Ухвала

від 26.01.2021 по справі 484/1049/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційнийсуд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.10.2020 щодо

обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

Учасники судового провадження:

прокурор: ОСОБА_7 , ОСОБА_8

захисник: ОСОБА_5

Провадження: № 11-кп/812/168/21 Суддя першої інстанції: ОСОБА_9

Категорія: ст.185ч.3КК УкраїниДоповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати оскаржуваний вирок та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу злочину.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 ч.1 п.п.1,2, ч.2 п.2 КК України зобов`язати ОСОБА_6 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник не погоджується з висновками суду , вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Стверджує, що суд не мав достатніх підстав для визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, адже всі досліджені судом докази стосуються лише виявлення та вилучення викрадених речей, а також фактів збуту цих речей. Прямих доказів викрадення майна конкретно ОСОБА_6 не має.

Вважає, що суд дослідивши докази, помилково дійшов висновку, що про те. що ці обставини поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_6 у викраденні майна.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

16.02.2019 року у вечірній час, точного часу не встановлено, ОСОБА_6 прийшов на територію храму Святої Варвари, що знаходиться по вул. Первомайській, 113 в с. Мигія Первомайського району Миколаївської області (юридична адреса: вул. Корабельна, 46, м. Первомайськ Миколаївської області). Перебуваючи на території Храму, він підійшов до приміщення канцелярії Храму, де в замку вхідних дверей помітив ключ. В цей час у ОСОБА_6 виник умисел, направлений на незаконне заволодіння майном Релігійної громади парафії на ім`я Святої Великомучениці Варвари Вознесенської єпархії Української Православної Церкви міста Первомайська Миколаївської області. З цією метою, готуючись до злочину, маючи намір в подальшому проникнути до приміщення та вчинити крадіжку, ОСОБА_6 вийняв вказаний ключ та поклав до своєї кишені, після чого залишив територію Храму.

Того ж дня, а саме 16.02.2019 року у нічний час з метою вчинення крадіжки ОСОБА_6 повернувся на територію Храму, де відразу пішов до приміщення канцелярії. За допомогою ключа, котрий він напередодні викрав із замка, ОСОБА_6 відчинив двері та незаконно проник до приміщення, де реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, таємно викрав майно та з викраденим майном з місця вчинення злочину зник і розпорядився ним на власний розсуд, завдавши Релігійній громаді парафії на ім`я Святої Великомучениці Варвари Вознесенської єпархії Української Православної Церкви міста Первомайська Миколаївської області матеріальну шкоду на загальну суму 49710 грн.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді,думку прокурорів,один зяких заперечував протизадоволення апеляційноїскарги,а іншийчастково підтримав апеляційну скаргу, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України,судове рішенняповинно бутизаконним,обґрунтованим івмотивованим.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.185 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами, в їх сукупності.

Є безпідставними доводи апелянта, щодо недоведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.185 КК України.

Так, обвинувачений ОСОБА_6 , в судіпершої інстанціївину у викраденні майна не визнав, наполягав, що 16.02.2019 року ОСОБА_10 запропонував йому піти прогулятися. Близько 22.30 години вони пішли прогулятись зі сторони заводу Фрегат в бік базару на мікрорайоні Фрегат. Його вів ОСОБА_10 , тому що він не бачить у темряві. Вони кудись прийшли, ОСОБА_10 посадив його на лавку і він так чекав його 20-25 хвилин. Потім ОСОБА_10 з`явився, звідки він не бачив, у нього в одній руці був пакет. Потім вони дійшли до магазину АТБ, звідти він пішов до верхньої зупинки на Фрегаті, а ОСОБА_10 пішов у бік базару. Викрадені з церкви медалі він разом з ОСОБА_11 знайшов біля сусідньої кімнати в ящику, який і забрали собі. Здали їх в магазин Яндекс. Коли йшли до магазину вдруге, їх зупинив дільничний поліцейський Альберт, перевірив пакет та побачив медалі, повіз їх в поліцію. Він залишився у відділі, а поліція пішла до нього додому і знайшла ще медалі і ноутбук в сусідній кімнаті. В поліції був і ОСОБА_10 , який попросив його взяти все на себе і він погодився, тому що не судимий.

Але твердження апелянта про непричетність до крадіжки спростовуються зібраними по справі та дослідженими в суді першої інстанції доказами в їх сукупності.

Так, свідок ОСОБА_12 пояснював суду першої інстанції, що працює підприємцем, має магазин Яндекс в мікрорайоні Фрегат. До нього прийшли ОСОБА_6 і ОСОБА_11 , принесли коробку, там були ордени і медалі, він дав їм 250 грн. і вони сказали, що принесуть ще. Зранку він пішов до церкви і показав речі священику, той сказав, що церкву обікрали і він віддав священику все, що придбав. Хлопці приносили ще речі, але він не взяв їх. Сказав жінці подзвонити і повідомити поліцію про ці речі.

Свідок ОСОБА_13 на підставі ст. 63 Конституції України, в суді першої інстанції, відмовився давати свідчення і відповідати на питання. Згідно наданого стороною обвинувачення висновку судово-психіатричної експертизи № 241 від 26.12.2019 року ОСОБА_10 страждає на тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності у формі органічного дисоціального розладу, стан декомпенсації (т.2 а.с.65-67). Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.05.2020 року у справі № 484/1933/19, провадження № 1-кп/484/60/20 він поміщений до психіатричного закладу на лікування (т.2 а.с.68).

Свідок ОСОБА_11 пояснив в суді першої інстанції, що знайомий з ОСОБА_6 . Зі слів останнього, звідки медалі, які вони здавали до магазину той не знав. ОСОБА_6 йому розповідав, що це ОСОБА_10 ставив у церкві свічки і побачив ключ у дверях, забрав його з собою, а потім ходив у церкву двічі. Коробки з медалями вони знайшли та занесли в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Коли йшли вдруге до магазину, щоб здати останні медалі, їх перестрів дільничний інспектор та виявив медальйони, тому забрав до поліції.

Представник релігійної громади парафії ОСОБА_14 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснював, що доступ до храму не обмежується, а територія храму освітлюється. ОСОБА_6 раніше не бачили біля храму, а бачили ОСОБА_15 , який ходив з палкою, тому що шкутильгав. Зокрема, його бачили ОСОБА_16 і ОСОБА_17 .

Свідок ОСОБА_17 пояснювала, що працює в церкві. На свято Стретіння у церковній лавці продавала свічки. До неї підійшов кульгавий хлопець, причепився з питанням, чому нема іменних записок. Це був той кульгавий чоловік, якого потім їй показували в поліції, ОСОБА_10 .. Наступного дня вона дізналася, що з приміщення єпархії, де трапезна, викрадено ордени, комп`ютер і ще якесь майно.

Свідок ОСОБА_18 пояснила суду, що в церкві допомагає на кухні. Ключі від єпархії є у неї і у владики. У день крадіжки близько 16.00 години перед вечірньою службою вона зачинила двері, ключі забрала з собою. Наступного дня дізналися, що викрали майно, окрім того у неї викрали продукти з кухні. За день до крадіжки бачила хлопця, якого потім упізнала в поліції. Він кульгавий, з палкою, сидів на лавці біля трапезної і вони давали йому їсти.

Свідок ОСОБА_19 пояснив суду, що працює настоятелем управління єпархії. Ключ від приміщення управління удень він залишав ззовні. У день крадіжки ключ викрали. Він зайшов у приміщення з іншого входу і закрив двері зсередини на засув. Наступного дня виявив, що двері зачинені на ключ, але з приміщення викрали ноутбук, комп`ютер-моноблок, ордена, ікони. За об`ємом речей не багато. Одна людина могла б все винести за один раз. ОСОБА_6 він не бачив, але бачив іншого хлопця інваліда з палкою, який часто сидів на лавці.

Свідок ОСОБА_20 пояснив суду, що працює церковнослужителем. В лютому 2019 року зранку він прийшов на службу і дізнався від церковнослужительки ОСОБА_18 , що вчинено крадіжку. Напередодні до церкви приходив підозрілий хлопець з бородою і паличкою, просив поїсти. Він був хамовитий. ОСОБА_6 він ніколи не бачив.

Є слушним зазначене захисником, що працівники церкви вказували в суді першої інстанції, що бачили до крадіжки біля церкви тільки ОСОБА_15 .

Але, даний факт не є безумовним підтвердженням версії обвинуваченого та захисника, щодо не перебування ОСОБА_6 на час скоєння злочину на території церкви.

Крімвище вказанихпоказань свідків,вина ОСОБА_6 підтверджується наступнимиписьмовими доказами,які єв матеріалахкримінального провадження:

- протоколом огляду місця події від 17.02.2019 року та фототаблицєю до нього.

- заявою від 18.02.2019 року, з якої вбачається, що ОСОБА_6 добровільно видав працівникам поліції пакет з коробками п`ятикутної форми темно-червоного, синього та зеленого кольорів, чотири з яких порожні, а інші з орденами (т.1 а.с.87), які визнані речовими доказами (т.1 а.с.96-100).

- заявою ОСОБА_11 , згідно якої він добровільно видав працівникам поліції два церковних значка, які отримав від ОСОБА_6 18.02.2019 року (т.1 а.с.101)і які визнані речовими доказами (т.1 а.с.105).

- заявою ОСОБА_6 що він добровільно видає працівникам поліції ключ від вхідних дверей, який він викрав 16.02.2019 року з дверей підсобного приміщення на території церкви по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.115).

- заявою ОСОБА_6 , що він добровільно видає чорну сумку, в якій знаходяться ноутбук, моноблок і клавіатура, які він викрав з канцелярії храму (т.1 а.с.119).

- протоколами пред`явлення особи для упізнання від 19.02.2019 року, згідно яких свідок ОСОБА_12 за фотокартками упізнав ОСОБА_6 та ОСОБА_11 як осіб, які принесли йому значки з релігійною символікою (т.1 а.с.106-109).

Суд ретельно і належним чином дослідив докази у провадженні з точки зору їх належності та допустимості, детально виклав їх зміст у вироку і дав їм правильну оцінку.

За такого,дослідивши доказив їхсукупності,суд обґрунтованоприйшов довисновку продоведеність виниобвинуваченого ОСОБА_6 у таємному викраденнічужого майна,поєднаному ізпроникненням уприміщення. Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані судом за ч.3 ст.185 КК України.

До зазначеногоапелянтом,що крадіжку ОСОБА_6 не міг вчинити, через вади зору, (погано бачить в темряві) і суд першої інстанції, після проведення судово-медичної експертизи помилково прийшов до протилежного висновку, колегія суддів відноситься критично з огляду на те, що всі свідки які працюють в церкві, пояснювали, що територія церкви освітлена трьома ліхтарями. Там увечері все добре видно.

Колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що враховуючи дані покази працівників і служителів Храму, а також те, що ОСОБА_6 проживає в тому ж мікрорайоні, і місцевість для нього добре знайома, неможливо стверджувати, що вади зору ОСОБА_6 , який страждає на захворювання «Пігментна дегенерація сітківки» перешкодили останньому у вчиненні крадіжки.

Є неприйнятними твердження захисника, що районним судом безпідставно було враховано як доказ вини ОСОБА_6 його добровільну видачу працівникам поліції ключа від приміщення канцелярії церкви та його добровільну видачу сумки з моноблоком комп`ютера, ноутбуком і клавіатурою, оскільки заяви про добровільну видачу вищеперерахованих предметів обвинувачений писав без захисника, перебуваючи на диспансерному обліку з приводу алкоголізму, і це протирічить ч.3 ст. 52 КПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до змісту п.3 ч.2 ст.52 КПК України, участь захисника є обов`язковою щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад ( німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права.

Сам по собі факт перебування обвинуваченого на диспансерному обліку з приводу алкоголізму не може автоматично свідчити про нездатність обвинуваченого через фізичні чи психічні вади повною мірою реалізовувати свої права, а отже, і про обов`язковість участі захисника в аспекті п.3 ч.2 ст.52 КПК України.

Доводи захисника, щодо того що у оскаржуваному вироку відсутні мотиви того, з яких підстав суд відхилив доводи обвинуваченого про знахідку викрадених речей у гуртожитку не відповідають дійсності.

Так, судом було зазначено, що із заяв ОСОБА_6 про добровільну видачу ключа від приміщення канцелярії церкви та сумки з моноблоком комп`ютера, ноутбуком і клавіатурою вбачається, що він не сумнівався у тому, що це за предмети, звідки вони взялися, кому належать, а впевнено зазначив такі обставини, що можливо лише за умови, що він особисто приймав участь у заволодінні вказаними речами. Наприклад, при видачі ключа від канцелярії церкви обвинувачений вказував, що викрав його напередодні.

Доводи захисника, що ОСОБА_6 після зустрічі в поліцейському відділку з ОСОБА_15 , взяв на себе вину, оскільки його боявся і тільки після того, як взнав, що останній знаходиться у місцях позбавлення волі почав надавати правдиві свідчення, колегія вважає не переконливими, зважаючи на наявність заяв про добровільну видачу ОСОБА_6 викраденого майна.

Як вбачаєтьсяз вироку,при призначенніпокарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд дотримався вимог ст.65 КК України. Так, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який не визнав себе винним, тобто не розкаявся у скоєному, сприяв розкриттю злочину та поверненню викраденого, сприяв досудовому розслідуванню, має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо, в даний час офіційно не працює.

Обставинами, що пом`якшують покарання судом було визнано сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданої шкоди шляхом повернення викраденого, вчинення злочину вперше, негативний стан здоров`я, наявність хронічної генетичної хвороби.

Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання ОСОБА_6 , судом не було встановлено.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про призначення ОСОБА_6 покарання в мінімальних межах санкції частини статті, за якою він обвинувачується, у виді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнив його від призначеного покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України

За такого, колегія суддів вважає, що вирок суду відносно ОСОБА_6 є законним та обґрунтованим, тому не вбачає підстав для його скасування, як того просить апелянт.

Керуючись ст. ст.405,407, 409, 414,420,424,532 КПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційнускаргу захисника ОСОБА_5 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_6 -залишити беззадоволення,а вирок Первомайськогоміськрайонного судуМиколаївської областівід 09.10.2020щодо обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий:

Судді: