Постанова

від 01.02.2021 по справі 910/11133/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2021 р. Справа № 910/11133/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Корсака В.А.

Демидової А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Механік Енергоспецбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 (повний текст складено 29.10.2020)

у справі №910/11133/20 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвибухпром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Механік Енергоспецбуд"

про стягнення 311 583,37 грн.

за участю секретаря судового засідання Руденко Н.С.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Смірнов О.І., директор;

від відповідача: повідомлений, але не з`явився;

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецвибухпром" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Механік Енергоспецбуд" про стягнення 311583,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем в порушення обумовлених договірних зобов`язань було здійснено лише часткову оплату виконаних робіт, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість в розмірі 238500,00 грн. Крім того, позивачем на суму основного боргу було здійснено нарахування пені в розмірі 58 773, 37 грн, інфляційних втрат в розмірі 7 155,00 грн, 3% річних в розмірі 7155,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвибухпром" задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Механік Енергоспецбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвибухпром" заборгованість за договором в розмірі 238500,00 грн., пеню в розмірі 58132,98 грн., інфляційні втрати в розмірі 7155,00 грн., 3% річних в розмірі 7155,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4664,09 грн. В іншій частині позову відмовлено. У стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідач в порушення норм ЦК України та умов договору не здійснив остаточну оплату за виконані позивачем роботи згідно акту №ОУ-0000014 від 15.07.2019.

Суд першої інстанції погодився із здійсненим розрахунком пені, 3 % річних та інфляційних втрат, однак за заявою відповідача застосував строк позовної давності до вимог про стягнення пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Механік Енергоспецбуд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі №910/11133/20 в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким в цій частині у позові відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права. Зокрема, апелянт зазначає, що суд необґрунтовано перевірив факт виконання робіт та не встановив і не перевірив, чи всі роботи (щодо всіх об`єктів) було виконані, та прийняв за підтвердження їх виконання акт приймання-передачі, який не містив посилання на конкретно виконані роботи та який не було підписано уповноваженою особою відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі №910/11133/20 та призначено до розгляду на 18.01.2021.

16.01.2021 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 розгляд справи відкладено на 01.02.2021.

Позиції представників сторін

23.12.2020 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти вимог та доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

01.02.2021 представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Явка представників сторін

Представник відповідача у судове засідання 01.02.2021 не з`явився, а 28.01.2021 подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

15.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецвибухпром" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Механік Енергоспецбуд" (замовник) було укладено договір № 15-04/19ВР, відповідно до умов якого виконавець виконує роботи з руйнування вибухом у заданому напрямку виведених з експлуатації будівлі силосних башт та димогарної труби, що знаходиться на території ТОВ "Технопривід Інвест Груп", за адресою: Рівненська область, м. Городок, вул. Штейнгеля, 4а, далі за текстом "Роботи".

Відповідно до розділу 3 договору замовник розраховується з виконавцем за роботу, яку виконавець виконав по цьому договору, у національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця.

Загальна вартість роботи, яку виконавець виконує за цим договором, складає - 4770 00 грн. в т.ч., ПДВ - 79500 грн.

Розрахунки між виконавцем і замовником, проводяться наступним чином:

- 238500 грн. - 50% передплата на придбання підривні матеріалів;

- 238500 грн. - остаточна оплата проведення підривних робіт по договору, сплачується протягом не більше п`яти банківських днів після підписання акту приймання-передачі виконаної роботи.

Сторони узгодили вартість роботи, яка вказана в п. 3.2 цього договору, і зафіксували її протоколом узгодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №2).

Пунктами 4.1. та 4.2. договору закріплено, що після того, як виконавець закінчить виконання роботи, яка вказана в п. 1.1 договору, він повідомляє про це замовника, складає акт приймання-передачі виконаних робіт та передає його замовнику на підпис.

Замовник протягом 3 календарних днів з моменту отримання від виконавця акту приймання-передачі виконаних робіт, розглядає цей документ. У разі якщо результат виконаної виконавцем роботи влаштовує замовника, він підписує акт приймання-передачі виконаних робіт та передає його виконавцю. У разі, якщо результат роботи, яку виконавець виконував по цьому договору, не влаштовує замовника, він не підписує акт приймання-передачі виконаних робіт, а складає мотивовану відмову від прийняття цієї роботи, виконаної виконавцем.

Підписаний сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт є законною підставою вважати, що виконавець повністю виконав свої зобов`язання по цьому договору (п. 4.4. договору)

У випадку, якщо замовник в термін, зазначений в пункті 4.2. цього договору, не підпише акт приймання-передачі виконаних робіт та не надасть мотивовану відмову від прийняття цієї роботи, виконавець має підстави вважати, що він повністю виконав свої зобов`язання по цьому договору, а робота, яку він виконав, прийнята замовником. При цьому в акті приймання-передачі виконаних робіт робиться відмітка Зауважень від замовника у встановлений термін не надійшло і цей акт є підставою для визнання роботи виконаною (п. 4.5 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору у разі невиконання замовником обов`язків по розрахунках, встановлених п. 3.2. цього договору, виконавець нараховує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасної сплати за кожен день прострочення платежу до дня повного погашення виниклої заборгованості.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами їх зобов`язань передбачених договором (п. 8.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 07.05.2020 на підставі виставленого рахунку фактури №СФ-0000011 від 25.04.2019 року здійснив передоплату в розмірі 238500,00 грн згідно платіжного доручення №719.

Позивач виконав роботи з руйнування вибухом у заданому напрямку виведених з експлуатації будівлі силосних башт та димогарної труби в повному обсязі, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт № ОУ-0000014 від 15.07.2019.

Позивач 16.12.2019 та 31.01.2020 звертався до відповідача з претензіями, в яких вимагав здійснити перерахування заборгованості у сумі 238500,00 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, виставлений рахунок-фактуру №СФ-0000019 від 11.07.2019 та повторно виставлений рахунок №СФ-0000036 від 19.12.2019 не оплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 ЦК України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до вимог статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як було зазначено вище, позивач виконав роботи з руйнування вибухом у заданому напрямку виведених з експлуатації будівлі силосних башт та димогарної труби в повному обсязі, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000014 від 15.07.2019.

В той же час, відповідач зазначає, що вказаний акт не підписувався ні директором, ні повноважною особою відповідача. Однак, такі твердження апелянта колегія суддів відхиляє, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема, у випадку існування у відповідача сумнівів щодо достовірності підпису директора відповідача у акті здачі-прийняття робіт №ОУ-0000014 від 15.07.2019 останній не був позбавлений можливості надати суду експертний висновок або ж подати клопотання про призначення експертизи для доказування зазначених обставин, однак таких дій відповідачем вчинено не було.

Колегією суддів враховано вимоги статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , якою передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових результатів.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Документами, які є підставою для фіксації наданої послуги, є відповідні акти наданих послуг. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні мають бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Колегія суддів зазначає, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000014 від 15.07.2019 дає можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції (а саме: ТОВ Механік Енергоспецбуд та ТОВ Спецвибухпром ) та можливості встановити обсяг господарської операції.

Колегією суддів встановлено, що підписи відповідача в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000014 від 15.07.2019 скріплені його печаткою, що засвідчує легітимність підпису перед третіми особами.

Відповідно до пунктів 1, 5, 9, 10 розділу 3 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року N1000/5 право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.

На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.

Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі. Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа (вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.12.2018 у справі №915/878/16).

Особи, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства, призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Відповідач не заперечує проти автентичності відтиску штампу, здійсненого на акті, а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.

А тому, наявний в справі акт надання послуг здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000014 від 15.07.2019 є належним доказом у справі на підтвердження факту надання послуг позивачем відповідачу.

Твердження апелянта, що роботи за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000014 від 15.07.2019 надані не в повному обсязі, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.2. договору замовник протягом 3 календарних днів з моменту отримання від виконавця акту приймання-передачі виконаних робіт, розглядає цей документ. У разі якщо результат виконаної виконавцем роботи влаштовує замовника, він підписує акт приймання-передачі виконаних робіт та передає його виконавцю. У разі, якщо результат роботи, яку виконавець виконував по цьому договору, не влаштовує замовника, він не підписує акт приймання-передачі виконаних робіт, а складає мотивовану відмову від прийняття цієї роботи, виконаної виконавцем.

У разі, якщо відмова замовника від прийняття роботи виконавця є обґрунтованою, сторонами складається відповідний двосторонній акт із переліком необхідних доробок та термінів їх виконання. Виконавець приймає усі необхідні заходи по усуненню зауважень замовника і тільки після цього знову передає замовнику відповідній акт приймання-передачі виконаних робіт на підпис (п. 4.3. договору).

Підписаний сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт є законною підставою вважати, що виконавець повністю виконав свої зобов`язання по цьому договору (п. 4.4. договору).

В акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000014 від 15.07.2019, який як було підписано відповідачем та скріплено його печаткою, вказано про проведення вибухових робіт з руйнування вибухом, надання яких передбачено умовами договору №14-04/19 вр від 15.04.2019. Відповідний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містить зауважень відповідача щодо об`єму та якості виконаних робіт.

А тому, з огляду на умови договору, враховуючи наявний в матеріалах справи акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000014 від 15.07.2019, який підписаний відповідачем без зауважень та заперечень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем роботи були виконані належним чином та без будь-яких зауважень з боку відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем отримані від позивача послуги оплачені не були, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у сумі 238500,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 5.2. договору у разі невиконання замовником обов`язків по розрахунках, встановлених п. 3.2. цього договору, виконавець нараховує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасної сплати за кожен день прострочення платежу до дня повного погашення виниклої заборгованості.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати в договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Приписами частини шостої статті 232 ГПК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 20.08.2020 у справі №902/959/19.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторони договору дійшли згоди визначити більший строк нарахування пені, аніж шість місяців, а саме - до дня повного погашення виниклої заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасної сплати за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши здійснений розрахунок пені за період з 24.07.2019 по 24.07.2020, колегія суддів погоджується із його обґрунтованістю.

В той же час, відповідачем у суді першої інстанції було подано заяву про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, пеня може бути розрахована та стягнена за рік, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою.

Відповідно до ч. 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000014 було підписано сторонами 15.07.2019.

Враховуючи п. 3.2.1 договору у відповідача настав обов`язок здійснити остаточну оплату в розмірі 238500,00 грн у строк до 22.07.2019 (включно), то відповідно, початком прострочення виконання зобов`язання є 23.07.2019.

Позивачем було визначено період нарахування пені з 24.07.2019 по 24.07.2020.

В той час, з відмітки штемпеля поштового зв`язку вбачається, що позовну заяву з доданими до неї документами було надіслано до суду 27.07.2020.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем пропущено позовну давність в період з 24.07.2019 по 26.07.2019, у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог суд першої інстанції правомірно відмовив.

В той же час, враховуючи межі позовних вимог, з відповідача на користь позивача було правомірно стягнуто пеню в розмірі 58 132, 98 грн., нарахованої на суму боргу 238500,00 грн за період з 27.07.2019 по 23.07.2020 (оскільки прострочення виконання у відповідача рахується з 23.07.2019).

Стосовно позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних за загальний період з 24.07.2019-24.07.2020 у сумі 7155,00 грн. та інфляційних втрат за період з 24.07.2019-24.07.2020 у сумі 7155,00 грн., погоджується з здійсненим розрахунком та вважає його вірним.

Заява відповідача про пропуск позивачем спеціальної позовної давності в рік щодо нарахування 3% річних судом першої інстанції була правомірно відхилена, оскільки згідно з ч. 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік, застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), тоді як сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, до вимог про стягнення 3% річних застосовується загальна позовна давність у три роки.

Оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 в частині відмови у стягненні 2000,00 грн. адвокатських витрат апелянтом не оскаржується, то, відповідно, суд апеляційної інстанції в силу положень статті 269 ГПК України не переглядає судове рішення у вказаній частині.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з пункті 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування в мажах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Судові витрати.

Згідно із статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Механік Енергоспецбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі №910/11133/20залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі №910/11133/20 залишити без змін.

Справу №910/11133/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складений 03.02.2021.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді В.А. Корсак

А.М. Демидова