Рішення

від 27.01.2021 по справі 640/9532/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2021 року м. Київ № 640/9532/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Дьяченко О.В.,

за участю представників сторін:

представників позивача: Долженко О.В., Шишковського М.Б.,

представника відповідача: Павленко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства Слобожанська будівельна кераміка доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 січня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Слобожанська будівельна кераміка (далі по тексту - позивач, ПАТ СБК ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2019 року №№03702615050103, 03712615050103, 03722615050103, від 19 грудня 2019 року №0272050305 та №0271050305.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, ґрунтуються виключно на припущеннях та спростовуються наданими позивачем доказами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року, за клопотанням ГУ ДПС у м. Києві розгляд адміністративної справи №640/9532/20 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено її до розгляду у підготовчому засіданні.

08 травня 2020 року представником ГУ ДПС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Відзив обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а тому підстав для скасування спірних податкових повідомлень - рішень не вбачається.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2020 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

ГУ ДПС у м. Києві у період з 20 вересня 2019 року по 01 листопада 2019 року проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ СБК з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 червня 2019 року, валютного - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 червня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 червня 2019 року та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 15 листопада 2019 року №120/26-15-05-01-03/21129873 (далі по тексту - Акт перевірки), яким встановлено такі порушення:

1) підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за півріччя 2019 на суму 13 650 158, 00 грн;

2) пункту 189.9 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 916 567, 00 грн, в тому числі: в листопаді 2016 року на суму 455 115, 00 грн, в грудні 2018 року на суму 461 452, 00 грн;

3) пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки ПАТ СБК не були складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за листопад 2016 року на суму ПДВ 455 115, 00 грн, за грудень 2018 року на суму ПДВ 461 452, 00 грн;

4) підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту е 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту а 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 15 219, 42 грн;

5) підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту е 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту а ст. 171, підпункту 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 040, 00 грн;

6) статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту б 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, розділу 111 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, а саме, подання з недостовірними відомостями податкової звітності, щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2, 3, 4 квартали 2017 року, 1, 3, 4 квартали 2018 року;

7) пункту 288.2 статті 288 Податкового кодексу України, не нараховано та не сплачено орендну плату за землю, в зв`язку з чим занижено суму орендної плати за землю за період з 01 січня 2018 року по 17 липня 2018 року у сумі 502 972, 15 грн;

8) пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, неподання податкової декларації з орендної плати за землю за 2018 рік.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач подав письмові заперечення до ГУ ДПС у м. Києві.

ГУ ДПС у м. Києві листом від 17 грудня 2019 року повідомило позивача про залишення висновків Акту перевірки без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків Акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 18 грудня 2019 року №03702615050103, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2019 року у розмірі 13 650 158, 00 грн;

- від 18 грудня 2019 року №03712615050103, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 374 851, 00 грн, з яких: 916 567, 00 грн - за податковими зобов`язаннями, 458 284, 00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 18 грудня 2019 року №03722615050103, яким до позивача застосовано штраф за відсутність реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/ розрахунків коригування у розмірі 236 726, 00 грн;

- від 19 грудня 2019 року №0272050305, яким позивачу збільшено суму грошового заповзання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 628 715, 19 грн, з яких: 502 972, 15 грн - за податковими зобов`язаннями, 125 743, 04 грн - за штрафними санкціями;

- №0271050305, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 170, 00 грн.

27 січня 2020 року ПАТ СБК подана скарга до ДПС України на зазначені податкові повідомлення - рішення.

Рішенням ДПС України від 25 березня 2020 року №10781/6/99-00-08-05-03-06 було залишено без змін податкові повідомлення - рішення, а скаргу позивача - без задоволення.

Незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями відповідача обумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 18 грудня 2019 року №03702615050103 суд зазначає наступне.

З Акта перевірки вбачається, що ПАТ СБК у порушення вимог пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, не визначило та не відобразило фінансовий дохід від дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості у загальному розмірі 12 759 840, 00 грн за 2018 рік та не здійснювало амортизацію дисконту протягом строку користування за кожну наступну дату балансу у зв`язку з чим, контролюючим органом встановлено заниження показника у рядку 01 Декларації Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2018 рік на суму 12 759 840, 00 грн.

Перевіркою порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів за період з 01 жовтня 2016 року по 30 червня 2019 року контролюючим органом встановлено, що 21 березня 2018 року між ПАТ СБК та ТОВ Deltamax Investments SIA (Латвія) укладено договір позики №б/н щодо отримання позики в сумі 500 000, 00 євро. Відсоткова ставка - 9,8 %. Строк погашення - 31 травня 2018 року. Відповідно до додаткової угоди від 18 травня 2018 року № 1 про зміни до договору позики від 21 березня 2018 року № б/н, розмір позики становить 250 000, 00 євро. Відсоткова ставка - 10%. Строк погашення -25 квітня 2025 року.

Перевіркою встановлено, що 21 червня 2018 року до ПАТ СБК надійшли позикові кошти в розмірі 210 000, 00 євро (еквівалент 6 437 308,29 грн.). Крім того, в періоді, який перевірявся, ПАТ СБК нерезиденту позикові кошти не повертало та перераховано проценти за користування позикою в загальному розмірі 15 378, 90 євро (еквівалент 485 406, 91 грн). Станом на 30 червня 2019 року по кредитному договору від 21 березня 2018 року № б/н встановлено кредиторську заборгованість в розмірі 210 000, 00 євро (еквівалент 6 243 351, 03 грн), що відповідає даним бухгалтерського обліку по рахунку 502.

Також, 22 березня 2018 року між ПАТ СБК та ТОВ SRS INVESTICIJAS SІA (Латвія) укладено договір позики №б/н щодо отримання позики в сумі 1 600 000, 00 євро. Відсоткова ставка - 10%. Строк погашення - 31 травня 2018 року. Відповідно до додаткової угоди від 18 травня 2018 року № 1 про зміни до договору позики від 22 березня 2018 року № б/н, розмір позики становить 800 000, 00 євро. Відсоткова ставка з 26 квітня 2018 року - 9,8%, з 18 травня 2018 року - 10%. Строк погашення - 25 квітня 2025 року.

22 червня 2018 року до ПАТ СБК надійшли позикові кошти в розмірі 800 000, 00 євро (еквівалент 24 280 904, 00 грн). Крім того, в періоді, який перевірявся, ПАТ СБК нерезиденту позикові кошти не повертало та перераховано проценти за користування позикою в загальному розмірі 57 994, 52 євро (еквівалент 1 830 040, 64 грн). Станом на 30 червня 2019 року по кредитному договору від 22 березня 2018 року № б/н встановлено кредиторську заборгованість в розмірі 800 000, 00 євро (еквівалент 23 784 194, 40 грн), що відповідає даним бухгалтерського обліку по рахунку 502.

Крім того, 21 березня 2018 року між ПАТ СБК та ТОВ DEKORAN (Латвія) укладено договір позики №б/н щодо отримання позики в сумі 1 600 000, 00 євро. Відсоткова ставка - 9,8%. Строк погашення - 31 травня 2018 року. Відповідно до додаткової угоди від 18 травня 2018 року № 1 про зміни до договору позики від 21 березня 2018 № б/н, розмір позики становить 800 000, 00 євро. Відсоткова ставка - 10%. Строк погашення - 25 квітня 2025 року.

25 червня 2018 року до ПАТ СБК надійшли позикові кошти в розмірі 800 000,00 євро (еквівалент 24 450 457, 60 грн). В періоді, який перевірявся, ПАТ СБК нерезиденту позикові кошти не повертало та перераховано проценти за користування позикою в загальному розмірі 57 797, 26 євро (еквівалент 1 823 664, 33 грн). Станом на 30 червня 2019 року по кредитному договору від 21 березня 2018 року № б/н встановлено кредиторську заборгованість в розмірі 800 000, 00 євро (еквівалент 23 784 194, 40 грн), що відповідає даним бухгалтерського обліку по рахунку 502.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов`язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

При складені фінансової звітності платникам податків доцільно приділяти особливу увагу питанню правильності бухгалтерського обліку дебіторської та кредиторської заборгованості, адже помилки при відображенні фінансового доходу або витрат від дисконтування довгострокової кредиторської/дебіторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу можуть призвести до неправильного відображення об`єкта оподаткування, тому як базис до визначення правильності висновків судів попередніх інстанцій слід уважно проаналізувати, як саме врегульоване це питання на рівні національних стандартів бухгалтерського обліку.

П(С)БО 13 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.

Згідно визначених понять у пункті 4 вказаного Положення, фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Приписами пункту 6 П(С)БО 13 визначено, що фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.

Пунктом 10 П(С)БО 13 передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Згідно з пунктом 29 П(С)БО 13, фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Пункт 30 цього Положення передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім: дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу; фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення; фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити; фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.

Пунктом 31 П(С)БО 13 передбачено, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 15, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО 28, теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.

За приписами пункту 14 П(С)БО 28, ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

З метою упорядкування роботи підконтрольних установ та роз`яснення питань належного обліку дебіторської та кредиторської заборгованості Національним банком України було підготовлено Лист Щодо бухгалтерського обліку пролонгації кредитних та депозитних договорів від 17 серпня 2004 року № 12-111/1226-8366, в якому, зокрема, вказано таке: відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 30 Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ , банки повинні відображати в бухгалтерському обліку інформацію про активи та зобов`язання через групування їх за строками погашення. З посиланням на Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України (неодноразово пізніше затверджувалися у відповідній редакції) НБУ у вказаному листі наголошував на відображенні в бухгалтерському обліку кредитних та вкладних (депозитних) операцій за відповідними рахунками з обліку короткострокової або довгострокової заборгованості залежно від строку, що визначається від дати підписання договору до дати їх погашення. Також звертав увагу, що операція з пролонгації кредиту (депозиту) на термін, що не перевищує 12 місяців, в бухгалтерському обліку відображається за рахунками короткострокових кредитів (депозитів). Якщо ж термін продовження дії перевищує один рік - за рахунками довгострокових кредитів (депозитів) .

Поряд з тим, з метою підвищення якості контрольно-перевірочних заходів ризикових операцій під час перевірок окремих питань обліку дебіторської і кредиторської заборгованості Державною фіскальною службою України 18 червня 2018 року було видано Лист №18311/7/99-99-14-03-03-17 Про перевірки окремих питань обліку дебіторської та кредиторської заборгованості , яким надано відповідні рекомендації працівникам контролюючих органів щодо належного проведення відповідних перевірок.

Так, зокрема, відповідно до пункту 4 вказаного Листа при проведенні перевірок платників податків доцільно дослідити питання відображення фінансового доходу від дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.

Окремо в листі звернуто увагу на наступні положення, що регламентують відповідні правовідносини.

Так, відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20 (далі - П(С)БО 11), довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями.

Згідно із пунктом 10 П(С)БО 11, довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за теперішньою вартістю.

За приписами пункту 4 П(С)БО 11, теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів.

Пунктом 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 Фінансові інвестиції затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року № 9 (далі - П(С)БО 12), визначено терміни:

Амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Ефективна ставка відсотка - ставка відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов`язання) та вартості її погашення.

Метод ефективної ставки відсотка - метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток.

У пункті 4 П(С)БО 12 зазначено, що фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю.

Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно (пункт 8 П(С)БО 12).

Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.

За приписами пункту 10 П(С)БО 12, різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО 28, теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються, виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.

Згідно з пунктом 14 П(С)БО 28 ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

Відповідно до пункту 10 П(С)БО 12, сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

Враховуючи вищенаведене, важливим є питання не лише відображення доходу від дисконтування кредиторської заборгованості (або витрат від дисконтування дебіторської заборгованості) в момент її виникнення, а й проведення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.

Для визначення теперішньої вартості (дисконтування) ДФС пропонується наступна формула: PV = FV : (1 + i)n, де:

FV- майбутня вартість;

PV - теперішня вартість;

і - ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування НБУ);

n - строк (число періодів).

При цьому, значення об`єкта n підносить суму (1 + i) до ступеня, рівного його значенню, а не помножує цю суму на своє значення.

Водночас, посилання на нормативні джерела, з яких вбачається можливість (необхідність) застосування саме такої ефективної ставки, у листі ДФС України відсутні.

Отже, при здійсненні бухгалтерського обліку заборгованості за отриманою позикою першочерговим є визначення її статусу.

Як уже зазначено вище, згідно з П(С)БО 11, зобов`язання поділяються на довгострокові та поточні. Пунктом 4 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов`язання - це зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців починаючи з дати балансу.

У свою чергу, дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов`язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 11, довгострокові зобов`язання - це всі зобов`язання, які не є поточними.

Пунктом 8 П(С)БО 11 передбачено, що зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.

Отже, для визнання заборгованості, за якою строк погашення на дату балансу складає менше дванадцяти місяців, довгостроковою, обов`язковою визнана сукупність двох умов: первісний строк погашення такої заборгованості був більшим, ніж 12 місяців, та до затвердження фінансової звітності існує угода про пролонгацію (переоформлення) такої угоди на строк понад 12 місяців.

Тобто, для правильного вирішення даного спору необхідно встановити, чи на дату балансу зобов`язання за договорами позики були довгостроковими чи короткостроковими, оскільки від цього залежить, чи підлягають зобов`язання дисконтуванню, чи ні. Крім того, необхідним є перевірка правильності здійснення розрахунку дисконтування.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема у постановах від 29 липня 2020 року по справі № 640/4003/19, від 04 грудня 2019 року по справі № 826/16321/18.

Таким чином, враховуючи, що первісний строк погашення заборгованості з позики був більшим, ніж 12 місяців, а до затвердження фінансової звітності було укладено угоду про пролонгацію повернення заборгованості на строк понад 12 місяців, то з огляду на виокремлені Верховним Судом ознаки, спірні зобов`язання за договором позики є довгостроковими, а тому вони підлягають дисконтуванню.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 року по справі № 640/4003/19 відхилив посилання позивача на відсутність методології нарахування дисконтування, вказавши, що існують загальні методи здійснення розрахунку дисконтування, а саме Міжнародні стандарти для розрахунку дисконту.

Таким чином, зобов`язання, які виникли у позивача на підставі договорів позики, за своєю суттю є довгостроковими зобов`язаннями. Такі зобов`язання в бухгалтерському обліку платника відображаються за теперішньою вартістю, а не за сумою погашення. При цьому, для погашення зобов`язання за позикою позивач повинен сплатити позикодавцю відповідно до умов договорів суму основного боргу і нараховані відсотки.

Враховуючи викладене, фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості підлягає відображенню в бухгалтерському обліку, натомість ПАТ СБК не визначило та не відобразило такий дохід у бухгалтерському обліку на загальну суму 12 759 840, 00 грн.

Поряд із цим, суд зазначає, що сторонами не заперечується той факт, що зобов`язання за договорами позики, укладеними між позивачем, ТОВ Deltamax Investments SIA (Латвія), ТОВ SRS INVESTICIJAS SІA (Латвія) та ТОВ DEKORAN (Латвія), є довгостроковими, а також не оспорюється сума податкового зобов`язання, нарахованого відповідачем.

Крім того, спірне податкове повідомлення - рішення в іншій частині позивачем не оскаржується.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, а відтак і підстав для скасування податкового повідомлення - рішення від 18 грудня 2019 року №03702615050103.

Щодо податкових повідомлень - рішень від 18 грудня 2019 року №03712615050103 та №03722615050103 суд зазначає наступне.

З Акта перевірки вбачається, що ПАТ СБК у порушення вимог пункту 189.9 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України у листопаді 2016 року не нараховані податкові зобов`язання у загальній сумі 455 115, 00 грн на балансову вартість основних засобів які виведені зі складу виробничих необоротних активів, а також у грудні 2018 року не нараховані податкові зобов`язання у загальній сумі 461 452, 00 грн від балансової вартості основних засобів, які були ліквідовані за самостійним рішенням платника податків, в результаті чого контролюючим органом встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 916 567, 00 грн, в тому числі: в листопаді 2016 року на суму 455 115, 00 грн, в грудні 2018 року на суму 461 452, 00 грн.

Підставою для таких висновків слугувало те, що згідно з даними бухгалтерського обліку (картки рахунку 10 Основні засоби ) встановлено, що підприємством в 2016 році здійснено списання основних засобів на суму 2 275 575, 33 грн.

ПАТ СБК на письмовий запит контролюючого органу від 30 жовтня 2019 року надало письмові пояснення від 12 листопада 2019 року у яких зазначено, що підприємство здійснювало рух основних засобів (передачу їх на баланс філії, виділеної на окремий баланс) з Харківської філії на Роменську філію, і не здійснювало їх списання у бухгалтерському обліку. До пояснень позивачем додано акт прийому - передачі з філіалу ПАТ СБК у м. Харків на філіал ПАТ СБК у с. Плавинище від 04 жовтня 2016 року.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14.1 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу, згідно зі підпунктом 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ,- загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

За змістом пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі, передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі, переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У пункті 189.1 статті 189 Податкового кодексу України передбачено, що в разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Матеріалами справи встановлено, що згідно наказу ПАТ СБК від 03 жовтня 216 року №75 Про переведення основних засобів , заради максимального використання активів компанії у формуванні робочого капіталу ПАТ СБК необхідно провести демонтаж і передачу на склад наступного обладнання та вузлів виробничого обладнання, що використовується та обліковується на філії ПАТ СБК у м. Харкові з метою наступного продажу за ринковою ціною на загальну суму 2 275 575, 33 грн. Бухгалтерії філії ПАТ СБК у м. Харкові та ПАТ СБК провести облік та зарахування на рахунок 286 Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу обладнання та вузлів виробничого обладнання щодо оформлених документів.

На виконання зазначеного наказу складено акт демонтажу обладнання від 04 жовтня 2016 року.

Також, ПАТ СБК прийнято наказ від 04 жовтня 2016 року №77 яким, у зв`язку з відсутністю термінових пропозицій щодо купівлі - продажу демонтованого обладнання, що обліковується в цілях продажу на рахунку 286 Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу необхідно провести переміщення наступного обладнання та вузлів промислового обладнання з філії ПАТ СБК у м. Харкові на філію ПАТ СБК у с. Плавинище за балансовою ціною в межах балансу ПАТ СБК без зміни права власності. Директору філії ПАТ СБК у с. Плавинище ОСОБА_1 надано доручення щодо використання переміщеного обладнання та вузлів виробничого обладнання у виробничому процесі філії ПАТ СБК у с. Плавинище з урахуванням технічних регламентів щодо обслуговування основних засобів та забезпечення безперебійного виробничого процесу.

На виконання зазначеного наказу складено акт приймання - передачі з філіалу ПАТ СБК у м. Харків на філіал ПАТ СБК у с. Плавинище (б/н та б/д).

Таким чином, ПАТ СБК на підставі наказу від 03 жовтня 216 року №75 Про переведення основних засобів здійснило переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів на загальну суму 2 275 575, 33 грн, у зв`язку з чим, відповідно до положень пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України позивач повинен був оподатковувати такі операції за правилами пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, визначивши базу оподаткування ПДВ, виходячи з балансової (залишкової) вартості, тобто у розмірі 455 115, 00 грн.

Разом з тим, переміщення обладнання, що обліковується в цілях продажу на рахунку 286 Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу з філіалу ПАТ СБК у м. Харкові до філіалу ПАТ СБК в с. Плавинище на підставі наказу ПАТ СБК від 04 жовтня 2016 року №77 є іншою за своєю сутністю операцією, яка повинна відображатись у бухгалтерському обліку іншими проводками ніж ті, що передбачені для переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів.

Що стосується списання ПАТ СБК у грудні 2018 року основних засобів, які були ліквідовані за самостійним рішенням платника податків, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 41 - 43 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 квітня 2003 року № 561 (зі змінами), для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

Така комісія:

здійснює безпосередній огляд об`єкта, що підлягає списанню;

установлює причини невідповідності критеріям активу;

визначає осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності;

визначає можливість продажу (передачі) об`єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути отримані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість;

складає і підписує акти на списання основних засобів.

Таким чином, у випадку ліквідації основних засобів у зв`язку з їх розібранням або перетворенням у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, платник податку не нараховує податкові зобов`язання з податку на додану вартість (в тому числі відповідно до норм пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України) у випадку подання до контролюючого органу належним чином оформленого акта на списання основних засобів за формою, встановленою наказом Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 352 Про затвердження типових форм первинного обліку , або за довільною формою, за умови, що такий документ міститиме всю необхідну інформацію, яка дозволяє ідентифікувати операцію, та матиме належні реквізити первинного документа. Незалежно від форми складання документа на списання основних засобів такий документ має підтверджувати факт знищення, розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, внаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначенням.

Матеріалами справи встановлено, що в грудні 2018 року ПАТ СБК було здійснено списання з балансу основних засобів - обладнання цегляного заводу м. Харків у загальній кількості 155 штук, на суму 2 307 261, 78 грн у зв`язку із їх ліквідацією, на підставі прийнятого самостійного управлінського рішення.

Позивачем надано до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві лист від 18 січня 2019 року №8 (вх. від 22 січня 2019 року № 14146/10), в якому повідомлено про проведене списання основних засобів у зв`язку з їх розібранням або перетворенням у інших спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватись за первісним призначенням, а також про те, що ПАТ СБК не нараховує податкові зобов`язання з податку на додану вартість у випадку подання контролюючому органу належним чином оформленого акта на списання основних засобів.

До вказаного листа позивачем були додані акти на списання від 04 грудня 2018 року в кількості 155 штук, висновки експертної комісії без дати в кількості 6 штук та наказ від 03 грудня 2018 року №1.

З аналізу наданих позивачем документів встановлено, що в актах №30-32, №39-45 списані основні засоби: система видеонаблюдения, принтер HP Laserjet Р2015, радіотелефон Нокіа 6300, пылесос сухой/влажной уборки, програматор SSPG 685, копир. апарат Саnоn 6216, мікрокалькулятор, факс Panasonik kx- ft21, ЭККА, Кроха монітор . Проте, у розділі висновки комісії в актах на списання зазначено: ...Гермитичні ємності кондиціонерів пошкоджені корозією, електричні блоки вийшли зладу через перепад напруги .

В актах №61-110, №124-128, №134-148 списані основні засоби: електропередаточные тележки СМК-476, ящичные питатели, металлоискатель, Отопительная система РММ, Система охлаждения надсводного канала, Толкателі тросові СМК-391, система управления спецтранспортом участка, Система смешивания печи, Система подачи теплоносителя в камеру запаса, та ін. . Проте, у розділі висновки комісії в актах на списання зазначено: ...металеві елементи воріт зруйновані внаслідок випадкового зіткнення та під впливом корозії... .

Згідно актів №111-122 списані основні засоби: мясорубка МИМ-300 Н/Ж, Стол разделочній н/ж профи, Шкаф сушильный, Привод универс. польский б/у, Стеллаж д/сушки, Плита ПЭ-0,51, Шкаф пекарський та ін. . Проте, у розділі висновки комісії в актах на списання зазначено: ...пластикові та металеві частини корпусів холодильної техніки зруйновані внаслідок фізичного старіння та ушкоджені внаслідок випадкових ударів під час експлуатації... .

При цьому, на основні засоби, які зазначені в актах на списання за номерами з 17 по 28, 47 та 89 позивачем взагалі не нараховувався знос, що свідчить про те, що вони не могли бути фізично зношеними на 100%, як зазначено в актах на списання основних засобів.

Також, після закінчення перевірки та отримання Акта перевірки ПАТ СБК звернулось до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДПС у м. Києві з листом від 05 грудня 2019 року № 125 (вх. від 10 грудня 2019 року №51243/10) разом з яким подано уточнені акти на списання основних засобів.

До листа долучено копії 155-ти актів на списання, 6-ти висноків експертної комісії та наказу від 03 грудня 2018 року №1.

Порівнюючи акти на списання подані до податкової інспекції 18 січня 2019 року з актами на списання подані до контролюючого органу 05 грудня 2019 року вбачається факт співпадіння за такими основними складовими документів: номери актів, дати складання, інвентарні номери 03 , найменування 03 , склад осіб, що підписував та затверджував акти на списання.

В той же час розділи актів на списання висновок комісії суттєво відрізняються при порівнянні актів на списання поданих з листом від 18 січня 2019 року від актів на списання поданих з листом від 05 грудня 2019 року.

Зокрема, у розділі висновки комісії в акті на списання №30 від 04 грудня 2018 року, поданому з листом від 18 січня 2019 року зазначено: ...Гермитичні ємності кондиціонерів пошкоджені корозією, електричні блоки вийшли зладу через перепад напруги . Разом з тим, у розділі Висновки комісії в уточненому акті на списання №30 від 04 грудня 2018 року поданому з листом від 05 грудня 2019 зазначено: ...фізично зношені усі металеві елементи; пластикові частини периферії та оргтехніки зруйновані внаслідок фізичного старіння, ультрафіолетового впливу та ушкоджені внаслідок падіння з висоти... .

Крім того. Суд звертає увагу на те, що акти на списання які долучено до листа від 05 грудня 2019 року також датовано 04 грудня 2018 року.

У відповідності до положень пункту 2.2 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення.

З урахуванням того, що всі акти на списання подані, як листом від 18 січня 2019 року, так і листом від 05 грудня2019року, датовано 04 грудня 2018 року вбачається грубе порушення положень статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

З огляду на вище викладене, суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що документи на списання основних засобів складені формально та не містять достовірної інформації щодо пошкодження основних засобів і підстав для їх списання, у зв`язку з чим позивачу правомірно нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2018 року на суму 461 452, 00 грн.

Крім того, згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У відповідності до пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу

З огляду на те, що позивачем не було визначено податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 916 567, 00 грн, не складено та не зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін, відповідачем правомірно нараховані штрафні санкції на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Таким чином, податкові повідомлення - рішення від 18 грудня 2019 року №03712615050103 та №03722615050103 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Щодо податкових повідомлень - рішень від 19 грудня 2019 року №0272050305 та №0271050305 суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 288.2 - 288.4 статті 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно зі статтею 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Пунктом 287.4 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Положеннями пункту 37.3 статті 37 Податкового кодексу України передбачено, що підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб.

Таким чином, нормами податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини передбачено виключний перелік підстав, за наявності яких припиняється виконання податкового обов`язку, та до таких віднесено втрата особою ознак платника податку.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частинами першою, другою статті 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Положеннями пунктів 288.1 - 288.3 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2008 у власності позивача перебував об`єкт нерухомо майна (будівлі та споруди), розташований на земельній ділянці площею 1,0567 га, кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:04:088:0011. Право власності зареєстровано 30.05.2017 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1265543312101, номер запису про право власності: 20737046, реєстрацію здійснив державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Куцевол В.А.

Земельну ділянку, на якій знаходиться об`єкт нерухомості, позивач орендує у Дніпропетровської міської ради на підставі договору оренди землі від 30.01.2006.

31 серпня 2017 між позивачем (продавець) та Приватним підприємством Інвест-В (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В. за реєстраційним № 2465, за умовами пункту 1.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро (стара назва: місто Дніпропетровськ), вулиця Киснева, будинок 1 Б (один, літера Б), розташовані на земельній ділянці, площею 1,0567 та, кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:04:088:0011.

Відповідно до пункту 5.1.3 вказаного договору покупець зобов`язаний сплачувати відповідні податки та збори згідно з чинним законодавством, які виникають у покупця, у зв`язку з набуттям вищезазначеного майна, у тому числі: сплачувати орендну плату за земельну ділянку відповідно до умов договору оренди, зазначеного в пункті 1.1 цього договору. У разі сплати за користування земельною ділянкою продавцем (до моменту укладання договору оренди на ім`я покупця) за відповідний термін, після укладання цього договору, покупець зобов`язується компенсувати орендну плату за користування земельною ділянкою на підставі наданих продавцем відповідних рахунків, платіжних документів не пізніше 5-ти календарних днів з моменту отримання рахунку.

Частиною першою статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною першою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

За положенням частини третьої статті 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 Земельного кодексу України.

Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір не підлягає розірванню.

Отже наслідком відчуження нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, яка перебувала в оренді, є відсутність у відчужувача цього майна відповідних підстав для сплати орендної плати за цю земельну ділянку відповідно до умов договору оренди землі, оскільки фактичне користування цією земельною ділянкою здійснює новий власник нерухомого майна.

Зазначених висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 904/712/18 за позовом ПАТ СБК до Приватного підприємства Інвест-В про стягнення суми.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо збільшення позивачу грошових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб на 502 972, 15 грн, а тому про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19 грудня 2019 року №0272050305.

Також, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування, чого відповідачем здійснено не було.

Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання за спірним податковим повідомленням - рішенням є протиправним.

Крім того, податкове повідомлення - рішення №0271050305 також підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що підставою для його прийняття слугувало податкове повідомлення - рішення від 19 грудня 2019 року №0272050305.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, ГУ ДПС у м. Києві приймаючи податкові повідомлення - рішення від 19 грудня 2019 року №0272050305 та №0271050305, діяло поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Слобожанська будівельна кераміка задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19 грудня 2018 року №0272050305, №30271050305.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь Приватного акціонерного товариства Слобожанська будівельна кераміка понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 666, 36 грн (шістсот шістдесят шість гривень тридцять шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 02 лютого 2021 року.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: Приватне акціонерне товариство Слобожанська будівельна кераміка (код ЄДРПОУ 21129873, адреса: 02002, Київ, вул. Микільсько - Слобідська, 2/Б)

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, Київ, вул. Шолуденка, 33/19)