Ухвала

від 03.02.2021 по справі 203/243/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 203/243/20

провадження № 61-1505ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу Кірова 129-Б на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 04 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 грудня 2020 року у справі за позовом обслуговуючого кооперативу Кірова 129-Б до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргів за утримання спільного майна та поновлення попереднього стану приміщення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргів за утримання спільного майна та поновлення попереднього стану приміщення.

Позивач уточнивши позовні вимоги просив стягнути з власника квартири в„– 362 ОСОБА_1 , власника квартири в„– 363 ОСОБА_2 , власника квартири в„– 369 ОСОБА_3 , власника квартири в„– 378 ОСОБА_4 , власника квартири в„– 384 ОСОБА_5 на користь ОК Кірова 129-Б кошти на утримання спільного майна АДРЕСА_6 , яка складається із суми боргу, що виникла за період з березня 2019 року до серпня 2020 року, в сумі 20 550 грн, що складається із заборгованості в розмірі 3 600 грн власника квартири в„– 362 , в розмірі 3 400 грн власника квартири в„– 363 , в розмірі 5 000 грн власника квартири в„– 369 , в розмірі 3 450 грн власника квартири в„– 384 , в розмірі 3 600 грн власника квартири в„– 378 та боргу за додаткові послуги власника квартири в„– 378 в сумі 1 500 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2 102 грн.

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 04 вересня 2020 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 грудня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

26 січня 2021 року ОК Кірова 129-Б за допомогою засобів поштового зв`язку звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 04 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 грудня 2020 року в указаній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову є стягнення боргів за утримання спільного майна, ціна позову у даній справі становить 20 550 грн, яка станом на 01 січня 202 1 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн).

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі Zubac v. Croatia (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою обслуговуючого кооперативу Кірова 129-Б на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 04 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 грудня 2020 року у справі за позовом обслуговуючого кооперативу Кірова 129-Б до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргів за утримання спільного майна та поновлення попереднього стану приміщення .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко