Постанова

від 28.01.2021 по справі 120/3280/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3280/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Н.В.

Суддя-доповідач - Франовська К.С.

28 січня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Франовської К.С.

суддів: Совгири Д. І. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління розвитку територій та інфрастуктури Вінницької обласної державної адміністрації на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії з ліквідації Департаменту житлово - комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації, Вінницької обласної державної адміністрації, Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року частково задоволено позов ОСОБА_1 Цим рішенням:

- визнано протиправним та скасовано рішення комісії з ліквідації Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації №8 від 25 травня 2020 щодо звільнення ОСОБА_1 ;

- визнано протиправним та скасовано наказ голови комісії з ліквідації Департаменту від 26 травня 2020 № 19-о про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста-юрисконсульта Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації з 29 травня 2020, на якій вона працювала до прийняття наказу голови комісії з ліквідації Департаменту від 26 травня 2020р. №19-о.

- стягнуто з Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 травня 2020 в сумі 38 642,86 грн.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати - у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

16.10.2020 у справі видано виконавчі листи.

Боржником за виданими виконавчими листами є Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації.

28 жовтня 2020 року Стягувач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про заміну Боржника у виконавчих листах у зв`язку з ліквідацією боржника - Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації та створенням Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації з функціями правонаступника.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено. У виконавчих листах, виданих Вінницьким окружним адміністративним судом 16.10.2020 року у справі № 120/3280/20-а замінено боржника - Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації його правонаступником - Управлінням розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації.

Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації, не погоджуючись з даною ухвалою з підстав неправильного застосування норм процесуального права, неповного з`ясування обставинах справи, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити заявниці у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

В обґрунтування вимог посилається на те, що вирішуючи питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що функції ліквідованого Департаменту ЖКГ, в якому заявниця обіймала посаду юрисконсульта, фактично перейшли до новоутворених управлінь Вінницької ОДА. Задовольняючи заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд змінив своє рішення, визначивши Управління розвитку територій та інфраструктури виконавцем рішення суду, хоча Управління не було залучено до участі у справі по суті вимог ОСОБА_1 . Крім того, суд першої інстанції не зазначив у висновку, чому правонаступником вважає Управління розвитку територій та інфраструктури, тоді коли правонаступником є і Управління розвитку транспорту.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про заміну Боржника у виконавчих листах, суд першої інстанції виходив з того, що факт правонаступництва сторони виконавчого провадження підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII) сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону №1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч.1 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Згідно з ч.4 ст.379 КАС України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

З наведеного нормативного визначення випливає, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. Процесуальний закон та закон, який регулює підстави, порядок та спосіб виконання судових рішень, не обмежує можливість заміни сторони виконавчого провадження залежно від загальних умов та порядку (етапу) здійснення виконавчого провадження, наприклад, у зв`язку з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до частини 1 статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на зміст наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 КАС України). Оскарження такої ухвали варто розуміти як оскарження судового рішення.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року (справа №905/1956/15).

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа №524/4478/17), від 20 лютого 2019 року (справа №826/16659/15).

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2)процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

У межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в цій справі, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення або припинення первісного суб`єкта - Департаменту житлово-комунального господарства Вінницької облдержадміністрації, або перехід повністю чи частково його функцій (адміністративної компетенції) до новоутворених управлінь. Інакше відсутність підстав публічного правонаступництва доводить неможливість його здійснення.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 16.10.2020 р. внесено запис про припинення Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації.

05.09.2019 р. розпорядженнями голови Вінницької обласної державної адміністрації №686, №687 створено Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації та Управління розвитку транспорту і затверджено Положення про ці (управління).

При цьому, як видно зі змісту Положень про новоутворені управління, до них перейшли повноваження Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації.

Беручи до уваги, що функції і завдання, які раніше виконувались Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації в частині передано управлінню розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації, відбулось фактичне (компетенційне) правонаступництво.

Відтак, висновок суду в частині визначення правонаступника, є правильним.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торіха проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління розвитку територій та інфрастуктури Вінницької обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 01 лютого 2021 року.

Головуючий Франовська К.С. Судді Совгира Д. І. Боровицький О. А.