Рішення

від 02.11.2020 по справі 160/5435/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року Справа № 160/5435/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представника позивача представника відповідача Комарова В.В. Гламаздіна О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Дніпровський металургійний комбінат звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної податкової служби в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби форми В4 №0001175005 від 25 лютого 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач, посилається на те, що уповноваженими особами Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби України проведено документальну позапланову виїзну перевірку, з питань формування від`ємного значення податку на додану вартість (ПДВ) по декларації за жовтень 2019 року, за результатам якої складено акт від 13.01.2020 р. № 2/28-10-50-04/05393043. Згідно висновків в акті перевірки, встановлені порушення податкового законодавства, а саме, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму 1705239 грн., за результатами здійснення безпідставного документального оформлення нереальних господарських операцій з ПАТ МЕТАЛУРГПРОМЖИТЛОБУД (код за ЄДРПОУ 04851278); ТОВ НОВІ ФЕРОТЕХНОЛОГІЇ (код за ЄДРПОУ 35114475); ТОВ ДНІПРОБУДРЕМОНТ (код за ЄДРПОУ 40527074); ТОВ Інженерно-виробниче багатопрофільне підприємство ОРГХІМПРОМ (код за ЄДРПОУ 20293659); ПП МЕТАЛУРГБУДСЕРВІС (код за ЄДРПОУ 34455458); ТОВ МАРІУПОЛЬСЬКА МАШИНОБУДІВНА КОМПАНІЯ (код за ЄДРПОУ 40822553); ТОВ НВО РЕМА (код за ЄДРПОУ 42139084).

У зв`язку з виявленими порушеннями, Офісом великих платників податків на підставі Акту перевірки від 13.01.2020 №2/28-10-50-04/05393043 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001175005 від 25 лютого 2020 року, яким зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 1705239 грн.

Позивач не погоджується з прийнятими на підставі акту перевірки від 13.01.2020 №2/28-10-50-04/05393043 податковим повідомленням-рішенням Офісу великих платників податків ДПС від 25 лютого 2020 року №0001175005 та вважає, що його було прийнято внаслідок неправильного застосування положень податкового законодавства, що є підставою для визнання його скасування.

Ухвалою суду від 25 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що з позицією позивача не погоджується. Зазначив, що в акті №2 перевіряючими зроблені висновки щодо взаємовідносин з контрагентами-постачальниками на підставі наданих до перевірки первинних документів, договорів, а також баз даних АІС Податковий блок. За результатом перевірки не підтверджено реальність взаємовідносин з ризиковими контрагентами-постачальниками на суму ПДВ 1705239 грн. З огляду на це, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що є необґрунтованими посилання Відповідача на непідтвердження господарських операцій за ланцюгом формування податкового кредиту, вказав що сумнівними є операції саме контрагентів позивача з їх постачальниками та постачальниками постачальників контрагента. Вказав, що під час перевірки були надані належні первинні документи, які розкривають зміст господарських операції, підтверджують рух активів, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість дій на отримання реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами, у свою чергу, податковим органом, як суб`єктом владних повноважень не було доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними; не доведено недобросовісності Позивача та безпосередньо його контрагентів, що свідчить про відсутність перешкод для формування даних податкового обліку за наслідками відносин з контрагентами.

Представником позивача для додаткового обґрунтування своєї позиції були надані додаткові пояснення, в яких викладені доводи подібні наведеним у позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами Офісу великих платників податків Державної податкової служби України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат , з питань перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість (ПДВ) по декларації за жовтень 2019 року, результати якої оформлені актом від 13.01.2020 р. №2/28-10-50-04/05393043.

Згідно з висновками вказаного акта, перевіркою встановлено порушення ПАТ ДМК : п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму 1705239 грн., за результатами здійснення безпідставного документального оформлення нереальних господарських операцій, в тому числі по періодам: вересень 2019 - 591957 грн.; жовтень 2019 - 1113282 грн.

Вищевикладене призвело до порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту жовтня 2019 року на суму 1705239 грн.

З огляду на наведене, контролюючим органом було констатовано порушення ПАТ Дніпровський меткомбінат абз. в п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в жовтні 2019 року на суму 1 705 239 грн.

На підставі акта перевірки від 13.01.2020 р. № 2/28-10-50-04/05393043 відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення- рішення № 0001175005 від 25 лютого 2020 року, яким зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 1 705 239 грн.

Як видно з акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту (рядок 10.1 Декларації на суму 1113282 грн., рядок 16.1 Декларації на суму 591957 грн.) в жовтні 2019 року на суму 1705239 грн. (рядок 17 Декларації) внаслідок вчинення нереальних господарських операцій із наступними контрагентами: ПАТ МЕТАЛУРГПРОМЖИТЛОБУД (код за ЄДРПОУ 04851278); ТОВ НОВІ ФЕРОТЕХНОЛОГІЇ (код за ЄДРПОУ 35114475); ТОВ ДНІПРОБУДРЕМОНТ (код за ЄДРПОУ 40527074); ТОВ Інженерно-виробниче багатопрофільне підприємство ОРГХІМПРОМ (код за ЄДРПОУ 20293659); ПП МЕТАЛУРГБУДСЕРВІС (код за ЄДРПОУ 34455458); ТОВ МАРІУПОЛЬСЬКА МАШИНОБУДІВНА КОМПАНІЯ (код за ЄДРПОУ 40822553); ТОВ НВО РЕМА (код за ЄДРПОУ 42139084).

Дослідивши взаємовідносини позивача із ПАТ МЕТАЛУРГПРОМЖИТЛОБУД перевіряючими на підставі аналізу баз даних податкового органу та наданих до перевірки документів зроблено висновок про неможливість встановлення, чи надавались послуги ПАТ МЕТАЛУРГПРОМЖИТЛОБУД на користь позивача, що дає змогу стверджувати про неможливість здійснення господарської діяльності в розумінні пп. 14.1.36 ПК України та частин першої та другої ст. 3 Господарського кодексу України. Таким чином, ПАТ ДМК здійснено оформлення нереальної послуги, фактичне надання якої документально не підтверджено, що призвело до завищення суми податкового кредиту за жовтень 2019 року на 89812 грн.

По взаємовідносинах позивача із ТОВ НОВІ ФЕРОТЕХНОЛОГІЇ перевіряючими на підставі аналізу баз даних податкового органу та наданих до перевірки документів зроблено висновок про неможливість встановлення ким саме виконувались роботи у позивача в червні та серпні 2019 року, також встановлено сумнівний ланцюг постачання, у зв`язку з чим неможливо підтвердити реальність господарських операцій, що дає змогу стверджувати про неможливість здійснення господарської діяльності в розумінні пп. 14.1.36 ПК України та частин першої та другої ст. 3 Господарського кодексу України. Таким чином, ПАТ ДМК завищено суму податкового кредиту за жовтень 2019 року на 171 613 грн.

По взаємовідносинах позивача із ТОВ ДНІПРОБУДРЕМОНТ перевіряючими на підставі аналізу баз даних податкового органу та наданих до перевірки документів зроблено висновок, що відсутність дозволів на виробництво робіт підвищеної небезпеки, не достатня кількість трудових ресурсів, дає змогу стверджувати про неможливість здійснення господарської діяльності в розумінні пп. 14.1.36 ПК України та частин першої та другої ст. 3 Господарського кодексу України. Таким чином позивачем здійснено безпідставне документально оформлення нереальної господарської операції, що призвело до завищення суми податкового кредиту за жовтень 2019 року на суму ПДВ 112988 грн.

По взаємовідносинах позивача із ТОВ Інженерно-виробниче багатопрофільне підприємство ОРГХІМПРОМ перевіряючими на підставі аналізу баз даних податкового органу та наданих до перевірки документів зроблено висновок про неможливість виконання обсягів робіт на користь позивача, зазначених в актах виконання будівельних робіт. Таким чином, недостатня кількість трудових ресурсів дає змогу стверджувати щодо відсутності реально вчиненої господарської операції. Тобто, ПАТ ДМК здійснено безпідставне оформлення нереальної господарської операції, що призвело до завищення суми податкового кредиту в жовтні 2019 року на суму ПДВ - 184128,17 грн.

По взаємовідносинах позивача із ПП МЕТАЛУРГБУДСЕРВІС перевіряючими на підставі аналізу баз даних податкового органу та наданих до перевірки документів зроблено висновок про недостатність трудових ресурсів та встановлено ланцюг формування сумнівного податкового кредиту, а саме, перевиставлення послуг з ідентичною номенклатурою, що дає змогу стверджувати про неможливість здійснення господарської діяльності в розумінні пп. 14.1.36 ПК України та частин першої та другої ст. 3 Господарського кодексу України. Таким чином позивачем здійснено безпідставне документально оформлення нереальної господарської операції, що призвело до завищення суми податкового кредиту за жовтень 2019 року на суму ПДВ 303027 грн.

По взаємовідносинах позивача із ТОВ МАРІУПОЛЬСЬКА МАШИНОБУДІВНА КОМПАНІЯ перевіряючими на підставі аналізу баз даних податкового органу встановлено відсутність джерела походження товару, що дає змогу стверджувати про неможливість здійснення господарської діяльності в розумінні пп. 14.1.36 ПК України та частин першої та другої ст. 3 Господарського кодексу України. Тобто, позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з придбання хлипаків гарячого дуття, що призвело до завищення суми податкового кредиту за жовтень 2019 року на суму ПДВ 702000 грн

По взаємовідносинах позивача із ТОВ НВО РЕМА перевіряючими на підставі аналізу баз даних податкового органу встановлено обрив ланцюга постачання та відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання основних фондів для виробництва/зберігання товару, незначна кількість працівників, що дає змогу стверджувати про неможливість здійснення господарської діяльності в розумінні пп. 14.1.36 ПК України та частин першої та другої ст. 3 Господарського кодексу України. Тобто, позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з придбання препарату Еколан-М - біодеструктивний нафтопоглинаючий сорбент та мобільний аварійний комплект МАК-1 , що призвело до завищення суми податкового кредиту за жовтень 2019 року на суму ПДВ 141670грн

Наведені порушення призвели до завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинах із названими контрагентами в жовтні 2019 року на загальну суму 1705239 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши оцінку фактичним обставинам даної справи, суд не погоджується із позицією податкового органу, яка відображена в акті перевірки від 13.01.2020 № 2/28-10-50-04/05393043, виходячи з такого.

Оцінюючи доводи податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами необхідно врахувати таке.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між ПАТ ДМК та його контрагентами: ПАТ МЕТАЛУРГПРОМЖИТЛОБУД ; ТОВ НОВІ ФЕРОТЕХНОЛОГІЇ ; ТОВ ДНІПРОБУДРЕМОНТ ; ТОВ Інженерно-виробниче багатопрофільне підприємство ОРГХІМПРОМ ; ПП МЕТАЛУРГБУДСЕРВІС ; ТОВ МАРІУПОЛЬСЬКА МАШИНОБУДІВНА КОМПАНІЯ ; ТОВ НВО РЕМА .

Згідно зі ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.2.1 ст.2 Положення, згідно з яким первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 2.2. Положення передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно з п. 2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов`язання).

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника.

Як встановлено судом, протягом періоду що перевірявся, ПАТ ДМК мало взаємовідносини із вказаними вище контрагентами.

Так, між позивачем (замовником) та ПАТ МЕТАЛУРГПРОМЖИТЛОБУД (виконавцем) укладено Договір №18-0177-02 від 09.02.2018 р., за умовами п. 1.1. якого (в редакції Додаткової угоди №4 від 01.03.2019 р.), виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги з переробки (порізки) негабаритних чавунних масивів до габаритних розмірів (не більше 1000х600х600 мм), а також лома стального, чавунного та скраба до габаритних розмірів від ліквідації основних засобів доменної печі №8.

Пунктом 3.1. Договору, в редакції Додаткової угоди №2 від 09.02.2018, передбачена вартість послуг по договору - 4973,00 грн/тн без ПДВ за 1 тн переважених та прийнятих замовником габаритних відходів доменного виробництва.

Пунктом 1.3. Договору сторонами узгоджено, що обсяг наданих послуг визначається на підставі відвісних, виданих на атестованих залізничних вагах замовника і відображається у двосторонніх актах приймання-передачі наданих послуг.

На виконання умов вказаного Договору, у перевіряємий період, ПАТ Металургпромжитлобуд було виконано Комплекс робіт з переробки (порізки) негабаритних чавунних масивів до габаритних розмірів у кількості 90,30 тн. На підтвердження реальності вказаної господарської операції позивачем до суду надані: відвісна №130 від 19.08.2019; підписаний сторонами Акт виконаних робіт (послуг) від 23 серпня 2019; рахунок на оплату № СФ-0000036 від 23.08.2019, платіжне доручення №341 від 23.01.2020, яким сплачено вартість виконаних робіт у тому числі ПДВ.

Також, щодо вказаної господарської операції було складено та зареєстровано в єдиному реєстрі податкових накладних відповідну податкову накладну №3 від 23.08.2019.

Крім того, позивачем надано документальне підтвердження наступного оприбуткування габаритного чавуну ( скрап габаритний ) в кількості 90,30 тн на складському обліку, а в подальшому використання його у виробництві. Також фактична присутність працівників ПАТ МЕТАЛУРГПРОМЖИТЛОБУД на території позивача підтверджується довідкою щодо виданих перепусток у спірний період.

Між позивачем (замовником) та ТОВ Нові Феротехнології (підрядником) укладено Договір підряду на поточні ремонти та технічне обслуговування № 18-0679-02 від 22.06.2018 щодо виконання робіт по поточному ремонту та технічному обслуговуванню обладнання основних засобів замовника, запланований перелік яких наводиться в специфікаціях до договору.

Пунктом 3.1 цього Договору визначено, що ціна робіт, виходячи зі специфіки та способу виконання робіт, визначається на підставі затверджених замовником кошторисів, калькуляцій, протоколів узгодження договірної вартості і зазначена в додатках (специфікаціях), які є невід`ємною частиною Договору.

На виконання умов вказаного Договору, а саме, специфікацій №8 від 18.04.2019; №9 від 17.07.2019; №11 від 18.09.2019, ТОВ Нові Феротехнології виконувались роботи з поточного ремонту обладнання доменного цеху.

На підтвердження виконання робіт у перевіряємий період позивачем надано до суду первинні документи: Акти форми КБ-2в; Довідки про вартість робіт; Прийомо-здавальні акти на передачу основних і допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядній організації; Акти на витрачені при ремонті матеріали та повернення залишків; Рахунок-фактури на оплату.

За наслідком вказаних господарських операцій були складені та зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні.

Також, позивачем надано платіжні доручення №12032 від 15.07.2019; №17593 від 13.12.2019, №1855 від 29.01.2020, №1131 від 15.01.2020; №1020 від 15.01.2020, відповідно до яких позивач здійснював часткову оплату за виконані роботи.

Крім того, позивач надав копії судових рішень, а саме, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020р. по справі №904/3842/19, згідно до якого з позивача на користь ТОВ Нові Феротехнології була стягнута заборгованість з договором №18-0679-02 від 22.06.18; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 по справі 904/2104/19 (у формі витягу), з якої вбачається що грошові вимоги ТОВ Нові Феротехнології , засновані в тому числі на договорі №18-0679-02 від 22.06.18, визнані до першої та четвертої черги задоволення у справі про банкрутство ПАТ ДМК .

Також між позивачем (змовником) та ТОВ Нові Феротехнології (підрядником) укладено Договір підряду на капітальні ремонти №19-0829-02 від 22.07.2019 щодо виконання роботи з капітальних ремонтів, запланований перелік яких наводиться в специфікаціях до договору.

Згідно з пунктом 8.4. вказаного договору, зобов`язання щодо складання Актів форми КБ-2в з додатками і Довідок КБ-3 (або інших документів, узгоджених сторонами у відповідності з п. 2.3. Договору), покладається на підрядника.

На виконання умов вказаного Договору, а саме, специфікації №1 від 22.07.2019, у перевіряємий період ТОВ Нові Феротехнології виконано роботи вартістю 136685,63 грн. На підтвердження виконання робіт у перевіряємий період позивачем надано до суду первинні документи: Акт форми КБ-2в; Довідку про вартість робіт; Прийомо-здавальний акт на передачу основних і допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядній організації; Акт на витрачені при ремонті матеріали та повернення залишків; Рахунок-фактура на оплату.

За наслідком вказаних робіт було складено та зареєстровано в єдиному реєстрі податкових накладних відповідну податкову накладну.

Також з наданої позивачем копії ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 по справі 904/2104/19 вбачається, що грошові вимоги ТОВ Нові Феротехнології , засновані в тому числі на договорі №15-0318-02 від 09.02.2015, визнані та включені до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство ПАТ ДМК .

Фактична присутність працівників ТОВ Нові Феротехнології на території позивача підтверджується довідкою щодо виданих перепусток у спірний період.

22.06.2018 між позивачем (змовником) та ТОВ Дніпробудремонт (підрядник) укладено договір № 18-0697-02 підряду на поточні ремонти та технічне обслуговування

Відповідно до п.1.1. договору підряду, замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного Договору роботи по поточному ремонту та технічному обслуговуванню основних виробничих фондів Замовника, запланований перелік яких наводиться у специфікаціях.

На виконання умов вказаного договору, а саме, специфікацій № 15 від 05.08.2019 та №16 від 07.08.2019 у перевіряємий період ТОВ Дніпробудремонт були виконані підрядні роботи вартістю 677931,37 грн. На підтвердження виконання робіт у перевіряємий період позивачем надано до суду первинні документи: Акти форми КБ-2в; Довідку про вартість робіт; Прийомо-здавальний акт на передачу основних і допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядній організації; Актом на витрачені при ремонті матеріали та повернення залишків; Рахунок-фактури на оплату, платіжні доручення №1021 від 15.01.2020 на суму 155059,37 грн та №1838 від 29.01.2020 на суму 370589,36 грн, якими частково було погашено заборгованість за виконані ТОВ Дніпробудремонт роботи.

Крім того, позивач надав суду копію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2020 року по справі №904/4048/19, згідно до якого задоволено позов ТОВ Дніпробудремонт та стягнуто з ПАТ Дніпровський меткомбінат заборгованість за договором підряду №18-0679-02 від 22.06.2018, а також копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 р. по справі 904/2104/19, відповідно до якої у справі про банкрутство визнано грошові вимоги ТОВ Дніпробудремонт , в тому числі, засновані на договорі підряду № 18-0697-02 від 22.06.18.

29.07.2019 між позивачем (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інженерно-виробничим багатопрофільним підприємством Оргхімпром (підрядником) укладено Договір підряду №19-0859-02 на поточні ремонти та технічне обслуговування, за умовами п. 1.1 замовник виконує роботи з поточних ремонтів та технічного обслуговування основних засобів Замовника, запланований перелік яких визначається в Специфікаціях до цього договору.

На виконання умов вказаного Договору, а саме, специфікацій № 2 від 29.07.2019; №3 від 20.08.2019 № 4 від 15.08.2019 до нього, у перевіряємий період ТОВ Інженерно-виробничим багатопрофільним підприємством Оргхімпром виконано роботи (послуги), на підтвердження чого позивач надав суду: Акти форми КБ-2в; Довідку про вартість робіт форми КБ-3; Прийомо-здавальний акт на передачу основних і допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядній організації; Акт на витрачені при ремонті матеріали та повернення залишків; Платіжні доручення на оплату за виконані роботи.

За наслідком вказаних господарських операцій були складені та зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні.

25.06.2018 між позивачем (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інженерно-виробничим багатопрофільним підприємством Оргхімпром (підрядником) укладено Договір підряду № 18-0715-02, за умовами якого підрядник виконує роботи по поточному ремонту та технічному обслуговуванні основних виробничих фондів Боржника, перелік яких наведений у специфікаціях.

На виконання умов вказаного Договору, а саме, специфікації № 13 від 27.05.2019, підрядником були виконані підрядні роботи, що підтверджується наданими позивачем суду: Актом форми КБ-2в; Довідкою про вартість робіт форми КБ-3; Прийомо-здавальним актом на передачу основних і допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядній організації; Актом на витрачені при ремонті матеріали та повернення залишків;

За наслідком здійснення вищевказаних операцій були складені та зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні та платіжними дорученнями №21422 від 12.12.2019 на суму 12542,52 грн, №20597 від 12.12.2019 на суму 46337,42 грн, позивач сплатив вартість виконаних робіт.

Крім того, згідно наданої позивачем довідки за вих.№414/03 від 23.03.2020 24 працівники ТОВ Інженерно-виробниче багатопрофільне підприємство Оргхімпром мали перепустки на територію підприємства позивача.

Також, зі змісту наданої позивачем копії ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 р. по справі 904/2104/19 вбачається, грошові вимоги ТОВ Інженерно-виробниче багатопрофільне підприємство Оргхімпром до ПАТ ДМК , що виникли на підставі договору №18-0715-02 від 25.06.18 були визнані судом у справі про банкрутство ПАТ ДМК .

Між ПАТ ДМК та ПП Металургбудсервіс було укладено: Договір №18-0724-02 від 25.06.2018 р. - на поточні ремонти та технічне обслуговування; Договір №19-0815-02 від 18.07.2019 р. - підряду на поточні ремонти та технічне обслуговування; Договір №19-0828-02 від 22.07.2019 р. - підряду на капітальні ремонти.

На підтвердження виконання робіт відповідно до вказаних договорів позивач надав суду: Акти форми КБ-2в; Довідки про вартість робіт форми КБ-3; Прийомо-здавальні акти на передачу основних і допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядній організації; Акти на витрачені при ремонті матеріали та повернення залишків.

За наслідком здійснення вищевказаних операцій ПП Металургбудсервіс складено та зареєстровано відповідні податкові накладні. В свою чергу позивач платіжними дорученнями на оплату №11650 від 04.06.2019 - 426590,19 грн, №10863 від 04.06.2019 - 216697,52 грн, №21186 від 17.12.2019 - 233834,76 грн, №20064 від 12.11.2019 - 290690,83 грн, №16966 від 11.09.2019 - 373560,75 грн, №21528 від 17.12.2019 - 10293,56 грн, №21191 від 17.12.2019 - 56373,12 грн, №20126 від 13.11.2019 - 99998,49 грн, №16968 від 11.09.2019 - 153764,62 грн, сплачував за виконані ПП Металургбудсервіс роботи відповідно до укладених договорів.

Крім того, згідно наданої позивачем довідки за вих.№414/03 від 23.03.2020, у перевіряємий період працівники ПП Металургбудсервіс отримували перепустки на територію ПАТ ДМК , позивач також надав суду листи-узгодження на видачу перепусток працівникам, на в`їзд/виїзд автотранспорту, за перевіряємий період, які направлялись даним контрагентом.

Між позивачем (покупцем) та ТОВ Маріупольська машинобудівна компанія (продавцем), укладено Договір №380ММК/19-0080-02 від 30.01.2019, предметом якого є виготовлення та поставка продукції.

У перевіряємий період, на підставі узгоджених сторонами за вказаним договором специфікації №1 та №2, здійснювалась поставка продукції - Хлипак гарячого дуття ХГД-1100, на підтвердження чого позивачем надано до суду первинні документи: видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, рахунки на оплату, акти прийому-передачі, сертифікати якості та прибуткові ордери. Крім того, на підтвердження внутрішнього переміщення поставленого товару в бухгалтерському (складському) обліку, позивач надав вимоги ф.М-10. Також, позивачем надано заявки виробничих цехів на товарно-матеріальні цінності, листування з контрагентом, паспорт на продукцію, перепустки для в`їзду на територію ПАТ ДМК , копії сторінок із журналів обліку в`їзду-виїзду автотранспорту (ввезення-вивезення ТМЦ).

За наслідком здійснення вищевказаних операцій з поставки продукції, ТОВ ММК складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідні податкові накладні, а платіжними дорученнями №14066 від 27.09.2019; №13929 від 27.08.2019; №13842 від 15.08.2019; №14065 від 27.09.2019, позивач здійснив оплату за поставлену продукцію.

Між позивачем (покупцем) та ТОВ НВО РЕМА (продавцем), укладеного Договір №19-0750-02 від 21.06.2019, предметом якого є поставка, з метою впровадження сучасних біодеструктивних технологій: Препарат Еколан-М - біодеструктивний нафтопоглинаючий сорбент та Мобільний Аварійний Комплект МАК-1 , що призначені для ліквідації маслонафтозабруднень, зведення до мінімумуутворення відходів та зменшення їх небезпеки ( Ресурси ).

У перевіряємий період, на підставі узгодженої сторонами специфікації №1 від 21.06.2019, ТОВ НВО РЕМА здійснено поставку ресурів - Препарат Еколан-М - біодеструктивний нафтопоглинаючий сорбент, у кількості 2000 кг та Мобільний Аварійний Комплект МАК-1 у кількості 91 шт, на підтвердження чого позивач надав суду первинні документи: видаткову накладну, товаро-транспортну накладну, рахунок на оплату та прибутковий ордер. Крім того, на підтвердження внутрішнього переміщення поставленого товару в бухгалтерському (складському) обліку, позивач надав суду реєстри витратних документів. Також, на підтвердження релаьного здійснення господарської операції позивачем надано заявки виробничих цехів на товарно-матеріальні цінності, листування з контрагентом, паспорти на продукцію, перепустки для в`їзду на територію Комбінату, відвісні, копії сторінок із журналів обліку в`їзду-виїзду автотранспорту (ввезення-вивезення ТМЦ).

За наслідком здійснення вищевказаних операцій з поставки продукції було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідну податкову накладну.

Таким чином, факт реальності господарських операцій позивача з ПАТ МЕТАЛУРГПРОМЖИТЛОБУД ; ТОВ НОВІ ФЕРОТЕХНОЛОГІЇ ; ТОВ ДНІПРОБУДРЕМОНТ ; ТОВ Інженерно-виробниче багатопрофільне підприємство ОРГХІМПРОМ ; ПП МЕТАЛУРГБУДСЕРВІС ; ТОВ МАРІУПОЛЬСЬКА МАШИНОБУДІВНА КОМПАНІЯ ; ТОВ НВО РЕМА у перевіряємий податковим органом період підтверджується відповідними первинними та іншими документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг даних господарських операцій. При цьому судом не встановлено розбіжностей між відомостями, що містяться в наданих позивачем первинних документах та показниками податкової звітності позивача, відображеної у податковій декларації та акті перевірки.

Разом з тим, податковим органом зроблено висновок про нереальність господарських операцій з даними контрагентами, оскільки ані останні, ані їх контрагенти - постачальники по ланцюгу постачання не мають фізичної можливості виробляти поставлені товари та надавати послуги на ПАТ Дніпровським меткомбінат у періоді, що перевірявся, тобто податковим органом встановлена невідповідність між наданими документами та баз даних АІС Податковий блок , відсутність джерела походження товару, що свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності.

Однак, суд не може погодитись з висновками податкового органу щодо нереальності господарських операцій виходячи з наступного.

Так, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 по справі № 804/7470/16 (номер судового рішення в ЄДРСР 72367205).

Суд зазначає, що посилання податкового органу на інформацію баз даних контролюючого органу щодо відсутності у контрагентів позивача можливості виконувати роботи (надавати послуги) чи поставляти товари не заслуговують на увагу, оскільки внесені відомості баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2018 року у справі №818/418/17 (номер судового рішення в ЄДРСР № 72791313).

Також, суд зазначає, що відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності. При цьому підприємство може залучати необхідні трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів.

Судом встановлено, що контрагенти позивача - ПАТ МЕТАЛУРГПРОМЖИТЛОБУД ; ТОВ НОВІ ФЕРОТЕХНОЛОГІЇ ; ТОВ ДНІПРОБУДРЕМОНТ ; ТОВ Інженерно-виробниче багатопрофільне підприємство ОРГХІМПРОМ ; ПП МЕТАЛУРГБУДСЕРВІС ; ТОВ МАРІУПОЛЬСЬКА МАШИНОБУДІВНА КОМПАНІЯ ; ТОВ НВО РЕМА , за наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією на момент господарських взаємовідносин з позивачем були зареєстровані як юридичні особи та відповідно до інформації, наявної на офіційному сайті Державної податкової служби України (за посиланням https://tax.gov.ua/) на момент вчинення господарських правовідносин з позивачем були зареєстровані як платники ПДВ, а отже мали спеціальну правосуб`єктність для вчинення задекларованих із ПАТ ДМК господарських операцій. Більш того, доказів того, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача не були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість відповідачем не надано.

Також слід зазначити, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової чи трудової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання робіт/послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Як вбачається із акту перевірки, під час здійснення останньої, податковим органом таких обставин не встановлено.

Не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 02 квітня 2019 року у справі №826/6245/18 (адміністративне провадження №К/9901/3279/19, номер судового рішення в ЄДРСР № 80894091.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на встановлені під час перевірки відомості про те, що деякі підприємства - контрагенти ПП Металургбудсервіс , фігурують у кримінальних провадженнях, оскільки такі підприємства не є контрагентами позивача, при цьому висновки податкового органу в цій частині не підтверджені належними доказами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 27 лютого 2018 року по справі №802/1853/16-а, навіть факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду в постанові від 27 березня 2018 року по справі №816/809/17, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Вищенаведена правова позиція Верховного Суду підтверджується, в тому числі, аналогічною правовою позицією Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) в рішенні від 22 січня 2009 року ЄСПЛ зазначив, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплати суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджет, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем надані належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції з поставки товарів та виконання робіт (надання послуг) мали реальний характер.

Наявними у справі доказами підтверджуються зазначені обставини, а також фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності позивача.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, в т.ч. з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Як визначено у п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Нормами статті 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/25587/18.

Крім того, як вже було зазначено, відомості про контрагента як платника податків не належать до інформації з відкритим доступом та не підлягають розголошенню податковим органом, наведене унеможливлює перевірку платником даних щодо дотримання його контрагентом податкового законодавства та повноти відображення ним здійснених господарських операцій

Відтак, суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагента, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа №804/698/26).

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України (п.37) вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов`язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд , вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови .

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

З урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій.

На підставі наведеного вище, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення форми В4 №0001175005 від 25 лютого 2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 25.02.2020 №0001175005.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» судові витрати у розмірі 21020,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 12 листопада 2020 року.

Суддя О.В. Єфанова