Постанова

від 03.02.2021 по справі 922/2332/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2021 р. Справа № 922/2332/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

без повідомлення учасників справи,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Видавництва "Право" (вх.№3428 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Сальніковою Г.І., час проголошення рішення - не зазначено, дата складання повного тексту рішення - 18.11.2020, у справі №922/2332/20

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", м. Київ, в особі Харківської обласної дирекціїї Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", м. Харків,

до Видавництва "Право", м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , м. Харків,

про стягнення 74 490, 00грн

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Харківської обласної дирекції ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулось з позовом до Видавництва "Право" про стягнення 74 490, 00грн виплаченого страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 позов задоволено; стягнуто з Видавництва "Право" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Харківської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" суму страхового відшкодування у розмірі 74 490, 00грн та 2 102, 00грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що обставини, встановлені під час розгляду справи, дозволяють дійти висновку про перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Видавництвом "Право", а тому Видавництво "Право" як роботодавець і власник автомобіля відповідальне за шкоду, завдану власнику транспортного засобу MercedesBenz ML250, державний номер НОМЕР_1 , під час експлуатації джерела підвищеної небезпеки.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин працював у Видавництві "Право" на посаді водія, проте, він скоїв ДТП та завдав цим шкоди поза часом, місцем та обсягом виконання ним трудової функції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Видавництва "Право" на рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 у справі №922/2332/20 та постановлено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк до 30.12.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 30.12.2020 для подання заяв і клопотань.

Ухвала апеляційного господарського суду від 14.12.2020 про відкриття провадження у справі була надіслана учасникам справи на зазначену відповідачем в апеляційній скарзі і наявні у матеріалах справи адреси.

Ухвала була вручена позивачу і відповідачу.

Однак, поштовий конверт, який надсилався третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , з ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2020, повернувся до суду із зазначенням причини "адресат відсутній".

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і не вручено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Судом апеляційної інстанції належним чином та у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України надіслано на адреси учасників справи копії ухвали про відкриття апеляційного провадження. І не отримання третьою особою копії ухвали, яку суд, з дотриманням вимог процесуального закону, йому надіслав та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, причини "відсутність адресату", вважається належним повідомленням судом третьої особи про розгляд апеляційної скарги.

30.12.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13119), зазначає, що ані під час складання відповідачем повідомлення про ДТП, ані під час формування позивачем страхової справи документального свідчення про те, що водій ОСОБА_1 здійснив ДТП під час неправомірного заволодіння та використання автомобіля, що належав відповідачу, надано не було.

Позивач також вважає, що здійснення часткової оплати суми боргу відповідно до отриманої претензії свідчить про визнання боргу відповідачем.

З огляду на викладене, просить рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 у справі №922/2332/20 залишити без змін.

Заяв і клопотань щодо суті спору від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 15.02.2017 Видавництво "Право" уклало договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5723613 з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Київського відділення Харківської обласної дирекції ПАТ "НАСК "Оранта", відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації транспортного засобу Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить страхувальнику - Видавництву "Право".

Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) встановлено в сумі 100 000, 00грн, франшиза складає 510, 00грн.

Згідно матеріалів справи, 28.08.2017 о 00.35год. у м. Харкові на вул. Сумській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля MercedesBenz ML250, державний номер НОМЕР_1 . Водій ОСОБА_1 , який керував автомобілем Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем MercedesBenz ML250, державний номер НОМЕР_1 , який зупинився попереду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП, а саме: порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Також відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 13.10.2017 у справі №640/13870/17 (провадження №3/640/3710/17), 28.08.2017 о 00.35год. в м. Харкові на вул. Сумській, в районі буд. № 132а, водій ОСОБА_1 під час скоєння ДТП керував автомобілем Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу "Drager6820" в присутності свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 "а" Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

26.10.2017 за реєстраційним №1133 до страховика надійшла заява (вх.№1133) від потерпілої, ОСОБА_2 , про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до наданих потерпілою особою рахунків ТОВ "АД Соллі-Плюс", яке є офіційним дилером Mercedes Benz, відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок ДТП Mercedes Benz НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_1 , складає 384 020, 54грн.

Згідно із складеною страховиком ремонтної калькуляції від 11.09.2017, відновлювальний ремонт автомобіля Mercedes Benz ML250, державний номер НОМЕР_1 , складає 192 015, 88грн, при цьому, страховиком до уваги було взято протокол (акт) огляду транспортного засобу, складений 31.08.2017.

З урахуванням суми франшизи, встановленої договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5723613 від 15.02.2017 в розмірі 510, 00грн, страховиком визначено до сплати та сплачено страхове відшкодування в сумі 99 490, 00грн на підставі складеного страхового акту та заяви про страхове відшкодування.

Як вказує позивач, відповідно до підпункту 38.1.1 "а" пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до наданої відповідачем довідки, водій ОСОБА_1 станом на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди працював на посаді водія Видавництва "Право".

З метою досудового врегулювання спору, 13.02.2018 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з пропозицією в добровільному порядку відшкодувати спричинену позивачеві шкоду.

19.09.2018 в рахунок відшкодування шкоди позивачем були отримані кошти в розмірі 25 000, 00грн; у подальшому, відповідно до отриманої позивачем відповіді на претензію вих.№67 від 10.12.2018, відповідач від сплати боргу відмовився.

Позивач вважає, що відповідач має зобов`язання з оплати залишку невідшкодованої шкоди у розмірі 74 490, 00грн, яка, за розрахунком позивача, складається із: 99 490, 00грн - 25 000, 00грн = 74 490, 00грн, де 99 490, 00грн - виплата страхового відшкодування за договором №АК/5723613 від 15.02.2017; 25 000, 00грн - часткова сплата боргу відповідачем.

Відповідач позовні вимоги не визнає; зазначає, що ОСОБА_1 дійсно на момент виникнення спірних правовідносин працював у Видавництві "Право" на посаді водія. Проте, зазначає, що ОСОБА_1 скоїв ДТП та завдав цим шкоди поза часом, місцем та обсягом виконання ним трудових обов`язків, отже, під час неправомірного заволодіння та використання автомобіля, що належав підприємству. На думку відповідача, саме ОСОБА_1 є належним відповідачем за позовом про стягнення шкоди в регресному порядку.

Надаючи правову кваліфіцію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами частини 1 статті 1187 Цивільного кодексу України, діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб - є джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України.

З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.09.2018 у справі №534/872/16-ц.

Як вбачається із матеріалів справи і не заперечується апелянтом, 15.02.2017 Видавництво "Право" уклало договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5723613 з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Київського відділення Харківської обласної дирекції ПАТ "НАСК "Оранта", відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність водіїв за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації транспортного засобу Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить страхувальнику - Видавництву "Право".

28.08.2017 о 00.35год. у м. Харкові на вул. Сумській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля MercedesBenz ML250, державний номер НОМЕР_1 .

Апелянт не заперечує, що ОСОБА_1 , який працював на посаді водія Видавництва "Право", визнано винним у скоєнні ДТП.

Апелянтом не заперечується і сума страхового відшкодування, яка підлягає відшкодуванню на користь позивача.

Відповідно до частини "а" підпункту 38.1.1. пункту 38.1 частини 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апелянт посилається на те, що ОСОБА_1 скоїв ДТП та завдав цим шкоди поза часом, місцем та обсягом виконання ним трудових обов`язків, отже, під час неправомірного заволодіння та використання автомобіля, що належав підприємству. Відтак, вважає, що належним відповідачем є ОСОБА_1 .

Судова колегія зазначає, що на особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя та четверта статті 1187 ЦК України).

Розглядаючи справи цієї категорії, суди повинні встановлювати правові підстави передання власником іншій особі транспортного засобу, зокрема, чи вибув він з його права володіння на законних підставах. Якщо транспортний засіб не вибув з володіння власника, то саме він нестиме відповідальність за завдану матеріальну шкоду потерпілому, а не водій, який перебував за кермом його автомобіля і з вини якого сталося ДТП.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03.07.2019 у справі №910/12722/18.

Відповідно до примітки 1 статті 289 Кримінального кодексу України, під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Однак, матеріали справи не містять і відповідачем таких доказів суду не надано, що водій ОСОБА_1 умисно вчинив протиправне вилучення транспортного засобу у власника всупереч його волі; апелянтом також не доведено, що ОСОБА_1 під час скоєння ДТП заволодів транспортним засобом неправомірно.

У наданій відповідачем копії правил внутрішнього трудового розпорядку Видавництва "Право" зазначено, що у виключних випадках підприємство може застосовувати понаднормовані роботи.

Доводи апелянта, що ДТП було вчинено ОСОБА_1 поза часом, місцем та обсягом виконання ним трудових обов`язків відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки зазначене не є тотожним факту неправомірного заволодіння транспортним засобом.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів неправомірного заволодіння та використання ОСОБА_1 автомобіля, що належить Видавництву "Право", поза волею останнього, відповідач як власник автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , і роботодавець несе цивільну відповідальність за завдану водієм шкоду, з урахуванням чого, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Харківської обласної дирекції ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" підлягають задоволенню.

Поряд з цим, апеляційним господаським судом не встановлено порушення прав апелянта оскаржуваним рішення, оскільки за наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 у справі № 922/2332/20 слід залишити без змін.

З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Видавництва "Право" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 у справі №922/2332/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза