Постанова

від 28.01.2021 по справі 120/4784/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4784/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шаповалова Т.М.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

28 січня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л. В.,

представника позивача - Колісника Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" звернулося до суду з адміністративним позовом у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 31.08.2020 року № 0005550501 форма "В4".

В обґрунтування позову зазначено, що за в період з 20.07.20 р. по 31.07.20 р. Головним управлінням ДПС у Вінницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВІННИЦЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ № 2» достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку та правомірності формування від`ємного значення з ПДВ за травень 2020 р., за результатами якої складено Акт перевірки від 07.08.20 р. №1144/02-32-04-02/34325039 (надалі - Акт перевірки). Згідно висновків відповідача, викладених в п.4.1 Акту перевірки, позивачем порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в частині правомірності формування від`ємного значення з податку на додану вартість за травень 2020 року, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 32467 грн. за травень 2020 року. На підставі виявлених порушень відповідачем 31.08.2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0005550501. Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 31.08.2020 року № 0005550501 форма "В4".

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 20.07.20 р. по 31.07.20 р. Головним управлінням ДПС у Вінницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВІННИЦЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ № 2» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку та правомірності формування від`ємного значення з ПДВ за травень 2020 р., за результатами якої складено Акт перевірки від 07.08.20 р. № 1144/02-32-04-02/34325039 (надалі - Акт перевірки).

У п.3.1 Акту перевірки відповідачем зазначено, що перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період із 01.05.20 р. по 31.05.20 р. встановленого його завищення в сумі 32467,35 грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаної сировини у ТОВ «А Лайн Трейд» (код ЄДРПОУ 40253177) в сумі 32467,35 грн. поставка якої не підтверджена, перевіркою встановлено нереальність проведених господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «А Лайн Трейд» .

Зазначено, що в ході проведення перевірки серед постачальників позивача виявлено суб`єктів господарювання, які здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами, зокрема встановлено проведення нереальної господарської операції з придбання пшениці між позивачем та ТОВ «А Лайн Трейд» у травні 2020 року на суму 194 804,12грн, в т.ч. ПДВ-32467,35грн.

Згідно товарно-транспортної накладної для перевезення пшениці ТОВ «А Лайн Трейд" залучало ТОВ «Європейська вантажна транспортна компанія» код ЄДРПОУ 3924989. Даними ЄРПН підтверджено отримання ТОВ «А Лайн Трейд" від ТОВ «Європейська вантажна транспортна компанія» транспортно-експедиційних послуг за маршрутом м.Хмельницький-смт.Десна (ПН №1 від 05.05.2020 року на суму 6912,28 грн. в т.ч. ПДВ 1152,05 грн.).

ТОВ «Європейська вантажна транспортна компанія» згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за травень 2020 року - працюючих - 2 осіб. Баланс, форму №2 та Декларацію з податку на прибуток за 2019 рік - подано. Звіт за формою 20-ОПП про об`єкти права власності підприємство не подавало. Все вищевикладене, на думку перевіряючих, свідчить про те, що самостійно Товариство «Європейська вантажна транспортна компанія» не могло надавати послуги з транспортування продукції, оскільки не має для цього а ні трудових ресурсів, а ні транспортних засобів.

Аналізом ЄРПН за травень 2020 року встановлено, що Товариство «Європейська вантажна транспортна компанія» придбавало лише послуги транспортування та транспортно-експедиційні послуги. Проте послуг за маршрутом м.Хмельницький-смт.Десна в травні не придбавалося (у всіх податкових накладних зареєстрованих у ЄРПН зазначено маршрут).

Згідно ЄРПН ТОВ «А Лайн Трейд» в травні 2020 року пшеницю 3 класу не придбавало. Найближче придбання пшениці 3 кл. було 01 квітня 2020 року в кількості 57 тонн у ТОВ «Вібромакс» , код ЄДРПОУ 43443542.

При цьому, згідно ЄРПН ТОВ «Вібромакс» 01.04.2020 року придбало 57 тонн пшениці 3кл. у єдиного постачальника ТОВ «Кассіс» код ЄДРПОУ 40769123.

За 5 місяців 2020 року, відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ «Кассіс» придбає: автомобілі, електро-двигуни, меблі, підшипники, оливу, майонез, борошно, цукор, шкільні парти, стільці та інші, жодного придбання пшениці не було.

Враховуючи наведене, податковим органом зроблено висновок, що у всіх зазначених підприємств-постачальників пшениці по ланцюгу постачання відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, таким чином, не можливо підтвердити поставку пшениці 3 кл. ТОВ «А Лайн Трейд» на ТОВ «ВКХП № 2» у кількості 31,42 т. за період - травень 2020 року, у зв`язку з тим , що ТОВ «А Лайн Трейд» не є виробником, а у постачальників по ланцюгу відсутній вирощений або придбаний товар - пшениця.

Згідно висновків Відповідача, викладених у п.4.1 Акту перевірки, позивачем порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в частині правомірності формування від`ємного значення з податку на додану вартість за травень 2020 року, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 32467 грн. за травень 2020 року.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем було подано заперечення, які відповідачем залишено без задоволення 26.08.20 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005550501 від 31.08.20 р. форма «В4» , яким зменшено розмір від`ємного значення ПДВ на 32467,00 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «А Лайн Трейд» , претензій щодо змісту та оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем було придбано товар, в акті перевірки не зауважено, контролюючим органом не доведено, що господарські зобов`язання між позивачем та ТОВ «А Лайн Трейд» вчинені саме з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції, 3 вересня 2019 року між позивачем та ТОВ «А Лайн Трейд» укладено договір поставки № 3129, відповідно до якого постачальник ТОВ «А Лайн Трейд» зобов`язується поставити покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію рослинного походження урожай 2019 року (товар).

Поставка товару здійснюється постачальником автомобільним транспортом на виробничі/складські приміщення чи прилеглу до них територію, які знаходяться в смт.Десна Вінницького району Вінницької області власними силами та засобами, або шляхом наймання перевізника та за власний рахунок постачальника (розділ ІІ договору).

Кількість товару, його асортимент по класам визначаються в специфікаціях, які є додатками до даного договору та його невід`ємною частиною.

Згідно специфікації до договору від 4 травня 2020 року №17 постачалася пшениця 3 класу в кількості 30 тон, ціна без ПДВ за тону 5166,70 грн, за 30 тон -155001 грн та ПДВ 31000,20 грн.

Також зазначено строк поставки з 4 по 5 травня 2020 року.

На підтвердження здійснення зазначеної господарської операції позивачем до суду надано:

видаткову накладну № 29 від 5 травня 2020 року;

товарно-транспортну накладну № 115996 від 5 травня 2020 року відповідно до якої зазначено перевізником ТОВ «Європейська вантажна транспортна компанія» , пункт навантаження-м.Хмельницький, пункт розвантаження смт.Десна, Гагаріна 6б, кількість товару пшениці 31,45 тон.

Відповідно до платіжного доручення від 6 травня 2020 року почивачем сплачено ТОВ «А Лайн Трейд» 162336,77 грн; від 13 травня 2020 року - 32467,35 грн .

У відповідності до вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) ТОВ «А Лайн Трейд» , як постачальником товару, складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 05.05.20 р. на суму 194 804,12 грн., в т.ч. ПДВ 32467,35 грн.

Також до суду надано податкову накладну № 32 від 01.04.2020 року, де постачальником є ТОВ «Вібромакс» та отримувачем «ТОВ «А Лайн Трейд» , товаром зазначено пшеницю 3 класу у кількості 57 тон, загальна вартість 300 390,23 грн, в т.ч. ПДВ 50 065,04 грн.

Відповідно до акту перевірки, фактичний вид діяльності позивача 10.61- виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості, місцерозташування - Вінницький район, смт.Десна, вул.Гагаріна, 6б.

Водночас, судом встановлено, що контролюючим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів постачальника ТОВ «А Лайн Трейд» та перелічених контрагентів по ланцюгу.

Разом з тим, за наслідками перевірки зроблено висновок, що у ТОВ «А Лайн Трейд» , ТОВ «Вібромакс» , ТОВ «Кассіс» , тобто у підприємств-постачальників пшениці по ланцюгу постачання відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, таким чином, не можливо підтвердити поставку пшениці 3 кл. ТОВ «А Лайн Трейд» на ТОВ «ВКХП №2» у кількості 31,42 т. за період - травень 2020 року, у зв`язку з тим, що ТОВ «А Лайн Трейд» не є виробником, а у постачальників по ланцюгу відсутній вирощений або придбаний товар - пшениця.

Колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагентів позивача, а також їх контрагентів у ланцюгу, матеріальних ресурсів, а також відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Крім того, суд наголошує, що законодавство України не зобов`язує підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така правова позиція зазначена в Постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 8 серпня 2018 року по справі № 820/4428/17 .

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому, підставою недійсності правочину у відповідності до частини першої статті 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частина перша статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно частин другої, третьої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до вимог статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов`язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Так, законом не передбачена можливість визначення податковим органом правочину нікчемним під час проведення перевірки суб`єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. В окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Крім того, відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Як з`ясовано судом, недійсність правочину між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку. Обставини, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статтей 203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені позивачем правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними. Матеріали справи свідчать про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «А Лайн Трейд» виконані обома сторонами. Претензій щодо змісту та оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем було придбано товар, в акті перевірки не зауважено.

Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання платником податків від його контрагента товарів (роботи, послуг).

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг, адже у комерційній діяльності виконання послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

В свою чергу, про реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «А Лайн Трейд» свідчить наявність необхідної первинної документації (договір, видаткова та податкові накладні на поставку товарів, платіжні доручення, товарно-транспортна накладна), яка досліджена судом.

Відтак, у даному випадку висновки відповідача про допущені позивачем порушення із посиланням на наведену податкову інформацію щодо контрагентів позивача є необґрунтованими та безпідставними.

З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області з урахуванням висновків Акту перевірки, податкове повідомлення-рішення від 31.08.2020 № 0005550501 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 02 лютого 2021 року.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.