Ухвала від 02.02.2021 по справі 911/1421/19

УХВАЛА

02 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 911/1421/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчик О.Ю.

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Мицько Р.М., адвокат (довіреність від 15.01.2021 № 14-17),

відповідача - акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" - Богдан С.В., адвокат (довіреність від 30.12.2020 № Др-139-1220),

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача- товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"- Майборода А.Л., адвокат (довіреність від 30.12.2020 № 458),

- товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут" - Майборода А.Л., адвокат (довіреність від14.12.2020 № 007.1Др-79-1220),

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"

на рішення господарського суду Київської області від 30.07.2020 (суддя Бабкіна В.М.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 (головуючий суддя: Пономаренко Є.Ю., судді: Поляк О.І., Руденко М.А.)

у справі № 911/1421/19

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України")

до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (далі - АТ "ОГС "Київоблгаз"),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут" (далі - ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут"),

товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (далі - ТОВ "Київоблгаз Збут")

про визнання недійсним правочину.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

АТ НАК Нафтогаз України звернулося до господарського суду Київської області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про визнання недійсним правочину, оформленого відповідачем заявою від 21.05.2019 № 810-Сл-7775-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заява публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вчинена з порушенням положень статей 203, 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що є підставою для визнання її недійсною в судовому порядку за правилами статті 215 ЦК України. При цьому АТ "НАК "Нафтогаз України" також зазначало, що останнє не визнає наявності зобов`язання зі сплати заборгованості, що є предметом правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого заявою від 21.05.2019, тобто, між сторонами існує неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов`язання, а, отже, відсутня безспірність заявлених однорідних вимог, як одна з обов`язкових умов для здійснення зарахування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Київської області від 30.07.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020, позов задоволено: визнано недійсним правочин, оформлений публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (на час ухвалення судового рішення - АТ "ОГС "Київоблгаз") заявою від 21.05.2019 № 810-Сл-7775-0519 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Стягнуто з АТ "ОГС "Київоблгаз" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 1921,00 грн судового збору.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані з посиланням на те, що грошові вимоги АТ "ОГС "Київоблгаз" до АТ "НАК "Нафтогаз України" на суму 369 128 773,53 грн, які є предметом заліку за заявою від 21.05.2019. є спірними з огляду на існування між сторонами спору стосовно наявності та розміру відповідного зобов`язання. Тобто між сторонами існувала неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов`язання, що вказує на відсутність безспірності заявлених однорідних вимог та свідчить про відсутність всіх необхідних умов, передбачених статтею 601 ЦК України для здійснення такого зарахування.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі АТ "ОГС "Київоблгаз" просило скасувати рішення господарського суду Київської області від 30.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Підставою касаційного оскарження судових рішень АТ "ОГС "Київоблгаз" визначає пункт 1 та пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме: неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема приписів статей 203, 204, 215, 601, 602 ЦК України, статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та порушення норм процесуального права, зокрема приписів статей 13, 14, 86, 236 ГПК України, що призвело до ухвалення судами незаконних рішень.

Водночас скаржник зазначає, що доводи викладені в касаційній скарзі, щодо правомірності зарахування зустрічних однорідних вимог узгоджуються з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 16.03.2018 у справі № 904/10149/16, від 05.06.2019 у справі № 918/555/18, від 24.06.2015 у справі №914/2492/14, від 23.10.2018 у справі №910/18256/17 та у постановах Верховного Суду України від 24.02.2016 у справі №6-2784цс15, від 11.11.2008 у справі №37/144-41/261, від 09.12.2008 у справі 37/638.

При цьому, за доводами АТ "ОГС "Київоблгаз", зазначаючи підставою оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник посилається на те, що у розгляді справи судами не враховано висновки, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 02.04.2019 у справі № 918/539/18, від 25.04.2019 у справі № 918/541/18, від 28.01.2020 у справі № 924/1208/18, від 22.10.2019 у справі № 910/14575/18, від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18, від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15.

АТ "ОГС "Київоблгаз" зазначає, що вимога стосовно безспірності зустрічних вимог взагалі не передбачена приписами статей 601, 602 ЦК України та статтею 203 ГК України, тому суди попередніх судових інстанцій безпідставно вказали на те, що важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог є безспірність вимог, яка, у даному випадку, не була доведена, у зв`язку з чим правочин про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам статті 601 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним.

Скаржник зазначає, що наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони.

У касаційній скарзі АТ "ОГС "Київоблгаз" зазначає, що судові рішення попередніх інстанцій у справі ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: приписів постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143 Питання споживання природного газу .

Доводи інших учасників справи

Від ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" надійшов відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить касаційну скаргу АТ "ОГС "Київоблгаз" задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 30.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України". Водночас ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" погоджується з позицією АТ "ОГС "Київоблгаз" викладеною у касаційній скарзі.

У відзиві на касаційну скарги АТ НАК Нафтогаз України зазначило, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права не знаходять свого підтвердження, а зводяться до фактичної переоцінки доказів у справі та просило у задоволенні касаційної скарги відмовити.

ТОВ "Київоблгаз Збут" у своєму відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу АТ "ОГС "Київоблгаз" задовольнити повністю, рішення господарського суду Київської області від 30.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Господарський суд Київської області рішенням від 11.10.2016 у справі №911/1173/16 позов АТ "НАК "Нафтогаз України" до приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (далі - ПАТ "Київоблгаз") про стягнення 397 789 609,75 грн за договором купівлі-продажу природного газу для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу від 04.01.2013 №13-222-ВТВ задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 347 075 486,01 грн. основного боргу, 25 845 397,43 грн. пені, 1 762 186,19 грн. 3% річних та 194 791,49 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 рішення господарського суду Київської області від 11.10.2016 у справі №911/1173/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду скасовано, а рішення господарського суду Київської області від 11.10.2016 у справі № 911/1173/16 залишено без змін; стягнуто з відповідача на користь позивача 248 040,00 грн судового збору.

На виконання рішення господарського суду Київської області від 11.10.2016 у справі № 911/1173/16 було видано відповідні накази від 06.07.2017.

ПАТ "Київоблгаз" було частково погашено заборгованість на суму 5 749 087,59 грн, що підтверджується заявою АТ "НАК "Нафтогаз України" про зарахування однорідних зустрічних вимог від 03.10.2016 №26-6736/1.2-16.

Від ТОВ "Київоблгаз Збут" на адресу АТ "НАК "Нафтогаз України" 11.05.2019 надійшов лист від 10.05.2019 №417-Сл-5968-0519 з вимогою про повернення у 7-денний строк безпідставно набутих коштів у сумі 234 605 261,99 грн, які утворились внаслідок переплати за наступними договорами купівлі-продажу природного газу - від 30.06.2015 №15-741-Н, від 30.12.2015 №16-132-Н, від 28.10.2016 №16-421-Н, від 12.04.2017 №17-220-Н, від 27.09.2017 №17-420-Н.

До АТ "НАК "Нафтогаз України" 14.05.2019 надійшов лист ТОВ "Київоблгаз Збут" від 13.05.2019 №417-Сл-6222-0519 щодо заміни первісного кредитора, відповідно до якого позивача було повідомлено про відступлення права вимоги за зобов`язаннями, що виникли з договорів купівлі-продажу природного газу, у тому числі - від 30.06.2015 №15-741-Н, від 30.12.2015 №16-132-Н, від 28.10.2016 №16-421-Н, від 12.04.2017 №17-220-Н, від 27.09.2017 №17-420-Н на суму 234 605 261,99 грн, до ПАТ "Київоблгаз".

Від ПАТ "Київоблгаз" на адресу АТ "НАК "Нафтогаз України" 22.05.2019 надійшов лист від 20.05.2019 №311018-Сл-7718-0519 щодо заміни первісного кредитора, відповідно до якого позивача було повідомлено про заміну первісного кредитора та набуття ПАТ "Київоблгаз" права вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо повернення грошових коштів у сумі 369 128 773,53 грн, набутих за договором відступлення права вимоги від 13.05.2019 №56S810-12205-19, укладеним між ПАТ "Київоблгаз" та ТОВ "Київоблгаз Збут" за договорами купівлі-продажу природного газу, а саме - від 30.06.2015 №15-741-Н, від 30.12.2015 №16-132-Н, від 28.10.2016 №16-421-Н, від 12.04.2017 №17-220-Н, від 27.09.2017 №17-420-Н, у загальному розмірі 234 605 261,99 грн та за договором відступлення права вимоги від 13.05.2019 №56S810-12448-19, укладеним між ПАТ "Київоблгаз" та ТОВ Дніпропетровськгаз Збут за договорами купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 №15-709-Н, від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405-Н, від 12.04.2017 №17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-Н, від 05.11.2018 №18-504-Н у загальному розмірі 134 523 511,54 грн.

ПАТ "Київоблгаз" вважає, що набуло право вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо виконання грошового зобов`язання у сумі 369 128 773,53 грн, яке є переплатою і виникло у зв`язку з невиконанням АТ "НАК "Нафтогаз України" постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 та від 27.02.2019 №143 в рамках договорів, укладених між АТ "НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Київоблгаз Збут" від 30.06.2015 №15-741-Н, від 30.12.2015 №16-132-Н, від 28.10.2016 №16-421-Н, від 12.04.2017 №17-220-Н, від 27.09.2017 №17-420-Н, а також договорів, укладених між АТ "НАК "Нафтогаз України" та ТОВ Дніпропетровськгаз Збут від 30.06.2015 №15-709-Н, від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405-Н, від 12.04.2017 №17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-Н, від 05.11.2018 №18-504-Н.

ПАТ "Київоблгаз" направило на адресу АТ "НАК "Нафтогаз України" заяву від 21.05.2019 №810-Сл-7775-0519 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

За змістом заяви, відповідач повідомив, що станом на 21.05.2019 має перед позивачем непогашене грошове зобов`язання у розмірі 369 128 773,53 грн згідно з рішенням господарського суду Київської області від 11.10.2016 у справі № 911/1173/16 за позовом АТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Київоблгаз" про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних через неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-222-ВТВ. Одночасно АТ "НАК "Нафтогаз України" має перед ПАТ "Київоблгаз" заборгованість у сумі 369 128 773,53 грн, яка виникла відповідно до договору про відступлення права вимоги від 13.05.2019 №56S810-12205-19, за яким ПАТ "Київоблгаз" отримало право вимоги щодо повернення грошових коштів в розмірі переплати, здійсненої ТОВ "Київоблгаз Збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до листопада 2018 року за договорами купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 №15-741-Н, від 30.12.2015 №16-132-Н, від 28.10.2016 №16-421-Н, від 12.04.2017 №17-220-Н, від 27.09.2019 №17-420-Н у загальному розмірі 234 605 261,99 грн., а також відповідно до договору про відступлення права вимоги від 13.05.2019 №56S810-12448-19, за яким ПАТ "Київоблгаз" отримало право вимоги щодо повернення грошових коштів в розмірі переплати, здійсненої ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року по січень 2019 року включно за договорами купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 №15-709-Н, від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405-Н, від 12.04.2017 №17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-Н, від 05.11.2018 №18-504-Н у загальному розмірі 134 523 511,54 грн.

Посилаючись на положення статті 601 ЦК України, ПАТ "Київоблгаз" заявив про припинення зобов`язання, яке виникло на підставі рішення господарського суду Київської області від 11.10.2016 у справі №911/1173/16 в сумі 369 128 773,53 грн, шляхом його зарахування.

При цьому ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" зверталось до АТ "НАК "Нафтогаз України" з листами від 28.02.2019 №49703-Сл-3292-0219 та від 11.04.2019 №49703-Сл-5589-0419, в яких просило позивача виконати вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами та постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 Питання споживання природного газу , а саме здійснити коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку останнього та повідомити суму переплати підприємства за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року. Окрім того, до листів було додано коригуючі акти вартості отриманого природного газу.

Крім того, ТОВ "Київоблгаз Збут" зверталось до АТ "НАК "Нафтогаз України" з листом від 28.02.2019 №417-Сл-2888-0219, з долученими до нього коригуючими актами вартості отриманого природного газу, та проханням також здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку позивача та повідомити суму переплати за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів, у період з липня 2015 року до листопада 2018 року.

У відповідь на листи третіх осіб, АТ "НАК "Нафтогаз України" повідомив, що пункти 1-3 постанови Кабінету Міністрів України №63 від 30.01.2019 втратили чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019. Крім того, позивач зазначив, що вказаними постановами Кабінету Міністрів України не встановлено та не визначено механізм коригування використаних побутовими споживачами обсягів природного газу. У зв`язку з викладеним, коригуючі акти були повернуті третім особам без підписання.

В обґрунтування заперечень проти заяви про зарахування вимог, позивач посилається на те, що розрахунки між АТ "НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Київоблгаз Збут" за договорами купівлі-продажу природного газу, укладеними в 2015-2017 роках, закриті актами приймання-передачі природного газу, які у повному обсязі оплачені покупцем природного газу.

В свою чергу, на момент вчинення правочину про припинення зобов`язання зарахуванням, оформленого заявою від 21.05.2019 №810-Сл-7775-0519, заборгованість ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" за спожитий протягом липня 2015 року - січня 2019 року включно природний газ, складала 814 374 788,49 грн.

З наявністю переплати за спірними договорами купівлі-продажу природного газу, АТ "НАК "Нафтогаз України" не згодне.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення вимоги про визнання недійсним правочину, оформленого ПАТ "Київоблгаз" (яким змінено найменування на АТ "ОГС "Київоблгаз") заявою від 21.05.2019 № 491007-Сл-3995-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Причиною касаційного перегляду стало питання щодо правомірності задоволення вимоги про визнання недійсним правочину, оформленого ПАТ "Київоблгаз" (яким змінено найменування на АТ "ОГС "Київоблгаз") заявою від 21.05.2019 № 491007-Сл-3995-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що АТ "НАК "Нафтогаз України" заперечувало наявність грошового зобов`язання перед АТ "ОГС "Київоблгаз", яка в подальшому стала предметом заліку. Тобто, між сторонами існувала неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов`язання, що вказує на відсутність безспірності заявлених однорідних вимог , та як наслідок, свідчить про відсутність всіх необхідних умов, передбачених статтею 601 ЦК України для здійснення такого зарахування.

Статтями 202, 203 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Відповідно до положень статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав , а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до положень статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Слід зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16 зазначено, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

З огляду на положення чинного законодавства зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку має на меті оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, що становлять предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Водночас однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог , які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань . Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

Таким чином, для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.

Подібну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 910/10471/19, від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 у справі № 910/13205/17 та від 13.11.2018 у справі № 914/163/14, від 23.09.2020 у справі № 904/2215/19, від 12.11.2020 у справі № 904/3173/19, яка також була уточнена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19.

Стосовно доводів АТ "ОГС "Київоблгаз" про те, що вимога щодо безспірності зустрічних однорідних вимог не передбачена приписами статей 601, 602 ЦК України та статті 203 ГК України, Суд зазначає таке.

Жоден суд не може ухвалити рішення, не витлумачивши норму закону, яку він застосовує.

Водночас відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права , викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права , викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування норм права (приписів статей 601, 602 ЦК України та статті 203 ГК України) у подібних правовідносинах, є обов`язковими для врахування і застосування.

У відповідності до приписів частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

АТ "ОГС "Київоблгаз" підставою касаційного оскарження судових рішень, зокрема було визначено те, що у розгляді справи судами не враховані висновки, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 02.04.2019 у справі № 918/539/18, від 25.04.2019 у справі № 918/541/18, від 28.01.2020 у справі № 924/1208/18, від 22.10.2019 у справі № 910/14575/18, від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18, від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15.

Що до наведеного, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Суд зазначає, що можливість касаційного провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником у касаційній скарзі), покладається на скаржника.

Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 911/1421/19 (в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України ) на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, з огляду на таке.

Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Верховний Суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення у справі № 911/1421/19 ухвалені судами попередніх інстанцій без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 28.01.2020 у справі № 924/1208/18, від 22.10.2019 у справі № 910/14575/18, від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18, від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15, від 02.04.2019 у справі № 918/539/18 та від 25.04.2019 у справі № 918/541/18, оскільки: підстави позовів у зазначених справах і у справі № 911/1421/19, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично - доказової бази, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір у справі, яка розглядається, виник з огляду на те, що АТ "НАК "Нафтогаз України" не визнавало обов`язку зі сплати заборгованості, що є предметом правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого заявою від 21.05.2019, у зв`язку з чим відсутня безспірність заявлених однорідних вимог, як одна з обов`язкових умов для здійснення зарахування.

Тобто, АТ "НАК "Нафтогаз України" не визнавало зобов`язань, які, за твердженням АТ "ОГС "Київоблгаз", виникли у нього на підставі договору відступлення права вимоги, укладеного АТ "ОГС "Київоблгаз" з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та ТОВ "Київоблгаз Збут".

Отже, у даній справі судами встановлено неузгодженість стосовно зустрічного зобов`язання та відсутність безспірності заявлених однорідних вимог, у зв`язку з чим суди дійшли висновку про те, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам статті 601 ЦК України, а це, у свою чергу, є підставою для визнання її недійсною, як такої, що вчинена з порушенням вимог частини першої статті 203 ЦК України.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 918/539/18, на яку посилається скаржник, предметом спору в якій було стягнення заборгованості, зокрема, зазначено, що важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог також визначено безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. Водночас судами у справі № 918/539/18 встановлені обставини безспірності вимог, які є предметом зарахування, а тому суди дійшли висновку про доведеність припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Згідно з постановою Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 918/541/18 про стягнення заборгованості, судами встановлені, зокрема, обставини відсутності оспорення заяви про припинення зобов`язання зарахуванням. Так, суди виходили з того, що, якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов`язання (наприклад, за відсутністю зобов`язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами 4, 5 статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов`язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Водночас у справі, яка розглядається, предметом спору є правочин, оформлений заявою від 21.05.2019 № 491007-Сл-3995-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог та його дійсність.

У межах справи № 916/4933/15 про визнання банкрутом ПАТ Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів (на яку посилається скаржник), розглядалася заява про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, у задоволенні якої судами відмовлено з огляду на недоведеність позивачем вимог про визнання недійсним одностороннього правочину.

Таким чином, предмети позовів у справах № 918/541/18, № 918/539/18, а у справі № 916/4933/15 - підстави позовів є різними зі справою, що розглядається, як і не є подібними встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин.

Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги АТ "ОГС "Київоблгаз" щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 203, 204, 215, 601 та 602 ЦК України, а також неврахування ними правових позицій Верховного Суду, наведених у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 918/541/18, від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15 та від 02.04.2019 у справі № 918/539/18, тому Суд визнає такі доводи необґрунтованими.

Крім того, у касаційній скарзі АТ "ОГС "Київоблгаз" також посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.01.2020 у справі № 924/1208/18, від 22.10.2019 у справі № 910/14575/18, від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18.

Верховний Суд відхиляє такі посилання АТ "ОГС "Київоблгаз", оскільки предметом спору у зазначених справах (№ 924/1208/18, № 910/14575/18 та № 924/1014/18) була вимога про визнання недійсним договору відступлення права вимоги , що виключає подібність зі справою, яка розглядається, оскільки справи різняться за предметом позову, підставами позову та правовим регулюванням спірних правовідносин.

Водночас згідно з імперативним приписом частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, у цій частині наявні підстави для закриття касаційного провадження у справі № 911/1421/19 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Разом з тим у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Водночас посилаючись у касаційній скарзі на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України скаржник у касаційній скарзі має зазначити формулювання застосованого судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого вважає за необхідне відступити скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також навести обґрунтування необхідності такого відступлення.

АТ "ОГС "Київоблгаз" зазначеного не враховано та не зазначено належного обґрунтування оскарження рішення господарського суду Київської області від 30.07.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 у справі № 911/1421/19 з підстав визначених пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не приймаються судом.

Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права норм права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційний господарський суд також зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Судові витрати

У зв`язку з тим, що касаційне провадження зі справи закривається, судові витрати в даній справі з урахуванням вимог статей 129, 130 ГПК України розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).

Керуючись статтею 234, 235, та пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, Касаційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження у справі № 911/1421/19 за касаційною скаргою акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" на рішення господарського суду Київської області від 30.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова