Постанова

від 01.02.2021 по справі 914/1008/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2021 р. Справа №914/1008/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Бонк Т.Б.,

суддів Бойко С.М.,

Якімець Г.Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 14.07.2020 №39/5-446-20 (вх. № апеляційного суду 01-05/2058/20 від 23.07.2020)

на рішення Господарського суду Львівської області від 17 червня 2020 року (суддя Король М.Р., повний текст рішення складено 22.06.2020, м. Львів)

у справі №914/1008/20

за позовом Акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» , м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівенергоресурс» , м. Золочів, Львівська область

про стягнення 17 205,85 грн заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції :

У квітні 2020 року АТ НАК Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ Золочівенергоресурс про стягнення 17205,85 грн, з яких 11 500,56грн пені, 823,00грн 3% річних та 4 882,29грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання договору постачання природного газу №1049/16-ТЕ-21 від 21.12.2015 позивач передав відповідачу у 2016році природний газ на загальну суму 212 631,35грн, який відповідач оплатив з порушенням встановленого п. 6.1 договору строку, у зв`язку з чим позивач заявив до стягнення на підставі п.8.2 договору та ст. 625 ЦК України 11 500,56грн пені, 823,00грн 3% річних та 4 882,29грн інфляційних втрат.

У відзиві на позовну заяву відповідач виклав попередній розрахунок понесених ним витрат на правову допомогу в сумі 3 500,00грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.06.2020 у справі №914/1008/20 у задоволенні позову відмовлено та присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 3 500,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

При відмові у задоволенні позову суд виходив з того, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії №1730-VIII від 03.11.2016 ( далі - Закон №1730-VIII), який набрав чинності 30.11.2016. З огляду на те, що відповідач погасив основну заборгованість за поставлений йому у січні-березні 2016року природний газ у травні 2016року, тобто до набрання чинності Законом №1730-VIII, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для нарахування та стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки стаття 7 названого Закону, яка є нормою прямої дії, передбачає списання неустойки, процентів річних та інфляційних нарахувань за умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

На підставі ст.ст. 126, 129 ГПК України, дослідивши подані відповідачем договір про надання правової допомоги від 08.05.2020 №02/05, укладений з адвокатом Чоповським І.В., акт про надані послуги від 19.05.2020, платіжне доручення №1800 від 19.05.2020 на суму 3 500,00грн, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених відповідачем до стягнення з позивача понесених ним витрат на правову допомогу в сумі 3 500,00грн.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення, прийняти нове, яким позов задоволити.

Скаржник вказує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1730-VIII, тому вважає неправомірним застосування судом до спірних правовідносин положень Закону №1730-VIII. Крім того, скаржник зазначає, що додане відповідачем платіжне доручення №1800 від 19.05.2020 на суму 3 500,00грн не може бути доказом понесених ним витрат на правничу допомогу, оскільки згідно з вказаним платіжним дорученням отримувачем коштів є ФОП Чоповський І.В., а не адвокат Чоповський І.В., в той час як правовий статус адвоката та фізичної особи-підприємця є різнимии.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача.

Ухвалою від 05.10.2020 вирішено здійснити розгляд справи № 914/1008/20 на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 ГПК України).

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Згідно з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

21.12.2015 ПАТ НАК Нафтогаз України (постачальник) та ТОВ Золочівенергоінвест (споживач) уклали договір постачання природного газу №1049/16-ТЕ-21, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 договору).

Згідно з п.2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом до 125 тис. куб. м, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): січень -50 тис. куб. м, лютий -50 тис. куб. м, березень - 25 тис. куб. м.

Відповідно до п.3.4. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п.5.2. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2015 до договору) ціна за 1000куб.м газу за цим договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільчих мереж, становить 1770,74грн, крім того, податок на додану вартість 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз 16грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 19,2грн. До сплати за 1000куб.м природного газу 1786,74грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 2 144,09грн.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.8.2. договору у разі невиконання споживачем п.6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, цю діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2016 до 31.03.2016, а в частині розрахунків до їх повного здійснення (п. 12 договору).

На виконання умов вказаного договору позивач у січні-березні 2016року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 212 631,35грн (з ПДВ), що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками печаток обох сторін актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 88 540,11грн, від 29.02.2016 на суму 70 789,21грн та від 31.03.2016 на суму 53 302,03грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював оплату газу з порушенням строків, встановлених п. 6.1 договору. Так, відповідач провів остаточний розрахунок за газ, отриманий у січні 2016року - 10.05.2016 ; отриманий у лютому 2016року- 17.05.2016 ; отриманий у березні 2016року - 17.05.2016 .

Станом на 17.05.2016 відповідач оплатив весь обсяг газу, поставлений у 2016 році.

Згідно з розрахунками позивача за прострочення оплати газу(до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу), поставленого у січні-березні 2016 року, позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 11 500,56грн, 823,00грн 3% річних та 4 882,29грн інфляційних втрат.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на виконання договору постачання природного газу №1049/16-ТЕ-21 від 21.12.2015 позивач передав відповідачу в період з січня по березень 2016року природний газ на загальну суму 212 631,35грн.

За умовами договору (п.6.1) відповідач мав повністю оплатити отриманий в кожному місяці газ до 14-го числа (включно) наступного місяця, проте, остаточні розрахунки за газ, поставлений у січні-березні 2016року були проведені відповідачем з порушенням встановлених строків. Станом на 17.05.2016 відповідач оплатив весь обсяг газу, поставлений у 2016році.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання, визначені ст. 611 ЦК України, якою передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання сплату, зокрема, 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем встановлених договором строків оплати газу, поставленого у січні-березні 2016року, позивач заявив до стягнення пеню на підставі п. 8.2 договору в сумі 11 500,56грн та на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 823,00грн і 4 882,29грн інфляційних втрат.

Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, 30.11.2016 набув чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії №1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону №1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно зі ст. 2 Закону №1730-VIII дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частина 3 статті 7 Закону №1730-VIII регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення. Названою нормою встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 статті 7 Закону №1730-VIII є нормою прямої дії, застосування її приписів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Така правова позиція викладена у ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 22.02.2018 у справі № 922/4355/14, від 28.02.2018 у справі № 911/3914/14, від 03.04.2018 у справі №904/11325/16, від 06.04.2018 у справі №904/10747/16, від 10.04.2018 у справі №916/3054/16, від 11.04.2018 у справі №910/17962/15, від 17.04.2018 у справі №904/11358/16, від 26.04.2018 у справі №911/3945/16, від 02.05.2018 у справі №920/1060/16, від 15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 23.05.2018 у справі №908/3125/16, від 23.05.2018 у справі №908/2114/16, від 30.05.2018 у справі №904/10733/16, від 20.06.2018 у справі №916/3055/16, від 06.07.2018 у справі №918/882/15, від 23.07.2018 у справі №904/10294/17, від 07.08.2018 у справі №925/1584/17, від 21.08.2018 у справі №925/104/18, від 21.08.2018 у справі №925/107/18, від 30.08.2018 у справі №905/2796/17, від 06.09.2018 у справі №925/106/18, від 13.12.2018 у справі №925/105/18, від 18.12.2018 у справі №905/301/18, від 20.12.2018 у справі №904/1619/18, від 22.12.2018 у справі №904/2961/18, від 16.01.2019 у справі №905/299/18 та враховується апеляційним судом відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що за договором №1049/16-ТЕ-21 позивач поставляв природний газ, який використовується відповідачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 договору), станом на 17.05.2016 відповідач оплатив весь обсяг газу, поставлений йому позивачем, тобто станом на день набрання чинності Законом N 1730-VIII відповідач не мав заборгованості за газ, поставлений йому у 2016 році.

Отже, з дня набрання чинності названим Законом (з 30.11.2016) не підлягали нарахуванню пеня, 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість, погашену відповідачем до набрання чинності Законом N 1730-VIII, а нараховані неустойка (пеня), 3% річних і інфляційні втрати - підлягали списанню.

З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника, погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову та вважає рішення суду про відмову у задоволенні позову законним і обґрунтованим.

Щодо доводів скаржника про те, що додане відповідачем платіжне відповідачем платіжне доручення №1800 від 19.05.2020 на суму 3 500,00грн не може бути доказом понесених ним витрат на правничу допомогу, оскільки згідно з вказаним платіжним дорученням отримувачем коштів є ФОП Чоповський І.В., а не адвокат Чоповський І.В., апеляційний суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що під час розгляду справи судом першої інстанції інтереси відповідача представляв адвокат Чоповський І.В. на підставі договору про надання правової допомоги 08.05.2020 №02/05.

За умовами п.1.1 вказаного договору відповідач доручає та зобов`язується оплачувати в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, а адвокат бере на себе зобов`язання за завданням відповідача надати останньому правову допомогу згідно з замовленнями, що є додатками до цього договору та невід`ємною його частиною.

Відповідно до п.4.1.1 договору сторони визначили наступний порядок обчислення гонорару погодинна оплата: аналіз справи -1год. -1000,00грн; написання заяв по суті справи -1год-1000,00грн; написання заяв з процесуальних питань -1год-500,00грн.; участь в судовому засіданні -1год-1500,00грн.

У замовленні №1 (додатку №1 до договору про надання правової допомоги), сторони підтвердили факт замовлення відповідачем і надання Адвокатом правової допомоги у справі №914/1008/20, що включає: аналіз справи (вивчення та аналіз наданих відповідачем матеріалів, судової практики та робота з Єдиним державним реєстром судових рішень з аналогічних справ; формування правової позиції по справі); написання заяв по суті справи (відзив на позов); написання заяв з процесуальних питань (заяви, клопотання, тощо); ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до акту про надані послуги від 19.05.2020 та детального опису наданих послуг від 19.05.2020 адвокат Чоповський І.В. надав, а відповідач прийняв правову допомогу загальною вартістю 3500,00грн, що включає: аналіз справи (вивчення та аналіз наданих відповідачем матеріалів, судової практики та робота з Єдиним державним реєстром судових рішень з аналогічних справ; формування правової позиції по справі), тривалістю 1/2год, вартістю 500,00грн (1000/2=500); написання заяв по суті справи (відзив на позов), тривалістю 2год, вартістю 3000,00грн (2*1500=3000).

У вищевказанах договорі про надання правової допомоги, замовленні №1 та акті наданих послуг в розділі місцезнаходження та реквізити сторін вказано розрахунковий рахунок адвоката Чоповського І.В. - НОМЕР_1 .

Відповідно до платіжного доручення №1800 від 19.05.2020 відповідач перерахував ФОП Чоповському І.В. на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 - 3 500,00грн з призначенням платежу оплата за надання правової допомоги згідно з договором про надання правової допомоги 08.05.2020 №02/05 .

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Визначення поняття самозайнятої особи міститься в підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Статтею 1 Податкового кодексу України унормовано, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У Податковому кодексі України регламентовано поняття податкового контролю як системи заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових і касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль - це спеціальний державний контроль, який здійснюється спеціальними суб`єктами, наділеними державою особливою компетенцією саме в галузі оподаткування, відносно спеціального об`єкта, пов`язаного з надходженням до централізованих і децентралізованих грошових фондів.

Суб`єктом податкового контролю є юридична чи фізична особа, поведінка якої регулюється нормами податкового законодавства, тобто платники податків, зборів, інших обов`язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів.

Предметом податкового контролю є первинна документація, яка регламентує рух контрольованих коштів, що мають надходити від сплати податкових платежів, а суб`єктами контролю є платники податків і контрольні органи, що контролюються вищими.

Об`єктом податкового контролю є правильність обчислення податкового платежу, своєчасне і повне його перерахування, виконання інших дій, безпосередньо пов`язаних з виконанням платником своїх податкових обов`язків (постановка на облік в органах податкової служби, складення та подання податкової звітності тощо).

Таким чином, з аналізу вказаних норм вбачається, що адвокат як самозайнята особа для цілей оподаткування обирає форму здійснення своєї діяльності (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, фізичної особи-підприємця, тощо), при цьому, особливості оподаткування форм адвокатської діяльності, рух контрольованих коштів, що мають надходити від сплати податкових платежів регулюються нормами податкового законодавства та контролюються відповідними податковими органами.

Відтак, особливості оподаткування форм адвокатської діяльності це взаємовідносини між платником податків і контролюючим органом та не є предметом дослідження у даній справі, тому не можуть впливати на беззаперечне право сторони у справі скористатися правничою допомогою та отримати, у разі вирішення на її користь спору, відшкодування витрат, понесених на адвокатські послуги.

Отже, понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 500,00грн підтверджено належними та допустимими доказами, а відтак висновок місцевого суду про стягнення з позивача на користь відповідача 3 500,00грн витрат на професійну правничу допомогу є законним та обгрунтованим.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2020 у справі №914/1008/20 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269,271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 14.07.2020 №39/5-446-20 (вх. № апеляційного суду 01-05/2058/20 від 23.07.2020) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2020 у справі №914/1008/20- без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження постанови встановлені ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк

Судді С. М. Бойко

Г.Г. Якімець