Постанова

від 03.02.2021 по справі 812/413/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 812/413/18

адміністративне провадження № К/9901/61649/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство" до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Луганське обласне управління водних ресурсів про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року (головуючий суддя - Смішлива Т.В.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року (головуючий суддя - Геращенко І.В., судді - Арабей Т.Г., Казначеєв Е.Г.) у справі №812/413/18, -

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

16 лютого 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство" (далі - позивач) до Державної казначейської служби України (далі- відповідач, ДКС України ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Луганське обласне управління водних ресурсів в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання наказу господарського суду Луганської області від 14.03.2016 у справі № 913/12/16;

- зобов`язати Державну казначейську службу України вчинити дії щодо виконання наказу господарського суду Луганської області від 14.03.2016 у справі № 913/12/16 протягом трьох місяців з дня набрання рішення суду законної сили.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Господарського суду Луганської області від 29.02.2016 року у справі 913/12/16 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство" задоволено повністю. Стягнуто з Луганського обласного управління водних ресурсів заборгованість в розмірі 349298,40 грн, пеню в розмірі 42862,49 грн, штраф в розмірі 24450,89 грн, 3 % річних в розмірі 15918,60 грн, інфляційні витрати в розмірі 207064,09 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 9593,92 грн. Рішення набрало законної сили та господарським судом 14.03.2016 видано наказ про примусове виконання судового рішення. На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджено "Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", відповідно до пункту третього зазначеного Порядку стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів. 28.12.2016 позивач надав до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області заяву з необхідними документами. 07.04.2017 Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області повідомило позивача, що у зв`язку з відсутністю у Луганського обласного управління водних ресурсів бюджетних асигнувань рішення суду не можливо виконати протягом двох місяців та відповідні відомості внесено до прикладного програмного забезпечення "Формування інформації про виконання судових рішень", у зв`язку з чим виконання судового рішення за програмою "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" буде здійснено Державною казначейською службою України в порядку черговості надходження такого рішення у межах бюджетних асигнувань. Позивач 14.11.2017 звернувся до Державної казначейської служби України з проханням повідомити про хід виконання судового рішення, однак останній повідомив, що судове рішення не виконано та грошові кошти не перераховані.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року, Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство" задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання наказу Господарського суду Луганської області №913/12/16 від 14 березня 2016 року.

Зобов`язано Державну казначейську службу України виконати наказ Господарського суду Луганської області №913/12/16 від 14 березня 2016 року про стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство" коштів у сумі 649188,39 грн (шістсот сорок дев`ять тисяч сто вісімдесят вісім грн 39 коп.).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України (місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37567646) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство" (місцезнаходження: 93300, Луганська область, Попаснянський район, місто Попасна, вулиця 60 років утворення СРСР, 2Б ідентифікаційний код 32023338) витрати зі сплати судового збору у сумі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Ухвалюючи судові рішення у справі, суди виходили з того, що у спірних правовідносинах саме на Державне казначейство України та його територіальні органи покладено обов`язок виконувати рішення суду про стягнення коштів з державного чи місцевого бюджету шляхом їх безспірного списання. Станом на дату розгляду судом цієї справи тримісячний строк перерахування коштів сплинув, проте відповідачем не надано доказів перерахування на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство" коштів у спірній сумі на підставі наказу Господарського суду Луганської області від 14 березня 2016 року у справі №913/12/16. Суди зазначили, що обов`язковість судових рішень гарантується статтею 129-1 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини. Суди вказали, що встановлення черги погашення заборгованості чи відсутність бюджетних асигнувань, не може слугувати достатньою правовою підставою для порушення законодавчо встановленого строку виконання судового рішення. Вказана норма не встановлює жодних винятків для недотримання припису частини 4 статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень щодо тримісячного строку для перерахування стягувачу коштів, а тому підлягає застосуванню виключно у системному взаємозв`язку із зазначеним законодавчим положенням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

17 вересня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної казначейської служби України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що Казначейство неодноразово зверталось до Міністерства фінансів України, Прем`єр Міністра України та інших органів державної влади із відповідними запитами та пропозиціями щодо збільшення видатків для виконання рішень судів, натомість суди попередніх інстанцій вказані обставини залишили поза увагою. Вказує, що виконання судових рішень здійснюється в порядку черговості та в межах бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Вважає хибним непосилання судів попередніх інстанцій на приписи ч. 1 ст. 5 Закону про гарантії, відповідно до якого якщо кошти за рішенням суду не перераховані протягом тримісячного строку, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми. Отже, як вказує скаржник, вказаним Законом допускається перевищення тримісячного строку перерахування коштів. Зазначає, що Казначейством були вжиті всі можливі заходи для виконання судового рішення.

Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Відповідач зазначає, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню у встановлений законом строк. Вказує, що надані відповідачем докази не свідчать про вжиття відповідачем заходів для виконання саме рішення господарського суду, щодо невиконання якого подано вказаний позов. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року прийнято відмову товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство" від позову в частині позовних вимог про зобов`язання Державної казначейської служби України виконати наказ Господарського суду Луганської області №913/12/16 від 14 березня 2016 року у сплаченій сумі 572280,00грн. Визнано нечинними рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання Державної казначейської служби України виконати наказ Господарського суду Луганської області №913/12/16 від 14 березня 2016 року у сплаченій сумі 572280,00грн в адміністративній справі №812/413/18. Провадження у справі №812/413/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство" до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Луганське обласне управління водних ресурсів про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про зобов`язання Державної казначейської служби України виконати наказ Господарського суду Луганської області №913/12/16 від 14 березня 2016 року у сплаченій сумі 572280,00грн закрито.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство", ідентифікаційний код 32023338, зареєстроване як юридична особа 18.02.2003, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, місцезнаходження юридичної особи: 93300, Луганська область, Попаснянський район, місто Попасна, вулиця 60 років утворення СРСР, 2Б (арк. спр. 31-32).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 29.02.2016 у справі №913/12/16 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство" задоволено повністю, стягнуто з Луганського обласного управління водних ресурсів на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство" заборгованість за договором № 63 від 02.08.2013 в розмірі 349298,40 грн, пеню в розмірі 42862,49 грн, штраф в розмірі 24450,89 грн, 3 % річних в розмірі 15918,60 грн, інфляційні витрати в розмірі 207064,09 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 9593,92 грн. (арк.спр. 12-15).

Рішення набрало законної сили та господарським судом Луганської області 14.03.2016 у справі №913/12/16 видано наказ про примусове виконання судового рішення (арк.спр. 17).

Листом від 02.06.2016 №2-06/16 Позивач звернувся до Луганського обласного управління водних ресурсів з проханням виконати рішення суду та сплатити заборгованість в сумі 649188,39 грн, зазначений лист отримано Луганським обласним управлінням водних ресурсів 07.06.2016 та залишено без відповіді та задоволення (арк.спр. 18,19,20).

Судом також установлено, що третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Луганське обласне управління водних ресурсів, ідентифікаційний код 01033757, є юридичною особою, відповідно до положення є бюджетною неприбутковою організацією і належить до управління центрального органу виконавчої влади у галузі водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України (арк.спр. 21-22,65-71).

Луганське обласне управління водних ресурсів надало до суду лист № 11-08-100 від 15.02.2016 на адресу Головного управління ДКС України в Луганській області, яким підтверджено факт не проведення платежів в 2014 році. Зазначено, що для погашення кредиторської заборгованості в 2014 році затверджені і надійшли асигнування в сумі 362120,00 грн. Реєстри юридичних та фінансових зобов`язань зареєстровані в ГУ ДКСУ в Луганській області 12.11.2014. Оплата не була проведена. Просило підтвердити факт не оплати в 2014 році зареєстрованої кредиторської заборгованості по КЕКВ 3122 Капітальне будівництво (придбання) інших об`єктів (КПКВ 2407070) в сумі 349298,40 грн та причину не проведення платежів (арк.спр. 83).

Судом також встановлено, що 12.11.2014 Головним управлінням ДКС України в Луганській області зареєстровано та взято на облік реєстр бюджетних асигнувань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 30.10.2014 №112 та №107 на суму 349298,40 грн (арк. спр 76-77).

Листом від 23.02.2016 №9.1.04/595 Головне управління ДКС України в Луганській області повідомило, що до вимог протоколу № 71 засідання Кабінету Міністрів України від 29.08.2014 в районі проведення АТО на території Донецької та Луганської областей доручено в тому числі Казначейство забезпечити у 2014 році проведення виключно першочергових видатків, а видатки КПКВ 2407070 до першочергових не належать тому не здійснювались (арк.спр. 84).

Головне управління ДКС України в Луганській області 08.04.2016 за № 09.1-25/1164 направлено запит до Луганського обласного управління водних ресурсів, про визначення кодів програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету та економічної класифікації видатків бюджету або рахунків, з якими проводиться безспірне списання коштів (арк.спр. 81).

13.04.2016 за № 07-08-215 Луганське обласне управління водних ресурсів надано на адресу Головного управління ДКС України в Луганській області інформацію для безспірного списання коштів (арк. спр. 82).

Відповідачем 15.04.2016 за №09-14/1262 та 17.01.2017 за № 09-13/150 направлено Луганському обласному управлінню водних ресурсів вимоги про необхідність вжиття боржником заходів спрямованих на виконання судового рішення (арк.спр. 80).

Луганське обласне управління водних ресурсів листом 13.02.2017 за № 07-08-86 повідомило Головне управління ДКС України в Луганській області про вжиття заходів щодо погашення заборгованості (арк.спр. 78).

Позивач 28.12.2016 надав до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області заяву на виконання судового рішення, якою просив виконати рішення суду та перерахувати грошові кошти на зазначені у листі рахунки (арк.спр. 23).

Листом від 05.04.2017 позивач знову звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області з проханням повідомити про прийняте рішення стосовно виконання рішення суду та перерахування грошових коштів (арк.спр. 24).

Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області листом від 07.04.2017 №05-04/1179 повідомило позивача про прийняття до виконання наказу Господарського суду Луганської області від 14.03.2016 №913/12/16, а також зазначило, що пунктом 33 Порядку № 845 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45 передбачено, що у разі коли судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, орган Казначейства для виконання судового рішення про стягнення передає до казначейства документи та відомості. У зв`язку з відсутністю в Луганському обласному управління водних ресурсів бюджетних асигнувань Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області не виконало протягом двох місяців з дня надходження документів рішення суду від 29.02.2016 № 913/12/16 та внесло відповідні відомості до прикладного забезпечення Формування інформації про виконання судових рішень за бюджетною програмою КПКВК Заходи щодо виконання рішення суду, що гарантовані державою . Тому, виконання судового рішення за бюджетною програмою Заходи щодо виконання рішення суду, що гарантовані державою , буде здійснено Державною казначейською службою України в порядку черговості надходження такого рішення у межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. (арк. спр. 25).

Листом від 14.11.2017 позивач звернувся до відповідача з проханням повідомити про стан виконання судового рішення (арк.спр. 26).

15.12.2017 Державна казначейська служба України повідомила позивача, що на виконані у відповідача за бюджетною програмою Заходи щодо виконання рішення суду, що гарантовані державою знаходиться рішення суду Луганської області по справі №913/12/16, а також те, що відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень заборгованість за рішенням суду №913/12/16 підлягає виконанню у третю чергу. (арк.спр. 29-30).

Державною казначейською службою України направлялися листи до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040 (арк.спр. 100-119).

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Нормативно-правовим актом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження".

Згідно з частиною 2 статті 6 цього Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Особливості виконання судових рішень центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, визначені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Згідно з частиною 1 статті 3 цього Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

За змістом частини 4 тієї ж статті перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Як зазначалось раніше, на момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок №845 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45.

Так, відповідно до пунктів 24 та 25 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Пунктом 24 Порядку №845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми (пункт 25).

У силу пункту 31 Порядку №845 у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення. Якщо у боржника недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою. Боржник зобов`язаний протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органові Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ним з метою виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 34 цього Порядку у разі невиконання боржником зазначених вимог орган Казначейства може застосувати заходи впливу відповідно до Бюджетного кодексу України.

За приписом підпункту 2 пункту 4 Порядку №845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, а за приписом підпункту 4 пункту 5 цього ж Порядку під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів та за результатами їх виконання.

Таким чином, орган Казначейства вживає встановлені законодавством заходи, які спрямовані на виконання судового рішення боржником, а боржник, у свою чергу, зобов`язаний повідомити орган Казначейства про заходи, вжиті ним з метою виконання судового рішення.

Відповідно до підпункту 1 пункту 47 Порядок №845 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45, безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником, а також інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

У силу пункту 48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі -КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Суд зазначає, що у поданій касаційній скарзі відповідач фактично не спростовує наявності у позивача права на виконання ухваленого відносно нього судового рішення, що перебуває на виконанні в органах Казначейства, однак обґрунтовує неможливість виконання наказу господарського суду відсутністю бюджетних коштів.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції , п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі Immobiliare Saffi проти Італії , заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі Войтенко проти України від 29 червня 2004 року № 18966/02).

Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Отже, колегія суддів вважає, що обставина відсутності у відповідача бюджетних коштів за відповідної бюджетною програмою та наявність значної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні в органах Казначейства, не може слугувати підставою для невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі №385/1550/16-а(2-а/385/66/16), від 23 квітня 2020 року у справі №816/2089/17.

Таким чином, Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач всупереч вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України як суб`єкт владних повноважень не довів наявності у нього об`єктивно непереборних обставин, що стали перешкодою для виконання наказу Господарського суду Луганської області від 14 березня 2016 року у справі №913/12/16 у встановлений законом строк.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Державну казначейську службу України вчинити дії щодо виконання наказу господарського суду Луганської області від 14.03.2016 у справі №913/12/16 протягом трьох місяців з дня набрання рішення суду законної сили Суд зазначає, що такий спосіб захисту порушених прав позивача узгоджується з положеннями КАС України.

Так, згідно з приписами п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, суди правомірно задовольнили позовні вимоги позивача в зазначеній частині, адже сам по собі факт визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є достатнім та повним захисту порушених прав та законних інтересів позивача.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року у справі № 812/413/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова