Постанова

від 27.01.2021 по справі 361/3399/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 361/3399/20

провадження № 61-16483св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

особи, які подали касаційні скарги: Київське квартирно-експлуатаційне управління, Міністерство оборони України,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління та Міністерства оборони України на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2020 року у складі судді Сердинського В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.

у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

29 травня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Овчаренко В. А. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову, яка мотивована тим, що до суду готується та буде подана позовна заява про витребування майна з чужого незаконного володіння за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації Федерація стендової стрільби міста Києва (далі - ГО Федерація стендової стрільби міста Києва ).

30 квітня 2020 року реєстратором Гостомельської селищної ради Київської області Криловою Н. В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52115887. На підставі зазначеного рішення реєстратором було зареєстровано право власності за ГО Федерація стендової стрільби міста Києва на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: Будівля для спортобладнання А - площа 8 кв. м; Будівля для спортобладнання Б - площа 4 кв. м; Будівля для спортобладнання В - площа 10,6 кв. м; Підземна траншея (спортивний стенд) Г - площа 60,5 кв. м; Підземна траншея (спортивний стенд) Д - площа 76,6 кв. м; Будівля для спортобладнання Е - площа 8 кв. м; Будівля для спортобладнання Ж - площа 9,8 кв. м; Будівля для спортобладнання З - площа 12,6 кв. м; Будівля для спортобладнання И - площа 12,6 кв. м; Будівля управління стрілецьким майданчиком К - площа 4 кв. м; Будівля управління стрілецьким майданчиком Л - площа 4 кв. м; Будівля управління стрілецьким майданчиком М - площа 4 кв. м; Тренерська Н - площа 27,7 кв. м; Вбиральня О - площа 27,7 кв. м; Автостоянка І, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

ГО Федерація стендової стрільби міста Києва є законним власником зазначеного нерухомого майна, а розгляд справи в усіх інстанціях займе значний проміжок часу, вони мають право та реальну можливість вчиняти дії направлені на володіння, користування та розпорядження майном до набрання законної сили рішення у цій справі по суті.

Тому ефективним заходом забезпечення позову в частині недопущення відчуження ГО Федерація стендової стрільби міста Києва за час розгляду справи спірним майном є заборона вчинення реєстраційних дій із спірним майном до набрання законної сили рішення у цій справі по суті.

Враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 - адвокат Овчаренко В. А. просив:

- вжити заходи забезпечення позову - заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам Міністерства юстиції України та його територіальних органів, іншим органам чи посадовим особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, - проводити будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які записи (зміни) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2074109532106, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: Будівля для спортобладнання А - площа 8 кв. м; Будівля для спортобладнання Б - площа 4 кв. м; Будівля для спортобладнання В - площа 10,6 кв. м; Підземна траншея (спортивний стенд) Г - площа 60,5 кв. м; Підземна траншея (спортивний стенд) Д - площа 76,6 кв. м; Будівля для спортобладнання Е - площа 8 кв. м; Будівля для спортобладнання Ж - площа 9,8 кв. м; Будівля для спортобладнання З - площа 12,6 кв. м; Будівля для спортобладнання И - площа 12,6 кв. м; Будівля управління стрілецьким майданчиком К - площа 4 кв. м; Будівля управління стрілецьким майданчиком Л - площа 4 кв. м; Будівля управління стрілецьким майданчиком М - площа 4 кв. м; Тренерська Н - площа 27,7 кв. м; Вбиральня О - площа 27,7 кв. м; Автостоянка І;

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, реєстраційний номер 2074109532106, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: Будівля для спортобладнання А - площа 8 кв. м; Будівля для спортобладнання Б - площа 4 кв. м; Будівля для спортобладнання В - площа 10,6 кв. м; Підземна траншея (спортивний стенд) Г - площа 60,5 кв. м; Підземна траншея (спортивний стенд) Д - площа 76,6 кв. м; Будівля для спортобладнання Е - площа 8 кв. м; Будівля для спортобладнання Ж - площа 9,8 кв. м; Будівля для спортобладнання З - площа 12,6 кв. м; Будівля для спортобладнання И - площа 12,6 кв. м; Будівля управління стрілецьким майданчиком К - площа 4 кв. м; Будівля управління стрілецьким майданчиком Л - площа 4 кв. м; Будівля управління стрілецьким майданчиком М - площа 4 кв. м; Тренерська Н - площа 27,7 кв. м; Вбиральня О - площа 27,7 кв. м; Автостоянка І.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову задоволено.

Заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам Міністерства юстиції України та його територіальних органів, іншим органам чи посадовим особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, - проводити будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які записи (зміни) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2074109532106, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 : Будівля для спортобладнання А - площа 8 кв. м; Будівля для спортобладнання Б - площа 4 кв. м; Будівля управління стрілецьким майданчиком В - площа 10,6 кв. м; Підземна траншея (спортивний стенд) Г - площа 60,5 кв. м; Підземна траншея (спортивний стенд) Д - площа 76,6 кв. м; Будівля для спортобладнання Е - площа 8 кв. м; Будівля для спортобладнання Ж - площа 9,8 кв. м; Будівля для спортобладнання З - площа 12,6 кв. м; Будівля для спортобладнання И - площа 12,6 кв. м; Будівля управління стрілецьким майданчиком К - площа 4 кв. м; Будівля управління стрілецьким майданчиком Л - площа 4 кв. м; Будівля управління стрілецьким майданчиком М - площа 4 кв. м; Тренерська Н - площа 27,7 кв. м; Вбиральня О; Автостоянка І.

Накладено арешт на нерухоме майно, реєстраційний номер 2074109532106, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 : Будівля для спортобладнання А - площа 8 кв. м; Будівля для спортобладнання Б - площа 4 кв. м; Будівля управління стрілецьким майданчиком В - площа 10,6 кв. м; Підземна траншея (спортивний стенд) Г - площа 60,5 кв. м; Підземна траншея (спортивний стенд) Д - площа 76,6 кв. м; Будівля для спортобладнання Е - площа 8 кв. м; Будівля для спортобладнання Ж - площа 9,8 кв. м; Будівля для спортобладнання З - площа 12,6 кв. м; Будівля для спортобладнання И - площа 12,6 кв. м; Будівля управління стрілецьким майданчиком К - площа 4 кв. м; Будівля управління стрілецьким майданчиком Л - площа 4 кв. м; Будівля управління стрілецьким майданчиком М - площа 4 кв. м; Тренерська Н - площа 27,7 кв. м; Вбиральня О; Автостоянка І.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що ГО Федерація стендової стрільби міста Києва є законним власником, а розгляд справи у всіх інстанціях займе значний проміжок часу, вони мають право та реальну можливість вчиняти дії, направлені на володіння, користування та розпорядження майном до набрання законної сили рішенням у цій справі по суті. Невжиття заходу забезпечення позову ускладнить ефективний захист прав заявника та може унеможливити виконання рішення суду.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі - ККЕУ) залишено без задоволення, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, для вжиття яких існували усі передбачені законодавством підстави.

Заява позивача про забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки невжиття відповідних заходів забезпечення позову може призвести до відчуження майна, що зробить неможливим виконання у разі задоволення його позову рішення суду про визнання акта приймання-передавання нерухомого майна недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння. При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав інших осіб, оскільки арешт спірного майна обмежує лише можливість розпоряджатися ним.

Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

09 листопада 2020 року ККЕУ подало касаційну скаргу на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити повністю.

09 листопада 2020 року Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

13 листопада 2020 року Міністерство оборони України подало доповнення до касаційної скарги, в якому просило здійснювати розгляд справи із урахуванням доповнень до касаційної скарги.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ККЕУ мотивована тим, що суду було надано детальну з наданням підтверджуючих документів інформацію, яка безумовно засвідчує факт приналежності спірного майна до державної власності, уповноваженим органом управління якого є Міністерство оборони України та його перебування на балансовому обліку ККЕУ.

ОСОБА_1 своє право на зазначене майно доводив відомостями, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Однак рішення державного реєстратора, яким за ОСОБА_1 було зареєстровано спірне майно було скасовано наказом Міністерства юстиції України від 04 червня 2020 року № 1879/5.

У пункті 1 мотивувальної частини висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 26 травня 2020 року за результатами розгляду скарги Міністерства оборони України від 12 травня 2020 року № 220/2630, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14 травня 2020 року за № 9880-26-20, Комісія дослідила та встановила, що Міністерство оборони України є уповноваженим органом на управління військовим майном держави, яким є об`єкт нерухомого майна.

Оскаржувані судові рішення безпосередньо впливають на права Міністерства оборони України, оскільки останнє не може поновити свої порушені права через неможливість реалізації положень статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в частині виконання наказу Міністерства юстиції України від 04 червня 2020 року № 1879/5 Про задоволення скарги , у зв`язку з тим, що встановлено заборону на здійснення будь-яких реєстраційних дій.

Вжита судом заборона не спрямована на забезпечення виконання судового рішення у цій справі, а спрямована на перешкоджання виконання наказу Міністерства юстиції України.

Пославшись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, апеляційний суд не врахував її та не застосував до спірних правовідносин.

Апеляційний суд фактично санкціонував порушення прав та охоронюваних законом інтересів Міністерства оборони України та ККЕУ як осіб, що не є учасниками судового процесу у зв`язку із вжиттям таких заходів, чим свідомо не застосував та не врахував актуальних правових позицій та висновків Верховного Суду, висловлених у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 554/6830/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 361/1889/19-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 752/10166/16, від 10 квітня 2018 року у справі № 910/19256/16, від 14 травня 2018 року у справі № 910/20479/17, від 14 червня 2018 року у справі № 916/10/18, від 23 червня 2018 року у справі № 916/2026/17, від 16 серпня 2018 року у справі № 910/5916/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 922/1605/18, від 14 січня 2019 року № 909/526/18, від 21 січня 2019 року у справі № 916/1278/18, від 25 січня 2019 року у справі № 925/288/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 904/1417/19), а також у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 308/8454/16 (провадження № 61-36214св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 757/15097/18-ц (провадження № 61-47879св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 727/11529/19).

Накладаючи арешт на спірне нерухоме майно, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, взагалі не перевірив кому належить це майно, які докази свідчать про те, що таке майно належить на праві власності відповідачу, чи співмірне застосування забезпечення позову з предметом позову, чи існує, або буде існувати реальний (не фіктивний) спір між сторонами, чи існує реальна загроза відчуження такого майна відповідачем та існує неможливість виконання рішення суду. Накладаючи арешт на спірне майно суди порушили права Міністерства оборони України, якому належить це майно.

Заявник не подав суду жодних доказів, а суди попередніх інстанцій не встановили та не навели фактичних даних на підтвердження наявності обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу, про які позивав просив у заяві про забезпечення позову, на що суди не звернули уваги та зробили висновок про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову без належної доказової бази на підтвердження такої необхідності.

Також суди попередніх інстанцій прийняли рішення без дослідження наявних доказів, що підтверджують право власності особи на спірне нерухоме майно, чим грубо порушили норми як матеріального права, так і процесуального права.

Касаційна скарга Міністерства оборони України мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що майно, на яке накладено арешт, було предметом спору у справі № 911/1841/17, в якій було встановлено, що зазначене майно є військовим нерухомим майном, і право власності за позивачем та відповідачем скасовано наказом Міністерства юстиції України Про задоволення скарги від 04 червня 2020 року № 1879/5 на підставі скарги Міністерства оборони України від 12 травня 2020 року № 220/2630.

Власником нерухомого військового майна є держава в особі уповноваженого органу управління - Міністерство оборони України, якому належить право володіти, користуватися і розпоряджатися майном у визначених законом межах та повноваженнях. Земельна ділянка в/м № 201 перебуває на оперативному обліку ККЕУ на підставі державного акта на право постійного користування.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 березня 2019 року та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі № 911/1841/17, було досліджено та встановлено факт належності нерухомого майна як військового - до державної власності, уповноваженим органом управління якого є Міністерство оборони України та його перебування на балансовому обліку ККЕУ.

Факт реєстрації права власності на спірне майно за ГО Федерація Стендової Стрільби міста Києва не містять мотивів співмірності застосованих заходів із предметом позову, підтверджену доказами, наявністю фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного зазначеного виду забезпечення позову, підстав обмеження прав та інтересів осіб, що взагалі не залучені до справи.

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення з огляду на відсутність зареєстрованих заборон на відчуження нерухомого майна без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 554/6830/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 361/1889/19-ц).

Враховуючи те, що відповідач не є власником такого майна, то накладати арешт на таке майно є неможливим (викладене узгоджується із правовими висновками, висловленими у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 308/8454/16, від 05 грудня 2019 року у справі № 757/15097/18-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 727/11529/19).

Доповнення до касаційної скарги Міністерства оборони України мотивоване тим, що суди попередніх інстанцій не встановили факту існування очевидної та об`єктивної загрози невиконання чи ускладнення виконання рішення суду або ускладнення ефективного захисту чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення з огляду на відсутність зареєстрованих заборон на відчуження нерухомого майна без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (правовий висновок, висловлений у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 752/10166/16-ц).

Суди попередніх інстанцій не тільки порушили приписи частини другої статті 149 ЦПК України, але й відступили від правових висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми.

Вжиті судами заходи забезпечення позову дали відповідачу можливість фактично користуватися спірним майном, хоча віндикаційні вимоги не мають жодного безпосереднього правового зв`язку з користуванням майном.

Суд застосував заходи забезпечення позову по відношенню до нерухомого майна з реєстраційним номером 2074109532106, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Усе військове майно, у тому числі споруди і будівлі військового містечка АДРЕСА_2 перебувають в управлінні Міністерства оборони України.

У грудні 2020 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла заява про визнання касаційних скарг Міністерства оборони України та ККЕУ в повному обсязі, в якій заявник підтримує вимоги осіб, які подали касаційні скарги, та просить скасувати оскаржувані судові рішення у цій справі.

Відзив на касаційні скарги іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано копію матеріалів цивільної справи із Броварського міськрайонного суду Київської області.

30 листопада 2020 року справа № 361/3399/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги ККЕУ та касаційної скарги і доповнення до неї Міністерства оборони України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ККЕУ та касаційна скарга і доповнення до неї Міністерства оборони України підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений у статті 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи викладене суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, не пересвідчилися чи виник між сторонами спір та чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також судами попередніх інстанцій не було враховано те, що заявником не надано відомостей, які є необхідними для вирішення питання про застосування заходу забезпечення позову, не вказано обґрунтування на предмет того, що саме такий вид забезпечення позову необхідно застосувати і він не спричинить порушення прав та законних інтересів інших осіб.

Крім того суди повинні були здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, взяти до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Саме лише посилання у заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, ухвалюючи судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони проведення будь-яких реєстраційних дій та внесення будь-яких записів (змін) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного нерухомого майна, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов необґрунтованого висновку про те, що заявником наведено достатні підстави для застосування вказаних заходів забезпечення позову, надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно є пропорційним заходом забезпечення позову, виходячи із змісту позовних вимог, які заявник мав намір заявити в майбутньому, а також наявний спір між ОСОБА_1 та ГО Федерація стендової стрільби міста Києва стосовно майна щодо якого було вжито заходів забезпечення позову до пред`явлення позову.

Відповідно до статті 412 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління та Міністерства оборони України задовольнити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 рокускасувати і прийняти нову постанову.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук