Постанова

від 21.01.2021 по справі 904/2374/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2021 року м.Дніпро Справа № 904/2374/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів : Вечірко І.О., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Кандиба Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 (суддя Ярошенко В.І.) у справі №904/2374/20

за позовом Акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі , м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства Підприємство з експлуатації електричних мереж Центральна енергетична компанія , м. Дніпро

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1 . Гейківська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, с. Ранній Ранок Криворізького району Дніпропетровської області;

2 . Гейківське житлово-комунальне підприємство, с. Ранній Ранок Криворізького району Дніпропетровської області;

3. Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Убієнних Лідія Михайлівна, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області;

4. Приватний нотаріус Дніпропетровського міського округу Іщенко Євгенія Олександрівна, м. Дніпро

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство ДТЕК Дніпровські електромережі звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Підприємство з експлуатації електричних мереж Центральна енергетична компанія про витребування з чужого незаконного володіння закритої трансформаторної підстанції (ЗТП)-390, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Кривбас, вул. Вишнева (Жовтнева), 1а.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у задоволенні позову Акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі до Приватного акціонерного товариства Підприємство з експлуатації електричних мереж Центральна енергетична компанія , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Гейківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, Гейківського житлово-комунального підприємства, приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Убієнних Лідії Михайлівни, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського округу Іщенко Євгенії Олександрівни, про витребування з чужого незаконного володіння закритої трансформаторної підстанції (ЗТП)-390, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Кривбас, вул. Вишнева (Жовтнева), 1а відмовлено.

Акціонерним товариством ДТЕК Дніпровські електромережі подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у справі №904/2374/20, згідно якої апелянт просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити та витребувати від Приватного акціонерного товариства Підприємство з експлуатації електричних мереж Центральна енергетична компанія на користь Акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі закриту трансформаторну підстанцію (ЗТП)-390 розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Кривбас, вул. Вишнева (Жовтнева), 1а.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом прийнято необґрунтоване рішення за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, в зв`язку чим воно підлягає скасуванню.

Вказує, що належні докази підтвердження ознайомлення позивача про порушення його права власності на спірне майно до 2019 року в матеріалах справи відсутні, в свою чергу зазначає, що підписання відповідних договорів та актів розмежування балансової належності жодним чином не свідчить про обізнаність позивача про протиправність дій відповідача та Гейківської сільради щодо оформлення права власності на ЗТП-390.

Окрім того зазначає, що судом першої інстанції неправомірно та безпідставно не було враховано того, що власником спірного майна відповідач став лише з 11.05.2018 року - з моменту державної реєстрації права власності.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у справі №904/2374/20 залишено без руху, та надано скаржнику у 10 денний строк з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору у сумі 3 153,00 грн.

На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2020 у справі №904/2374/20 апелянтом 11.11.2020 до матеріалів справи надано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги з доданою до неї квитанцією про сплату судового збору.

Обставини, які обумовили залишення апеляційної скарги без руху усунено.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду 18.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у справі №904/2374/20, розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання з викликом сторін на 10.12.2020р. о 15 год. 00 хв.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2020 розгляд справи відкладено на 21.01.2021р. о 15 год. 10 хв.

27.11.2020 року відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній не погоджується з доводами позивача та зазначає, що з 30.08.2006 року (дата підписання додаткової угоди № 31/04 до договору про передачу електричної енергії № 17/04ЦТ від 30.12.2003 року) позивач знав про право власності відповідача на ЗТП-390 і багаторазово підтверджував це право власності за ПрАТ ЦЕК шляхом узгодження актів розмежування балансової належності під час отримання ПрАТ ЦЕК ліцензій на передачу та, згодом на розподіл електричної енергії, а також шляхом підписання як договорів з ПрАТ ЦЕК , так і підписанням документів технічного та комерційного характеру, що були додатками до цих договорів, в тому числі Актів балансової належності ЗТП-390 за ПрАТ ЦЕК . Крім того, відповідач зазначає, що вищевказані документи підтверджують, що позивач ніколи не експлуатував та не обслуговував будівлю ЗТП-390 та електрообладнання, яке в ній розташоване. Разом з тим, відповідач зазначає, що вищевикладене підтверджує, що позивачу було відомо про те, що ПрАТ ЦЕК набуло право власності на ЗТП-390 - саме 30.08.2006 року, а отже, оскільки строк позовної давності вже сплив то суд першої інстанції виніс законне та обґрунтоване рішення в частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог на зазначеній підставі.

16.12.2020 року позивачем було подано відповідь на відзив, якою позивач спростовує твердження відповідача у відзиві та зазначає, що акти розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності і договори про передачу електричної енергії, укладені з відповідачем, не є правовстановлюючими документами та не свідчать про наявність права власності відповідача на спірне нерухоме майно, а як наслідок, позивач такі акти розмежування не розцінював як порушення свого права власності або визнанням права власності відповідача. Крім того апелянт наголошує, що лише при отриманні 17.07.2019 року довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 174155643 позивачу стало відомо, що 30.11.2004 року Гейківській сільській раді Криворізького району Дніпропетровської області було видано свідоцтво про право власності на ЗТП-390, і вже 11.05.2018 року дане нерухоме майно було зареєстроване за відповідачем, а тому позивач вважає, що строк позовної давності ним не пропущений.

21.01.2021 року представники сторін з`явились в судове засідання, надали пояснення по справі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Акціонерне товариство ДТЕК Дніпровські електромережі є правонаступником майна, прав та обов`язків Державної акціонерної енергопостачальної компанії Дніпрообленерго (пункт 2.2 нової редакції Статуту Акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі , затвердженого протоколом річних Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства ДТЕК Дніпрообленерго № 1/2018 від 19.04.2018).

Державна акціонерна енергопостачальна компанія Дніпрообленерго була заснована відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України № 160 від 18.08.1995 шляхом перетворення Державного підприємства Дніпрообленерго у Державну акціонерну енергопостачальну компанію Дніпрообленерго відповідно до указу Президента України № 282/95 від 04.04.1995 Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України (т. 1, арк. с. 33). Засновником Державної акціонерної енергопостачальної компанії Дніпрообленерго стало Міністерство енергетики та електрифікації України, правонаступником якого є Міністерство енергетики та вугільної промисловості.

З метою складення переліку майна, що повинно було увійти до статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії Дніпрообленерго від Державного підприємства Дніпрообленерго , було проведено інвентаризацію основних засобів та товарно-матеріальних цінностей Державного підприємства Дніпрообленерго станом на 01.06.1995. За результатам проведеної інвентаризації майно, що обліковувалося за Державним підприємством Дніпрообленерго , під час корпоратизації було передано до статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії Дніпрообленерго .

З інвентаризаційного опису № 1 від 01.06.1995 (т. 1, арк. с. 42-44) вбачається, що серед майна, наявного у підприємства станом на 01.06.1995, було виявлено та зафіксовано КТП 390/100 КВА, 1974 року будівництва, за номенклатурним номером 1500172.

Вказану КТП в подальшому було передано до статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії Дніпрообленерго під час корпоратизації відповідно до відомостей, які містяться в Переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії Дніпрообленерго під час корпоратизації станом на 01.06.1995, який затверджено наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 267 від 07.07.2011 (далі - Перелік). Зокрема, за порядковим номером 35341 до статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії Дніпрообленерго було передано ЗТП-390 с. Гейківка, розташовану за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький район, с. Гейківка, вул. Жовтнева, з інвентарним номером 034176 (т. 1; арк. с. 37).

За твердженнями позивача КТП-390/100 КВА, зафіксована в інвентаризаційному описі товарно-матеріальних цінностей № 1 станом на 01.06.1995 за номенклатурним номером 1500172, та ЗТП-390 с. Гейківка, наведена у Переліку, є одним і тим самим об`єктом, інвентарний номер якого було змінено на 034176. У підтвердження даної обставини позивачем надано інвентарну картку по даному об`єкту № 520, оформлену на ЗТП-390 та датовану 23.09.1997 (т. 1, арк. с. 45).

Відповідно до наказу Міністерства статистики України № 352 від 29.12.1995 Про затвердження типових форм первинного обліку інвентарна картка основних засобів застосовується для обліку всіх видів основних засобів, а також для групового обліку однотипних об`єктів основних засобів, що надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці, та таких, що мають одне і те ж виробничо-господарське призначення, технічну характеристику та вартість. Інвентарна картка ведеться в бухгалтерії на кожний об`єкт чи групу об`єктів.

Отже, як вбачається із вищезазначених документів, ЗТП-390 обліковувалась у складі основних засобів Державного підприємства Дніпрообленерго станом на 01.06.1995 та під час корпоратизації була передана до статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії Дніпрообленерго , правонаступником якої є позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про власність (у редакції, чинній на момент проведення корпоратизації) об`єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарське діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України Про власність (у редакції, чинній на момент проведення корпоратизації) підставою виникнення права колективної власності є перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства.

Статтею 10 Закону України Про підприємства в Україні (у редакції, чинній на момент проведення корпоратизації) визначено, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності або повного господарського відання.

Статтею 12 Закону України Про господарські товариства (у редакції, чинній на момент проведення корпоратизації) передбачено, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Враховуючи наведені норми, Державна акціонерна енергопостачальна компанія Дніпрообленерго з моменту створення набула право власності на об`єкт нерухомості - ЗТП-390 у зв`язку з отриманням даного майна до свого статутного фонду, що відбулось внаслідок перетворення державного підприємства Дніпрообленерго у Державну акціонерну енергопостачальну компанію Дніпрообленерго під час корпоратизації.

З метою впорядкування обліку нерухомого майна 25.11.2003 Фондом державного майна України було прийнято наказ № 2097 Про затвердження Положення про впорядкування передачі об`єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства (далі - Положення).

Позивачем зазначено, що 07.04.2011, керуючись пунктом 2.2 Положення, звернувся листом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості з проханням надати перелік нерухомого майна, переданого Державній акціонерній енергопостачальній компанії Дніпрообленерго під час корпоратизації.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 267 від 07.07.2011 було затверджено Перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії Дніпрообленерго під час корпоратизації станом на 01.06.1995 (витяг із Переліку - т. 1, арк. с. 37).

Вказаний Перелік в силу норм Положення, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 2097 від 25.11.2003, та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445, є правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності позивача на передані до статутного фонду об`єкти нерухомого майна, в тому числі і на ЗТП-390.

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки, виданої Департаментом з бухгалтерського обліку та звітності Акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі ЗТП-390 с. Гейковка станом на 28.04.2020 знаходиться на балансі позивача (т. 1, арк. с 49).

Позивачем у позовній заяві вказано, що з метою здійснення обліку нерухомого майна, переданого до статутного капіталу, та актуалізації інформації по ЗТП-390, ним було направлено заяву до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

З довідки за № 174155643, отриманої з вказаного реєстру 17.07.2019 (т. 1, арк. с. 34-35), позивачу стало відомо про те, що 30.11.2004 Гейківській сільській раді Криворізького району Дніпропетровської області було видано свідоцтво про право власності на ЗТП-390, а 11.05.2018 приватним нотаріусом Іщенко Є.О. було зареєстровано за ПАТ Підприємство з експлуатації електричних мереж Центральна енергетична компанія (далі - відповідач) право власності на нежитлову будівлю закритої трансформаторної підстанції-390, розташовану за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький район, с. Кривбас, вул. Вишнева, буд. 1а (далі - ЗТП-390).

Із довідки № 174155643 від 17.07.2019 вбачається, що 30.11.2004 Гейківською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області було отримано свідоцтво про право власності на ЗТП-390, розташовану за адресою: с. Кривбас, вул. Жовтнева, буд. 1а; дане свідоцтво було видано на підставі рішення Гейківської сільської ради XII сесії XXIV скликання № 104 від 29.12.2003 Про надання згоди на прийняття до комунальної власності безгоспних об`єктів електропостачання .

У підтвердження тотожності об`єкту - ЗТП-390, право власності на який було зареєстровано спочатку за Гейківською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області, а потім за відповідачем, із об`єктом, право власності на який було набуте Державною акціонерною енергопостачальною компанією Дніпрообленерго у зв`язку із передачею до статутного фонду під час корпоратизації, позивач посилається на листи Гейківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 9/02.27-607 від 08.11.2019 (т. 1, арк. с. 51) та № 9/02.27-103 від 18.02.2020 (т. 1, арк. с. 54).

У матеріалах справи міститься копія рішення Гейківської сільської ради XII сесії XXIV скликання № 104 від 29.12.2003 Про надання згоди на прийняття до комунальної власності безгоспних об`єктів електропостачання (т. 1, арк. с. 55), за змістом якого рада надала згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади села Гейківка 8 безгоспних об`єктів електропостачання (4 трансфор маторні підстанції 6/0.4 кВ, 4 повітряних мережі напругою 6 та 0,4 кВ згідно з Додатком № 1), по яких здійснюється електропостачання житлового фонду, об`єктів соціального, культурного та побутового призначення, приватного сектору та інших об`єктів непромислового характеру (у тому числі - ЗТП-390).

З метою оперативного владнання всіх організаційних заходів стосовно зміни подальшого порядку експлуатації зазначених об`єктів електропостачання, балансоутримувачем цих об`єктів Гейківська сільська рада визначила Гейківське житлово-комунальне підприємство, якому надала попередню згоду на передачу цих об`єктів на баланс та у власність Закритого акціонерного товариства Підприємство з експлуатації електричних мереж Центральна енергетична компанія , як внесок, визначений за його експертною вартістю, до статутного фонду останнього в обмін на корпоративні права, шляхом придбання акцій. У рішенні Гейківської сільської ради № 104 від 29.12.2003 Про надання згоди на прийняття до комунальної власності безгоспних об`єктів електропостачання викладено припис про здійснення начальником Гейківського житлово-комунального підприємства відповідних заходів щодо: оформлення права власності на зазначені об`єкти в органах БТІ; укладання відповідної угоди з ЗАТ Підприємство з експлуатації електричних мереж Центральна енергетична компанія ; оформлення передачі зазначеного майна згідно з чинним законодавством.

За приписами частин 1, 2 статті 4 Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності (в редакції, чинній на момент прийняття рішення № 104 від 29.12.2003) передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням: Кабінету Міністрів України - щодо об`єктів, визначених у абзацах другому, третьому, п`ятому частини першої статті 2 цього Закону; органів, уповноважених управляти державним майном самоврядних організацій - щодо об`єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону. Передача об`єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4-1 Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності (в редакції, чинній на момент прийняття рішення № 104 від 29.12.2003) рішення щодо передачі об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

Виходячи зі змісту частин 1, 2 статті 4 та частини 3 статті 4-1 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент прийняття рішення № 104 від 29.12.2003) прийняття компетентним органом державного управління рішення щодо передачі об`єктів у комунальну власність є обов`язковою умовою та повинно передувати прийняттю відповідною місцевою радою рішення про згоду на прийняття такого об`єкта в комунальну власність місцевої територіальної громади.

Як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті рішення № 104 від 29.12.2003 Про надання згоди на прийняття до комунальної власності безгоспних об`єктів електропостачання наведені законодавчі приписи дотримані не були і Гейківською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області було винесено рішення про прийняття у комунальну власність ЗТП-390 за відсутності відповідного рішення органу, уповноваженого управляти державним майном (в даному випадку - Міністерством палива та енергетики України) про безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади с. Гейківка спірного нерухомого майна.

Крім того, Гейківською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області при прийнятті рішення № 104 від 29.12.2003 Про надання згоди на прийняття до комунальної власності безгоспних об`єктів електропостачання було порушено процедуру виявлення та обліку, передбачену для безхазяйного майна.

Відповідно до статті 137 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції, чинній на момент прийняття рішення № 104 від 29.12.2003) майно, яке не має власника або власник якого невідомий (безхазяйне майно), надходить у власність держави за рішенням виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів, винесеним за заявою фінансового органу. Заява про визнання майна безхазяйним може бути подана не раніше як через один рік після прийняття майна на облік відповідним фінансовим органом або виконавчим комітетом селищної, сільської Ради народних депутатів. Порядок виявлення та обліку безхазяйного майна визначається Міністерством фінансів Української РСР.

Інструкцією про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна № 112 від 17.12.1987, прийнятою Міністерством фінансів України (далі - Інструкція), був визначений порядок виявлення та обліку безхазяйного майна.

Зокрема, відповідно до пункту 4 Інструкції після одержання повідомлення про наявність майна, яке не має власника або власник якого невідомий, фінансовий орган не пізніше наступного дня провадить необхідну перевірку щодо виявлення цього майна. При виявленні такого майна фінансовий орган за участю представників підприємств і організацій або осіб, які повідомили про наявність безхазяйного майна, і в разі необхідності - представника міліції, а в сільській місцевості - сільської (селищної) Ради народних депутатів, складає акт опису майна з попередньою оцінкою за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 15 Інструкції після закінчення річного строку з дня прийняття на облік зазначеного в пункті 14 цієї Інструкції майна фінансовий орган зобов`язаний подати виконавчому комітету районної (міської) Ради народних депутатів за місцем знаходження майна заяву про визнання його безхазяйним. У заяві слід зазначити, яке майно вважається безхазяйним а також навести докази, що підтверджують неможливість встановлення власника майна.

Пунктом 16 Інструкції передбачено, що після набуття рішеннями відповідних органів про визнання майна безхазяйним законної сили це майно надходить у власність держави, і тоді фінансові органи вживають заходів до його реалізації.

Разом з тим, Гейківською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області не було дотримано встановленої Інструкцією процедури виявлення та обліку безхазяйного майна, а саме - ЗТП-390. Внаслідок цього майно не було передано у власність держави, а заходи з реалізації спірного майна були вчинені самою радою, а не фінансовим органом.

Тож, як зазначалось позивачем, рішенням Гейківської сільської ради XII сесії XXIV скликання № 104 від 29.12.2003 Про надання згоди на прийняття до комунальної власності безгоспних об`єктів електропостачання , прийнятим із недотриманням норм законодавства, порушено його право власності на об`єкт нерухомості - ЗТП-390, непорушність якого гарантована нормами Конституції України.

На підставі рішення Гейківської сільської ради XII сесії XXIV скликання № 104 від 29.12.2003 Про надання згоди на прийняття до комунальної власності безгоспних об`єктів електропостачання було оформлено свідоцтво САА № 761659 від 30.11.2004 про право власності на спірну ЗТП-390.

Відповідно до статті 329 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент видачі свідоцтва САА № 761659 від 30.11.2004 про право власності на спірну ЗТП-390) юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

З огляду на наведені вище обставини, у Гейківської сільської ради не виникло права власності на спірну ЗТП-390 у зв`язку з відсутністю законних підстав для набуття цього майна у власність.

З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2005 Закритим акціонерним товариством Підприємство з експлуатації електричних мереж Центральна енергетична компанія (в подальшому було перейменоване у Приватне акціонерне товариство Підприємство з експлуатації електричних мереж Центральна енергетична компанія , далі - ПрАТ ЦЕК ) та Гейківським житлово-комунальним підприємством було укладено договір, який посвідчено приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Убієнних Л.М. та зареєстровано в реєстрі за № 757. За умовами пункту 1.2 цього договору Гейківське житлово-комунальне підприємство в обмін на відповідну кількість акцій (характеристика яких надана в п. 1.4 цього договору) внесло до статутного капіталу ПрАТ ЦЕК майно та грошові кошти, в тому числі окремо розташовану нежитлову будівлю А-1 закритої трансформаторної підстанції-390 загальною площею 14,3 кв.м, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Кривбас, вул. Октябрьська (Вишнева), буд. 1 а ) (т. 1, арк. с. 110-112).

Вказаний правочин 14.03.2005 був зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 777019 від 14.03.2005 (т. 1, арк. с. 113).

На виконання умов вказаного договору відповідачем 21.06.2005 були оформлені акти приймання-передачі основних засобів від Гейківського житлово-комунального підприємства, а саме - будівлі ЗТП-390 (станція Гейківка) та комплектної трансформаторної підстанції ЗТП-390 (т. 1, арк. с. 114-115).

Згідно з наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 124421409 від 18.05.2018 (т. 1, арк. с. 116) за Приватним акціонерним товариством Підприємство з експлуатації електричних мереж Центральна енергетична компанія 11.05.2018 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю закритої трансформаторної підстанції-390 (будівля А-1), загальною площею 14,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький р., с. Кривбас, вул. Вишнева (вул. Октябрьська), буд. 1а.

У матеріалах справи містяться докази обслуговування відповідачем спірного майна у період з травня 2013 року по червень 2017 року (т. 1, арк. с. 117-126).

Однак, враховуючи те, що Гейківська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області не набула у власність ЗТП-390, вона не мала права здійснювати на користь відповідача відчуження цього майна, власником якого не була.

Тож, за твердженнями позивача, оскільки прийняття відповідного рішення Гейківською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області та укладення договору від 25.02.2005, зареєстрованого за № 757, відбувались без його участі як законного власника ЗТП-390, то спірне майно є таким, що вибуло з володіння власника не з його волі. При цьому, на думку позивача, здійснення таких правочинів не припиняє право власності дійсного власника.

Крім того, позивач наголошує на невідповідності договору від 25.02.2005, укладеного між третьою особою-2 та відповідачем і зареєстрованого за № 757, вимогам ч. 4 ст. 293 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення правочину), згідно з якою не може бути об`єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством. Законодавством можуть бути встановлені також інші особливості здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, пов`язаних з придбанням і використанням окремих видів майна, а також здійснення таких операцій в окремих галузях господарювання.

Таким чином, віднесення ЗТП-390 до комунальної власності на підставі рішення Гейківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 104 від 29.12.2003, з огляду на положення вказаної норми, виключає можливість подальшого відчуження спірного майна на користь відповідача, який не є ані державним, ані комунальним підприємством.

Вищенаведені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з позовом, в якому він просить суд витребувати у відповідача об`єкт нерухомості - будівлю ЗТП-390, розташовану в с. Кривбас, по вул. Вишнева (Жовтнева), 1а, що вибула з володіння власника не з його волі, в порядку статті 388 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що правочин із набуття права власності на ЗТП-390 територіальною громадою села Гейківка на підставі рішенням Гейківської сільської ради XII сесії XXIV скликання № 104 від 29.12.2003 Про надання згоди на прийняття до комунальної власності безгоспних об`єктів електропостачання вчинений із порушенням вимог чинного законодавства, внаслідок чого не відбулось набуття права власності на ЗТП-390 і, як наслідок, спірне майно не могло бути відчужене відповідачу.

В той же час, зважаючи на те, що позивачу протягом майже 13 років достеменно було відомо про речові права відповідача на спірне майно, набувачем яких він став за договором від 25.02.2005, укладеним із Гейківським житлово-комунальним підприємством, а отже, позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду, що вказує на те, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом спору у дані справі є вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Цивільним Кодексом України передбачено засади захисту права власності.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Зокрема, статтею 387 Цивільного кодексу України власнику надано право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем за віндикаційним позовом може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Отже, для застосування приписів статті 387 Цивільного кодексу України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа, яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

Позов про витребування майна на підставі статті 387 Цивільного кодексу України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному володінні іншої особи, залишається право на це майно.

До предмету доказування за віндикаційним позовом входить також і встановлення факту наявності спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Разом з цим, вимога у віндикаційному позові є речово-правовою і може бути подана щодо індивідуально визначеного майна. Крім того, віндикаційний позов може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов`язальних відносин. Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до положень частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 цього Кодексу.

Таким чином предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.

Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред`явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 05.06.2019 у справі № 926/1288/18 зазначено, що для вірного застосування положень ст. 387 та п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України суду необхідно встановити: хто саме є власником чи володільцем спірного майна на момент звернення з позовом до суду; хто саме був власником майна на момент такого вибуття вказаного майна поза волею наведеної особи; яким саме шляхом вибуло спірне майно з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, і що це вибуття вказаним шляхом сталося саме не з волі зазначених осіб.

Як вже було встановлено судом першої інстанції під час розгляду даної справи, право власності на спірне майно - ЗТП-390 належить позивачу на підставі Переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії Дніпрообленерго під час корпоратизації станом на 01.06.1995, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 267 від 07.07.2011.

Гейківська сільська рада (третя особа-1) на підставі прийнятого нею рішення № 104 від 29.12.2003 Про надання згоди на прийняття до комунальної власності безгоспних об`єктів електропостачання надала згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади села Гейківка, в тому числі, спірного майна - ЗТП-390 та визначила його балансоутримувачем Гейківське житлово-комунальне підприємство. На підставі рішення Гейківської сільської ради XII сесії XXIV скликання № 104 від 29.12.2003 Про надання згоди на прийняття до комунальної власності безгоспних об`єктів електропостачання було оформлено свідоцтво САА № 761659 від 30.11.2004 про право власності на спірну ЗТП-390.

В подальшому, власником будівлі ЗТП-390, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Кривбас, вул. Вишнева, буд. 1а, стало Приватне акціонерне товариство Підприємство з експлуатації електричних мереж Центральна енергетична компанія , яке придбало спірне майно на підставі договору від 25.02.2005, укладеного з Гейківським житлово-комунальним підприємством (третя особа-2), який посвідчено приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Убієнних Л.М. (третя особа-3) та зареєстровано в реєстрі за № 757. Державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю ЗТП-390 за відповідачем проведено 11.05.2018 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Є.О. (третя особа-4) на підставі договору міни № 757 від 25.02.2005.

Таким чином, позивач був власником спірного майна на момент вибуття цього майна поза його волею. Відповідач є новим власником, добросовісним набувачем спірного майна станом на дату звернення позивача з позовом до суду.

Встановлюючи обставини вибуття спірного майна з володіння, суд першої інстанції виходив з посилання позивача на те, що спірне майно було набуто територіальною громадою села Гейківка та, в подальшому, відповідачем без його згоди, а відтак, вибуло з його володіння як власника неправомірно.

Згідно з вимогами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Частиною 3 статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право відчуження майна, крім випадків, встановлених законом, належить власникові (статті 321, 319, 658 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, правочин із набуття права власності на ЗТП-390 територіальною громадою села Гейківка на підставі рішенням Гейківської сільської ради XII сесії XXIV скликання № 104 від 29.12.2003 Про надання згоди на прийняття до комунальної власності безгоспних об`єктів електропостачання вчинений із порушенням вимог чинного законодавства, внаслідок чого не відбулось набуття права власності на ЗТП-390 і, як наслідок, спірне майно не могло бути відчужене відповідачу.

Керуючись вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірне нерухоме майно вибуло з його володіння з порушенням чинного законодавства поза волею позивача і отже, позивач має право на його витребування у відповідача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Апелянт зазначає, що він не був ознайомлений з обставиною протиправного набуття у власність спірного майна відповідачем до 2019 року і тому вважає, що ним дотримано строк на звернення до суду.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за умовами додаткової угоди № 31/04 до договору про передачу електричної енергії № 17/04ЦТ від 30.12.2003 (т. 1, арк. с. 133-138) сторони узгодили доповнення додатку № 3 договору про передачу електричної енергії № 17/04ЦТ від 30.12.2003 новими точками обліку, зокрема, й точкою обліку ЗТП-39 (Гейківська сільрада).

Стосовно ЗТП-390 позивачем та відповідачем було підписано акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток № 2 до договору № 17/04ЦТ від 30.12.2003), в пункті 1 якого чітко визначено балансову належність ЗТП-390 електропередавальній організації, тобто - відповідачу.

Позивачем та відповідачем також були підписані та узгоджені: схема однолінійна нормального режиму по КТП-390, схема обліку розташованого на ТП ПрАТ ЦЕК , акт установки рахункового прибору обліку на ЗТП-390, акт перевірки (заміни) рахункових приборів обліку електроенергії на ЗТП-390 с. Гейківка (т. 1, арк. с. 139-144 ).

Замість договору про передачу електричної енергії № 17/04ЦТ від 30.12.2003 між позивачем та відповідачем 19.02.2014 був укладений аналогічний договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 02131-00 (т. 1, арк. с. 148-157), до якого сторони також узгодили та підписали акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток № 2 до договору - т. 1, арк. с. 158).

У пункті 1.2 акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін до договору № 02131-00 від 19.02.2014 сторони чітко визначили, балансову належність ЗТП-390 електропередавальній організації, тобто - відповідачу.

До договору № 02131-00 від 19.02.2014 сторонами були підписані також й інші додатки, згідно з якими визначено належність ЗТП-390 відповідачу (однолінійна схема електричних мереж, відомості про величину приєднаної потужності і категорії надійності електропостачання струмоприймачів - т. 1, арк. с. 159-160).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 цього Кодексу, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

Встановлені обставини свідчать про те, що про порушення свого права власності позивачу було відомо з 30.08.2006, тобто з моменту підписання позивачем та відповідачем додаткової угоди № 31/04 до договору про передачу електричної енергії № 17/04ЦТ від 30.12.2003, згідно з пунктом 1.1 якого електропередавальна організація (відповідач) зобов`язувалась забезпечити передачу електроенергії, що належить енергопостачальнику (позивачу), через власні мережі в мережі позивача та для реалізації споживачам, які мають договори про постачання електроенергії з позивачем та приєднані до електричної мережі електропередавальної організації.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми законодавства, доводи позивача в цій частині апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, а отже суд першої інстанції правомірно відмовив в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Щодо аргументів про те, що судом першої інстанції неправомірно та безпідставно не було враховано того, що власником спірного майна відповідач став лише з 11.05.2018 року - з моменту державної реєстрації права власності, колегія суддів зазначає наступне.

Як було вказано вище, правочин із набуття права власності на ЗТП-390 територіальною громадою села Гейківка на підставі рішенням Гейківської сільської ради XII сесії XXIV скликання № 104 від 29.12.2003 Про надання згоди на прийняття до комунальної власності безгоспних об`єктів електропостачання вчинений із порушенням вимог чинного законодавства, внаслідок чого не відбулось набуття права власності на ЗТП-390.

Відтак проведення державної реєстрації права власності на вказане майно від 11.05.2018 року може бути самостійним предметом оскарження в окремому судовому процесі позивачем, з урахуванням вказаних обставин.

Водночас, дані обставини не впливають на правову кваліфікацію спірних правовідносин, не спростовують висновків суду 1 інстанції про пропущення позивачем строку позовної давності та відповідно не свідчать про неправильність вирішення даної справи.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не виявлено.

За таких умов, аргументи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, тобто ним не спростовано висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Принцип змагальності сторін, закріплений у частині 3 статті 13 та частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz-Mateos проти Іспанії , від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.

Враховуючи висновок апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати по справі у зв`язку з поданням апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у справі №904/2374/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у справі №904/2374/20 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство ДТЕК Дніпровські електромережі .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.02.2021

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є.Чередко

Суддя І.О.Вечірко