Рішення

від 27.01.2021 по справі 147/702/20

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/702/20

Провадження № 2/147/64/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року смт. Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.,

з участю секретаря Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агроподілля про розірвання договору оренди землі,

в с т а н о в и в:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 0524183900:01:001:0017, площею 1,9364 га в межах згідно з планом, розташованої на території Новоободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 26 червня 2006 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроподілля ; стягнути понесені ним судові витрати. В обгрунтування позовної заяви покликається на те, що ОСОБА_2 за життя належала земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9364га, кадастровий номер 0524183900:01:001:0017, яка знаходиться в адміністративних межах Новоободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області(за межами населеного пункту). 26.06.2006 між нею та ТОВ Агроподілля було укладено договір оренди даної земельної ділянки. Строк дії договору склав 5 років. Згідно з положеннями додаткових угод від 06.12.2011 та 24.09.2015 до договору термін орендного користування земельною ділянкою продовжено до 31.12.2022. Право оренди зареєстровано державним реєстратором РС Чечельницького РУЮ Вінницької області 15.10.2015. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Спадкоємцем до її майна є позивач, який вчасно прийняв спадщину та оформив свої права, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 12.02.2020. Тобто він є власником земельної ділянки кадастровий номер 0524183900:01:001:0017 з усіма правами та обов`язками. Відповідно до п.40 договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Позивач маючи на меті самостійно обробляти належну йому земельну ділянку 19.02.2020 звернувся до відповідачів з письмовою заявою про розірвання договору оренди, який був укладений з покійною ОСОБА_2 , однак відповідач не відреагував на лист позивача. Тому позивач змушений звернутись до суду за захистом порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 21 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

06 жовтня 2020 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що позовні вимоги не визнають в повному обсязі, позов є безпідставним. Свою позицію обгрунтували тим, що дійсно пунктом 40 Договору оренди землі від 26.06.2006 сторони погодили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої сторони, реорганізація юридичної особи-орендаря - є підставою для зміни умов або розірвання договору. Однак з аналізу самого договору слідує, що наявні істотні умови розірвання договору, які взаємо виключають одна одну, зокрема п.40 та п.38 Договору та п.39. Вважають, що відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві і на момент відкриття спадщини не припинилися внаслідок його смерті. В зв`язку з чим, законних підстав для розірвання договору оренди землі від 26.06.2006 немає, а тільки наявна можливість змін умов договору.

19 жовтня 2020 року представником позивача адвокатом Забродець С.В. подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що заперечення подані відповідачем є безпідставними. Вважає, що сторони при укладені договору оренди землі погодили додаткову, у порівнянні із чинним законодавством України підставу для розірвання договору, а саме - перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи. При цьому п.40 договору жодним чином не суперечить п.39 договору і є спеціальним по відношенню до нього. В договорі немає двозначного тлумачення пункту 40, оскільки в п.40 Договору закреслено не є , що свідчить про чітке визначення такої підстави для розірвання договору як перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи. В зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду від 20 листопада 2020 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений, причина неявки суду невідома. Представник позивача адвокат Забродець С.В. в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача адвокат Басюк А.А. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останні скористались своїми процесуальними правами.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 26 червня 2006 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю Агроподілля був укладений договір оренди землі площею 1,9364 га, кадастровий номер: 0524183900:01:001:0017, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, строком на 5 років. В подальшому 06.12.2011 була укладена Угода про внесення змін до Договору оренди землі від 26.06.2006, відповідно до якої внесено зміни до п.8 Договору Термін дії договору оренди землі від 26 червня 2006 року продовжити до 2016 року. Пункт 9 Договору Орендна плата викладено в новій редакції . Також в 2014 році була укладена додаткова угода №2 про внесення змін до договору оренди землі, в якій пункт 8 Договору викладено в наступній редакції Договір укладено терміном до 31 грудня 2022 року. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк . Пункт 9 договору також викладено в новій редакції (а.с.7-12).

Договір оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з ДРРП №45707343 від 15.10.2015 (а.с.13-14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22.05.2019 (а.с.15).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія НОК №276752 від 12.02.2020, зареєстрованого в реєстрі за №201, спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки, площею 1,9364 га, в межах згідно з планом, розташованої на території Новоободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 0524183900:01:001:0017, належної спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №809293, виданого Тростянецькою РДА Вінницької області 13.06.2006 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №010502200299 (а.с.16).

Право власності на вищезазначену земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що видано витяг з ДРРП №199979404 від 12.02.2020 (а.с.17).

ОСОБА_1 після набуття права власності на земельну ділянку звернувся до ТОВ Агроподілля з заявою, в якій просив розірвати договір оренди землі укладений 26.06.2006 між ОСОБА_2 та ТОВ Агроподілля на підставі п.40 Договору, яким передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору. Дана заява отримана 19 лютого 2020 року за вх.№1 представником товариства Драбанич (а.с.18).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Зі змісту ст. 3 ЦК України випливає неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та іншими законами.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Також відповідно до ч.4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву підтверджено факт перебування земельної ділянки кадастровий номер 0524183900:01:001:0017 в оренді у відповідача згідно з договором оренди землі від 26.06.2006.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другої статті 652 ЦК України передбачено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч.4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини з оренди земельних ділянок, є Закон України Про оренду землі .

За змістом ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди укладається у письмовій формі та набирає чинності після його державної реєстрації (ч.1 ст. 14, ст. 18 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Аналіз статей 525, 651 ЦК України та статті 31 Закону України Про оренду землі свідчить про те, що законодавець допускає можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору.

Згідно з ч.4 ст. 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Пунктом 40 договору оренди землі від 26.06.2006, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агроподілля , кадастровий номер земельної ділянки 0524183900:01:001:0017 (а.с.9) передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Цей пункт є чинним та у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Крім того даний пункт 40 Договору в такій редакції визнаний відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Зазначене узгоджується з п.3 ч.1 ст. 3, ст. 627 ЦК України, якими до загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, що передбачає, зокрема, добровільне узгодження умов договору оренди землі при його укладенні.

Зміст договору оренди землі від 26.06.2006 сторони визначили на основі Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220, відповідно до якої зміст договору повинен бути чітким і не викликати двозначного або протилежного тлумачення його умов сторонами договору, погодження пункту 40 договору відбуваються сторонами шляхом закреслення непотрібного.

Матеріалами справи встановлено, що у примірнику договору, який надав позивач, закреслено не є , отже, сторони спірного договору оренди, визначаючи підстави для розірвання договору оренди, обираючи між застосованими у тексті типового договору виразами є та не є , використали дієслово є , тобто дійшли згоди, що перехід права власності на орендовану ділянку є підставою для розірвання договору.

Відтак положення договору викладене чітко й однозначно і надає право позивачу вимагати розірвання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Право власності позивача на успадковану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі прийняття спадщини та мають право самостійно господарювати на землі (п.г ч.1 ст. 81, п.б ч.1 ст. 90 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічна позиція відповідає практиці Верховного Суду (постанова № 235/1640/17 від 10.04.2019; постанова № 624/179/17 від 11.03.2019; постанова № 624/317/18 від 10.04.2020; постанова №551/1064/16-ц від 03.08.2020).

Позиція відповідача про те, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, не може бути прийнята судом до уваги, оскільки в договорі прямо передбачено, що перехід права власності на земельну ділянку є підставою для його розірвання.

Оскільки умовами договору оренди землі чітко визначено, що перехід права власності на земельну ділянку є підставою для його розірвання, і позивач ОСОБА_1 як новий власник орендованої відповідачем земельної ділянки скористався цим правом, суд приходить до висновку про те, що наявні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Позивачем в позовній заяві ставиться вимога про стягнення понесених ним судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, необхідно стягнути з ТОВ Агроподілля на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 268, п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агроподілля про розірвання договору оренди землі - задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 0524183900:01:001:0017, площею 1,9364 га в межах згідно з планом, розташованої на території Новоободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 26 червня 2006 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроподілля , зареєстрований у Вінницькій регіональній філії центру ДЗК 15.06.2007, про що в державному реєстрі земель вчинено запис №040783900044.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агроподілля на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.(вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, в порядку визначеному п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, в 30 - денний строк з дня проголошення рішення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення протягом тридцяти днів з дня отримання копії даного рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином (п.3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України).

Повне ім`я сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОПОДІЛЛЯ , місцезнаходження: с. Мала Стратіївка, вул.Центральна, 117, Тростянецького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 32632411.

Повний текст рішення складено 02 лютого 2021 року.

Суддя А.М. Мудрак