Постанова

від 02.02.2021 по справі 826/16077/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16077/18 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

При секретарі: Лащевської Д.О.,

За участю представника відповідача: Олексієнко В.М.,

представників третіх сторін: Кульга О.Ю.,Чиляєвої І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Міністерства культури та інформаційної політики України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Скайпроджект до Міністерства культури та інформаційної політики України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Громадська спілка Асоціація органів самоорганізації населення м. Києва , про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Скайпроджект звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Громадська спілка Асоціація органів самоорганізації населення м. Києва , в якому просило: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури і туризму України від 15.09.2010 №706/0/16-10 у частині пункту 48 Додатку №8 до наказу, відповідно до якого до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за критерієм місцевого значення занесено об`єкт культурної спадщини Особняк , який розташований за адресою: місто Київ, вулиця Лабораторна, 9-б.

Позов обґрунтовано тим, що у травні 2017 року ТОВ Скайпроджект за договором купівлі-продажу придбало нежитловий будинок загальною площею 276,40 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Лабораторна, 9-б, однак, приймаючи рішення щодо відчуження зазначеної будівлі, з листа Міністерства культури та інформаційної політики України №3635/10-4/13-18, стало відомо, що даний об`єкт включено до пам`яток архітектури та містобудування за категорією місцевого значення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року, позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства культури і туризму України від 15 вересня 2010 року №706/0/16-10 в частині пункту 48 Додатку №8 до наказу, відповідно до якого до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за критерієм місцевого значення занесено об`єкт культурної спадщини Особняк , який розташований за адресою: м. Київ, вул. Лабораторна, 9-б.

Постановою Верховного Суду від 09.01.2020 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019, справу №826/16077/18 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Направляючи справу но новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином того, чи була дотримана процедура відчуження пам`ятки архітектури по вул. Лабораторній, 9-б у м. Києві , і саме недотримання (дотримання) цієї процедури буде належним доказом того, чи був позивач обізнаний про належність спірного будинку до об`єкту культурної спадщини під час укладання договору купівлі-продажу на такий будинок, а тому з`ясування та дослідження судом вказаних вище обставин суттєво впливає на те, чи порушенні позивачем строки звернення до суду з цим позовом, оскільки у разі недотримання (дотримання) процедури відчуження зазначеного об`єкту культурної спадщини ТОВ Скайпроджект могло (не могло) дізнатися про його статус ще у 2017 році.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 48 Додатка №8 наказу Міністерства культури і туризму України від 15 вересня 2010 року №706/0/16-10 щодо занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за критерієм місцевого значення об`єкт культурної спадщини Особняк , розташований за адресою: місто Київ, вулиця Лабораторна, 9-б.

Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Міністерство культури та інформаційної політики України, подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що наказ Міністерство культури України від 15 вересня 2010 року № 706/0/16-10, яким до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за критерієм місцевого значення занесено об`єкт культурної спадщини Особняк , що розташований за адресою: вул. Лабораторна, 9-б, м. Київ, був опублікований 05 лютого 2013 року на офіційному веб-сайті Міністерства.

У той же час, звертаючись до суду, позивач не просив поновити строк звернення до суду та така позовна заява не містить обґрунтувань поважності причин пропуску такого строку.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду через майже 8 років з дня винесення оскаржуваного наказу, відтак слід залишити позовну заяву без розгляду.

Третя особа - Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у апеляційній скарзі звертає увагу на те, що суд першої інстанції у постанові не дослідив питання, що ставились Верховним Судом у постанові від 09.01.2020.

На думку вказаного апелянта, жодною нормою чинного законодавства не передбачено вилучення пам`ятки із Реєстру на підставі не повідомлення власника про статус суб`єкта.

Так, перелік пам`яток, що є об`єктами культурної спадщини знаходиться на офіційному сайті Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

При цьому, попередній власник - ТОВ Ковчег знав про належність об`єкта за адресою: вул. Лабораторна, 9-б, м. Київ, до пам`яток місцевого значення та не повідомив про це позивача.

Як зазначає апелянт, на момент віднесення вказаного об`єкта до пам`яток місцевого значення у позивача було відсутнє право, що підлягає захисту в суді, зважаючи на дату реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю Скайпроджект .

У відзиві на апеляційні скарги Громадською спілкою Асоціація органів самоорганізації населення м. Києва зазначено, що апеляційні скарги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, оскільки суд першої інстанції формально підійшов до врахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 09.01.2020.

Оскільки попередній власник ТОВ Ковчег знав про охоронний статус об`єкта, що підтверджується листом Державної служби з питань національної культурної спадщини від 30.12.2008 №22-3677/35, яким було погоджено матеріали щодо землеустрою, відтак невиконання попереднім власником вимог Закону України Про охорону культурної спадщини не може свідчити про відсутність у об`єкта статусу пам`ятки.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Міністерства культури і туризму України від 15.09.2010 №706/0/16-10 Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України з категорією місцевого значення міста Києва, зокрема, об`єкт культурної спадщини Особняк по вул. Лабораторній, 9-б , та присвоєно останньому охоронний номер 628-Кв (пункт 48 додатку 8 до даного наказу).

У подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю Ковчег та Товариством з обмеженою відповідальністю Скайпроджект укладено договір купівлі-продажу нежилого будинку від 29.05.2017, зареєстрований в реєстрі за №650.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.05.2017 №88333729, ТОВ Скайпроджект на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.05.2017 №35426622 набуло права власності на нежитловий будинок (літера Б) за адресою: місто Київ, вулиця Лабораторна, будинок 9-б , загальною площею 276,4 кв. м.

У серпні 2018 року позивач вирішив реалізувати належну йому будівлю, у зв`язку з чим звернувся до нотаріуса для підготовки належних документів.

У свою чергу, нотаріусом було повідомлено, що Міністерством культури і туризму України ще 15 вересня 2010 року за № 706/0/16-10 в частині пункту 48 Додатку № 8 до оскаржуваного наказу внесено запис до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за критерієм місцевого значення об`єкт культурної спадщини Особняк , який розташований за адресою: м. Київ, вул. Лабораторна, 9-б.

31 липня 2018 року на адресу Міністерства культури України позивачем направлено адвокатський запит щодо надання інформації щодо перебування будинку за адресою: м. Київ, вул. Лабораторна, 9-б у реєстрі пам`яток України.

Листом від 09.08.2018 №3635/10-4/13-18 Міністерство культури України у відповідь на адвокатський запит повідомило представника ТОВ Скайпроджект , що будівля за адресою: м. Київ, вул. Лабораторна, 9-б, відповідно до наказу від 15.09.2010 №706/0/16-10 занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка архітектури та містобудування за категорією місцевого значення, охоронний №628-Кв.

Не погоджуючись з таким наказом відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи відсутність доказів повідомлення власника будівлі про включення зазначеного об`єкту до Переліку об`єктів культурної спадщини органом охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації, доказів укладення охоронного договору між власником будівлі по вулиці Лабораторній, 9-б у місті Києві та органом охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації, отримання Товариством з обмеженою відповідальністю Ковчег погодження органу охорони культурної спадщини для реалізації об`єкта культурної спадщини, тому підстави для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду - відсутні.

Як наслідок, слід визнати протиправним та скасувати пункт 48 Додатка №8 наказу Міністерства культури і туризму України від 15.09.2010 №706/0/16-10 щодо занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за критерієм місцевого значення об`єкт культурної спадщини Особняк , розташований за адресою: місто Київ, вулиця Лабораторна, 9-б.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Преамбулою Закону України Про охорону культурної спадщини (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що даний Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Згідно з статтею 1 вказаного Закону охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Враховуючи наведені положення законодавства, під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади повинні керуватися у своїй діяльності приписами спеціального закону, а саме Закону України Про охорону культурної спадщини , зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об`єкта культурної спадщини.

Частиною першою статті 13 Закону України Про охорону культурної спадщини визначено, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам`ятки.

Пунктом б частини першої статті 14 Закону України Про охорону культурної спадщини передбачено, що занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки - пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Відповідно до статті 18 Закону України Про охорону культурної спадщини об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України), можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Пам`ятка може бути приватизована лише за умови укладення майбутнім власником з відповідним органом охорони культурної спадщини попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на пам`ятку (її частину) з викладенням його істотних умов, у тому числі щодо цільового використання пам`ятки, робіт, які майбутній власник зобов`язується провести на пам`ятці з метою утримання її в належному стані.

Особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам`яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам`ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно з частини першої статті 6 Закону України Про охорону культурної спадщини погодження відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління належить до повноважень органу охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації (Департамент культури).

Разом з цим, статтею 20 вказаного Закону установлено, що у разі продажу пам`ятки (крім пам`ятки, яка не підлягає приватизації) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у письмовій формі повідомити про це відповідний орган охорони культурної спадщини із зазначенням ціни та інших умов продажу, і такий орган має право привілеєвої купівлі пам`ятки місцевого значення.

Тобто, вказаними вище законодавчими нормами передбачено спеціальну процедуру щодо відчуження пам`ятків архітектури у власність, а саме: така пам`ятка може бути передана у власність особі лише за наявності відповідного погодження органу охорони культурної спадщини (Департаменту культури).

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Ковчег та Товариством з обмеженою відповідальністю Скайпроджект укладено договір купівлі-продажу нежилого будинку від 29.05.2017, зареєстрований в реєстрі за №650, зі змісту якого вбачається, що останній не містить інформації про статус будинку як об`єкта культурної спадщини.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на момент укладення договору купівлі продажу нежилого будинку від 29 травня 2017 року між ТОВ Ковчег та ТОВ Скайпроджект , існувало відповідне погодження органу охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації (в даному випадку - Департамент культури) на відчуження об`єкту культурної спадщини Особняк , який знаходиться у місті Києві за адресою: вул. Лабораторна, 9б.

На вказані обставини було звернуто увагу і судом касаційної інстанції.

Крім того, у відповідності до вимог статті 25 Закону України Про охорону культурної спадщини надання об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог.

Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини.

Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

Пунктом 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1768 (далі - Порядок №1768) визначено, що власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

При цьому, охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (пункт 1 Порядку №1768).

Таким чином, як вбачається з вищевикладених норм чинного законодавства, юридичні або фізичні особи у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка.

Тобто, вказаними приписами встановлено імперативне зобов`язання в частині не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування, укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Однак, матеріали справи не містять доказів укладення у 2017 році охоронного договору між власником будівлі по вулиці Лабораторній, 9-б у місті Києві та органом охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації.

З огляду на вказані норми, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку процедура відчуження пам`ятки архітектури по вул. Лабораторній, 9б у м. Києві не була дотримана, та у подальшому після укладення договору купівлі продажу нежилого будинку від 29 травня 2017 року новим власником (позивачем) охоронного договору у силу вимог Закону України Про охорону культурної спадщини також укладено не було.

Разом з тим, перевіряючи на предмет протиправності наказу Міністерства культури і туризму України від 15.09.2010 №706/0/16-10 у частині пункту 48 Додатку №8, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду 02 жовтня 2018 року з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю Скайпроджект вказує, що лише з листа від 09.08.2018 №3635/10-4/13-18 Міністерства культури України у відповідь на адвокатський запит від 31.07.2018 було повідомлено представника ТОВ Скайпроджект , що будівля за адресою: м. Київ, вул. Лабораторна, 9-б, відповідно до наказу від 15.09.2010 №706/0/16-10 занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка архітектури та містобудування за категорією місцевого значення, охоронний №628-Кв.

Тобто, на момент укладення договору купівлі-продажу йому не було відомо про надання такій будівлі відповідного статусу.

Однак, слід зазначити, що матеріали справи не містять ні вказаного адвокатського запиту, ні листа від 09.08.2018 №3635/10-4/13-18.

Крім того, оскаржуючи наказ 15.09.2010 №706/0/16-10 у частині пункту 48 Додатку №8 лише у жовтні 2018 року, позивач у своєму позові про причини пропуску строку не зазначає, клопотання щодо визнання поважними причин такого пропуску, не подає.

При цьому, оскаржуваний наказ Мінкультури від 15 вересня 2010 року № 706/0/16-10, яким до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за критерієм місцевого значення занесено об`єкт культурної спадщини Особняк , що розташований за адресою: вул. Лабораторна, 9-б, м. Київ, був опублікований 05 лютого 2013 року на офіційному веб-сайті Міністерства.

Тобто, вказані обставини ще з 2013 року були загальновідомими та знаходились у відкритому доступі.

У силу вимог частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні зі своїм змістом норми права містилися і у статті 99 КАС України у редакції, яка була чинною на момент набуття ТОВ Скайпроджект права власності на спірний будинок.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приписами чинного законодавства визначено шестимісячний строк звернення до суду, недотримання, якого є підставою для залишення такого позову без розгляду.

При цьому, слід зазначити, що що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому, повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

У даному випадку, порівняльний аналіз термінів дізнався та повинен дізнатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №440/3408/19 та в ухвалі від 24.06.2020 у справі №9901/277/19.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У даному випадку, позивач не був позбавлений можливості звернутись з даним позовом до суду протягом шести місяців (з 29.05.2017), з моменту укладення з ТОВ Ковчег договору купівлі-продажу нежилого будинку від 29.05.2017, та перевірити під час підписання такого договору інформацію про занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України цієї будівлі як пам`ятки архітектури та містобудування, що ним і було вчинено у подальшому під час підготовки у 2018 році документів, необхідних для відчуження цього нежитлового приміщення.

Відтак, з огляду на вказане, звернення останнього до суду із даним позовом 02.10.2018 відбувалося не у межах встановлених КАС України строків.

Враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами, тому колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Згідно з частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, тому апеляційні скарги є обґрунтованими, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 240, 242, 250, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Міністерства культури та інформаційної політики України - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2020 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Скайпроджект до Міністерства культури та інформаційної політики України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Громадська спілка Асоціація органів самоорганізації населення м. Києва , про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук