Постанова

від 19.01.2021 по справі 520/6886/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Шевченко О.В.

19 січня 2021 р.Справа № 520/6886/2020

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

29.05.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган) від 05.02.2020 року № 0004729-5505-2021, яким їй визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1.548,60 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що вона є власником земельної ділянки із кадастровим номером 6324586000:05:000:0010 площею 7,3508 га, розташованої в межах Одрадівської сільської ради Первомайського району Харківської області, та виробником сільськогосподарської товарної продукції. 16.04.2020 року від спеціаліста Одрадівської сільської ради нею було отримано податкове повідомлення-рішення від 05.02.2020 року № 0004729-5505-2021, відповідно до якого її зобов`язано сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 1.548,60 грн.

Позивач вважає, що відповідно до п. ж пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України вона звільняється від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки вона є сільськогосподарським товаровиробником та 6/100 частини нежитлової будівлі (телятника), власником якої вона є, використовує для виробництва і зберігання продукції рослинництва та отримує дохід від реалізації сільськогосподарської продукції.

У відзиві на адміністративний позов відповідач ГУ ДПС у Харківській області, не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначив, що фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Класифікатора ДК - 016-2010, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Класифікатора ДК 018-2000, відносяться до сільськогосподарських товаровиробників з метою визначення об`єкта оподаткування згідно з п.п. ж п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Отже, позивач використовує частину будівлі, телятника, для виробництва та зберігання продукції рослинництва (про що повідомлялось у позовній заяві). Згідно рішення Одрадівської сільської ради Первомайського району Харківської області XXV сесії VII скликання від 13 червня 2018 року з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки застосовано ставку, що складає 0,3% (склади та сховища інші) розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік ОСОБА_1 : 123,7 х 12,51 = 1.548,60 грн., де 123,7 - площа нежитлової будівлі; 0,3 - ставка податку (0,3% * 4.173,00 - розмір мінімальної зарплати на 01.01.2019 року).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Висновок суду вмотивований тим, що позивачем не доведено, що вона є сільськогосподарським товаровиробником, що є однією з двох необхідних умов для застосування пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Крім того, суд критично поставився та не прийняв до уваги пояснення представника позивача, що така будівля використовується позивачем для зберігання сільськогосподарської продукції (рослинництва), вирощуванням якої займається позивач.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Аргументи, наведені ОСОБА_1 в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у позові. Крім того, позивач вказує, що законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку. На підтвердження можливості використання будівлі телятнику в якості зерносховища, 08.08.2020 року відбулось обстеження даної будівлі разом із посадовими особами Одрадівської сільської ради Первомайського району Харківської області, про що складено відповідний акт, згідно якого станом на момент обстеження у будівлі телятнику зберігається вирощене нею на її власній землі зерно озимої пшениці врожаю 2020 року.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом установлено, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 7,3508 га, кадастровий номер 6324586000:05:000:0010 (Харківська область, Первомайський район, Одрадівська сільська рада), цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва /а.с. 15-17/.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.05.2010 року серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Одрадівської сільської ради, позивач є власником 6/100 частки нежитлової будівлі, телятника, за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 82/.

ГУ ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення, яким нараховано позивачу суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: від 05.02.2020 року № 0004729-5505-2021 - за 2019 рік в розмірі 1.548,60 грн. /а.с. 14/.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано ОСОБА_1 16.04.2020 року /зворот а.с. 71/.

Сума податкових зобов`язань, що визначена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, позивачем ОСОБА_1 не оспорюється.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 року № 71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

За правилами п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до ст. 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

За змістом п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п. 266.6.1. п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Так, у даній справі спірним є питання застосування п.п. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України до об`єктів нерухомого майна, що належать позивачу на праві власності.

Відповідно до п.п. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові (група 127 Будівлі нежитлові інші клас 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства ).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства , що включає підкласи: 1271.1 Будівлі для тваринництва ; 1271.2 Будівлі для птахівництва ; 1271.3 Будівлі для зберігання зерна ; 1271.4 Будівлі силосні та сінажні ; 1271.5 Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства ; 1271.6 Будівлі тепличного господарства ; 1271.7 Будівлі рибного господарства ; 1271.8 Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва ; 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші .

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) Будівлі нежитлові належить клас (код 1271) Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства , який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. До класу (код 1272) Будівлі для культової та релігійної діяльності належать, зокрема, церкви, каплиці, мечеті, синагоги.

Як убачається із спірного податкового повідомлення-рішення, позивачу нараховано суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваної фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Згідно п. 5.3 ст. 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

За визначенням п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно - правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Таким чином, застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін сільськогосподарський товаровиробник має інше змістовне навантаження.

Колегія суддів, не приймає в якості належних доказів надані позивачем копії податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015 - 2019 роки, копії квитанцій про сплату позивачем податку на доходи фізичних осіб та копію акту обстеження будівлі (телятника) від 08.08.2020 року, оскільки інформація, яка міститься в таких документах, не може бути доказом того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні п.п.14.1.235 п. 14.1 статті 14 ПК України, навіть якщо в деклараціях вказано, що позивач отримував дохід з паю, пшениці. Такі документи підтверджують лише факт звітування позивача до податкового органу, сплату ним задекларованих сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору та встановлення відповідності будівлі санітарним та технічним вимогам, проте не доводять того факту, що позивач здійснювала вирощування зернових та не отримувала вищеозначену пшеницю як дохід від надання належній їй земельної ділянки (паю) в користування третім особам.

Колегія суддів зазначає, що поняття виробника сільськогосподарської продукції (сільськогосподарський виробник) міститься у ст. 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис , відповідно до якої виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Національний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2005, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року № 375, до сільськогосподарської діяльності відносить рослинництво і тваринництво.

При цьому, діяльність з перероблення сільськогосподарської продукції зазначений класифікатор відносить не до сільськогосподарської, а до продукції переробної промисловості, крім переробки власновиробленої продукції, що здійснюється безпосередньо у господарстві-виробнику.

Чинне аграрне законодавство у Законі України від 18.01.2001 року № 2238-ІІІ Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років (далі Закон № 2238-ІІІ) ототожнює сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) з сільськогосподарською діяльністю, під якою розуміється вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

Отже, колегія суддів зазначає, що сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно-виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).

У ст. 1 Закону № 2238-ІІІ розкривається визначення сільськогосподарського товаровиробника, яким є фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Значно змістовнішим є визначення, надане Законом України від 24.06.2004 року № 1877-IV Про державну підтримку сільського господарства України , - сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, основною діяльністю якої є виробництво сільськогосподарської продукції та/або розведення, вирощування, вилов риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробка на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, а також здійснення операцій з її постачання, причому в такій діяльності питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що товарна сільськогосподарська продукція - це продукція сільськогосподарського виробництва, призначена для реалізації. Товарність сільськогосподарського виробництва прямо пов`язується з виробництвом продукції як товару, тобто кінцевою метою такої діяльності є відчуження сільськогосподарської продукції власного виробництва.

З урахуванням тієї обставини, що позивачем ОСОБА_1 судам першої та апеляційної інстанції не надано належних доказів того, що вона є сільськогосподарським товаровиробником, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог її адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області, якими їй нараховано суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: № 0004729-5505-2021 від 05.02.2020 року - за 2019 рік в розмірі 1.548,60 грн.

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц У зв`язку з перебуванням судді Мельникової Л.В. на лікарняному з 26.01.2021 року по 01.02.2021 року, постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 02 лютого 2021 року.