Ухвала

від 01.02.2021 по справі 140/3708/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 лютого 2021 року

Київ

справа №140/3708/19

адміністративне провадження №К/9901/919/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 140/3708/19 за позовом ОСОБА_1 до Любешівського районного суду Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації у Волинській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Любешівського районного суду Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації у Волинській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, де просив суд:

визнати протиправними дії Любешівського районного суду Волинської області щодо незарахування до вислуги років та стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 календарний період роботи на посаді стажиста Любешівського районного суду Волинської області з 29 листопада 2000 року пo 12 вересня 2001 року, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (Українська юридична академія) з 01 вересня 1988 року пo 30 червня 1993 року та період проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан з 07 лютого 1986 року пo 11 листопада 1987 року у пільговому обчисленні - oдин місяць служби за три місяці з 03 жовтня 2016 року та про зобов`язання відповідача зарахувати зазначені періоди.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року позов задоволено частково; визнано протиправними дії Любешівського районного суду Волинської області щодо незарахування до вислуги років, що дає право на щомісячну доплату за вислугу років до посадового окладу ОСОБА_1 календарний період роботи на посаді стажиста Любешівського районного суду Волинської області з 29 листопада 2000 року по 12 вересня 2001 року, та період проходження військової служби в Демократичні Республіці Афганістан з 07 лютого 1986 року по 11 листопада 1987 року у пільговому обчисленні - один місяць за три місяці та дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, строк проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан з 07 лютого 1986 року по 11 листопада 1987 року на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці. Зобов`язано Любешівський районний суд Волинської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу на посаді судді, що дає право на одержання щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу, календарний період роботи на посаді стажиста Любешівського районного суду Волинської області з 29 листопада 2000 року по 12 вересня 2001 року та період проходження військової служби в Демократичні Республіці Афганістан з 07 лютого 1986 року по 11 листопада 1987 року у пільговому обчисленні - один місяць за три місяці, а також дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, строк проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан з 07 лютого 1986 року по 11 листопада 1987 року на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Любешівського районного суду Волинської області - задоволено частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 140/3708/19- скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Верхового Суду із касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.

З 08 лютого 2020 року набрали чинності норми Закону України від 15 січня 2020 року №460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , якими внесено зміни щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду, викладені у розділі 3 Глави 2 Касаційне оскарження .

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України (в чинній редакції) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Вперше подану касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 140/3708/19 ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року повернуто скаржнику у зв`язку з тим, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

У повторно поданій касаційній скарзі скаржник вказує, що підставою оскарження рішення суду апеляційної інстанції є порушення судом апеляційної інстанції частини другої статті 242 КАС України, а саме не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню та порушення частини третьої статті 242 КАС України в частині не дослідження наданих позивачем доказів у справі.

Верховний Суд зазначає про те, що викладені у касаційній скарзі доводи не відповідають вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки не містять передбачені статтею 328 цього Кодексу підстави, а мотивування касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права не мають правового підґрунтя та фактично свідчать про незгоду скаржника із наданою судом оцінкою доказів у справі.

Суд звертає увагу скаржника, що касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. При цьому, у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Скаржнику було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Ухвалою від 10 грудня 2020 року скаржникові було надано роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав. Проте, подаючи касаційну скаргу вдруге, скаржником так і не викладено підстав для касаційного оскарження судових рішень.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження.

На підставі викладеного, керуючись статтею 169, частиною 4 статті 330, статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 140/3708/19 за позовом ОСОБА_1 до Любешівського районного суду Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації у Волинській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також щодо наявності випадку визначеного підпунктом "а" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України;

Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

О.В.Калашнікова

Судді Верховного Суду