Рішення

від 04.02.2021 по справі 408/211/20-ц

БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 408/211/20-ц

Провадження № 2/408/595/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 року Біловодський районний суд Луганської області,

в складі: головуючого- судді: Булгакової Г.В.

при секретарі: Ришковій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Біловодська, Луганської області

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Баклан Андрій Вікторович, до ТОВ Редакція газети Время Станично-Луганського району про зміну формулювання причини звільнення, стягнення заборгованості по виплаті вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати/вихідної допомоги при звільненні працівника, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Баклан А.В., звернулася до Біловодського районного суду Луганської області з позовною заявою до ТОВ Редакція газети Время Станично-Луганського району про зміну формулювання причини звільнення, стягнення заборгованості по виплаті вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати/вихідної допомоги при звільненні працівника, посилаючись на наступне.

ОСОБА_1 з 26 лютого 2018 року працювала в ТОВ Редакція газети Время Станично-Луганського району і в серпні 2019 року вирішила звільнитись з роботи у зв`язку із невиконанням власником законодавства про працю, а саме: порушення строків виплати заробітної плати, залучення до виконання робіт не передбачених функціональними обов`язками, залучення до надурочних робіт, примусове відправлення у відпустку без збереження заробітної плати, зміна розрядів і найменування посад без попередження за два місяці.

Позивач вказує, що про звільнення 30 серпня 2019 року нею була подана відповідна заява, але звільнено її було лише 13 вересня 2019 року згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням , що суперечить поданій заяві та вимогам діючого законодавства.

Зазначає, що при звільненні їй не були виплачені всі суми, що належали до виплати.

У зв`язку з чим позивач звернулася до суду із наявним позовом, в якому просить суд:

-зобов`язати ТОВ "Редакція газети "Время" Станично-Луганського району" змінити формулювання причини звільнення з за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України на за власним бажанням, у зв`язку із невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України та внести відповідні зміни до наказу про звільнення № 15 від 13 вересня 2019 року та до її трудової книжки;

-стягнути з ТОВ Редакція газети "Время" Станично-Луганського району" на її користь вихідну допомогу при звільненні за ч. 3 ст. 38 КЗпП України в розмірі 15 600,00 грн.;

-стягнути з ТОВ "Редакція газети "Время" Станично-Луганського району" на її користь середній заробіток за період затримки розрахунку з виплати заробітної плати та вихідної допомоги за період з 08 липня 2019 року по 15 січня 2020 року в сумі 33 736,78 грн. та середній заробіток за період затримки розрахунку з виплати вихідної допомоги з 16 січня 2020 року та по день розгляду справи судом;

-стягнути з ТОВ "Редакція газети "Время" Станично-Луганського району" на її користь суму судового збору 1 681,60 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, вказує, що підстав для звільнення ОСОБА_1 з причин, наведених у її заяві про звільнення не було. Враховуючи особливості організації та періодичність видання друкованого засобу масової інформації - газети, а також те, що займана ОСОБА_1 посада є творчою професією, виплата винагороди, тобто заробітної плати не завжди співпадає ідеально із строками її виплати, зазначених у колективному договорі. Про такі особливості ОСОБА_1 було відомо при прийнятті її на роботу. Крім того, незважаючи на скрутний матеріальний стан підприємства зумовлений особливим статусом території на якій воно розташоване, редакція газети кожного місяця виплачувала ОСОБА_1 належну їй заробітну плату. Зазначає, що порушення, зазначені у заяві позивачки надумані та не відповідають дійсності. Так, відпустка без збереження заробітної плати ОСОБА_1 була надана відповідно до вимог ст. 84 КЗпП України на підставі її особистої заяви від 19 липня 2019 року терміном 15 календарних днів з 01.08.2019 р. Систематичного залучення до виконання робіт, не передбачених функціональними обов`язками, залучення до надурочних робіт, заміни розрядів і найменування посад без попередження за два місяці у відношенні ОСОБА_1 з боку директора ТОВ Редакція газети Время Станично-Луганського району взагалі не було. Вважає, що заява ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням у зв`язку з порушенням директором ТОВ Редакція газети Время Станично-Луганського району законодавства про працю та умов колективного договору була зумовлена не дійсним перебігом подій, а спробою уникнути звільнення за порушення трудової дисципліни, оскільки їй 30 серпня 2019 року за відсутність 29 серпня 2019 року на робочому місці з 9.00 до 13.00 години без поважних причин та зрив випуску газети Время №35 від 30 серпня 2019 року було застосовано дисциплінарне стягнення - догана. Вважає, що підстав для звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням з причин невиконання власником або уповноважений ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору у розумінні ч.3 ст. 38 КЗпП України не було. Положення статті 44 КЗПп України щодо виплати вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку є наслідком звільнення працівника за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Оскільки не було причин для звільнення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, то немає підстав і для виплати їй вихідної допомоги, передбаченої ст. 44 КЗпП України. Не може погодитись із тим, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні можливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України так і за статтею 44 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. Стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку з виплати вихідної допомоги за статтею 44 КЗпП України взагалі законодавством не передбачено. ОСОБА_1 не довела своє право на отримання такої компенсації. Вказує, що заборгованість по заробітній платі була виплачена шляхом зарахування сум на картковий рахунок ОСОБА_1 . Зазначає, що ОСОБА_1 , використовуючи свої трудові права умисно створила умови, які унеможливили провести своєчасний розрахунок з працівником при звільненні. У даному випадку діями позивача завдано матеріальної шкоди відповідачу щодо не випуску чергового номеру газети, а зловживання трудовим правом на звільнення з надуманих підстав викликано наміром уникнути відповідальності за порушення трудової дисципліни і отримати додатковий грошовий дохід у вигляді вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, передбаченого статтею 44 КЗпП України. Так, 30 вересня 2019 року повинен був вийти 35-й номер районної газети Время присвячений Дню Державного прапора України та Дню Незалежності України з висвітленням святкових заходів у Станиці Луганській. Відповідальний секретар газети ОСОБА_1 , 27 серпня 2019 року на нараді трудового колективу відмовилась виконувати розпорядження директора, намагалась взяти обов`язки директора на себе. У продовж наступних трьох днів без попередження залишала робоче місце, затягувала верстку, коректуру та вичитку газети, внаслідок чого святковий номер газети Время 30 серпня 2019 року не вийшов у друк та не потрапив у роздрібну торгівлю. До підприємства не надійшли заплановані кошти. ОСОБА_1 щоб уникнути відповідальності, та достовірно знаючи про ненадходження коштів за випуск газети, 30 серпня 2019 року подала заяву про звільнення за власним бажанням та навмисно вказала причини, зазначені у ч. 3 ст. 38 КЗпП України, оскільки знала, що саме у цей день неможливо буде провести розрахунок з робітником із-за зриву випуску. А тому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Представник позивача надав відповідь на відзив в якому заявлені в позові вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, справу розглянути за його відсутності.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також доводи сторони відповідача, надавши належну правову оцінку доказам, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26 лютого 2018 року прийнято на посаду кореспондента КП Редакція газети Время Станично-Луганського району та встановлено посадовий оклад згідно штатного розпису /а.с.-38/.

У жовтні 2018 року КП Редакція газети Время Станично-Луганського району було реформовано в ТОВ Редакція газети Время Станично-Луганського району .

З 01 березня 2019 року ОСОБА_1 , на підставі заяви, переведено на посаду відповідального секретаря ТОВ Редакція газети Время Станично-Луганського району /а.с.-39, 40/.

Згідно п.п. 4.1, 4.3, 4.5, 4.8 посадової інструкції відповідального секретаря ТОВ Редакція газети Время Станично-Луганського району від 28 грудня 2018 року, відповідальний секретар редакції організовує і контролює внутрішню редакційну роботу з планування, своєчасній і якісній підготовці матеріалів до друку. Керує роботою кореспондентів газети і контролює виконання ними поточних планів. Організовує своєчасну і якісну підготовку і здачу у виробництво всього друкованого матеріалу відповідно до графіка. Відповідає за виконання здачі матеріалу в набір, контролює проходження номера, вносить у міру необхідності корективи, здійснює зв`язок із друкарнею.

Відповідно п. 6.1,6.3 вказаної інструкції відповідальний секретар редакції несе відповідальність за неналежне виконання або не виконання своїх посадових обов`язків, передбачених даною посадовою інструкцією, - у межах, визначених чинним трудовим законодавством України. За причинені матеріальні втрати - в межах, визначених чинним трудовим та цивільним законодавством України.

Режим роботи відповідального секретаря редакції - ненормований та визначається згідно з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, встановленими на підприємстві /а.с.-87-89/.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 19 липня 2019 року власноруч написала заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати терміном 15 календарних днів з 01 серпня 2019 року /а.с.-42/.

30 серпня 2019 року за зрив випуску газети Время №35 від 30 серпня 2019 року та за відсутність 29 серпня 2019 року на робочому місці більш ніж три години, до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення - догана. /а.с.-43-44,46-47/. Було складено акт про її відмову давати пояснення /а.с.-45/.

На засіданні загальних зборів співзасновників ТОВ Редакція газети Время Станично-Луганського району 03 вересня 2019 року обговорювався зрив випуску газети Время №35 від 30 серпня 2019 року, та було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 , згідно чинного законодавства /а.с.-51-54/.

Довідкою ТОВ Редакція газети Время Станично-Луганського району №08 від 14 лютого 2020 року підтверджується завдання збитків від зриву випуску газети Время №35 від 30 серпня 2019 року, який вийшов несвоєчасно та мав замість 8-ми тільки 4-ри шпальти. Загальний розмір збитків становить 18 525,43 грн. /а.с.-96/.

30 серпня 2019 року ОСОБА_1 написала заяву в якій просила звільнити її за власним бажанням відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку із невиконанням власником законодавства про працю, а саме: неодноразове порушення строків виплати заробітної плати, примусове відправлене у відпустку без збереження заробітної плати, систематичне залучення до виконання робіт не передбачених функціональними обов`язками, систематичне залучення до надурочних робіт, зміна розрядів і найменування посад без попередження за два місяці /а.с.-08/.

Згідно частини 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Наказом №15 від 13 вересня 2019 року ОСОБА_2 було звільнена згідно з ч.1 ст. 38 КЗпП України на підставі заяви, але враховуючи висновки дисциплінарної комісії на робочому місці з 30 серпня 2019 року по 13 вересня 2019 року нарахування заробітної плати не здійснювалося /а.с.-41/.

Заборгованість по заробітній платі, яка становила 9 819,55 грн., була виплачена шляхом зарахування сум на картковий рахунок ОСОБА_1 10.10.2019 р. - 6372,00 грн. та 21.10.2019 р. - 3447,55грн., що підтверджується довідкою ТОВ Редакція газети Время Станично-Луганського району від 30 листопада 2020 року за вих. №19 /а.с.-183/ та списками зарахувань від 10.10.2019 №18 та 21.10.2019 №19 /а.с.-48-49/.

Суд критично ставиться до копії довідки ПФ України форми ОК-5, як до доказу в обґрунтування позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 ставить питання про стягнення з відповідача певних сум, санкцію за порушення вимог законодавства про працю, натомість дана довідка містить відомості про застраховану особу та відомості, надані страхувальником для нарахування пенсії, тобто зазначена довідка не містить інформації щодо предмета доказування.

Будь - яких даних на спростування доказів про неповажність причин відсутності на роботі позивач суду не надала. Також позивач не надала доказів її систематичного залучення до виконання робіт, не передбачених функціональними обов`язками, залучення до надурочних робіт, заміни розрядів і найменування посад без попередження за два місяці у відношенні неї з боку директора ТОВ Редакція газети Время Станично-Луганського району .

Вирішуючи питання щодо законності заявлених позивачами вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 КЗпП України не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Згідно до частин 1, 3 статті 38 цього Кодексу працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, зокрема, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, а у разі якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, у визначений працівником строк.

За положеннями п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

На підставі наведеного, суд приходить до висновків, що підстав для звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням з причин невиконання власником або уповноважений ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, відповідно ч.3 ст. 38 КЗпП України, не було. Заборгованість по заробітній платі відсутня.

А тому, у зв`язку з тим, що позивачем не доведено невиконання відповідачем вимог законодавства про працю, то позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 про зміну формулювання причини звільнення, стягнення заборгованості по виплаті вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати/вихідної допомоги при звільненні працівника, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмолено повністю, судовий збір покладається на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

У х в а л и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , в інтересах якої діє адвокат Баклан Андрій Вікторович, адреса місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Танкістів, 11/1, до ТОВ Редакція газети Время Станично-Луганського району , код ЄДРПОУ 02476801, адреса місцезнаходження: Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. Центральна, 12, про зміну формулювання причини звільнення, стягнення заборгованості по виплаті вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати/вихідної допомоги при звільненні працівника - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Біловодський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Г. В. Булгакова