Рішення
від 02.02.2021 по справі 460/7314/20
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 лютого 2021 року м. Рівне № 460/7314/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРГРАНБУД" до Управління Укртрансбезпеки в Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтергранбуд (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.09.2020 № 215837, № 215838, № 215839, №215840. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 25.07.2020, 28.07.2020, 05.09.2020 посадовими особами Укртрансбезпеки проведено ГВК вантажного автомобіля позивача, за наслідками яких складені документи про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Вказані документи містять розбіжності у вазі транспортного засобу та не мають усіх заповнених реквізитів. На підставі цих документів відповідачем було складено спірні постанови. Зазначає, що транспортним засобом перевозився сипучий (подільний) вантаж, а саме: щебінь, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час його руху. Водночас це не дає можливості достовірно встановити перевищення вагових обмежень на кожну з осей. А оскільки затверджена у встановленому законом порядку методика зважування відсутня, то проведене відповідачем зважування не може вважатися правомірним і точним. Також, на думку позивача, зі змісту оскаржуваних документів (акту, довідки та розрахунку) неможливо встановити жодних характеристик зважувального обладнання, що використовувалося при проведенні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, в тому числі факту проходження таким зважувальним комплексом періодичної повірки (метрологічної атестації). Окрім наведеного, позивач звертає увагу на інші недоліки у складених відповідачем документах. Таким чином, позивач вважає протиправними рішення відповідача та просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач подав відзив на позов в якому заперечує проти позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень звернув увагу на безпідставність доводів позивача щодо порушення зважування вантажу та відсутність дозвільних документів на ГВК. А окремі недоліки складених документів не можуть бути підставою для скасування спірних постанов, оскільки не впливають на суть встановленого порушення. Окрім того, позивач належним чином був повідомлений про розгляд справи і йому було направлено копії актів, які стали підставою для розгляду такої справи, однак на розгляд не прибув і не забезпечив явку свого представника. Просить відмовити в задоволенні позовної заяви.

Позивач подав відповідь на відзив в якому на спростування мотивів відзиву відповідача наводить доводи та аргументи тотожні змісту позовної заяви.

02.10.2020 року позовна заява надійшла до суду.

07.10.2020 ухвалою суду позов залишений без руху.

06.11.2020 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позову.

09.11.2020 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.12.2020 позивач подав заяву про забезпечення позову.

10.12.2020 ухвалою суду відмовлено у забезпеченні позову.

11.12.2020 позивач подав до суду заперечення про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

16.12.2020 ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

21.01.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із доказами, які витребовувались судом.

27.01.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

25 липня 2020 контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, відповідно до направлення на перевірку № 009089 від 17.07.2020, на 137 км автомобільної дороги Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, в ході якої був зупинений транспортний засіб марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом BODEX KIS 3 WS, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Під час зважування зазначеного транспортного засобу виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених ПДР України.

Так, посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено, що фактичне навантаження на строєну вісь з одиничними шинами автомобіля становить 23,40т при допустимих - 22,00т.

За результатами проведеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.07.2020 № 227416, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 034731 від 25.07.2020, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 034872 від 25.07.2020, талон зважування транзакція № 28754, час зважування 15:44год від 25.07.2020 та Розрахунок № 227416 від 25.07.2020 плати за проїзд та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 37,6 євро.

Після повідомлення водію про результати зважування, ОСОБА_1 висловив намір привести вагові параметри до нормативно-допустимих і частина вантажу була ним відвантажена (дана обставина вплинула на розмір нарахованої плати за проїзд великоваговим та/або великогабаритним транспортним засобом автомобільними дорогами загального користування).

Про цю обставину свідчить талон про повторне зважування транспортного засобу, транзакція № 28772, час зважування 17:13год від 25.07.2020.

28 липня 2020 контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, на 137 км автомобільної дороги Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, в ході якої був зупинений транспортний засіб марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом BODEX KIS 3 WS, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Під час зважування зазначеного транспортного засобу виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених ПДР України.

Так, посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено, що фактичне навантаження на строєну вісь з одиночними шинами автомобіля становить 24,10т при допустимих - 22,00т.

За результатами проведеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.07.2020 № 227434, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 034741 від 28.07.2020, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 034882 від 28.07.2020, талон зважування транзакція № 29240, час зважування 14:08год від 28.07.2020 та Розрахунок № 034741 від 28.07.2020 плати за проїзд та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 133,92 євро.

28 липня 2020 контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, на 137 км автомобільної дороги Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, в ході якої був зупинений транспортний засіб марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом BADOR HП-С30, номерний знак НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 .

Під час зважування зазначеного транспортного засобу виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених ПДР України.

Так, посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено, що фактичне навантаження на строєні осі автомобіля, зокрема, становить 24,3т при допустимих - 22,00т.

За результатами проведеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.07.2020 № 227433, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 034740 від 28.07.2020, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 034881 від 28.07.2020, талон зважування транзакція № 29239, час зважування 14:06год від 28.07.2020 та Розрахунок № 34740 від 28.07.2020 плати за проїзд та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 200,88 євро.

05 вересня 2020 контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, на 137 км автомобільної дороги Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, в ході якої був зупинений транспортний засіб марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом BODEX KIS 3 WS, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Під час зважування зазначеного транспортного засобу виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених ПДР України.

Посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено, що фактичне навантаження на строєні осі автомобіля, зокрема, становить 23,35т при допустимих - 22,00т.

За результатами проведеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.09.2020 № 227853, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 034880 від 05.09.2020, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 035000 від 05.09.2020, талон зважування транзакція № 37296, час зважування 14:58год від 05.09.2020 та Розрахунок № 880 від 05.09.2020 плати за проїзд та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 54,8 євро.

22.09.2020 в Управлінні Укртрансбезпеки у Рівненській області відбувся розгляд справи щодо порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами розгляду справи, 22.09.2020 відповідач прийняв постанови: № 215837, № 215838, № 215839, № 215840 про застосування до ТзОВ Інтергранбуд адміністративно-господарських штрафів в розмірі 8500грн кожною постановою зокрема (постанови № 215837, № 215838, № 215839) та 1700грн (постанова № 215840) за порушення ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , відповідальність за яке передбачена абз. 14, 15 ст. 60 цього ж Закону.

Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд враховує наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України Про автомобільний транспорт від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ, реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).

Відповідно до п. 1 Постанови № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп.1 п. 4 Постанови № 103, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п. 8 Постанови № 103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26 червня 2015 року Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті , утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області.

В силу вимог пп. 15, 27 п. 5 Постанови № 103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Отже, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з п. 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

За змістом статті 33 Закону України Про автомобільні дороги від 8 вересня 2005 року № 2862-ІV, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 22.5 ПДР, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Пунктом 4 Правил № 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Також положеннями пункту 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з пунктами 16-18 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно п. 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Матеріалами справи стверджується, що 25.07.2020, 28.07.2020, 05.09.2020 в пункті габаритно-вагового контролю а/д Городище-Рівне-Староконстянтинів посадовими особами Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки RENAULT, модель PREMIUM 460.19T, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом BODEX KIS 3 WS, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу марки RENAULT, модель PREMIUM 460.19T номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом BADOR HП-С30, номерний знак НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 , що належать ТОВ Інтергранбуд , під час яких виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених ПДР України.

Відповідно до п. 20 Порядку № 1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 21 Порядку № 1567 визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадовими особами, які провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як видно з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки щодо транспортних засобів позивача посадовими особами Укртрансбезпеки були складені акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.07.2020, 28.07.2020, 05.09.2020 за №№: 22741, 227434, 227433, 227853, відповідно.

В актах зафіксовано порушення навантаження на строєні осі вантажних автомобілів, які становлять 23,40т, 24,10т, 24,3т, 23,35т відповідно, при допустимих 22т. Водночас документи, передбачені частиною четвертою статті 48 Закону № 2344-ІІІ (дозвіл або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів) у водія автомобіля під час проведення рейдової перевірки відсутні.

В силу приписів абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344, відсутність в автомобільного перевізника вищевказаних документів, за умови перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5%, до 10%, є достатньою правовою підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344, відсутність в автомобільного перевізника вищевказаних документів, за умови перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%, є достатньою правовою підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак суд доходить висновку, що відповідач правильно встановив суть порушення та розмір санкції за них, зазначені у постановах № 215837, № 215838, № 215840, № 215839 від 22.09.2020.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо протиправності оскаржуваних рішень, суд зазначає таке.

Як на підставу для задоволення позовних вимог, позивач звертає увагу на особливості вантажу, що перевозився, зокрема те, що вантаж є сипучим (відсів), а тому легко деформується під час руху автомобіля, відповідно його маса не є сталою у різних точках транспортного засобу. Отже, на думку позивача, властивості подільного вантажу не дають можливості розподілити його рівномірно, а оскільки відсутня методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси транспортних засобів із вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, встановити достовірність факту перевищення вагових обмежень на одну вісь неможливо. Тому при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який здійснює перевезення сипучих вантажів необхідно брати до уваги лише фактичну повну його масу, без врахування осьового навантаження, а також проводити зважування у статиці.

Втім, суд критично оцінює наведені доводи позивача, адже автомобіль заїжджає на ваги повільно, зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, і така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу. Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 803/1540/16.

Крім того, як вже зазначалося, згідно з пп. 3 п. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Також, відповідно до п. 4 Правил № 30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки, подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Таким чином, законодавець чітко передбачив критичну похибку у розмірі 2 відсотки, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися.

До того ж наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363), на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які у даному випадку позивачем не виконані.

Так, відповідно до пп. 8.14-8.15 Глави 8 Правил № 363, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з п. 12.1 Глави 12 Правил № 363, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 Правил № 363 визначено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Також пунктом 8.20 Глави 8 Правил № 363 передбачено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у ПДР (п. 8.21 Глави 8 Правил № 363).

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Тобто обов`язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху покладається на водія, який перевозить вантаж. Водночас зміщення вантажу і, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням вимог чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що:

загальна маса належного позивачу транспортного засобу марки RENAULT, модель PREMIUM 460.19T, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом BODEX KIS 3 WS, номерний знак НОМЕР_2 під час проведення ГВК 25.07.2020 становила 39,65т при допустимих 40,00т, а навантаження на строєну вісь склало 23,40т при допустимих 22,00т;

загальна маса належного позивачу транспортного засобу марки RENAULT, модель PREMIUM 460.19T, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом BODEX KIS 3 WS, номерний знак НОМЕР_2 під час проведення ГВК 28.07.2020 становила 40т при допустимих 40т, а навантаження на строєну вісь склало 24,1т при допустимих 22,00т;

загальна маса належного позивачу транспортного засобу марки RENAULT, модель PREMIUM 460.19T номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом BADOR HП-С30, номерний знак НОМЕР_4 під час проведення ГВК 28.07.2020 становила 39,4т при допустимих 40т, а навантаження на строєну вісь склало 24,3т при допустимих 22,00т;

загальна маса належного позивачу транспортного засобу марки RENAULT, модель PREMIUM 460.19T, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом BODEX KIS 3 WS, номерний знак НОМЕР_2 під час проведення ГВК 05.09.2020 становила 38,85т при допустимих 40т, а навантаження на строєну вісь склало 23,35т при допустимих 22,00т.

Суд повторює, що відповідно до п. 3 Правил № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР.

Таким чином, оскільки навантаження на строєну вісь транспортних засобів позивача в ході перевірок 25.07.2020, 28.07.2020, 05.09.2020 склало 23,40т, 24,1т, 24,3т, 23,35т, відповідно, при допустимих 22,00т, то суд погоджується з правомірністю прийнятих відповідачем постанов про застосування до позивача адміністративно-господарських штрафів.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Отже, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування транспортного засобу в русі, а не шляхом зважування усіх осей разом, як помилково вважає позивач.

Також суд зауважує, що ознайомлюючись із довідками № 034872 від 25.07.2020, № 034882 від 28.07.2020, № 035000 від 05.09.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та отримуючи їх копії, водій ОСОБА_1 не заперечив щодо типу транспортного засобу, відміченого інспекторами Управління в графі 5 Тип транспортного засобу , з якої слідує, що причіп BODEX KIS 3 WS має строєні осі.

Крім того, на підтвердження цієї обставини відповідачем надано інформацію щодо технічних характеристик даного транспортного засобу та відстані між осями, яка отримана із Інтернет-ресурсу і є загальнодоступною.

В той же час, позивачем на спростування того, що осі у його транспортних засобів не є строєними не надано жодного доказу.

Позивач також посилається на відсутність в Україні затвердженої у встановленому порядку методики виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів. Оцінюючи доводи в цій частині, суд враховує, що на момент виникнення спірних правовідносин дійсно не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою згідно з п. 19 Порядку № 879 мають керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Проте, оскільки за змістом ст.ст. 4 та 29 Закону України Про дорожній рух , ст. 33 Закону України Про автомобільні дороги , визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідний орган Укртрансбезпеки, суд вважає, що суб`єктом владних повноважень правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача і складено відповідні довідки та розрахунки.

Крім того, позивач не навів жодних обґрунтувань щодо порушення його прав у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.

Відтак в цій частині суд відхиляє доводи позивача як безпідставні і такі, що не впливають на факт виявленого порушення. При цьому суд враховує правову позицію щодо цього питання, викладену у постановах Верховного Суду від 21.09.2018 у справі № 804/5296/17 та від 02.08.2018 у справі № 820/1420/17.

Надаючи оцінку доводам позивача про зважувальне обладнання, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Судом встановлено, що зважування транспортних засобів позивача 25.07.2020, 28.07.2020, 05.09.2020 проводилося вагами пересувними автомобільними типу CHEKLOD FREEWEIGH.

На засіб вимірювальної техніки видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 06.08.2020 № 34-00/2032 з терміном дії до 06.08.2021.

За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ГОСТ 29329-92 Весы для статического взвешивания. Общие технические требования .

Також, на ваги видано сертифікат про відповідність від 23.08.2017 № РТ- 025/2017.

Отже, беручи до уваги зміст зазначеного свідоцтва та суб`єкта його видання (Державне підприємство Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (ДП Укрметртестстандарт ), суд доходить висновку, що цим документом підтверджується факт повірки та метрологічної атестації відповідного зважувального обладнання, його справний технічний стан, а також те, що метрологічна характеристика застосованої відповідачем вимірювальної техніки відповідала вимогам державних стандартів у цій галузі та нормативно-технічної документації та була придатною для використання з метою зважування великогабаритних транспортних засобів.

З огляду на викладене суд відхиляє доводи позивача в цій частині також. При цьому враховується висновок щодо оцінки подібних обставин, наведений у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 819/586/16.

Окрім цього, стосовно тверджень позивача, що в актах про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та інших документах не зазначено характеристик зважувального обладнання слід зазначити, що законодавчо не встановлено вимоги щодо зазначення в актах про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідках про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунках плати за проїзд характеристик вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю.

Також суд звертає увагу на те, що пунктом 25 Порядку № 879 передбачено можливість водія транспортного засобу відмовитись від проходження габаритно-вагового контролю.

Разом з тим, судом встановлено, що під час зважування транспортного засобу позивача, 25.07.2020, 28.07.2020 водії підписали акт проведення перевірки лише із застереженням з рішенням незгідний , не надаючи будь-яких інших пояснень та причин своєї незгоди, що додатково підтверджує правильність результатів проведеного зважування та зафіксованого порушення. А щодо підписання акту проведення перевірки № 227853 від 05.09.2020 із застереженням з результатами вагового контролю незгідний тому, що загальна маса не перевищує дозволеної , то слід зазначити, що в ході проведення ГВК 05.09.2020 встановлено перевищення допустимих норм на строєну вісь 23,35т при 22т.

Позивач також звертає увагу на окремі процедурні порушення, зокрема те, що в окремих документах, складених під час проведення перевірок не вказано посадової особи відповідача, яка їх підписала, відсутні заповнення деяких пунктів.

Проте суд зазначає, що такі недоліки є несуттєвими та жодним чином не впливають на суть встановленого порушення.

Крім того, суд враховує, що у постанові від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16 Верховний Суд зазначив наступне:

Порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення .

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа № 813/1790/18 .

Судом під час розгляду цієї справи не встановлено таких порушень процедури проведення перевірки, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

На підставі викладеного, враховуючи виявлені під час перевірок факти перевищення транспортними засобами позивача нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд вважає, що позивач порушив вимоги ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , відповідальність за яке передбачена абзацами 14, 15 частини 1 статті 60 цього ж Закону.

Невірними є і твердження позивача про формальний розгляд справ в Управлінні Укртрансбезпеки у Рівненській області 22.09.2020.

Так, згідно із пунктом 25, 26, 27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Матеріалами справи стверджується та не заперечується позивачем, що останній про розгляд його справи 08.09.2020 був повідомлений відповідачем належним чином.

04.09.2020 позивач подав до відповідача клопотання про відкладення розгляду його справи, а 08.09.2020 направлено до відповідача адвокатський запит з проханням надати копії документів, що стали підставою для складення акту.

Про наступний розгляд справи 22.09.2020 відповідач повідомив позивача у спосіб, передбачений чинним законодавством.

При цьому судом встановлено, що відповідач, запрошуючи позивача на розгляд справ, на адресу підприємства разом з повідомленням надіслав копії актів проведення перевірок.

Крім того, відразу, після кожної процедури габаритно-вагового контролю складалися відповідні акти, довідки, розрахунки, видавалися талони про зважування і ці документи вручалися водіям, про що свідчить їх власноручний підпис із відповідним записом на кожному документі.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт належного повідомлення позивача про розгляд його справи по порушення законодавства про автомобільний транспорт. Однак, на розгляд справ до Управління позивач не прибув, явку свого представника не забезпечив. Тому, справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглянуті 22.09.2020 без його участі, у відповідності до вимог п. 27 Порядку № 1567.

На підставі викладеного, враховуючи виявлені під час перевірок факти перевищення транспортними засобами позивача нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволів, які дають право на рух автомобільними дорогами України або документів про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд вважає, що постанови Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області від 22.09.2020 за № 215837, № 215838, № 215839 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500грн кожна зокрема, та № 215840 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000грн, по суті є правомірними і достатніх підстав для визнання її протиправними не встановлено.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 1994 року у справі "RuizTorija v. Spain" статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відтак, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у позовній заяві належить відмовити повністю.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору немає.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Інтергранбуд до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22 вересня 2020 року за № 215837, № 215838, № 215839, № 215840, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРГРАНБУД" (33027, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Академіка Степана Дем`янчука, 37; код ЄДРПОУ 41921814);

2) відповідач - Управління Укртрансбезпеки в Рівненській області (33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Небесної Сотні, 34; код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя Т.О. Комшелюк

СудРівненський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення02.02.2021
Оприлюднено04.02.2021
Номер документу94595913
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —460/7314/20

Рішення від 02.02.2021

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Т.О. Комшелюк

Ухвала від 16.12.2020

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Т.О. Комшелюк

Ухвала від 10.12.2020

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Т.О. Комшелюк

Ухвала від 09.11.2020

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Т.О. Комшелюк

Ухвала від 07.10.2020

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Т.О. Комшелюк

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні