Ухвала

від 31.03.2021 по справі 160/15609/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

31 березня 2021 року Справа №160/15609/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №160/15609/20, -

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 р. по справі №160/15609/20 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-11742/15-20 СГ від 09.11.2020 року Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки ;

- зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,5 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Письмечівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки:1225085500:01:001:0058, та наданні у власність земельної ділянки, з урахуванням висновків суду;

- у задоволенні решти позовної заяви - відмовлено;

- вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

До суду 23.03.2021 року від позивача вдруге надійшла заява, в якій він просить:

- встановити контроль за виконанням судового рішення від 29 січня 2021 року, судова справа №160/15609/20;

- за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту прийняти рішення та встановити строк подання звіту, в разі невиконання рішення накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат;

- враховуючи лист вих.31-4-0.61-2113/2-21 від 12.03.2021 року ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області, визнати дії начальника Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області Свердліна Д.В., протиправними та притягнути останнього до кримінальної відповідальності, за умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню згідно з ч.1 ст.382 КК України.

Вказана заява мотивована тим, що він 18.03.2021 року отримав по пошті листа від відповідача вих.31-4-0.61-2113/2-21 від 12.03.2021 року, де зазначено що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року по справі 160/15609/20 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області направило йому копію наказу Про відмову у затвердженні документації з землеустрою та надання у власність земельної ділянки від 10.03.2021 року №4-2471/15-21-СГ. Повернення коштів судового збору не відбулося, як і не виконано рішення суду взагалі. Таким чином, відповідач по адміністративному провадженню ігноруючи рішення суду, порушуючи вимоги чинного законодавства України, умисно не виконує рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 року по справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18) зазначено, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15 звертає увагу, що норма статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувана шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому ст.382 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» . Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» ).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для його (рішення) виконання і позивачем звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення не надано доказів на підтвердження зазначених обставин.

Крім того, позивачем до суду 23.03.2021 року було подано заяву про видачу виконавчого листа по даній справі для послідуючого виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви позивача, з викладених вище підстав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.243, 248, 382 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №160/15609/20 - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали відповідно до вимог ст.295 КАС України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст.256 КАС України.

Суддя К.С. Кучма