981 по 31.08.1981 стало те, що оскільки згідно з записами у трудовій книжці позивач був прийнятий на роботу в совгосп «Комінтерн», а запис про звільнення завірено печаткою ТОВ «Інтер», відомості щодо перейменування (реорганізації) не надані, а позивачем до суду надана довідка від 11.05.2005 №32 про перейменування совгоспу «Комінтерн» Запорізького району в КСП «Колос», який в подальшому реорганізований в ТОВ «Інтер» «на підставі Указу президента від 03.09.1999 №1529/99» на загальних зборах 26.01.2000, протокол №1, враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів та підтверджень, які документи позивачем надавались до відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність відмови відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи з 03.06.1981 по 31.08.1981.

Стосовно періоду роботи позивача в Ф(С)Г «Одуванчик» суд першої інстанції вказав, що згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, відомості про страховий стаж відсутні; відсутні будь-які документи на підтвердження сплати страхових внесків Ф(С)Г «Одуванчик» за членів господарства, зокрема, за позивача як голову Ф(С)Г.

Враховуючи відсутність доказів сплати страхових внесків за період з 12.10.1994 по 30.11.2003, суд першої інстанції визнав правомірною відмову відповідача у зарахуванні вказаного стажу до страхового стажу позивача.

Щодо зарахування періоду проходження військової служби з 09.04.2015 по 28.04.2016 судом першої інстанції зазначено, що страхові внески (єдиний внесок) в період проходження військової служби не нараховувалися та не сплачувались у зв`язку із звільненням від сплати такого податку в порядку статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Страховий стаж, необхідний для перерахунку пенсії, обраховується особам, що проходили військову службу, на підставі спеціальних норм права, у той час як норми Закону №1058-IV в частині обрахування страхового стажу на підставі персоніфікованого обліку і сплати внесків є нормами загальними і не регулюють спірні правовідносини.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача у цій справі буде визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, яка викладена у повідомленні від 12.03.2020 №30, та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії позивача 26.02.2020 з зарахуванням періодів його роботи з 03.06.1981 по 31.08.1981, та зарахуванням періодів проходження військової служби з 09.04.2015 по 28.04.2016 до страхового стажу.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, якому 01.09.2019 р. виповнилося повних 55 років.

26.02.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно з пп. 4 п. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До заяви додані документи, зокрема довідка № 159, яка видана 24.01.2016 р. в/ч польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), про заробітну плату (грошове забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за період з травня 2015 року по квітень (включно) 2016 року; довідка № 160 від 24 січня 2017 року, яка видана в/ч НОМЕР_3 , про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії за період з травня 2015 р. по березень 2016 року (включно).

Повідомленням від 12.03.2020 р. №30 позивача проінформовано про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного стажу (25 років у чоловіків), наявність якого дає право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 55 років відповідно до пп. 4 п. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання не зарахування відповідачем до страхового стажу періоду роботи позивача на посаді голови фермерського (селянського) господарства «Одуванчик» з 12.10.1994 р. по 30.11.2003 р.

Трудова книжка позивача НОМЕР_4 не містить записів про зазначеній період роботи.

Довідкою фермерського (селянського) господарства «Одуванчик» від 07.07.2011 р. №07/01 підтверджено, що позивач є членом фермерського (селянського) господарства «Одуванчик» та працював на посаді голови фермерського (селянського) господарства «Одуванчик» з 12 жовтня 1994 року (наказ №1-к від 12.10.1994) по 30.11.2003 р. включно (наказ № 16-к вд 30.11.2003 р.).

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про страховий стаж у спірний період відсутні.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 р. (далі Закон № 1788-ХІІ), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання зазначених законів.

Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Згідно з підпунктом 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV, яка регулює питання пенсійного забезпечення окремих категорій громадян, право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Позивач як особа, яка брала участь у проведенні антитерористичної операції має право на призначення дострокової пенсії за віком.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 р. затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку № 637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу на наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 р. №793 «Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» пункт 4 Порядку № 637 доповнено абзацом другим, згідно з яким періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 794 від 04.06.1998 р. затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), відповідно до пункту 1 якого персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з пунктом 5 Положення № 794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Пунктом 6 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї постанови.

Згідно з пунктом 7 Положення № 794 уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

Пунктами 9.1-9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №16-6 від 19.10.2001 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.11.2001 р. за № 998/6189 (далі - Інструкція) визначено поняття організації персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

В період, що є спірним, економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні регулювались Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 р. № 2009-ХІІ, який втратив чинність 29.07.2003 р. (далі Закон № 2009-ХІІ).

Статтею 28 Закону № 2009-ХІІ визначалось, що час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2009-ХІІ селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Таким чином, підтвердження стажу роботи в селянському (фермерському) господарстві в спірний період має здійснюватися відомостями трудової книжки та документами, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування.

При цьому довідка про підтвердження такого стажу приймається у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.

Разом з тим, така довідка має містити не тільки відомості про період роботи особи, але й посилання на відповідні накази, відомості про заробітку плату із посиланням на відповідні первинні документи, зокрема, особові рахунки, відомості про видачу заробітної плати тощо.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що звертаючись до відповідача із заявою про призначення пенсії, позивачем для підтвердження спірного періоду роботи надано лише довідку фермерського (селянського) господарства «Одуванчик» від 07.07.2011 р. №07/01, в якій зазначено, що позивач є членом фермерського (селянського) господарства «Одуванчик», працював на посаді Голови фермерського (селянського) господарства «Одуванчик» з 12 жовтня 1994 року (наказ №1-к від 12.10.1994) по 30.11.2003 включно (наказ « 16-к вд 30.11.2003).

При цьому згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про страховий стаж позивача відсутні.

Враховуючи відсутність документів на підтвердження сплати страхових внесків Ф(С)Г «Одуванчик» за членів господарства, зокрема, за позивача, відсутність у трудовій книжці позивача записів про роботу в цьому підприємстві, а також відсутність в довідці відомостей, передбачених пунктом 3 Порядку № 637, суд погоджує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість не зарахування відповідачем періоду роботи з 12.10.1994 р. по 30.11.2003 р. до страхового стажу позивача.

Доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції приписів Порядку № 637 щодо того, що перелік документів, який підтверджує трудовий стаж, не є вичерпним суд визнає безпідставними, оскільки судом першої інстанції проаналізовано та застосовано до спірних правовідносин відповідне законодавство, зокрема, й Порядок № 637.

Посилання апелянта на незастосування судом першої інстанції законодавства, що діяло до 01.01.2004 р., зокрема, статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також є необґрунтованими, адже спірним є питання підтвердження належними документами періоду трудової діяльності позивача, а не вид трудової діяльності.

Стосовно зазначення позивачем про те, що трудовий стаж прирівнюється до страхового стажу, а тільки з 01.01.2004 р. для призначення пенсії обчислюється саме страховий стаж, суд вказує на те, що у будь-якому випадку позивачем не підтверджено належними документами спірний період трудової діяльності.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2020 р. в справі № 317/870/20 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2020 р. в справі № 317/870/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 01.02.2021 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 01.02.2021 р.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.В. Білак

суддяН.А. Олефіренко