Постанова

від 03.02.2021 по справі 120/3384/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3384/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук А.В.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

03 лютого 2021 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліла-Трейд" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ліла-Трейд" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2020 позов задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції, при вирішенні справи норм матеріального права та просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, апелянт зазначає, що відповідно до інформації отриманої від уповноважених органів Литви, Німеччини та Польщі, на запити Вінницької митниці ДФС, зазначені в п.2.7 акта перевірки, преференційне походження товарів відповідно Протоколу 1 Угоди не підтверджено. Експортери не надали на вимогу митних органів країни експорту всі належні документи на підтвердження статусу походження.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

25.01.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що наразі відбувається виключення відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.02.2020 за №1006369710 щодо працівників управління правової допомоги, які діють виключно в судах України без окремого доручення керівника, в порядку самопредставництва від імені ГУ ДПС у Вінницькій області.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання вирішила у його задоволенні відмовити, визнати неповажними причини неявки відповідача в судове засідання, оскільки в підтвердження даного клопотання відповідачем не надано належних доказів. Також не надано доказів виключення відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо працівників управління правової роботи, які діють виключно в судах України без окремого доручення керівника, в порядку самопредставництва від імені ГУ ДПС у Вінницькій області, що не позбавляє відповідача забезпечити участь повноважного представника у судове засідання.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, TOB "Ліла-Трейд" на підставі зовнішньоекономічних контрактів укладених між TOB "Ліла-Трейд" та підприємствами: D.Galkio Ind.imone (Литва), UAB Sandralita (Литва), UAB Transveza (Литва), UAB DR Company (Литва), R.Cekanausko Imone (Литва), Trans-Lech Pasieka Leslaw (Польща), F.H.U Europol Nowak STANISLAW (Польща), Oude Mulders Autos GMBH (Німеччина), Firma Handlowa Marcin SAS (Польща), UAB Nermeda (Литва), UAB Jurivina (Литва), UAB Nermeda (Литва) ввезено на митну територію України товари оформлені за митними деклараціями від 20.04.2018 №UA401010/2018/012511; від 21.08.2018 №UA401010/2018/027982; від 21.06.2018 №UA401010/2018/019996; від 11.06.2018 №UA401010/2018/018792; від 31.05.2018 №UA401010/2018/017472; від 24.05.2018 №UA401010/2018/016552; від 11.06.2018 №UA401010/2018/018694; від 15.03.2018 №UA401010/2018/007906; від 17.05.2018 №UA401010/2018/015689; від 18.05.2018 №UA401010/2018/015921; від 03.07.2018 №UA401010/2018/021505; від 31.07.2018 №UA401010/2018/012231, зокрема транспортні засоби бувші у використанні із наданням пільг в оподаткуванні по ввізному миту, преференція 410 із застосуванням митної процедури Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (Абзац перший частини першої статті 29 додатка 1-А Тарифний графік України до глави 1 розділу IV Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони) на підставі інвойсів наданих експортером.

Згідно із пунктом 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, наказу Головного управління ДФС у Вінницькій області від 24.04.2019 №2284 посадовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ "Ліла-Трейд" (код ЄДРПОУ 41722636) вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів за вказаними вище митними деклараціями.

За результатами, проведеної перевірки складено акт від 23.05.2019 №11/02-32-14-09/41722636.

Згідно вказаного акту, ввезений ТОВ Ліла-Трейд товар, згідно вказаних митних декларацій, оформлений із застосуванням префенційного режиму 410 (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС) в рамках Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "Походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678.

Для підтвердження країни походження та застосування режиму вільної торгівлі в рамках Протоколу 1 Угоди на вищезазначений задекларований товар, під час митного оформлення було надано декларації-інвойси складені експортером, якщо фактурна вартість товару не перевищує 6000 євро, перелік яких наведено в додатку №2 до акта перевірки.

У зазначеному акті вказано, що згідно до отриманої інформації від уповноважених органів Литви, Німеччини та Польщі преференційне походження товарів не підтверджено, пільги надані (отримані) неправомірно і з порушенням вимог Протоколу 1 Угоди. Експортери не надали на вимогу митних органів країни експорту всі належні документи на підтвердження статусу походження.

Документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ "Ліла-Трейд":

- вимог пунктів 2 та 3 статті 22 Умови складання декларації-інвойс Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII;

- статті 257 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495- VI зі змінами в частині достовірності декларування відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для їх митного контролю та митного оформлення;

- статті 281 Митного кодексу України в частині правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг, застосування звільнення від оподаткування ввізним митом, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 126061,53 грн.;

- вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 25 212,31 грн.

На підставі акта перевірки від 23.05.2019 №11/02-32-14-09/41722636 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 12.07.2019 №0006761409, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності у розмірі 98 123,35 грн., з яких за основним платежем 78 498,68 грн., за штрафними санкціями 19 624,67 грн.,

- від 12.07.2019 №0006771409, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби у розмірі 59 453,56 грн., з яких за основним платежем 47 562,85 грн., за штрафними санкціями 11 890,71 грн.,

- від 12.07.2019 №0006781409, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на територію України товарів у розмірі 31 515,39 грн., з яких за основним платежем 25 212,31 грн., за штрафними санкціями 6 303,08 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 2, 16, 17, 22(1), 28, 33 Протоколу №1 до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, ст. ст. 1-3, 44, 257, 272, 279, 280 Митного кодексу України, Порядку №1050 від 13.09.2010, дійшов висновку про невідповідність висновків контролюючого органу, що викладені у акті перевірки від 23.05.2019 №11/02-32-14-09/41722636, фактичним обставинам справи і нормам права, отже податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі таких висновків є протиправними та належать до скасування в судовому порядку.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийнятих оскаржуваних рішень. Крім того, факт отримання листів відповідачем від уповноважених осіб не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, оскільки в матеріалах справи та перевірки містяться докази походження товару.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 271 Митного кодексу України(далі МК України) мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Статтею 278 МК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до частин 4, 5 статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

За правилами ст. 281 МК України, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Згідно з частиною 1 статті 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до підпункту в пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі ПК України) об`єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПК України).

Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Суд зазначає, що у даній адміністративній справі спір між сторонами виник щодо встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився ТОВ Ліла-Трейд на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності права на застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного товару.

Так, згідно з частинами 1-3 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Положення Митного кодексу України застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (не преференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (частина 6 статті 36 МК України).

Відповідно до частини 7 статті 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони (далі Угода).

Відповідно до пункту 1 статті 29 частини 2 глави 1 розділу 4 Угоди, кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу 4 Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі 1 - щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва (надалі - Протокол до Угоди про асоціацію), до цієї Угоди.

Частиною 1 статті 2 розділу 2 Протоколу до Угоди про асоціацію встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

- товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

- товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до частини 1 статті 16 розділу 5 Протоколу до Угоди про асоціацію товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: 1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1; 2. У випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Стаття 28 Протоколу до Угоди про асоціацію встановлює, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, "interalia" (переклад - також), в тому числі:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Отже, як видно із процитованих вище норм, у разі визнання товарів, такими, що походять з Європейського Союзу або України на них розповсюджується Угода про асоціацію та, відповідно, зменшується або скасовується ввізне мито, тобто застосовуються преференції.

Висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листах уповноважених органів Литви (від 03.01.2019 №(15.7/23)3В-98, від 14.02.2019 №(15.7/23)3В-1304, від 12.03.2019 №(15.7/23)3В-2122), Польщі (від 17.12.2018 №1201-ІОС.4331.33.2018 AJ, dsl 25/01/2019 №2401-IOA1.4331.154.155.2018.RS), Німеччини (від 08.01.2019 Z4215F-846/18-1). Відповідно до інформації отриманої від уповноважених органів Литви, Польщі, Німеччини ввезений позивачем товар не відповідає вимогам Протоколу 1 Угоди ЄС та не може кваліфікуватися як преференційний. Експортери не надани на вимогу митних органів країни експорту всі належні документи на підтвердження статусу походження товару.

В той же час, вказані листи уповноважених органів Литви, Польщі, Німеччини не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

Разом з тим, зміст вищенаведених відповідей уповноважених органів Литви, Німеччини та Польщі наведений без офіційного перекладу на українську мову, тобто матеріали податкової перевірки не містять автентичних текстів даних матеріалів, що у свою чергу, обгрунтовано виключає можливість використання змісту зазначених документів під час перевірки.

При оформленні МД від 20.04.2018 №UA401010/2018/012511; від 21.08.2018 №UA401010/2018/027982; від 21.06.2018 №UA401010/2018/019996; від 11.06.2018 №UA401010/2018/018792; від 31.05.2018 №UA401010/2018/017472; від 24.05.2018 №UA401010/2018/016552; від 11.06.2018 №UA401010/2018/018694; від 15.03.2018 №UA401010/2018/007906; від 17.05.2018 №UA401010/2018/015689; від 18.05.2018 №UA401010/2018/015921; від 03.07.2018 №UA401010/2018/021505; від 31.07.2018 №UA401010/2018/012231 із застосуванням режиму вільної торгівлі з країнами ЄС, підприємством надано декларації інвойси, яка відповідають вимогам Протоколу 1 Угоди.

У свою чергу суд звертає увагу, що "Порядок направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару" затверджений наказом Державної митної служби України від 13.09.2010 №1050 (далі - Порядок №1050), на який вказує Вінницька митниця ДФС у своїх запитах, регламентує дії посадових осіб регіональних митниць, митниць (далі - митні органи), пов`язані з оформленням та направленням до Держмитслужби звернень щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару, виданих компетентними органами іноземних держав (далі - сертифікати).

Пунктом 2 вказаного Порядку №1050 визначено, що його дія поширюється на сертифікати, які подаються при ввезенні товарів на митну територію України відповідно до статті 282 Митного кодексу України.

Згідно п. 3 Порядку №1050 звернення щодо проведення перевірки направляються митними органами до Держмитслужби лише у таких випадках:

якщо є достатні підстави для сумнівів стосовно дійсності сертифікатів;

якщо є достатні підстави для сумнівів у вірогідності даних, наведених у сертифікатах;

за дорученням Держмитслужби, для проведення вибіркової перевірки.

Поряд з цим, у запитах від 24.07.2018, від 03.07.2018, від 24.05.2018, від 10.07.2020, від 27.08.2020, від 22.08.2018, від 12.09.2018, зазначено про проведення перевірки достовірності декларацій інвойс складених експортерами Литви, Польщі, Німеччини на партію товарів, фактурна вартість яких не перевищує 6000 євро, а не сертифікатів, як того передбачає Порядок №1050.

Чинним законодавством регламентовано, що проведення перевірок щодо підтвердження походження товарів здійснюються, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог ...щодо визначення концепції Товарів, що походять з певної країни... і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 27 червня 2014 року (ст. 33 Угоди, Протоколу 1). Дана норма кореспондується з ч. 2 ст. 45 МК України.

Водночас, у запитах Вінницької митниці ДФС не зазначено жодних обставин, які б дали підстави для сумнівів у походженні товару з Європи, а лише вказано, що декларації інвойс складені не уповноваженими експортерами, а транспортні засоби бувші у використанні й виготовленні у 2007-2013, 2002-2014, 2012-2014, 2004-2014, 2007-2016, 2007-2015 роках.

Отже, при проведені процедури митного оформлення позивачем було надано всі необхідні документи для розмитнення товару та підтвердження країни походження товару.

Крім того, суд звертає увагу, що до сертифікатів відповідності товару жодних нарікань та сумнівів не було.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, щодо подання недостовірних документів позивачем посадовим особам Вінницької митниці ДФС під час здійснення митного контролю та митного оформлення.

Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

Таким чином, донарахування сум податкових зобов`язань після завершення процедури митного оформлення товарів, можливо виключно у разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення.

Підставою для проведення невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Ліла -Трейд" відповідач зазначає статтю 351 Митного кодексу України. Однак, всупереч положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ГУ ДПС у Вінницькій області не надано доказів на підтвердження наявності підстав, наведених у даній нормі, та обґрунтованої підозри, яка виникла у відповідача, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення вимог законодавства.

В матеріалах справи наявні копії митних декларацій та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, рахунків-фактур, які підтверджують відповідні VIN-коди транспортних засобів та інформацію про країну виробника транспортних засобів та витяг з міжнародного стандарту ISO 3779 щодо структури VIN -коду для підтвердження країни походження товару (а.с.146-193).

Отже, поставлений товариством товар має підтвердження походження з країн Європейського Союзу відповідно до Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, що не враховано відповідачем, а, відтак, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про невідповідність висновків контролюючого органу, що викладені у акті перевірки від 23.05.2019 №11/02-32-14-09/41722636, фактичним обставинам справи і нормам права.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.