Постанова

від 20.01.2021 по справі 461/2136/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/2136/20 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/2180/20 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Левика Я.А., Приколоти Т.І.,

за участі секретаря: Сеньків Х.І.,

з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника КЕВ м. Львова Безушко О.І, представника Міністерства оборони України Гудими В.О., представника Львівської обласної державної адміністрації Брильовської О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Квартирно- експлуатаційного відділу м. Львова та Міністерства оборони України на рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова, за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Львівської обласної державної адміністрації та Міністерства оборони України про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою та визнання права користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, Львівської обласної держаної адміністрації про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою, визнання права користування земельною ділянкою, зобов`язання укласти договір оренди.

Позовні вимоги мотивувала тим, 29 грудня 2009 року між Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центів», як уповноваженою організацією, що діє від свого імені та в інтересах Міністерства оборони України та нею ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу згідно з яким, Міністерство оборони України передало, а вона прийняла 92/100 частини нежитлового приміщення №14, позначеною літ.»Б-1», загальною площею 318,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме : №№ 5; 6; 7; 9; 10; 11, загальною площею 291,2 кв.м.

12 січня 2010 року нею було зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно за реєстраційним номером 25012258.

У власності Міністерство оборони України залишилася 8/100 частин будівлі №14 площею 26,9 кв.м., що являло собою сходову клітку та приміщення площею близько 7 кв.м., які з того часу не використовувались для забезпечення завдань військової частини.

У подальшому, у зв`язку з непридатним станом для експлуатації, 8/100 частин зазначеної будівлі було списано та демонтовано.

Після набуття права власності на будівлю АДРЕСА_2 , до неї мало б перейти право власності або право користування земельною ділянкою кадастровий номер 4610136600:04:007:0022, на якій розміщена вказана будівля.

Як на момент набуття нею права власності на будівлю АДРЕСА_2 , так і станом на даний час, відповідна земельна ділянка належить Львівській обласній державній адміністрації та перебуває у постійному користуванні Квартирно- експлуатаційного відділу м. Львова.

Вона звернулася до Львівської обласної державної адміністрації з проханням укласти договір оренди відповідної земельної ділянки на якій розміщена придбана нею будівля АДРЕСА_2 . У відповідь на вказане прохання Львівська обласна державна адміністрація повідомила, що укладення такого договору є неможливим, оскільки необхідно попередньо отримати відмову від користування нею Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова.

Квартирно - експлуатаційний відділ м. Львова не заперечує проти передачі в оренду державною адміністрацією земельної ділянки з кадастровим номером 4610136600:04:007:0022 власнику розташованого на ній об`єкта нерухомого майна, однак для вирішення цього питання рекомендував звертатися до Міністерства оборони України, яке не може відмовитися від цієї ділянки з посиланням на Постанову КМУ від 29 серпня 2002 року «Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил».

З урахуванням зазначених обставин позивачка на підставі ч.ч.1,2 ст.120 ЗК України, ст.141 ЗК України, ч.1 ст.377 ЦК України просила:

визнати припиненим право постійного користування Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова земельною ділянкою 0,319 га із кадастровим номером 4610136600:04:007:0022, на якій розміщена придбана нею будівля АДРЕСА_2 ;

визнати за нею право користування земельною ділянкою площею 0,319 га із кадастровим номером 4610136600:04:007:0022, на якій розміщена придбана нею будівля АДРЕСА_2 ;

зобов`язати Львівську обласну державну адміністрацію укласти з нею договір оренди земельної ділянки площею 0,319 га із кадастровим номером 4610136600:04:007:0022, на якій розміщена придбана нею будівля АДРЕСА_2 (а.с.1-4).

У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмета позову, у якій виключила вимогу щодо зобов`язання Львівської обласної державної адміністрації укласти із нею договір оренди земельної ділянки площею 0,319 га із кадастровим номером 4610136600:04:007:0022, на якій розміщена придбана нею будівля АДРЕСА_2 (а.с.74-75).

За клопотанням представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , протокольною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14 травня 2020 року залучено Львівську обласну державу адміністрацію в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с.90).

Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25 червня 2020 року позов ОСОБА_1 до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Львівської обласної державної адміністрації та Міністерства оборони України про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою та визнання права користування земельною ділянкою - задоволено.

Визнано припиненим право постійного користування Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова земельною ділянкою площею 0,319 га. із кадастровим номером 4610136600:04:007:0022, на якій розміщена придбана ОСОБА_1 будівля АДРЕСА_2 .

Визнано право користування ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,319 га. із кадастровим номером 4610136600:04:007:0022, на якій розміщена придбана нею будівля АДРЕСА_2 .

Стягнуто зКвартирно-експлуатаційного відділу м.Львована користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1681,60 грн.

Рішення оскаржили Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова та Міністерство оборони України.

В апеляційній скарзі Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова посилається на те, що порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил затверджено Постановою КМУ від 29 серпня 2002 року №1282. Цим Порядком визначено процедуру вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, закладів, закладів, установ та організацій Збройних сил та його безоплатної передачі до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям, які проводять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.

Вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, відповідно до цього порядку, відбувається внаслідок прийняття Міноборони відповідного рішення про вилучення майна з оперативного управління військових частин з метою безоплатної передачі його до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.

З моменту надання спірної земельної ділянки в користування Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова і по даний час спірна земельна ділянка постійно знаходиться у володінні і користуванні військових частин і організацій сфери управління Міністерства оборони України, рішення щодо відмови від землекористування чи надання згоди на її вилучення ні Міністерство оборони України, ні Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова не надавали, у зв`язку з чим, в силу вищезазначених вимог законодавства земельна ділянка площею 0,319 га з кадастровим номером 4610136600:04:007:0022, за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до земель оборони, і, саме Міністерство оборони України в розумінні ст.80 ЗК України є органом державної влади який реалізує право власності Держави на відповідну землю.

Отже вирішення питання стосовно припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою можливе виключно після прийняття відповідного правового рішення Міністерства оборони України.

Щодо рішення в частині визнання за позивачкою права користування земельною ділянкою, то суд першої інстанції не врахував вимог ст.92 Земельного кодексу України, якою передбачений перелік суб`єктів, які можуть набути право постійного користування землею. В зазначений перелік не входять громадяни та юридичні особи, які могли здійснювати право постійного користування земельною ділянкою відповідно до раніше діючого законодавства.

Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України посилається на те, що набувачем будівлі є фізична особа ОСОБА_1 , яка не володіє необхідним обсягом правоздатності для законного користування спірною земельною ділянкою на постійній основі, а тому рішення суду в частині визнання за нею права користування спірною земельною ділянкою (без зазначення строку здійснення такого права) є таким що суперечить вимогам ст.26 ЦК України та ст.92 ЗК України.

Судом не досліджено та не дано належної оцінки тому, на який саме розмір земельної ділянки може законно претендувати позивач як набувач будівлі.

Як вбачається з зібраних у справі доказів, площа спірної земельної ділянки складає 0,319 га, а площа будівлі складає 291,2 кв.м. (0,02912 га). Тобто сама будівля займає лише 9,1 % площі всієї ділянки. Відповідно в силу ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України позивач могла б законно претендувати лише на ділянку розміром 0,02912 га, на якій, власне, розміщена будівля, а не на всю ділянку, яка більш ніж в десять разів є більшою.

Суд не врахував зазначеної обставини та дійшов помилкового висновку, що позивач має право на користування всією земельною ділянкою. При прийнятті оскаржуваного рішення, суд вийшов за межі дискреційних повноважень та протиправно підмінив уповноважений державний орган у спірних правовідносинах, а прийняте рішення не відповідає завданням основним засадам цивільного судочинства.

За наявності законної підстави для набуття права користування земельною ділянкою (в спірних правовідносинах таке право передбачене п.е ч.1 ст.141 ЗК України) для набуття такого права обов`язковим є прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування в межах їх повноважень, але не судом.

В свою чергу, у випадку доведення неправомірності таких дій (бездіяльності) з боку відповідного уповноваженого органу, належним способом захисту судом відповідного порушеного права могло б бути визнання таких дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання відповідного суб`єкта владних повноважень прийняти відповідні рішення, а не перетягування судом на себе відповідних функцій органу державної влади щодо припинення та визнання права користування земельною ділянкою.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної уваги дослідженню юридичного статусу земельної ділянки, що призвело до неправильного визначення суб`єктного складу у даній справі та як наслідок до невірних висновків та неправильного вирішення справи.

Спірна земельна ділянка була надана в користування КЕВ м. Львова рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 08 лютого 1985 року №3-с «Про встановлення меж земельних ділянок військових містечок та території м. Львова» і на момент виникнення спірних правовідносин (як і на сьогодні) перебувала в користуванні КЕВ м. Львова, а тому в силу ст.1 Закону України «Про використання земель оборони» та ст.77 ЗК України належить до земель оборони.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ до повноважень міністерства оборони України згідно цією статтею закону належить, зокрема, управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належить до сфери його управління.

На реалізацію вищезазначених повноважень наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року №483 було затверджено «Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями (далі Положення №483).

В силу приписів Положення №484 єдиним допустимим шляхом вибуття земельної ділянки із земель оборони є її передача місцевим органом влади за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі. При цьому, така передача може мати місце лише за згодою Міністерства оборони України.

Навіть якщо вважати, що КЕВ м. Львова в силу вимог ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України втратило право користування відповідною земельною ділянкою і вона, у зв`язку з цим, втратила статус земель оборони, то тоді спірна земельна ділянка повинна була б відноситися до земель комунальної власності м. Львова, а органом, повноважним приймати рішення щодо втрати права користування КЕВ м. Львова надання відповідного права є Львівська міська рада. Сама ж Львівська міська рада до участі у справі не залучалась ні як відповідач, ні як третя особа.

Відповідач неініціював питанняперед Львівськоюміською радоючи Міністерствомоборони Українипитання щодопередачі йомув користуванняземельної ділянкидля обслуговування будівлі АДРЕСА_2 .

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника КЕВ м. Львова Безушко О.І, представника Міністерства оборони України Гудими В.О., представника Львівської обласної державної адміністрації Брильовської О.Р. на підтримання апеляційних скарг, представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги КЕВ м. Львова та Міністерства оборони України підлягають до задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 червня 2020 року скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового рішення по справі.

Задовольняючи позов,суд першоїінстанції дійшоввисновку,що узв`язку знабуттям у2010році ОСОБА_1 права власності на будівлю АДРЕСА_2 , до неї в силу вимог ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України мало б перейти право власності або право користування земельною ділянкою площею 0,319 га кадастровий номер 4610136600:04:007:0022, на якій розміщена вказана будівля на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З таким висновком суду, у даному випадку, повністю погодитися не можна із наступних підстав.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 29 грудня 2009 року між Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центів», як уповноваженою організацією, що діє від свого імені та в інтересах Міністерства оборони України та ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу згідно з яким, Міністерство оборони України передало, а вона прийняла 92/100 частини нежитлового приміщення №14, позначеною літ.»Б-1», загальною площею 318,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме : №№ 5; 6; 7; 9; 10; 11, загальною площею 291,2 кв.м.

12 січня 2010 року позивачкою було зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно за реєстраційним номером 25012258.

У власності Міністерства оборони України залишилася 8/100 частин будівлі № НОМЕР_1 площею 26,9 кв.м., що являло собою сходову клітку та приміщення площею близько 7 кв.м., які з того часу не використовувались для забезпечення завдань військової частини.

У подальшому, у зв`язку з непридатним станом для експлуатації, 8/100 частин зазначеної будівлі було списано та демонтовано.

Зазначена будівля за адресою: АДРЕСА_1 , розташована на земельній ділянці площею 0,319 га кадастровий номер 4610136600:04:007:0022.

Сама земельна ділянка площею 0,319 га з кадастровим номером 4610136600:04:007:0022, має державну форму власності, належить Львівській обласній державній адміністрації, відноситься до земель оборони та перебуває в користуванні КЕВ м. Львова.

За змістом ст.1 Закону України «Про використання земель оборони» та ст.77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Згідно з ч.4 ст.84 ЗК України землі оборони відносяться до земель державної власності.

Спірна земельна ділянка, як встановлено в суді апеляційної інстанції, була надана в користування КЕВ м. Львова рішенням виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 08 лютого 1985 року №3-с «Про встановлення меж земельних ділянок військових містечок на території м. Львова» а тому в силу ст.1 Закону України «Про використання земель оборони» та ст.77 ЗК України належить до земель оборони.

Статтею 80 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що суб`єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління»

Відповідно до ст.10 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932 ХІІ до повноважень міністерства оборони України за цією статтею Закону належить, зокрема, управління переданим Міністерству оборони України військовим майно і майном підприємств, установ та організацій, що належить до сфери його управління.

На реалізацію вищезазначених повноважень наказом міністра оборони України від 22 грудня 1997 року №483 було затверджено Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями.

Відповідно до Положення №484 Міністерство оборони України, зокрема:

звертається до відповідних Рад з клопотанням про попереднє погодження місця розташування об`єктів Збройних Сил України для їх розміщення та постійної діяльності на земельних ділянках (п.2);

здійснює облік усіх земель, наданих для потреб Міністерства оборони України (п.25);

здійснює відомчий контроль за використанням і охороною земель, наданих в користування Збройним Силам України (п.28);

здійснює оплату робіт за перенесення на місцевість меж земельних ділянок, що відводяться, а також відшкодування збитків, заподіяних власникам землі або землекористувачам вилученням або тимчасовим заняттям їх земель, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (п.33);

надає згоду на передачу земель місцевим органам влади за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі (п.45).

Тобто в силу приписів Положення №483 відчуження спірної земельної ділянки мало б відбуватися з відома Міністерства оборони України.

Крім того, вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1282 проводиться за відповідним рішенням Міністерства оборони України

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав належної уваги дослідженню юридичного статусу земельної ділянки, що призвело до неправильного визначення суб`єктного складу в даній справі, зокрема не залучено в якості співвідповідачів Міністерство оборони України (в оперативному управлінні якого знаходиться спірна земельна ділянка) та Львівську обласну державну адміністрацію (власника земельної ділянки) та дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

З урахуванням вищезазначеного, апеляційні скарги КЕВ м. Львова та Міністерства оборони України підлягають до задоволення, рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 червня 2020 року скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

За подання апеляційних скарг КЕВ м. Львова та Міністерства оборони України заплатили по 2522,40 гривень, вказані суми слід стягнути із ОСОБА_1 на їх користь відповідно до положень п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст., 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Квартирно- експлуатаційного відділу м. Львова та Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Львівської обласної державної адміністрації та Міністерства оборони України про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою та визнання права користування земельною ділянкою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова 2 522,40 гривень судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України - 2 522,40 гривень судових витрат.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 01 лютого 2021 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Левик Я.А.

Приколота Т.І.