Рішення

від 29.01.2021 по справі 160/15609/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року Справа № 160/15609/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2020 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою, в якій, просить:

- наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-11742/15-20 СГ від 09.11.2020 року Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки - визнати протиправним та скасувати;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки йому для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, Письмечівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки:1225085500:01:001:0058, та передати її у власність.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою про погодження Проектів щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, Письмечівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: 1225085500:01:001:0058 (далі - Проект землеустрою ) та передачі земельної ділянки, у власність. Незважаючи на те, що до заяви були додані усі необхідні документи, проте наказом від 09.11.2020 року 4-11742/15-20 Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки , за змістом якого позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою. З прийнятим наказом Головного управління Дердгеокадастру в Дніпропетровській області позивач не згоден та вважає, що він прийнятий необґрунтовано та з порушенням вимог Земельного кодексу України, ст.50 Закону України Про землеустрій . Таким чином, такі дії та рішення повинні бути визнані протиправними, а наказ скасовано, з зобов`язанням відповідача погодити проект землеустрою та передати земельну ділянку у його власність.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали, відповідачем 22.12.2020 року подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою від 16.10.2020 р. про затвердження розробленої документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі земельної площею 1,5 га, яка знаходиться на території Письмечівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області у межах норм безоплатної приватизації. Згідно з інформацією Публічної кадастрової карти земельна ділянка площею 1,5 га, кадастровий номер 1225085500:01:001:0058, форма власності - не визначено, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до поземельної книги 1225085500010010058 за зверненням Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 30.09.2020 р. №ЗВ -1214328012020 виправлені відомості про координати поворотних точок меж земельної ділянки. За зверненням заявника 30.09.2020 р. №ЗВ -1214327972020 були виправлені відомості про місце розташування земельної ділянки, а саме виправлено помилку в назві сільської ради. Отже, висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки був від 10.07.2013 року №181, а вже після висновку були внесені зміни до Державного земельного кадастру 30.09.2020 року та після змін новий висновок не надавався та не погоджувався Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

До суду 05.01.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що посилання відповідача, у відзиві, на інформацію Публічної кадастрової карти де земельна ділянка площею 1,5 га, кадастровий номер: 1225085500:01:001:0058, форма власності - не визначено, тільки вказує та підтверджує порушення чинного законодавства України, оскільки в переліку форм власності земельної ділянки, можливо тільки - державна власність, комунальна власність та приватна власність. Не визначеність вказує на навмисне порушення чинного законодавства. Відповідач також посилається у відзиві на Поземну книгу, де вказано номер 1225085500010010058 , та що відповідно до звернення ЗВ-1214328012020 було виправлено відомості про координати поворотних точок меж земельної ділянки. Ці обставини вказують на бажання позивача, виправляти помилки, які зобов`язані були виправити в Головному управлінні Держгеокадастру у Дніпропетровській області. За таких обставин, позивач просив суд позов задовольнити в повному обсязі, з викладених у ньому підстав.

Відповідач своїм право на подачу заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, до теперішнього часу, не скористався.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 16.10.2020 р. звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою вх.№ 3-6582/1/21-20 від 19.10.2020 р. про затвердження розробленої документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі земельної площею 1,5 га, яка знаходиться на території Письмечівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області у межах норм безоплатної приватизації.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 09.11.2020 р. № 4-11742/15-20-СГ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки було відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Письмечівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, розмір земельної ділянки 1,5 га із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства, з таких підстав:

- матеріали проекту землеустрою містять суперечливу інформацію стосовно агрогрупи ґрунтів ґрунтового покриву земельної ділянки;

- не відповідність Акта встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) вимогам пункту 2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376: встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- до Державного земельного кадастру 30.09.2020 винесено зміни в частині метричних даних земельної ділянки (добавлено кути поворотів земельної ділянки). З урахуванням цих даних внесено зміни до проекту землеустрою, проте висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 10.07.2013 № 181.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини 9 даної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З системного аналізу наведених правових норм суд робить висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №527/43/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17 та від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17.

Як видно з матеріалів справи, земельна ділянка, орієнтовною площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Письмечівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, №1225085500:01:001:0058 має статус - 01.03 для ведення особистого селянського господарства , що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий квартал - компактна територія, що визначається з метою раціональної організації кадастрової нумерації та межі якої, як правило, збігаються з природними або штучними межами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, вулицями, шляхами, інженерними спорудами, огорожами, фасадами будівель, лінійними спорудами тощо); кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до пункту 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. №1051, кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ: НКК: НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою.

Пунктом 34 цього Порядку передбачено, що система нумерації кадастрових зон і кварталів є єдиною на всій території України. Номер кадастрового кварталу складається з таких структурних елементів: НКЗ: НКК, де НКЗ - дванадцятизначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою; НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999). Для нумерації кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць використовується значення 9000000000:00. Структурні елементи номера кадастрової зони і кварталу відокремлюються один від одного двокрапкою.

Аналогічну за своїм змістом правову позиції займає Верховний Суд у постанові від 08.11.2019 року по справі № 420/914/19.

Відповідач у відзиві посилається на звернення ЗВ-1214327972020, за яким були виправленні відомості про місце розташування земельної ділянки, а саме виправлено помилку в назві сільської ради. Так, в доданих додатках до відзиву: копії листів №1-4. Заяви про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру , в розділі підпис заявника відсутній, тобто підпис позивача.

Вказане відповідачем, виправлення начебто помилки в назві сільської ради, не відповідає дійсності, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1203949042016 від 13.10.2016 року, № НВ-1213212592020 від 12.03.2020 року, згідно з якими вказано: місці розташування Дніпропетровська область Солонянський район Письмечівська сільська рада, ця назва не змінювалася і є сталою на час виникнення оспорюваного наказу.

Посилання відповідача на висновок №181 від 10.07.2013 року підтверджує погодження проекту землеустрою, відповідного до діючого на той час законодавства. І так як земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер: 1225085500:01:001:0058, то дія про погодження була закінчена.

Крім того, суд враховує той факт, що земельна ділянка розміром 1,5 га, яку позивач має намір отримати в безоплатне користування надана йому в тимчасове користування згідно з рішенням № 68 ХVІ сесії XXIII скликання місцевого самоврядування Письмечівською сільською радою, 27 вересня 2001 року.

Рішенням № 174 ХІV сесії ХХІV скликання Письмечівської сільської ради від 21 квітня 2004 року, Про надання погодження на приватизацію земельної ділянки працівникам соціальної сфери , Розглянувши подані заяви громадян сільської ради вирішила:

- дати згоду на надання громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в приватну власність, із земель резервного фонду, згідно із списком, що додається .

- просить Солонянську райдержадміністрацію видати громадянам державні акти на право приватної власності на землю .

Позивач в позовній заяві також вказав, що з того часу згідно з рішенням №68 Письмечівської сільської ради, він вносив плату за землю у вигляді податку. Солонянською районною державною адміністрацію не було видано державний акт на право приватної власності на землю, оскільки він, з 27 вересня 2001 року, згідно з даним рішення, добросовісно, відкрито і безперервно користуюся земельною ділянкою понад 15 років. В розділі Технічний звіт із геодезичних вишукань та перенесення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) гр. ОСОБА_1 , є всі документи, та які виконані згідно з вимогами пункту 2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376.

Так, в спірному наказі відповідач посилається на те, що матеріали проекту землеустрою містять суперечливу інформацію стосовно агрогрупи ґрунтів ґрунтового покриву земельної ділянки.

Натомість відповідно до постанови Верховного Суду від 19.08.2020 року по справі №287/587/16-ц щодо визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов`язання її повернути Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення на підставі того, що покладення на громадянина, зацікавленого у приватизації земельної ділянки, обов`язку проведення агрохімічної паспортизації земельної ділянки, суперечить положенням Закону України Про землеустрій .

Агрохімічний паспорт земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення.

Отже, агрохімічний паспорт не належить до переліку документів, які подаються в обов`язковому порядку при відведенні земельних ділянок у власність.

Так, в матеріалах проекту є довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем станом на 01.01.2016 року, лист № 11 (згідно опису проекту землеустрою), де в розділі Додатково зазначено наступне: Ґрунтовий покрив земельної ділянки складають: чорноземи звичайні, слабо змивні, важко суглинкові (шифр агровиробничих груп ґрунтів 65е) . Довідка видана структурним відділом Держгеокадастру в Солонянському районі.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічну за своїм змістом правову позиції займає Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 року по справі № 820/4852/17.

З огляду на викладене суд доходить до висновку, що відповідач неправомірно виніс наказ про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, який підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача зобов`язати відповідача погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки йому для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, Письмечівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: 1225085500:01:001:0058, та передати її у власність, суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо затвердження проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 року у справі №804/1469/17, від 14.08.2019 року у справі №0640/4434/18 та від 12.09.2019 року у справі №0640/4248/18.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для затвердження проекту землеустрою.

Оцінка правомірності рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у наказі відповідача від 09.11.2020 р. № 4-11742/15-20 СГ. Однак судом під час розгляду справи не встановлено того чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для погодження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. За таких обставин, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що хоч і повноваження Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо затвердження проекту землеустрою не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки йому для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, Письмечівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки:1225085500:01:001:0058, та наданні у власність земельної ділянки, з урахуванням висновків суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі, якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана позовна заява підлягає частковому задоволенню, з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 840,80 грн., тому судовий збір підлягає поверненню позивачу частково у розмірі 420,40 грн. (840,80 грн. : 2).

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-11742/15-20 СГ від 09.11.2020 року Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки .

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,5 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Письмечівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки:1225085500:01:001:0058, та наданні у власність земельної ділянки, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області (пр.О.Поля, буд.2, м.Дніпро, 49004, код ЄДРПОУ 39835428) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма