Постанова

від 03.02.2021 по справі 400/1187/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1187/20

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравця О.О.,

секретар судового засідання: Уштаніт Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТИЛЬГРУП до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2020 року № 00002250508, № 00002260508, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю СТИЛЬГРУП (далі - Позивач, ТОВ СТИЛЬГРУП ) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - Відповідач, Контролюючий орган, Податковий орган), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) від 28.02.2020 року, а саме:

- № 00002250508 про збільшення ТОВ СТИЛЬГРУП суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 323 089 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 80 772, 25 грн.;

- № 00002260508 про застосування до ТОВ СТИЛЬГРУП штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 927 грн.

На обґрунтування своїх вимог Позивач послався на те, що висновок Податкового органу про нереальність господарських операцій між ТОВ СТИЛЬГРУП та його контрагентами: ТОВ МЕГАПОЛІС БУД ; ТОВ ГРАНДИС-ЛАЙН , ТОВ ПРОЛОДЖІ , ПП ТАРЕНТС з придбання товарів та послуг, є помилковими та ґрунтуються на припущеннях, оскільки первинні документи підтверджують факт поставки товарів (отримання послуг) і подальше їх використання у власній господарській діяльності, а саме: використання результатів капремонту орендованого нерухомого майна для впровадження господарської діяльності - розташування власного виробництва; реалізація придбаних товарів промислового призначення на адресу покупців.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Податкового органу від 28 лютого 2020 року за № 00002250508 та за № 00002260508.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Миколаївській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його повністю та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона зазначає, що надані до перевірки первинні документи, які стали підставою для формування ТОВ СТИЛЬГРУП податкового кредиту за грудень 2017 року, лютий 2018 року, квітень 2019 року виписані ТОВ МЕГАПОЛІС БУД , ТОВ ГРАНДИС-ЛАЙН , ТОВ ПРОЛОДЖІ , ПП ТАРЕНТС за нереальними операціями з придбання товарів/робіт, які фактично не придбавались ТОВ СТИЛЬГРУП , у зв`язку з відсутністю у ТОВ МЕГАПОЛІС БУД , ТОВ ГРАНДИС-ЛАЙН , ТОВ ПРОЛОДЖІ , ПП ТАРЕНТС власних, орендованих основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, трудових ресурсів, відсутністю придбання по ланцюгу постачання будівельних матеріалів, МТЦ, необхідних для здійснення робіт та поставки, що підтверджується зібраною відповідно до ст. 72 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковою інформацією (сукупністю об`єктивних і достатніх доказів). Перевіркою не встановлено законне (легальне) джерело походження товарів/робіт, зазначених у первинних документах, оформлених між ТОВ СТИЛЬГРУП та контрагентами: ТОВ МЕГАПОЛІС БУД , ТОВ ГРАНДИС-ЛАЙН , ТОВ ПРОЛОДЖІ , ПП ТАРЕНТС , що свідчить про порушення податкового законодавства та залучення суб`єктів до схеми формування штучного податкового кредиту для покупців. Вбачається документальне оформлення ТОВ СТИЛЬГРУП безтоварних операцій по ланцюгу постачання з метою введення в обіг (легалізації) товарів/послуг невідомого походження.

Господарські операції, які відображені ТОВ МЕГАПОЛІС БУД , ТОВ ГРАНДИС-ЛАЙН , ТОВ ПРОЛОДЖІ , ПП ТАРЕНТС у первинних документах, не відбулися у дійсності, тому відсутні правові підстави для складання (виписки) та реєстрації податкових накладних ТОВ МЕГАПОЛІС БУД , ТОВ ГРАНДИС-ЛАЙН , ТОВ ПРОЛОДЖІ , ПП ТАРЕНТС в Єдиному реєстрі податкових накладних на адресу ТОВ СТИЛЬГРУП за грудень 2017 року, лютий 2018 року, квітень 2019 року з урахуванням вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 201 ПК України.

Вищенаведене свідчить про удаваність угод, що укладались ТОВ СТИЛЬГРУП з ТОВ МЕГАПОЛІС БУД за грудень 2017 року, з ТОВ ГРАНДИС-ЛАЙН за грудень 2017 року, з ТОВ ПРОЛОДЖІ за лютий 2018 року та з ПП ТАРЕНТС за квітень 2019 року. Хоча надані ТОВ СТИЛЬГРУП первинні документи і відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають фактичного руху товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) по ланцюгу від ТОВ МЕГАПОЛІС БУД ; ТОВ ГРАНДИС-ЛАЙН , ТОВ ПРОЛОДЖІ , ПП ТАРЕНТС до платника податків ТОВ СТИЛЬГРУП , тобто є недостовірними.

На думку апелянта, з огляду на зазначене ТОВ СТИЛЬГРУП порушено вимоги п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, ст. 1, 2, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період грудень 2017 року, лютий 2018 року, квітень 2019 року, обчислений з вартості товарів/послуг, документально оформлених від контрагентів, джерело походження яких перевіркою не встановлено та документально не підтверджено на загальну суму ПДВ 324 016 грн., з яких: за грудень 2017 року на суму 194 000 грн., за лютий 2018 року на суму 24 966 грн., за квітень 2019 року на суму 105 050 грн..

Позивач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 20 січня 2020 року по 24 січня 2020 року уповноваженими особами ГУ ДПС у Миколаївській області здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СТИЛЬГРУП та за результатами якої Податковим органом складено Акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СТИЛЬГРУП за № 100/14-29-05-08/38623161 від 31.01.2020 року (далі - Акт перевірки), відповідно до якого встановлено наступні порушення з боку ТОВ СТИЛЬГРУП вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 323 089, 00 грн., в т.ч.: за грудень 2017 року - на суму 193 073, 00 грн.; за лютий 2018 року - на суму 24 966, 00 грн.; за квітень 2019 року - на суму 105 050, 00 грн.;

- п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2017 року на загальну суму 927, 00 грн. (Том І, а.с. 15-43).

На підставі Акту перевірки 28 лютого 2020 року Податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 00002250508, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 403 861, 25 грн., з яких: 323 089 грн. - основний платіж та 80 772, 25 грн. - штрафні (фінансові) санкції (Том І, а.с. 48).

- № 00002260508, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 927 грн. за зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість (Том І, а.с. 49).

Не погодившись з висновками Податкового органу про порушення вимог податкового законодавства та прийнятими ГУ ДПС у Миколаївській області податкових повідомлень-рішень від 28.02.2020 року № 00002250508 та № 00002260508, ТОВ СТИЛЬГРУП оскаржило вказані рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку.

Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості та недоведеності висновків, які викладені в Акті перевірки, та відповідно наявності законодавчо передбачених підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень у повному обсязі з огляду на те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів.

Вирішуючи спірні питання, судова колегія виходить з такого.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Платники податку на додану вартість, об`єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Статтею 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні ).

За приписами абзацу 11 ч. 1 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні передбачено, що документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні ).

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні , є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Положеннями абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні визначено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п.п. 44.1, п.п. 2 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

За приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2017 року між ТОВ СТИЛЬГРУП (далі - Замовник) та ТОВ МЕГАПОЛІС БУД (далі - Субпідрядник) укладено договір підряду № 01\10\17, відповідно до якого Субпідрядник зобов`язується виконати ремонтні роботи по поточному ремонту нежитлових приміщень відповідно до затверджених кошторисних документів, а також здійснити поставку будівельних матеріалів, лісів, обладнання на будівельний майданчик, а Замовник - забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені будівельні роботи та повністю оплатити їх у порядку та розмірах, передбачених даним Договором та додатками до нього (Том 1, а.с. 52-54).

На підтвердження здійснення господарської операції в матеріалах справи є: Договір підряду № 01\10\17 від 01.10.2017 року, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2017 року, Акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року, Договірні ціни, Локальні кошториси на будівельні роботи № 2-1-1 станом на 06.12.2017 року, Підсумкові відомості ресурсів (витрати - по факту) за грудень 2017 року, Оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за грудень 2017 року - грудень 2019 року, Картки рахунку 631 за грудень 2017 року - грудень 2019 року (Том 1, а.с. 55-102).

Щодо висновків Податкового органу по взаємовідносинам ТОВ СТИЛЬГРУП (Замовник) із ТОВ ГРАНДИС-ЛАЙН (Субпідрядник) з матеріалів справи вбачається, що 15.10.2017 року між зазначеними Сторонами укладено договір підряду № 15\10, відповідно до якого Субпідрядник зобов`язується виконати ремонтні роботи по поточному ремонту нежитлових приміщень відповідно до затверджених кошторисних документів, а також здійснити поставку будівельних матеріалів, лісів, обладнання на будівельний майданчик, а Замовник - забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені будівельні роботи та повністю оплатити їх у порядку та розмірах, передбачених даним договором та додатками до нього (Том 1, а.с. 103-105).

На підтвердження виконання умов цього Договору в матеріалах справи містяться документи, а саме: Договір підряду № 15\10 від 15.10.2017 року, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2017 року, Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року, Договірна ціна, Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 станом на 06.12.2017 року, Підсумкові відомості ресурсів (витрати - по факту) за грудень 2017 року, Оборотно-сальдові відомості по рахунку 6851 за грудень 2017 року - грудень 2019 року, Картки рахунку 6851 за грудень 2017 року - грудень 2019 року, Прибуткова накладна № 650 від 21.12.2017 року (Том І, а.с. 106-124).

Щодо взаємовідносин ТОВ СТИЛЬГРУП (Покупець) із ТОВ ПРОЛОДЖІ (Постачальник) з матеріалів справи вбачається, що 20.02.2018 року між Сторонами укладено Договір поставки № 20/02. Умовами якого передбачено, що Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах цього Договору передати у власність Покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2 цього Договору, а Покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором (Том І, а.с. 125-126).

На підтвердження виконання умов зазначеного Договору в матеріалах справи містяться: Договір поставки № 20/02 від 20.02.2018 року; Оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за період: лютий-березень 2018 року та за лютий-травень 2018 року; Картки рахунку 631 за період: лютий-травень 2018 року та лютий 2018 року-грудень 2019 року; картка рахунку 281 за лютий 2018 року по грудень 2019 року; Видаткові накладні № РН-0000001 від 23.02.2018 року та № РН-0000002 від 28.02.2018 року (Том І, а.с. 127-131, 134, 136-138, 141-144).

Щодо взаємовідносин ТОВ СТИЛЬГРУП (Покупець) із ПП ТАРЕНТС (Постачальник) колегією суддів встановлено, що 01.04.2019 року між Сторонами укладено Договір поставки № 01/04-19, відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар у повному обсязі на умовах та в порядку, визначених цим Договором (Том І, а.с. 161).

На підтвердження виконання умов Договору поставки № 01/04-19 від 01.04.2019 року у матеріалах справи містяться: Договір поставки № 01/04-19 від 01.04.2019 року; Оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за квітень-грудень 2019 року; Відомості по картковим рахункам за квітнень 2019 року: 201, 231, 281, 631; Видаткові накладні за № 380 від 15.04.2019 року, № 381 від 12.04.2019 року, № 184 від 25.04.2019 року; Товарно-транспортні накладні за № 244 від 15.04.2019 року, № 243 від 12.04.2019 року (Том І, а.с. 162-175).

Таким чином, у Позивача в наявності первинні документи щодо здійснення господарських операцій з ТОВ МЕГАПОЛІС БУД , ТОВ ГРАНДИС-ЛАЙН , ТОВ ПРОЛОДЖІ , ПП ТАРЕНТС та, відповідно, й наявність підстав для формування податкового кредиту по зазначеним господарським операціям.

Аналіз змісту Акту перевірки, свідчить про те, що Податковий орган, фактично не дослідивши наявні у Позивача первинні документи щодо формування податкового кредиту, вважає його формування неправомірним з посиланням на податкову інформацію щодо контрагентів Позивача. Проте колегія суддів вважає, що податкова інформація може бути лише підставою для проведення перевірки Позивача, проте ніяк не для висновків щодо порушення ним податкового законодавства, оскільки саме Позивачем дотримано вимог податкового законодавства по господарським операціям з вказаними контрагентами. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених господарських операцій, суб`єкт господарювання не може відповідати за порушення, допущені його контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Позивачем надані всі документи, які свідчать про реальність здійснення господарської діяльності, а в Акті перевірки відсутні будь-які докази про причетність Позивача до порушень допущених його контрагентами.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання Відповідача на відсутність у контрагентів Позивача достатніх трудових ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів, складських приміщень для зберігання товару, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, виробничих потужностей, транспортних засобів, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Разом з чим, доводи контролюючого органу щодо неможливості здійснення ТОВ МЕГАПОЛІС БУД , ТОВ ГРАНДИС-ЛАЙН , ТОВ ПРОЛОДЖІ та ПП ТАРЕНТС легальної господарської діяльності з огляду на наявність зведених кримінальних проваджень, по яким здійснюється досудове розслідування, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на відсутність вироку суду, який набрав законної сили, щодо притягнення до відповідальності засновників чи керівників ТОВ МЕГАПОЛІС БУД , ТОВ ГРАНДИС-ЛАЙН , ТОВ ПРОЛОДЖІ або ПП ТАРЕНТС (контрагентів Позивача) до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Зазначений висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові по справі № 2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 року та від 03.04.2020 року по справі № 2а-12290/12/2670.

Положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що навіть наявність Акту перевірки відносно контрагента та зазначені в ньому обставини про порушення податкового законодавства контрагентом може бути підставою для застосування негативних наслідків для перевіряємого платника податків лише за умови прийняття податкового повідомлення-рішення відносно вказаного контрагента. В інших випадках такі дані заборонено застосовувати, що прямо зазначено у п. 86.7 ст. 86 ПК України. Таким чином, лише за наявності зібраних в установленому законодавством порядку доказів щодо причетності до порушень податкового законодавства контрагентом платника податків, такий платник податків може нести відповідальність за таки порушення.

Саме така позиція зазначена у рішенні Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України . У п. 38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

Частиною 2 статті 6 КАС України і статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Більш того, колегія суддів наголошує, що податкові накладні, які відповідно до п. 201.10 ПК України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, були видані Позивачу та надавали право на формування відповідного податкового кредиту та їх юридична дійсність податковим органом не оспорюється.

Відповідно до абз. 3 п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг. є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Оскільки спірні суми бюджетного відшкодування з ПДВ та від`ємного значення з ПДВ за грудень 2017 року виникли на підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих після 01 липня 2017 року, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, такі спірні суми не підлягають підтвердженню будь-якими документами, окрім таких податкових накладних, які в свою чергу були використані під час перевірки.

При цьому, одночасно слід звернути увагу на те, що згідно із ст. 204 ЦК України, існує презумпція правомірності правочину. Тобто, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні жодні докази звернення Податкового органу до суду з метою визнання правочинів між ТОВ СТИЛЬГРУП з контрагентами: ТОВ МЕГАПОЛІС БУД , ТОВ ГРАНДИС-ЛАЙН , ТОВ ПРОЛОДЖІ , ПП ТАРЕНТС , недійсними.

З огляду на зазначене, доводи апелянта щодо удаваності угод, що укладались між ТОВ СТИЛЬГРУП та ТОВ МЕГАПОЛІС БУД`Ю, ТОВ ГРАНДИС-ЛАЙН , ТОВ ПРОЛОДЖІ , ПП ТАРЕНТС , є безпідставними, тому колегією суддів не приймаються до уваги.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження Контролюючого органу щодо невідповідності первинної документації Позивача, складеної за господарськими операціями з ТОВ СТИЛЬГРУП та ТОВ МЕГАПОЛІС БУД`Ю, ТОВ ГРАНДИС-ЛАЙН , ТОВ ПРОЛОДЖІ , ПП ТАРЕНТС у перевіряємий період, вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні , оскільки зазначена документація містить всі необхідні реквізити, без яких документ не може вважатися первинним, включаючи належну ідентифікацію осіб, відповідальних за виконання господарської операції, та їх підписи, справжність яких підтверджено наявністю відбитків печаток. Акти виконаних робіт за своєю формою повністю відповідають вимогам, що до них ставляться.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Позивач, дотримуючись правил податкового законодавства, правомірно сформував податковий кредит за рахунок господарських операцій, яка здійснена відповідно до умов укладених з контрагентами договорів, що підтверджується первинними документами. При цьому висновки Акту перевірки щодо наявності ознак нереальності здійснення операцій у господарській діяльності контрагентів Позивача та по ланцюгу постачання, які фактично покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку Відповідача, а тому таки висновки не є підставою для позбавлення Позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов`язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами.

Разом з цим, відсутність або недоведеність вини платника податків як необхідної складової податкового правопорушення обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків Податкового органу щодо порушення з боку Позивача вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, ст. 1, 2, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період: грудень 2017 року, лютий 2018 року, квітень 2019 року, обчисленого з вартості товарів/послуг, документально оформлених від контрагентів, джерело походження яких перевіркою не встановлено та документально не підтверджено на загальну суму ПДВ 324 016 грн..

Оскільки висновки, до яких дійшов Податковий орган в Акті перевірки щодо порушення з боку Позивачем вимог ПК України, не відповідають дійсності та є необґрунтованими, тому прийняті на підставі цих висновків оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року по справі № 400/1187/20 - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року по справі № 400/1187/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТИЛЬГРУП до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2020 року № 00002250508, № 00002260508 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець