Постанова

від 19.01.2021 по справі 520/10150/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Мельников Р.В.

19 січня 2021 р.Справа № 520/10150/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засідання у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства Харківський підшипниковий завод на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області до приватного акціонерного товариства Харківський підшипниковий завод про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, -

в с т а н о в и л а:

30.09.2019 року Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган) звернулося до суду з позовом, в якому просить надати дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 18.771.300,63 грн. перед бюджетом України за рахунок майна Приватного акціонерного товариства Харківський підшипниковий завод (далі - ПАТ Харківський підшипниковий завод , підприємство), що перебуває у податковій заставі.

Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що ПАТ Харківський підшипниковий завод перебуває на обліку у позивача та має податковий борг з орендної плати з юридичних осіб, земельного податку з юридичних осіб у загальному розмірі 18.771.300,63 грн.. У зв`язку з наявністю податкового боргу, позивачем було сформовано податкову вимогу від 04.05.2018 року № 66367-17 та від 03.08.2018 року № 94482-17. Також позивач зазначив, що ним здійснювались заходи примусового виконання рішення суду, однак зазначені заходи не призвели до стягнення податкового боргу. У зв`язку з вказаним, позивач звернувся з позовом для отримання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався, заяв або клопотань до суду не подав.

Рішенням суду від 30.01.2020 року адміністративний позов ГУ ДПС у Харківські області задоволено.

Надано дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 18.771.300,63 грн. перед Державним бюджетом України за рахунок майна ПАТ Харківський підшипниковий завод (податковий номер 05808853, податкова адреса платника: 61089, м. Харків, проспект Індустріальний, буд. 3), що перебуває у податковій заставі.

Судове рішення вмотивовано тим, що наявні в матеріалах справи докази свідчать, що контролюючим органом здійснювалися заходи з метою погашення податкового боргу, проте останні до його зменшення не призвели, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, відповідач вказує, що під час судового розгляду, а саме 24.12.2019 року ПП Харківський підшипниковий завод було отримано позовну заяву Харківської міської ради від 10.12.2019 року по справі № 9497/9-19 про стягнення заборгованості із орендної плати за землю. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.12.2019 року було відкрито провадження у зазначеній справі. У разі задоволення Харківським окружним адміністративним судом позовних вимог ГУ ДПС у Харківській області по справі № 520/10150/19 та Господарським судом Харківської області у справі № 922/4286/19, позивачі по вищевказаних справах отримають право на подвійне стягнення однієї заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначив, що предметом даної справи є надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, а предметом судової справи № 922/4286/19 є стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, що вказує на те, що окреслені справи не є тотожними з огляду на предмет позову, підстав та порядок звернення до суду, обсягу обставин, які підлягають встановленню та доказуванню. ПП Харківський підшипниковий завод не подано жодних доказів, які б свідчили про вжиття активних дій, з метою уникнення подвійного стягненні заборгованості у межах справи № 922/4286/19.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України частковому скасуванню.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. У разі подання першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктами 49.1 та 49.2 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки до органу ДПС, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник зобов`язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період подавати податкові декларації з кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи здійснював такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається до контролюючого органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 цього Кодексу не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПК України).

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган ДПС надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом установлено, що 04.05.2018 року № 66367-17 контролюючим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, а саме - здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ПАТ Харківський підшипниковий завод , а у разі, якщо на момент складання акту опису майно відсутнє або його балансова вартість менше за суму податкового боргу, - також того майна, право власності на яке він набуде в майбутньому (т. 1, а.с. 49).

З метою доведення до платника інформації щодо наявності податкового боргу, контролюючим органом сформовано та направлено боржнику податкову вимогу від 04.05.2018 року № 66367-17 щодо сплати податкового боргу, яка була вручена під підпис, та податкову вимогу від 03.08.2018 року № 94482-17, яка вручена 22.08.2018 року.

Контролюючим органом, у присутності генерального директора боржника, складено акти опису майна, а саме: від 18.01.2019 року акт № 1/20-40-53-07-17 на суму 327.469,20 грн.; від 18.06.2019 року акт № 16 на суму 9.426.197,60 грн., від 25.06.2019 року акту № 18 на суму 2.693.885,70 грн. (т. 1 а.с. 50-52).

Записи щодо обтяження внесені до Державного реєстру обтяжено рухомого майна (т. 1 а.с.55-60).

01.02.2019 року контролюючим органом прийнято рішення № 1 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 року по справі № 520/1219/19 відмовлено в задоволені вимог адміністративного позову ПАТ Харківський підшипниковий завод , зокрема, про скасування вищеозначеного рішення (т. 1, а.с. 62-63).

28.02.2019 року фахівцем позивача проведена камеральна перевірка ПАТ Харківський підшипниковий завод стосовно питання дотримання термінів сплати податкових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб, за наслідками якої складений акт перевірки № 661/20-40-58-05-11/05808853.

За висновками Акту перевірки, - ПАТ Харківський підшипниковий завод в порушення п. 287.3 ст. 287 ПК України протягом граничних строків не сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб по податковим деклараціям з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності): за 2017 рік від 17.02.2017 року № 9022884937, по уточнюючої Податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік від 30.03.2017 рік № 9052281021 за травень 2017 року та за 2018 рік від 19.02.2018 року № 9024451369 за січень-березень 2018 року (т. 1, а.с. 36-37).

За повідомленням позивача станом на 27.09.2019 року ПАТ Харківський підшипниковий завод мав загальну суму податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб, земельного податку з юридичних осіб у загальному розмірі 18.771.300,63 грн., який виник на підставі:

- податкової декларації підприємства від 15.02.2019 року № 9022957337 на загальну суму 1.432.381,81 грн., терміном сплати до 30.03.2019 року (нараховано 242.167,00 грн., сплачено 20.620,19 грн.), 30.04.2019 року, 30.05.2019 року, 30.06.2019 року, 30.07.2019 року, 30.08.2019 року у сумі по 242.167,00 грн.);

- податкової декларації підприємства від 19.02.2018 року терміном сплати до 30.12.2018 року на суму 1.369.290,98 грн. (нараховано 1.463.186,79 грн., сплачено 93.895,81 грн.);

- податкової декларації від підприємства 19.02.2018 року № 9024451369 терміном сплати до 30.01.2019 на суму 1463186,80 грн.;

- податкової декларації підприємства від 20.02.2019 року № 9026664981 на загальну суму 13565432,23 грн. (термін сплати до 02.03.2019 року, 30.03.2019 року, 30.04.2019 року, 30.05.2019 року, 30.06.2019 року, 30.07.2019 року, 30.08.2019 року у сумі по 1.937.918,89 грн.);

- податкової декларації підприємства від 19.02.2019 року № 9025857871 на загальну суму 384.137,25 грн., терміном сплати до 02.03.2019 року, 30.03.2019 року, 30.04.2019 року, 30.05.2019 року, 30.06.2019 року, 30.07.2019 року, 30.08.2019 року на суму по 54.876,75 грн.);

Додаткові платежі у вигляді штрафних санкцій, які нараховані на підставі:

- податкового повідомлення-рішення від 22.03.2019 року № 0017605805 на суму 321.040,51 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 22.03.2019 року № 0017625805 на суму 235.831,05 грн.

вирішуючи цей спір, виходили з того, що контролюючими органом не надано актуальної інформації та її документального підтвердження про діючі рахунки у фінансових установах, обслуговуючих відповідача, а також доказів відсутності на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу.

Залучені до матеріалів справи позивачем копій інкасових доручень (розпоряджень) (т. 1, а.с. 142-162, 123-141, т. 2, а.с. 169-250, т. 3, а.с. 1-128) підтверджують відсутність на рахунках ПАТ Харківський підшипниковий завод грошових коштів, оскільки останні були повернуті банківськими установами без виконання з підстав відсутності коштів на рахунках платника.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.п. 88.1 та 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

За приписами п. 89.1 ст. 89 вказаного Кодексу право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з п. 89.2 ст. 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Як установлено п. 89.3 ст. 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України.

Пунктами 95.1 та 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За приписами пункту 95.3 цієї ж статті cтягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність означених обставин, в їх сукупності, які наділяють контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків. При цьому, колегія суддів зауважує, що як убачається із наданих суду апеляційної інстанції

При цьому, колегія суддів зазначає, що учасниками справи не заперечується, що податкова декларація № 9022957337 від 15.02.2019 року подавалась підприємством щодо нарахування орендної плати за земельну ділянку, загальною площею 6,5308 га, яка складається з земельних ділянок: А , площею 5,3525 га, В , площею 0,3493 га, С , площею 0,7088 га, Д , площею 0,3493 га (кадастрові номера - 6310138200:02:004:0002, 6310138200:02:004:0003, 6310138200:02:004:0004, 6310138200:02:004:0005), та знаходиться в м. Харкові по пр-ту Московському, № 277, згідно договору оренди земельної ділянки, укладеному між підприємством та Харківською міською радою від 15.06.2005 року № 8270/05 та додатковою угодою від 23.10.2009 року.

Так, відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік № 9022957337 від 15.02.2019 року вбачається, що річний розмір орендної плати за земельну ділянку, площею 6,5308 га, складає 2.906.003,94 грн (т. 1, а.с. 30).

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі (у редакції чинній, на момент виникнення спірних відносин) однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно із ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У свою чергу п.14.1.147 ст.14 ПК України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому, у відповідності до п.14.1.136 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Аналіз означених норм права дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України Про оренду землі , п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У даному контексті колегія суддів, враховуючи подвійну природу орендної плати, зауважує, що відповідно до п. 16.1.4. ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, у п.1 ст. 54 ПК України зазначено, що Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктами 1-4 ст. 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (п. 5 ст. 288 ПК України).

Водночас пунктами 1 та 4 ст. 287 ПК України унормовано, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п.2 ст. 286 ПК України).

Приписами ст. 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (п. в ч.1 ст. 206 ЗК України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Аналогічно ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.05.2020 року, що набрало законної сили 07.08.2020 року, по справі № 922/4286/19 задоволені вимоги Харківської міської ради до ПАТ Харківський підшипниковий завод про стягнення безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 1.672.270,48 грн за користування земельною ділянкою за адресою: м. Харків, пр. Московський, 277, площею 6,5308 га, відповідно до договору оренди землі від 15.06.2005 року, зареєстрованого за № 8270/05.

Висновок суду про обґрунтованість вимог позову Харківської міської ради ґрунтується, у тому числі на інформації, що мається в листі Департаменту земельних відносин від 29.07.2019 року № 5442/0/225-19 про те, що АТ ХАРП повинно було сплатити за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року, складається із 2017, 2018 років та 9 місяців 2019 року, орендну плату в розмірі 6.571.924,12грн. Однак, згідно із листа ГУ ДФС у Харківській області від 08.10.2019 року № 1105/9/20-40-04-03-17 вбачається, що АТ ХАРП сплачено з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року, що складається із 2017, 2018 років та 9 місяців 2019 року, орендну плату в розмірі 6.319.239,97грн. Різниця розміру заборгованості зі сплати орендної плати, яку було повинно сплатити АТ ХАРП за відповідний період складає 1.672. 270,48 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, колегія суддів зауважує, що із розрахунку ціни позову, наведеному Харківською міською радою в позовній заяві (справа № 922/4286/19), вбачається, що орендна плата, зокрема за 9 місяців 2019 року, за земельну ділянку, загальною площею 6,5308 га, яка складається з земельних ділянок: А , площею 5,3525 га; В , площею 0,3493 га; С , площею 0,7088 га; Д , площею 0,3493 га (кадастрові номера: 6310138200:02:004:0002, 6310138200:02:004:0003, 6310138200:02:004:0004, 6310138200:02:004:0005), що знаходиться в м. Харкові по пр-ту Московському, № 277, згідно договору оренди земельної ділянки, укладеному між підприємством та Харківською міською радою від 15.06.2005 року № 8270/05 та додатковою угодою від 23.10.2009 року, ПАТ Харківський підшипниковий завод повинен був сплатити 2.179.502,91 грн (1.792.342,98 грн + 111.130,56 грн + 226.572,66 грн + 49.456,71 грн). Таким чином, розмір орендної плати підприємства за вищеозначену земельну ділянку відповідно до договору оренди землі від 15.06.2005 року, з урахуванням додаткової угоди від 23.10.2009 року, за 2019 рік складає 2.906.003,94 грн ((2.179.502,91 грн х 12 місяців) : 9 місяців). Саме така сума - 2.906.003,94 грн визначена підприємством у податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік № 9022957337 від 15.02.2019 року.

Незважаючи на інформацію, що мається в листі ГУ ДФС у Харківській області від 08.10.2019 року № 2105/9/20-40-04-03-17 про сплату підприємством орендної плати за 9 місяців 2019 року у розмірі 1.566.108,65 грн, доказів такої сплати суду апеляційної інстанції відповідач не надав. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що стягнута рішенням Господарського суду Харківської області від 25.05.2020 року по справі № 922/4286/19 сума орендної плати, зокрема, за 9 місяців 2019 року увійшла до суми самостійно узгодженого платником податків податкового зобов`язання у податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік № 9022957337 від 15.02.2019 року й, таким чином, контролюючий орган просить суд надати дозвіл на погашення суми податкового боргу підприємства перед бюджетом України за рахунок майна підприємства, що перебуває у податковій заставі, включивши до суми боргу і суму стягнуту з підприємства рішенням Господарського суду Харківської області від 25.05.2020 року по справі № 922/4286/19.

Оскільки означені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу ПАТ Харківський підшипниковий завод та скасовує рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року в частині, якою суд задовольнив позовні вимоги Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна в сумі 1.672.270,48 грн, з прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги Головного управління Державної податкової служби у Харківській області.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Харківський підшипниковий завод задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року скасувати в частині, якою суд задовольнив позовні вимоги Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна в сумі 1.672.270,48 грн, з прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги Головного управління Державної податкової служби у Харківській області.

В іншій частині, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц У зв`язку з перебуванням судді Мельникової Л.В. на лікарняному з 26.01.2021 року по 01.02.2021 року, постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 02 лютого 2021 року.