Рішення

від 03.02.2021 по справі 400/4355/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2021 р. № 400/4355/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Вознесенської міської ради Миколаївської області, пл. Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вознесенської міської ради Миколаївської області про: визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання розглянути заяву позивача від 27.08.2020 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 1,219 га за рахунок земельної ділянки, кадастровий номер 4810200000:01:001:0017, розташованої по АДРЕСА_2 , в порядку ст. 118 Земельного кодексу України та з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.09.2020 р. як фізична особа та голова фермерського господарства звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, в якій просив також розглянути питання про зміну цільового призначення земельної ділянки. До заяви було надано всі необхідні документи, однак Виконавчий комітет Вознесенської міської ради листом від 22.09.2020 р. повідомив про неможливість передачі бажаної земельної ділянки у власність позивача. Вказаний лист не є рішенням органу місцевого самоврядування за результатом розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, однак фактично містить відмову в наданні дозволу, яка є немотивованою та не відповідає вимогам закону.

Відповідач 30.10.2020 р. подав відзив на позов (а. с. 52-55), в якому відзначив, що на звернення позивача від 09.09.2020 р. листом від 22.09.2020 р. надав роз`яснення про необхідність звернутися з клопотанням про надання земельної ділянки в оренду. Звернення повинно бути від фермерського господарства як юридичної особи. Крім того, відповідач зазначив, що наявний спір має приватно-правовий характер, що не належить до компетенції адміністративних судів.

23.11.2020 р. позивач подав відповідь на відзив, де вказав, що позивач звертався із заявою від фізичної особи, яка є головою фермерського господарства, а прохання надати згоду на розроблення проекту землеустрою мотивувалося тим, що він очолює фермерське господарство.

За клопотанням відповідача справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Розглядаючи твердження відповідача, що даний спір не належить до компетенції адміністративних судів, суд виходить з того, що відповідач є суб`єктом владних повноважень і в межах даної справи суд розглядає лише чи вчинені його дії/бездіяльність на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що є ознакою публічно-правового спору. У даній справі не вирішується питання права власності чи користування бажаною земельною ділянкою, а тому приватно-правовий характер у правовідносинах відсутній.

Позивач є головою фермерського господарства "Агросокіл", яке є власником свинарника з кормоцехом по АДРЕСА_2 (а. с. 13, 31).

Земельна ділянка, кадастровий номер 4810200000:01:001:0017 по АДРЕСА_2 перебуває в комунальній власності, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а. с. 32).

27.08.2020 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 1,219 га за рахунок земельної ділянки, кадастровий номер 4810200000:01:001:0017 та розглянути питання про зміну цільового призначення зазначеної земельної ділянки на землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (а. с. 29-30). До заяви додавалися графічні матеріали, виписка з ЄДРПОУ та статут ФГ "Агросокіл", інформація про нерухоме майно, та документи про досвід роботи позивача у сільському господарстві. Звернення зареєстроване 09.09.2020 р. за № Б-195.

Листом від 22.09.2020 р. № Б-195 Виконавчий комітет Вознесенської міської ради повідомив, що оскільки право власності на нерухоме майно на бажаній земельній ділянці зареєстровано за ФГ "Агросокіл", у приватну власність вказану земельну ділянку передати не видається за можливе. З метою впорядкування права користування земельною ділянкою позивачу рекомендовано звернутися з клопотанням про надання земельної ділянки в оренду (а. с. 34). По суті питання про зміну цільового призначення відповіді не надано.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

На підставі ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у ст. 118 ЗК України. Відповідно до положень ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У ч. 7 ст. 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У цій же частині ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.

У свою чергу, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносить до виключної компетенції пленарних засідань сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 вказаного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - рішенням відповідного органу місцевого самоврядування.

Відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у ч. 6 ст. 118 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

У разі неприйняття такого рішення у належній формі упродовж встановленого законом строку, тобто у разі протиправної бездіяльності відповідача, особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абзац 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Частиною десятою ст.118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.

Зазначений правовий висновок Верховний Суд висловлював у постановах від 31.01.2018 р. у справі № 814/741/16 і від 14.03.2018 р. у справі № 804/3703/16.

Закон не забороняє діяти так само і у разі прийняття відповідним органом у належній формі рішення про відмову у наданні дозволу з підстав, які особа вважає незаконними.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Таким чином, підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, окрім рішення про надання дозволу, може бути договір або судове рішення.

Суд відзначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 р. по справі № 240/5288/18.

Оскільки відповідачем не прийняло жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 27.08.2020 р., відповідач, у даному випадку, допустив протиправну бездіяльність.

Щодо зміни цільового призначення земельної ділянки суд виходить з того, що ст. 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Про зміну цільового призначення земельної ділянки відповідач узагалі не надав позивачу ніякої відповіді.

Встановлені судом обставини є підставою для задоволення позову.

Водночас, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати в установлений судом термін звіт про виконання судового рішення.

Так, ч. 1 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею передбачено право, а не обов`язок суду зобов`язати суб`єкт владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення. В силу обов`язковості рішення суду, відсутні підстави вважати, що відповідач його не виконає.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 840,80 грн (а. с. 44), що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, позивач заявив про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. На доказ понесених витрат позивачем надано копію угоди про надання адвокатської допомоги від 12.02.2020 р. № 12/02, акт про надання послуг від 01.10.2020 р. з детальним описом виду робіт, кількості витраченого часу та вартості, копії ордеру на ім`я ОСОБА_2 та квитанції від 01.10.2020 р. № 28/20 (а. с. 35-39, 42).

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не заперечив проти заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу. Надані позивачем докази підтверджують фактичне понесення ним витрат у заявленій сумі, що є підставою для її стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Вознесенської міської ради Миколаївської області (пл. Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56507, ідентифікаційний код 38016400) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання розглянути заяву від 27.08.2020 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 1,219 га за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 4810200000:01:001:0017, розташованої по АДРЕСА_2 , в порядку ст. 118 Земельного кодексу України та з урахуванням правової оцінки, наданої судом, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Вознесенської міської ради Миколаївської області, що полягає у неприйнятті рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.08.2020 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 1,219 га за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 4810200000:01:001:0017, розташованої по АДРЕСА_2 .

3. Зобов`язати Вознесенську міську раду Миколаївської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.08.2020 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 1,219 га за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 4810200000:01:001:0017, розташованої по АДРЕСА_2 , в порядку ст. 118 Земельного кодексу України та з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вознесенської міської ради Миколаївської області (пл. Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56507, ідентифікаційний код 38016400) судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.) та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч грн 00 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 03.02.2021 р.

Суддя Н.В. Лісовська