Рішення

від 07.09.2020 по справі 371/1194/19

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07.09.2020 Єдиний унікальний № 371/1194/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 вересня 2020 року м. Миронівка

ЄУН 371/1194/19

Провадження № 2/371/308/20

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі :

секретаря судових засідань Іванюка Є.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника органу опіки та

піклування Грушівської сільської ради Нероби Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: орган опіки та піклування Миронівської районної державної аміністрації Київської області, орган опіки та піклування Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що відповідач, являючись матір`ю малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не бере участі в її вихованні та утриманні.

Під час проживання з донькою в селі Грушів Миронівського району Київської області відповідач належним чином не виконувала батьківські обов`язки, не доглядала за донькою, переклавши всю відповідальність за виховання та утримання своєї доньки на своїх батьків. Після від`їзду з села Грушів, вона взагалі перестала цікавитися дитиною. Достовірно знаючи де знаходиться її донька вона жодного разу її не відвідала, життям та здоров`ям, потребами дитини не цікавиться, участі і її вихованні та утриманні не приймає. Не турбується про створення умов для проживання та нормального розвитку доньки, матеріальної допомоги на утримання дитини вона не надає, не турбується про забезпечення доньки харчуванням, сезонним одягом, предметами домашнього вжитку.

Відповідач ОСОБА_3 в березні 2018 року залишила свою доньку та поїхала в невідомому напрямку. Через певний час повідомила своїй матері ОСОБА_1 , що вона проживає в місті Києві. Позивачздійснювала спроби знайти доньку, проте такі спроби були безрезультатними, оскільки ОСОБА_3 часто змінювала місце проживання, точне її місце проживання наразі невідоме.

З метою захисту інтересів дитини позивач просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 у розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 4 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 27 грудня 2019 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідач відзиву на позов не подала.

Аргументи учасників справи

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, в поясненнях послалася на обставини, викладені в поданій до суду заяві.

Представник позивача позовні вимоги підтримала, вказала, що відповідач з 2018 року не виконує батьківські обов`язки, не бере участі у вихованні та утриманні доньки. Вихованням та утриманням дитини займається позивач.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася за зареєстрованим місцем проживання, причини неявки суду не відомі.

Враховуючи правила ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість вирішення справи у відсутності відповідача.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Миронівської районної державної адміністрації Київської області, в судове засідання не з`явився, подала до суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Представник органу опіки та піклування Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області зазначила, що для дитини позивачем створені всі умови, відповідач обіцяла членам виконкома приїхати до дитини, проте не приїхала, чим вона займається не відомо, до села не приїздить.

Допитана як свідок ОСОБА_5 зазначила, що вона проживає в будинку під номером АДРЕСА_1 , є сусідкою позивача. Відповідача ОСОБА_3 вона бачила чотири роки тому. Як мати вона ніколи не опікувалася дитиною, іноді приїздить, з великим проміжком часу. Весь час дитину доглядає ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_6 показала, що проживає в будинку під номером АДРЕСА_2 , є сусідкою позивача. Зазаначила, що в зимку 2018 року ОСОБА_3 сказала, що лікується, до своїх батьків та дитини завжди з`являлася наїздами, з різним проміжками часу, дитиною опікується бабуся ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи

В судовому засіданні встановлено, що відповідач є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказана обставина підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14 квітня 2014 року, виданого виконавчим комітетом Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області (а.с. 12).

Відповідно до даних довідок № 281 від 23 липня 2019 року та № 280 від 23 липня 2019 року, виданих виконавчим комітетом Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області, відповідач ОСОБА_3 та її донька ОСОБА_4 зареєстровані по АДРЕСА_3 , але за місцем реєстрації ОСОБА_3 не проживає з березня 2018 року, дитина ОСОБА_4 проживає з 5 квітня 2014 року по даний час (а.с., а.с. 14, 15).

Фактичне місце перебування відповідача невідоме, що підтверджується повідомленням Миронівського ВП ГУНП в Київській області № 4024 від 5 липня 2019 року (а.с.19).

В довідці виданої Комунальним закладом Грушівського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад Миронівського району від 17 червня 2019 року зазначено, що мати ОСОБА_4 - ОСОБА_3 впродовж двох років не цікавилася перебуванням своєї доньки у дитячому садочку та не з`являлася у виховний заклад (а.с. 16).

Малолітня ОСОБА_4 перебуває на обліку в Шандрівській АЗПСМ Миронівського районного центру первинної медико-соціальної допомоги . На диспансерний огляд чи під час хвороби дитину супроводжує бабуся ОСОБА_1 . Мати дитини її здоров`ям не цікавилася, жодного разу до медустанови не зверталася.

Вказані обставини підтверджуються даними довідки від 13 березня 2019 року, виданої КНП Миронівської районної ради Київської області Миронівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Шандрівська амбулаторія загальної практики-сімейної медицини (а.с. 17).

Відповідно до характеристики Грушівської сільської ради № 113 від 25 березня 2019 року, ОСОБА_3 селі фактично не проживає, місце її проживання невідоме, від рідних та сусідів за час проживання на неї надходили скарги щодо неналежного виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 (а.с.18).

Комісією в складі сільського голови села Грушів Миронівського району Київської області проведено обстеження житлово-побутових умов сім`ї Рябих, за результатами якого складено акт. Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання позивача ОСОБА_1 , вона має сім`ю у складі чоловіка ОСОБА_7 , 1959 року народження, доньку ОСОБА_3 , 1993 року народження та онуку ОСОБА_4 , 2014 року народження, проживають у будинку під номером АДРЕСА_3 . Сім`я проживає в цегляному будинку площею 89,3 кв.м. з житловою площею 32,3 кв.м., який належить ОСОБА_7 на підставі свідоцтва на право власності. В будинку є три житлові кімнати, в них є все необхідне для проживання. В будинку чисто, охайно, їсти наварено, дитина гуляла на подвір`ї. Санітарний стан будинку задовільний, опалюється природним газом, є індивідуальне опалення, водопостачання та водовідведення.

ОСОБА_4 зареєстрована та проживає разом з бабусею та дідусем. В неї є своя кімната, яка обладнана належними меблями, а саме: ліжком, письмовим столом, шафою для одягу, стільцем. Дитина також забезпечена харчуванням, сезонним одягом та взуттям в достатній кількості.

Мати - ОСОБА_3 , разом з сім`ю не проживає, в будинку відсутні її одяг та предмети домашнього вжитку.

Згідно висновку членів комісії: бабуся дитини, ОСОБА_1 , задовольняє потреби дитини, створила належні умови проживання та виховання дитини, забезпечила належне харчування, приділяє увагу всебічному розвитку дитини.

Вказані обставини підтверджуються даними акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї Рябих (а.с. 21).

Відповідач за місцем реєстрації відсутня з березня 2018 року, дитину не відвідує, участі у її вихованні не приймає. Вихованням та утриманням дитини займається бабуся ОСОБА_1 . В будинку відсутні ознаки проживання матері - ОСОБА_3 , а саме предмети її вжитку, що підтверджується актом від 10 липня 2019 року складеного за участі депутата виборчого округу № 2 Грушівської сільської ради та сусідів ОСОБА_1 (а.с. 22).

Відповідно до положень статті 19 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які не бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Грушівською сільською радою розглядалося питання про неналежне виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків. Рішенням виконавчого комітету № 13 від 28 лютого 2019 року було рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду з питанням позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітньої доньки (а.с.20).

Органом опіки та піклування встановлено, що ОСОБА_3 є матір`ю малолітньої ОСОБА_4 , з березня 2018 року і до теперішнього часу не приїздить до дитини, не відвідує доньку, не цікавиться її здоров`ям, потребами, не забезпечує одягом, продуктами харчування.

Висновок мотивований тим, що в діях матері ОСОБА_3 вбачаються злісні факти ухилення від виконання нею батьківських обов`язків по вихованню доньки та наявні підстави вважати доцільним позбавити її батьківських прав відносно неї. Висновок є достатньо обґрунтованим.

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, свідків, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Щодо позбавлення батьківських прав

Як зазначено в Декларації ООН прав дитини 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

За змістом статтей 51, 52 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Закон України Про охорону дитинства від 26 квітня 2001 року передбачає, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. При цьому, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На підставі статті 12 Закону України Про охорону дитинства , батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Вказаною нормою передбачено, що батьки повинні піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, готувати їх до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати своїх дітей. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з частиною 1 статті 152 Сімейного кодексу України, право дітей на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, яка встановлена законом.

Частиною 4 статті 155 Сімейного кодексу України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Правовою санкцією, яка може вважатися юридичною відповідальністю, є, в тому числі, позбавлення батьківських прав.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, підставами до позбавлення батьків батьківських прав судом є ухилення їх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Згідно з пунктом 16 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30 березня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування; медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Досліджені в судовому засіданні докази вказують на те, що відповідач не виконує батьківських обов`язків по вихованню малолітньої дитини та її утриманню, не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, свідомо нехтує своїми обов`язками. Будучи зобов`язаною створити умови для проживання, виховання та розвитку, відповідач самоусунулася від піклування та виховання доньки ОСОБА_4 , не опікується нею. Відповідач не створила для доньки належних умов для проживання, виховання та всебічного розвитку, не піклується про її духовний розвиток, не забезпечує дитині необхідного харчування та лікування та не виявляє батьківського піклування відносно дитини.

Така поведінка матері є винною по відношенню до дитини. Ухилення від виконання батьківських обов`язків є навмисним.

Суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав має стати засобом захисту прав дитини та заходом впливу на матір, яка неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки стосовно своєї доньки.

Щодо стягнення аліментів на утримання дитини

За правилами частин 2 та 3 статті 166 Сімейного кодексу, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Оскільки дитина не отримує від матері грошової та іншої допомоги, при позбавленні її батьківських прав суд одночасно вирішує питання про стягнення аліментів на дитину.

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За правилами статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Вказані норми матеріального права встановлюють обов`язок батьків утримувати своїх дітей до досягнення повноліття з урахуванням істотних обставин, що можуть впливати на розмір такого утримання, і це повинно бути доведено сторонами спору належними та допустимими доказами.

Відповідачем не подано відзиву на позов, не повідомлено суд про наявність обставин, передбачених ст. 182 Сімейного кодексу України, які мають братися судом до уваги при визначенні розміру аліментів на дітей, зокрема щодо її незадовільного стану здоров`я, наявності інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення.

Вимога про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття є обґрунтованою. Такий розмір аліментів з урахуванням позиції позивача є достатнім для забезпечення гармонійногорозвитку дитини.

За правилом частини 1 статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до положень частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Рішення в частині стягнення аліментів з відповідача в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Висновки за результатами розгляду

Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як зазначено в частині 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги, мали місце, позовні вимоги є доведеними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню малолітньої доньки ОСОБА_4 , не забезпечує дитину мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання, і єдиним способом захисту прав та інтересів дитини є позбавлення її матері батьківських прав щодо неї.

Вказаний захід є крайнім, проте єдиним для захисту прав малолітнньої дитини з урахуванням ставлення до неї матері.

Щодо розподілу судових витрат

При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в сумі 768 гривень 40 копійок. Також позивачем понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 гривень.

Вказані витрати, підтверджені документально та згідно з правилами статтей 137, 141 ЦПК України, підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: орган опіки та піклування Миронівської районної державної аміністрації Київської області, орган опіки та піклування Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, задовольнити повністю.

Позбавити громадянку України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до її повноліття.

Аліменти стягувати з 23 вересня 2019 року.

Рішення в частині стягнення аліментів з ОСОБА_3 в межах суми платежу за один місяць за період з 23 вересня 2019 року по 23 жовтня 2019 року в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 768 гривень 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 гривень, всього 1768 гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

ОСОБА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області, 15 травня 1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: будинок під номером АДРЕСА_3 .

Відповідач:

ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання : будинок під номером АДРЕСА_3 .

Треті особи:

Орган опіки та піклування Миронівської районної державної адміністрації Київської області, код ЄДРПОУ 23579267, місцезнаходження : будинок під номером 58, вулиця Соборності, місто Миронівка, Київська область.

Орган опіки та піклування Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області, код ЄДРПОУ 04362527, місцезнаходження : будинок під номером 23, вулиця Незалежності, село Грушів, Миронівський район, Київська область.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук