Постанова від 02.02.2021 по справі 826/7738/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7738/18 Суддя першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Собківа Я.М. та Черпіцької Л.Т.,

при секретарі - Василенко Ю.А.,

за участю:

представника позивача: - Садальської А.І.,

представника відповідача: - Павленка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТІЛВОРК до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу № 8020 від 08.05.2018 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Стілворк звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу № 8020 від 08.05.2018 року, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 08.05.2018 року №8020 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Стілворк .

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

28 січня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№3573, від Товариства з обмеженою відповідальністю Стілворк надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, в той час як рішення суду першої інстанції законним та таким, що ухвалено відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ від 08.05.2018 року №8020 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Стілворк є необґрунтованими та таким, що підлягає скасуванню, адже відповідачем не надано суду доказів віднесення позивача до категорії платників з високим ступенем ризику, що, за посиланням відповідача стало підставою для включення позивача до плану - графіку перевірок, одночасно відповідачем не надано жодного доказу віднесення позивача до категорії платників з низьким або середнім ступенем ризику.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 08 травня 2018 року в.о. начальника ГУ ДФС у м. Києві М.В. Ільяшенко прийнято наказ № 8020 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Стілворк (код ЄДРПОУ 39379749) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, валютного - за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 05.09.2014 року по 31.12.2017 року, тривалістю 10 робочих днів, з 21.05.2018 року по дату закінчення перевірки.

Відповідно до оскаржуваного наказу № 8020 від 08.05.2018 року, він прийнятий на підставі плану-графіку проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік.

Позивач вважає, що контролюючим органом неправомірно включено ТОВ Стілворк до плану-графіку проведення перевірок, внаслідок чого наказ на перевірку також є неправомірним, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою відповідно до пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіку перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 77.2 статті 77 Податкового кодексу України).

З вказаних норм випливає, що включення платника податку (зокрема з високим ступенем ризику) до плану-графіку частіше одного разу на календарний рік не допускається, що дотримано в межах спірних правовідносин.

Разом з тим, до плану-графіку включаються винятково ті платники податків, які мають будь-який із ризиків (низький / середній / високий) щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Тобто, відповідно до буквального тлумачення п.77.1 Податкового кодексу України, якщо платник податків не відносить до жодної з груп ризикових платників, підстави для проведення саме планового контрольного заходу відсутні.

Як вбачається з листа Державної фіскальної служби від 17.04.2018 №5527/С/99-99-14-03-01-14, адресованого позивачу, останнього включено до плану-графіку проведення перевірок на 2018 рік, оскільки платник податків має високий ступінь ризику несплати податків.

В той же час, позивач наполягає на тому, що контролюючим органом не надано жодного доказу віднесення позивача до категорії платників податків з високим ступенем ризику.

Пунктом 5 Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 червня 2015 року № 524 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 червня 2015 року за № 751/27196 (далі - Порядок № 524), встановлено, що затверджений план-графік є обов`язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплений принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У той же час, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вірно наголошено судом першої інстанції, доказів віднесення позивача до категорії платників з високим ступенем ризику відповідачем не надано, апеляційна скарга відповідача є лише цитуванням норм Податкового кодексу України, що регулюють порядок проведення перевірки.

У справі № 821/1759/17 (постанова від 27.11.2018 р.) Верховний Суд зазначив, що план - графік проведення перевірок на відповідний квартал формується у визначені терміни та має включати платників податків, які мають найбільші критерії ризику визначені у відповідності до вищевказаного Порядку, у тому числі за даними інформаційних систем ДФС.

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що до предмету доказування у цій категорії справ входить не лише дослідження наявності або відсутності плану-графіку на відповідний період і включення до нього конкретного платника податків, але й перевірка того, чи був відповідний план - графік складений з дотриманням визначених строків, чи наявні підстави включення позивача до плану - графіку та чи дотримано процедуру такого включення.

Як за результатами звернення позивача до контролюючого органу так і під час розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, останній не надав жодних доказів віднесення позивача до будь-якої з категорій ризикових платників, що свідчить про необґрунтованість рішення про проведення перевірки.

Колегія суддів також звертає увагу, що посилання відповідача на практику Верховного Суду не береться судом апеляційної інстанції до уваги, позаяк підстави позову та фактичні обставини справи є різними, отже, дані висновки Верховного Суду не є ревалентними в межах спірних правовідносин Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2020 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.М.Собків

Л.Т.Черпіцька

Повний текст виготовлено 02 лютого 2021 року.