Рішення

від 27.01.2021 по справі 910/14926/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2021Справа № 910/14926/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТЕКС" (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 8, код ЄДРПОУ 31112822)

до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112)

треті особи , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9, код ЄДРПОУ 34999049)

2) Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б)

про зобов`язання вчинити певні дії,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Нестеренко Т.Г. - директор

від відповідача: Мосійчук Я.І.

від третіх осіб: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТЕКС" до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про зобов`язання вчинити певні дії, зокрема, зняти арешт з грошових коштів, що знаходяться на рахунках ТОВ "АЛТЕКС".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14926/20. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін; підготовче засідання призначено на 21.10.2020.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.10.2020 надав суду та представнику позивача примірник відзиву на позовну заяву, в якому він зазначає, що вимоги Інструкції № 22, аналогічно як і вимоги Закону України Про банки та банківську діяльність , є обов`язковими до виконання як для всіх банків України, в тому числі і для AT Укрексімбанк , так і для всіх підприємств, в тому числі ТОВ Алтекс .Також відповідач зазначає, що до AT Укрексімбанк станом на дату подання даного відзиву на позов не надходили у спосіб, визначений вимогами п. 9.11. Інструкції № 22 документи про зняття накладеного на кошти ТОВ Алтекс арешту постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Качуріним О.В. №713/9 про арешт коштів боржника від 28.04.2010, в тому числі постанова виконавця про зняття арешту з коштів ТОВ Алтекс , яка була б доставлена самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця) чи надійшла рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець чи у формі електронного документа, з дотриманням вимог законодавства України з питань електронного документообігу, електронного цифрового підпису, захисту інформації. Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що у якості підстави для задоволення позову, а саме вимоги зобов`язати AT Укрексімбанк зняти арешт з грошових коштів, ТОВ Алтекс у позові вказує, що арешт, накладений державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Качуріним О.В. на його кошти постановою №713/9 про арешт коштів боржника від 28.04.2010 припинив чинність. В той же час, відповідач зазначає, що на кошти, що містяться на рахунку ТОВ Алтекс в AT Укрексімбанк накладено арешт не лише на підставі вищевказаної постанови державного виконавця №713/9 про арешт коштів боржника від 28.04.2010, а й на підставі постанови державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. від 17.12.2018 (ВП 57690029). У зв`язку з цим, відповідач зазначає, що станом на дату подання даного відзиву на позов до AT Укрексімбанк не надходили у спосіб, визначений вимогами п. 9.11. Інструкції № 22, документи про зняття накладеного арешту на кошти ТОВ Алтекс на підставі постанови державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. від 17.12.2018 (ВП 57690029). Також відповідач зазначає, що до AT Укрексімбанк не надходив від ТОВ Алтекс документ, що має назву Вимога про зняття арешту з розрахункових рахунків підприємства. (вих. №38 від 28.12.2018), що долучений до позову. Натомість 15.01.2019 AT Укрексімбанк від ТОВ Алтекс була отримана Вимога про зняття арешту з банківських рахунків від 28.12.2018.

Суд на місці ухвалив залучити даний відзив до матеріалів справи, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Представник позивача надав усні пояснення.

Третя особа участь свого представника у засідання суду 21.10.2020 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з відзиву на позовну заяву, на кошти, що містяться на рахунку ТОВ "АЛТЕКС" в АТ "Укрексімбанк" накладено арешт не лише на підставі постанови державного виконавця № 713/9 про арешт коштів боржника від 28.04.2010, а й на підставі постанови державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

З огляду на предмет та підстави позовних вимог, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, суд визнав за необхідне залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 відкладено підготовче засідання на 11.11.2020.

У судовому засіданні 11.11.2020 представник позивача надав суду письмові пояснення, клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням та докази направлення на адреси учасників судового провадження вищевказаних документів.

Дослідивши подані представником позивача документи, судом встановлено, що з наданих доказів не вбачається, що третім особам направлено позовну заяву з додатками.

Представник позивача підтримав клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням, також повідомив, що має намір подати суду ряд документів та заявив усне клопотання про надання йому часу для направлення учасникам судового провадження додаткових доказів у справі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням.

Треті особи участь своїх представників у засідання суду 11.11.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Розгляд клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням відкладено на наступне судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 відкладено підготовче засідання на 02.12.2020.

Через відділ діловодства суду 17.11.2020 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Разом з тим, 02.12.2020 від відповідача надійшли письмові пояснення та письмові заперечення на клопотання ТОВ "Алтекс" від 12.11.2020 про залучення доказів.

У судовому засіданні 02.12.2020 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з поданими документами та подав клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

Суд на місці ухвалив задовольнити клопотання позивача, відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України, продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Представник відповідача надав у судовому засіданні примірник заперечень та пояснень представнику позивача.

Треті особи участь своїх представників у засідання суду 02.12.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 відкладено підготовче засідання на 13.01.2021.

У судовому засіданні 13.01.2021 представник позивача надав суду письмові пояснення та заявив усне клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство юстиції України, крім того, повідомив, що ним здійснено ряд запитів до Міністерства юстиції України, Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для отримання інформації. У зв`язку з чим заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості отримати відповіді на запити та представити їх суду.

Суд на місці ухвалив залучити дані пояснення до матеріалів справи, клопотання про відкладення підготовчого засідання відхилити, оскільки суд обмежений процесуальними строками розгляду справи, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

В той же час, представником позивача не доведено суду яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та/або обов`язки Міністерство юстиції України, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання про його залучення до участі у справі.

Треті особи участь своїх представників у засідання суду 13.01.2021 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

У підготовчому судовому засіданні 13.01.2021 присутніми представниками учасників судового процесу надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста від 13.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.01.2021.

Треті особи своїх представників у судове засідання 27.01.2021 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

Позивач у засіданні суду 27.01.2021 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у засіданні суду 27.01.2021 проти позовних вимог заперечив в повному обсязі.

27.01.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛТЕКС" (далі - позивач) є власником банківських рахунків, відкритих у Публічному акціонерному товаристві "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - відповідач), зокрема, р/р НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 .

Постановою № 713/9 головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Качуріним Олегом Вікторовичем від 28.04.2010 було накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТЕКС" в межах суми 222 171,81 грн, які знаходяться на р/р НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_4 в Філії ЦРУ AT Банк Фінанси та кредит у м. Києві, МФО 300937; р/р НОМЕР_7 . НОМЕР_8 , в ФКД ВАТ Банк Інпромбанк у м. Києві, МФО 322863; р/р НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 в AT Укрексімбанк у м. Києві, МФО 322313; р/р НОМЕР_9 в ДФ ВАТ АКБ Автокразбанк у м. Донецьк, МФО 335764; р/р НОМЕР_10 в Філії ДРУ AT Банк Фінанси та кредит у м Донецьк, МФО 335816.

Крім того, зазначеною постановою було заборонено здійснювати відчуження грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТЕКС" у зазначених установах банку.

30.06.2011 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Федоренко Артемом Матвійовичем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, якою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Позивач у позовній заяві зазначає, що про зазначену постанову позивачу стало відомо лише у 2018 з Єдиного реєстру виконавчих проваджень, оскільки копія постанови у встановленому законом порядку державним виконавцем боржнику направлено не було.

28.12.2018 з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогою про зняття арешту з вищевказаних банківських рахунків, оскільки, як зазначає позивач, підстави для арешту у зв`язку із поверненням виконавчого документу стягувачу відпали.

07.02.2019 відповідач направив позивачу лист-відповідь №153/00/262, в якій відповідач зазначив, що оскільки до банку не надходила постанова відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про повернення виконавчого документу стягувану ВП № 16957069 від 30.06.2011 у зазначений спосіб, то у банка відсутня можливість зняти арешт з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТЕКС".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в позовній заяві зазначає, що відповідно до ст. 59 Закону України Про банки і банківську діяльність , арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд зобов`язати Публічне акціонерне товариство Державний експортно - імпортний банк України зняти арешт з грошових коштів, що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю АЛТЕКС р/р: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 відкритих у ПАТ Державний експортно - імпортний банк України .

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на порушення інтересу позивача, на захист якого подано позов, або утверджують за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право (інтерес) позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб`єктивного матеріального права чи інтересу, на захист якого подано позов.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач порушив права позивача шляхом невчинення дій щодо забезпечення права позивача на вільне розпорядження грошовими коштами на його рахунках, а саме щодо не зняття арешту з грошових коштів, які знаходяться на відповідних рахунках.

Зі змісту ст. 66 Закону України Про банки і банківську діяльність вбачається, що державне регулювання діяльності банків покладено на Національний банк України, який здійснює державне регулювання діяльності банків у формі адміністративного регулювання (реєстрації банків і ліцензування їх діяльності; встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; нагляду за діяльністю банків; надання рекомендацій щодо діяльності банків) та індикативного регулювання (встановлення обов`язкових економічних нормативів; визначення норм обов`язкових резервів для банків; встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій; визначення процентної політики; рефінансування банків; кореспондентських відносин; управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції; операцій з цінними паперами на відкритому ринку; імпорту та експорту капіталу).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 7 Закону України Про Національний банк України та ч. 6 ст. 4 Закону України Про банки і банківську діяльність Національний банк здійснює банківське регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, Закону України Про банки і банківську діяльність , Закону України Про Національний банк України , інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно із ст. 56 Закону України Про Національний банк України Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку.

Правління Національного банку України своєю постановою від 21.01.2004 №22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція № 22), яка розроблена відповідно до Законів України Про Національний банк України , Про банки і банківську діяльність , Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, інших законодавчих актів України та нормативно- правових актів Національного банку України та визначає загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, та обов`язкові для виконання ними (п.1.1., п.1.2. Інструкції № 22).

Відповідно до ст. 59 Закону України Про банки і банківську діяльність , арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Порядок прийняття до виконання банком документів про зняття арешту з коштів, в тому числі указаних в ч. 1 ст. 59 Закону України Про банки і банківську діяльність , визначають вимоги п. 9.11. Інструкції № 22.

В силу вимог п. 9.11. Інструкції № 22 (в чинній редакції на дату вимоги ТОВ Алтекс та надання AT Укрексімбанк відповіді), банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган. Банк також приймає до виконання постанову виконавця про зняття арешту з коштів, надіслану у формі електронного документа, з дотриманням вимог законодавства України з питань електронного документообігу, електронного цифрового підпису, захисту інформації.

Наразі, відповідно до вимог п. 9.11. Інструкції № 22 (в чинній редакції) банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця), слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган. Банк також приймає до виконання постанову виконавця про зняття арешту з коштів, надіслану у формі електронного документа, з дотриманням вимог законодавства України з питань електронного документообігу, електронних довірчих послуг, захисту інформації.

Нормативно визначений порядок прийняття до виконання банком документів про зняття арешту з коштів не передбачає альтернативних способів прийняття банком до виконання постанови виконавця про зняття арешту з коштів, окрім вищезазначених.

Отже, судом встановлено, що постанова виконавця про зняття арешту з коштів приймається до виконання банком виключно у разі її отримання у спосіб, передбачений п. 9.11. Інструкції № 22, про що AT Укрексімбанк листом №153-00/262 повідомляло ТОВ Алтекс .

В свою чергу, взаємозв`язок між доказом та обставиною, яка має значення для вирішення справи визначають норми права, які підлягають застосуванню. Тобто, предмет доказування визначається нормою, яка підлягає застосуванню.

Відтак, предметом доказування у даній справі, який визначається нормою права, що підлягає застосуванню у даній справі - нормою п. 9.11. Інструкції № 22, є обставини щодо надходження до AT Укрексімбанк документів про зняття накладеного на кошти ТОВ Алтекс арешту шляхом доставки їх до AT Укрексімбанк самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця), слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу; надходження їх до AT Укрексімбанк рекомендованим або цінним листом, а також надіслану у формі електронного документа, з дотриманням вимог законодавства України з питань електронного документообігу, електронного цифрового підпису, захисту інформації, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган.

Також зі змісту норм п. 9.11. Інструкції № 22 вбачається, що банки приймають до виконання саме прийняту відповідно до законодавства України постанову виконавця про зняття арешту з коштів .

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, що вказують на надходження до AT Укрексімбанк у спосіб, визначений вимогами п. 9.11. Інструкції 22 документів про зняття накладеного на кошти ТОВ Алтекс арешту на підставі постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Качуріна О.В. №713/9 про арешт коштів боржника від 28.04.2010 та постанови державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. від 17.12.2018 (ВП 57690029), в тому числі постанови виконавця про зняття арешту з коштів ТОВ Алтекс . В свою чергу, AT Укрексімбанк повідомило суд, що таких документів у вказаний спосіб не отримувало.

Судом встановлено, що арешт на підставі постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Качуріна О.В. №713/9 про арешт коштів боржника від 28.04.2010 та постанови державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. від 17.12.2018 (ВП 57690029) до тепер відділами виконавчих служб не знято, даний факт визнано позивачем у судовому засіданні.

Суд вважає за необхідне зазначити, що під час здійснення операцій щодо арешту на кошти юридичних або фізичних осіб та зняття арешту з коштів банки не реалізують свої права, а виконують покладені на них нормами чинного законодавства обов`язки.

Від волевиявлення банку накладення чи зняття арешту з коштів не залежить, банки здійснюють виключно технічні функції щодо накладення арешту та зняття арешту у чіткій відповідності до нормативно-правових актів, в тому числі з неухильним дотриманням нормативних вимог щодо порядку прийняття до виконання банком документів про арешт та зняття арешту з коштів. За порушення таких вимог до банків можуть застосовуватись заходи впливу адекватно вчиненому порушенню.

Крім того, право на захист в судовому порядку може виникнути не раніше порушення такого права. Матеріали справи не містять доказів порушення прав позивача відповідачем.

Суд зазначає, що даний спір виник виключно внаслідок неправильних дій державної виконавчої служби, які зумовлені бездіяльністю державного виконавця, а саме: не направленням у спосіб, визначений вимогами п. 9.11. Інструкції 22 документів про зняття накладеного на кошти ТОВ Алтекс арешту на підставі постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Качуріна О.В. №713/9 про арешт коштів боржника від 28.04.2010.

Однак, позивачем визначено відповідачем у даній справі - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", а не Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (третя особа-1) та Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (третя особа-2),

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Суд зазначає, що відповідних клопотань позивачем під час підготовчого провадження не було подано.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

За таких обставин, оскільки позовні вимоги у даній справі заявлені до неналежного відповідача, суд дійшов висновку про відмову у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТЕКС".

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц та від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТЕКС" відмовити повністю.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛТЕКС" (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 8, код ЄДРПОУ 31112822)

Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112)

Третя особа 1 - Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9, код ЄДРПОУ 34999049)

Третя особа 2 - Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.02.2021

Суддя І.О. Андреїшина