Постанова

від 07.07.2021 по справі 484/1049/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 484/1049/19

провадження № 51-1797 км 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 січня 2021 року щодо останнього у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019150110000371, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Первомайськ Миколаївської області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2020 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26 січня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін.

За обставин встановлених судом та викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 16 лютого 2019 року, у нічний час, підійшовши до приміщення канцелярії храму Святої Варвари, що знаходиться по АДРЕСА_2 (юридична адреса: АДРЕСА_3 ), за допомогою ключа, котрий напередодні викрав із замка, відчинив двері та незаконно проник усередину, звідки таємно викрав майно на загальну суму 49 710 грн, з яким з місця вчинення злочину зник, чим спричинив Релігійній громаді парафії на ім`я Святої Великомучениці Варвари Вознесенської єпархії Української Православної Церкви м. Первомайська Миколаївської області матеріальну шкоду на вказану суму.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вказує на однобічність і неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ст.370 КПК України, оскільки вина ОСОБА_7 не є доведеною поза розумним сумнівом сукупністю належних і допустимих доказів. Зокрема, вказує щодо недопустимості заяви ОСОБА_7 про видачу пакету з коробками, оскільки останні знаходилися у кімнаті 501 гуртожитку за адресою:

АДРЕСА_4 , орендарем якої був ОСОБА_8 , а дозволу на проведення процесуальних дій у вказаному приміщенні ця особа не надавала, що суперечить вимогам частин 2, 3 ст.237 КПК України. З наведених підстав вказує на недопустимість як доказів заяв ОСОБА_7 щодо видачі ним ключа від канцелярії храму та сумки з речами, а також похідних від них доказів. Крім цього зазначає про імперативність положення п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України, у порушення якої експертиза щодо вартості викраденого майна не призначалася, а розмір заподіяної шкоди визначено з порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу.

Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Розглядаючи касаційну скаргу, Суд виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається захисник у касаційній скарзі, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.

В межах передбачених законом повноважень, касаційним судом не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено. Ці висновки підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до ст. 94 КПК Україниз точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності для прийняття рішення.

Мотивуючи свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, місцевий суд обґрунтовано взяв до уваги показання представника потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджені й сукупністю письмових доказів, зокрема протоколом огляду місця події від 17 лютого 2019 року з фототаблицею (т. 1, а. п. 77-86); заявою від 18 лютого 2019 року, з якої вбачається, що ОСОБА_7 добровільно видав працівникам поліції пакет з коробками прямокутної форми темно-червоного, синього та зеленого кольорів, чотири з яких порожні, а інші з орденами,які були оглянуті, описані та сфотографовані, з визнанням їхречовими доказами (т. 1, а. п. 87-100); заявою ОСОБА_15 від 19.02.2019 року, згідно якої він добровільно видав працівникам поліції два церковних значка, які отримав від ОСОБА_7 18 лютого 2019 року, які були оглянуті, описані та сфотографовані, з визнанням їх речовими доказами (т.1, а. п. 101-105); заявою ОСОБА_7 про добровільну видачу працівникам поліції ключа від вхідних дверей, який він викрав

16 лютого 2019 року з дверей підсобного приміщення на території церкви по

АДРЕСА_3 , який був оглянутий, описаний та сфотографований, з визнанням йогоречовим доказом (т. 1, а. п. 115-118); заявою ОСОБА_7 , що добровільно видає чорну сумку, в якій знаходяться ноутбук, моноблок та клавіатура, що викрав з канцелярії храму, які були оглянуті, описані та сфотографовані, з визнанням їхречовими доказами(т. 1, а. п. 119-125); протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 лютого 2019 року, згідно яких свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_7 та ОСОБА_15 як осіб, що принесли йому значки з релігійною символікою, які були оглянуті, описані та сфотографовані, з визнанням їхречовими доказами (т. 1, а. п. 106-113, 144); довідками ФОП ОСОБА_16 та накладною на ордени (т. 1, а. п. 145-147).

При цьому місцевий суд дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст.337 КПК Українищодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.

Зокрема, версія ОСОБА_7 про те, що він не міг вчинити крадіжку, оскільки не бачить у темряві, була предметом перевірки місцевого суду та не знайшла свого підтвердження. Так, з урахуванням висновку судово-медичної експертизи № 60-к від

11 серпня 2020 року судом встановлено, що ОСОБА_7 дійсно страждає на захворювання «Пігментна дегенерація сітківки», проте бачить у сутінках і темряві, хоча і значно гірше ніж при денному освітленні, за наявності достатнього штучного освітлення може бачити як у денний час, а показаннями свідків підтверджено, що територія Храму освітлена трьома ліхтарями.

Відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Таким чином участь у вчиненні крадіжки

ОСОБА_17 не є предметом судового розгляду з урахуванням меж висунутого обвинувачення.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх належність та допустимість, з урахуванням положень статей85,86,94 КПК України.

Таким чином, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов належного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Вирок суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив та належно оцінив аналогічні зазначеним у касаційній скарзі доводи сторони захисту щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неповноти судового розгляду, недопустимості доказів та необхідності закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за недоведеністю його винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Ці доводи повною мірою спростовані показаннями представника потерпілого та свідків й іншими доказами, які доповнюють один одного та у сукупності і взаємозв`язку обґрунтовано визнані судом достатніми для висновку про доведеність обвинувачення поза розумним сумнівом, незважаючи на те, що ОСОБА_7 у судовому засіданні своєї провини не визнав, при цьому наведені достатні мотиви прийнятого рішення.

Доводи касаційної скарги щодо недопустимості як доказів заяв ОСОБА_7 про видачу пакету з коробками, ключа від канцелярії храму та сумки з речами від

18 лютого 2019 року, оскільки останні знаходилися у кімнаті 501 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 , орендарем якої був ОСОБА_8 , а дозволу на проведення процесуальних дій у вказаному приміщенні ця особа не надавала, що суперечить вимогам частин 2, 3 ст.237 КПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, органами досудового розслідування не проводився огляд житла, а саме кімнати 501 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 . Викрадене майно ОСОБА_7 видав працівникам поліції добровільно, що підтверджується його заявами, після чого вказане майно в приміщенні Первомайського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області було оглянуто слідчим, визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження.

Положеннями п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України(у редакції Закону № 1261-VII) було передбачено, що слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25листопада 2019 року провадження № 51-10433кмо18 (справа № 420/1667/18), обов`язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об`єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями (що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, передбаченою

ч. 1 ст. 242 КПКУкраїни у редакції Закону № 1261-VII); по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми.

Імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПКУкраїни у редакції Закону № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.

Із формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним вбачається, що

ОСОБА_7 вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення, на загальну суму 49 710 грн.

Колегія суддів, перевіряючи матеріали кримінального провадження та доводи касаційної скарги у частині недопустимості як доказів довідок ФОП ОСОБА_16 та накладної на ордени щодо вартості викраденого майна, дійшла висновку про відсутність підстав для визнання вказаних доказів недопустимим, оскільки під час розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій зазначену вартість майна ніхто з учасників провадження не оспорював,викрадене майно повернуто Релігійній громаді парафії на ім`я Святої Великомучениці Варвари Вознесенської єпархії Української Православної Церкви м. Первомайська, при цьому вартість культових речей належним чином підтверджена накладною Вознесенської єпархії, тому була відсутня необхідність проведення товарознавчого експертного дослідження.

На думку колегії суддів, призначенеОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 3

ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, оскільки є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Істотних порушень норм права, які були би безумовними підставами для скасування оскаржених судових рішень та закриття кримінального провадження, про що йдеться в касаційній скарзі, Верховним Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 січня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в його інтересах без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3