Рішення

від 25.01.2021 по справі 906/371/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/371/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шульга О.А. - адвокат, ордер серії АР №1011613 від 25.03.2020;

від відповідача: Окушко О.В., довіреність від 23.12.2020;

третьої особи: Пасенко В.П., довіреність від 25.02.2020;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг"Хортиця" (с.Щигліївка Коростишівського району Житомирської області)

до Коростишівської міської ради (м.Коростишів Коростишівського району Житомирської області)

за участю у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро" (с.Щигліївка Коростишівського району Житомирської області)

про визнання незаконним та скасування рішення Коростишівської міської ради №930 від 21.01.2020,

з перервами в судовому засіданні з 16.11.20 до 08.12.20, з 08.12.20 до 25.01.21 згідно із ст.216 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Хортиця" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Коростишівської міської ради № 930 від 21.01.20.

В обґрунтування позовної заяви ТОВ "Агрохолдинг "Хортиця" посилається на те, що рішенням Коростишівської міської ради №930 від 21.01.20 "Про затвердження переліку земельних ділянок, що входять до складу спадкового майна для надання в оренду" передано 199 земельних ділянок в оренду ТОВ "Щигліївка Агро", з яких 80 земельних ділянок без зазначення кадастрових номерів, що є грубим порушенням вимог частини 5 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр". Крім того, оспорюваним рішенням ради були передані земельні ділянки в порядку управління спадщиною без вчинення будь-яких дій з боку відповідача щодо встановлення та перевірки належності земельних ділянок до складу спадкового майна та щодо того, що власники земельних ділянок померли, чим було порушено приписи частини 5 статті 4 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою господарського суду від 05.05.20 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро" та призначено підготовче засідання на 09.06.20.

Третя особа - ТОВ "Щигліївка Агро" надала письмові пояснення, у яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивач в обґрунтування позову посилається на порушення його прав включенням до оскаржуваного рішення двох земельних ділянок з кадастровими номерами 1822587000:02:000:0180 та 1822588700:10:000:0008, які перебувають у нього в оренді, при цьому не конкретизуючи, в чому саме полягають дані порушення. Зазначає, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 1822587000:02:000:0180 станом на 14.05.20 не перебуває в оренді ТОВ "Щигліївка Агро", зареєстроване право оренди позивача, зі строком дії до 01.03.20. Таким чином строк дії права оренди на момент звернення з позовною заявою закінчився. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 1822588700:10:000:0008 станом на 14.05.20 не перебуває в оренді третьої особи, 12.09.16 зареєстроване право оренди позивача, терміном на 7 років. При цьому, позивач не заперечує той факт, що вищевказані земельні ділянки перебувають у нього в оренді, що додатково підтверджує відсутність порушень прав позивача з боку відповідача, так як перебування земельної ділянки в оренді виключає можливість передачі її в оренду іншій особі без внесення запису про припинення права оренди за попереднім орендарем. Посилання позивача на ті обставини, що до оскаржуваного рішення також включені дві земельні ділянки, які перебувають в оренді ПП "Полісся", а також дві земельні ділянки, власники яких живі, також вказують на відсутність порушення прав позивача, так як дані земельні ділянки не перебувають в користуванні позивача, а позивач не наділений повноваженнями щодо захисту прав ПП "Полісся" та власників земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також вважає необґрунтованими доводи позивача стосовно того, що відповідачем безпідставно було передано в оренду третій особі 80 земельних ділянок без зазначення кадастрових номерів, що суперечить ч.5 ст.16 Закону України "Про Державний земельний кадастр", оскільки положення даної статті Закону не містять обов`язку органу місцевого самоврядування зазначати кадастровий номер земельної ділянки у рішеннях про передачу ділянок у власність або користування. Зазначивши в оскаржуваному рішенні номера земельних ділянок, відповідно до проекту розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), відповідач не порушив вимог діючого законодавства, так як за даними номерами можливо ідентифікувати земельну ділянку та визначити її місце розташування. Вказує, що включення до оскаржуваного рішення чотирьох земельних ділянок, які перебувають в оренді позивача та ПП "Полісся" не є підставою для визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення в цілому, адже права позивача жодним чином не порушено, оскільки зареєстроване право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1822587000:02:000:0180 та 1822588700:10:000:0008 не припинено, він продовжує користуватися даними земельними ділянками, жодних доказів про існування будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування земельними ділянками позивачем не надано (т.1, а.с.112-116).

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив та зазначив, що під час прийняття оскаржуваного рішення Коростишівська міська рада діяла в межах чинного законодавства України. Також вказав, що згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеній у рішенні №7-рп/2009 від 16.04.09, потрібно розрізняти нормативні та ненормативні акти органу місцевого самоврядування. Ненормативними актами є індивідуально-правові акти, на підставі яких у фізичних осіб та юридичних осіб приватного права виникають змінюються або припиняються конкретні права та обов`язки. Оскаржуване рішення є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування, яке стосується прав та обов`язків ТОВ "Щигліївка Агро" (т.1, а.с.133-134).

Позивач надав відповідь на відзив та відповідь на пояснення третьої особи, у яких зазначено, що рішення №930 від 21.01.20 прийнято всупереч вимог ст.79-1 Земельного кодексу України за відсутності факту формування земельних ділянок та за відсутності державної реєстрації речових прав на момент прийняття рішення, також до рішення включено ряд земельних ділянок, які не відносяться до спадкового майна, оскільки не були виділені в натурі (на місцевості) померлим громадянам (т.1, а.с.149-152, 159-162).

Ухвалою суду від 06.10.20 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/371/20 до судового розгляду по суті на 16.11.20.

Під час розгляду справи по суті в судових засіданнях оголошувались перерви з 16.11.20 до 08.12.20, з 08.12.20 до 25.01.21 згідно із ст.216 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення чергової 90 сесії 7 скликання Коростишівської міської ради від 21.01.20 №930 "Про затвердження переліку земельних ділянок, що входять до складу спадкового майна для надання в оренду" (т.1, а.с.11-12), міська рада, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро" від 10.12.19 №2, від 10.12.19 №3, від 10.12.19 №4, від 10.12.19 №6, від 10.12.19 №8, від 10.12.19 №10, від 10.12.19 №11, від 10.12.19 №13, від 11.12.19 №16, від 11.12.19 №18, від 11.12.19 №20, керуючись ст.269, 270, 274, 288 Податкового кодексу України, п.34 ст.26, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч.5 ст.4, ч.6 ст.19 Закону України "Про оренду землі", ст.1285 Цивільного кодексу України", ст.12 Земельного кодексу України та враховуючи рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, екології та природних ресурсів, вирішила:

- затвердити перелік ділянок, що входять до складу спадкового майна та які передаються в оренду згідно додатків №1,2,3,4,5,6,7,8,9,10;

- зобов`язати ТОВ "Щигліївка Агро" замовити обмінні файли та нормативно-грошові оцінки земельних ділянок згідно додатків №1,2,3,4,5,6,7,8,9,10;

- надати в оренду строком на 10 років, або до моменту реєстрації права власності на земельні ділянки за спадкоємцями, або до набрання законної сили рішення суду про визнання спадщини відумерлою, земельні ділянки, що входять до складу спадкового майна товариству з обмеженою відповідальністю "Щигліїка Агро" (ЄДРПОУ 43391149), із визначенням відсотка орендної плати від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки 10%;

- зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро" на протязі 60 календарних днів з дня прийняття даного рішення укласти договори оренди земельних ділянок та провести їх державну реєстрацію у встановлений законодавством термін;

- у разі невиконання пункту 2 та пункту 4 цього рішення - п.3 втрачає чинність.

Позивач вказує, що вищевказаним рішенням порушено права позивача, оскільки частина земельних ділянок, які передані в оренду ТОВ "Щигліївка Агро", перебували на момент прийняття оскаржуваного рішення в оренді у позивача, крім того, ТОВ "Агрохолдинг "Хортиця" претендувало та подавало відповідне клопотання на отримання всіх переданих ТОВ "Щигліївка Агро" земельних ділянок. Також, всупереч ч.5 ст.16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" при винесенні оскаржуваного рішення передано в оренду земельні ділянки без зазначення кадастрових номерів у додатку 1 до рішення - 34 земельні ділянки, додатку 2 - 21 земельна ділянка, додатку 3 - 16 земельних ділянок, додатку 4 - 1 земельна ділянка, додаток 7 - 8 земельних ділянок.

Оспорюючи рішення Коростишівської міської ради, позивач, серед іншого, зазначив, що відповідачем передані земельні ділянки в порядку управління спадщиною взагалі за відсутності будь-яких дій з боку Коростишівської міської ради до встановлення та перевірки належності земельних ділянок, що були передані за оспорюваним рішенням №930 до складу спадкового майна, та про те, що власники земельних ділянок померли, а їх спадкоємці відсутні, не прийняли спадщину, відмовились від її прийняття, чи усунуті від спадкування. Більш того, власники земельних ділянок, зазначених у додатку №5 до рішення за номерами 15- ОСОБА_1 та за номером 29 ОСОБА_2 , на сьогоднішній день живі. В порушення ч.6 ст.19 Закону України "Про оренду землі" були передані земельні ділянки, які вже перебувають в оренді у суб`єктів господарювання, а саме: пункт 1 в додатку 1, пункт 30 в додатку 2, пункт 17 в додатку 1 та пункт 6 в додатку 1.

Так, згідно пункту 1 додатку 1 до рішення Коростишівської міської ради №930 від 21.01.20 в управління спадщиною ТОВ "Щигліївка Агро" на території Щигліївського старостинського округу було передано земельну ділянку ОСОБА_3 , без зазначення кадастрового номера, площею 4,18га, однак на дату винесення оскаржуваного рішення зареєстрований договір оренди земельної ділянки площею 4,1785га кадастровий номер 1822588700:10:000:0008 між ОСОБА_4 та ТОВ "Агрохолдинг "Хортиця", що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно пункту 30 додатку 2 до рішення Коростишівської міської ради №930 від 21.01.20 в управління спадщиною ТОВ "Щигліївка Агро" на території Стрижівського старостинського округу було передано земельну ділянку ОСОБА_5 без зазначення кадастрового номеру площею 3,422га, номер земельної ділянки - НОМЕР_1 . Право власності на земельну ділянку площею 3,4230га на день винесення оспорюваного рішення належало ОСОБА_6 , на теперішній час дана земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ "Агрохолдинг "Хортиця", дані обставини підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 17 додатку 1 до рішення Коростишівської міської ради №930 від 21.01.20 в управління спадщиною ТОВ "Щигліївка Агро" на території Щигліївського старостинського округу передано земельну ділянку ОСОБА_7 , кадастровий номер 1822588700:13:000:0046 площею 3,2007га, проте, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17.01.20 ОСОБА_8 успадкував земельну ділянку з зазначеним номером, яка на даний час перебуває в оренді Приватного підприємства "Полісся", що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договором оренди землі.

Згідно пункту 6 додатку 1 до рішення Коростишівської міської ради №930 від 21.01.20 в управління спадщиною ТОВ "Щигліївка Агро" на території Щигліївського старостинського округу передано земельну ділянку ОСОБА_9 , без зазначення кадастрового номеру площею 3,61га. Право власності на вказану земельну ділянку площею 3,6124 належало ОСОБА_9 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №120644, кадастровий номер 1822588700:08:000:0032, разом з тим, відповідно до запису, внесеного 08.06.11 до вказаного держаного акту державним нотаріусом Коростишівської державної нотаріальної контори за реєстровим номером №2-709, видано свідоцтво про право на спадщину за законом, на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить до ОСОБА_10 , на теперішній час вказана земельна ділянка перебуває в оренді Приватного підприємства "Полісся", що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договором оренди землі.

З врахуванням викладеного позивач вважає, що оскаржуване рішення №930 від 21.01.20 "Про затвердження переліку земельних ділянок, що входять до складу спадкового майна для надання в оренду" прийнято Коростишівською міською радою неправомірно та всупереч інтересам позивача.

Дослідивши матеріали справи, подані докази та наведені обґрунтування господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами 1, 2 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач, відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02 визначено, що ч.2 ст.124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист.

Суб`єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України.

Згідно з положеннями ст.ст. 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отож задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Сторона при зверненні з позовом до господарського суду повинна довести, що її суб`єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об`єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.

Позивач, порушення свого права, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення Коростишівської міської ради №930 від 21.01.20 "Про затвердження переліку земельних ділянок, що входять до складу спадкового майна для надання в оренду", пов`язує з тим, що на час його прийняття ТОВ "Агрохолдинг"Хортиця" використовував дві земельні ділянки з кадастровими номерами 1822587000:02:000:0180 та 1822588700:10:000:0008 на підставі договорів оренди.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 21.07.15 укладено договір оренди землі між гр. ОСОБА_6 та ТОВ "Агрохолдинг "Хортиця" загальною площею 3,4230га, кадастровий номер 1822587000:02:000:0180 (т.1, а.с.44-47).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 21.07.15 вчинено державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного між гр. ОСОБА_6 та ТОВ "Агрохолдинг "Хортиця" (т.1, а.с.49-50).

14.04.16 між гр. ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Хортиця" укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,1785га, кадастровий номер 1822588700:10:000:0008 (т.1, а.с.34-37).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Дежавного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна , 12.09.16 вчинено державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Хортиця" (т.1, а.с.32-33).

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Частина 3 вказаної статті ЗК України визначає, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як вбачається з тексту рішення Коростишівської міської ради №930 від 21.01.20, останнє не являється правовстановлюючим документом щодо володіння, користування чи розпорядження земельними ділянками, зазначеними у списку (додатках №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10 до рішення №930 від 21.01.20), не порушує законних прав позивача щодо користування земельними ділянками з кадастровими номерами 1822587000:02:000:0180 та 1822588700:10:000:0008 згідно договорів оренди, не містить вказівок передання в користування таких земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро". У оскаржуваному рішенні лише зазначено перелік земельних ділянок (паїв), стосовно яких у відповідача відсутні заперечення щодо їх використання, тобто рішення жодним чином не порушує право позивача з приводу земельних ділянок, які перебувають в його оренді.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частинами 1, 2 ст.4 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.8 ст.93 Земельного кодексу України, орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Стаття 116 Земельного кодексу України визначає, що за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, громадяни та юридичні особи набувають право користування земельними ділянками лише із земель державної або комунальної власності.

Отже, з врахуванням наведених норм, земельні ділянки, що перебувають у приватній власності, не можуть бути передані в користування іншим громадянам чи юридичним особам на підставі рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, а можуть бути передані в користування лише шляхом укладання договорів оренди землі з фізичними чи юридичними особами, у приватній власності яких ці земельні ділянки перебувають, що додатково спростовує доводи позивача, що відповідач своїм рішенням №930 від 21.01.20 порушив право позивача володіти та користуватися земельними ділянками.

Оскаржуване рішення не впливає на укладені позивачем договори оренди землі від 21.07.15 та 01.04.16, земельні ділянки за якими також внесено до списку (додатків до оскаржуваного рішення), оскільки рішення не містить жодних заборон у праві володіння та користування позивачем орендованими у фізичних осіб земельними ділянками на підставі цих договорів.

Суд не приймає до уваги доводи ТОВ "Агрохолдинг "Хортиця", що до оскаржуваного рішення №930 від 21.01.20 включені дві земельні ділянки, власники яких живі та дві земельні ділянки, що перебувають в оренді у Приватного підприємства "Полісся", оскільки даний факт не порушує права позивача, а останній не наділений повноваженнями щодо захисту прав ПП "Полісся" та власників земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Також в обґрунтування порушення своїх прав оскаржуваним рішенням, позивач посилається на ту обставину, що ТОВ "Агрохолдинг "Хортиця" претендувало на отримання в оренду земельних ділянок, що входять до складу спадкового майна та підтверджується відповідним зверненням до Коростишівської міської ради (т.1, а.с.23-30).

Судом встановлено, що ТОВ "Щигліївка Агро" звернулось до Коростишівської міської ради з клопотанням щодо передачі в користування на умовах оренди земельних ділянок, що входять до складу спадщини в грудні 2019 року, за результатами опрацювання якого було підготовлено відповідний проект рішення, та у відповідності до ст.15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" опубліковано 18.12.19 за 20 робочих днів до дня проведення чергової сесії на сайті Коростишівської міської ради (т.1, а.с.135).

В подальшому, на черговій сесії Коростишівська міська рада, розглянувши клопотання ТОВ "Щигліївка Агро" від 10.12.19 прийняла рішення №930 від 21.01.20 "Про затвердження переліку земельних ділянок, що входять до складу спадкового майна для надання в оренду".

Разом з тим, позивач звернувся до Коростишівської міської ради з клопотанням про надання в користування на умовах оренди земельних ділянок, що входять до складу спадкового майна пізніше, а саме: 13.01.20, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції, при цьому додатки до клопотання ТОВ "Агрохолдинг "Хортиця" аналогічні додаткам до оскаржуваного рішення; так, в ньому містяться і земельні ділянки, які перебувають в оренді позивача та ПП "Полісся", а також земельні ділянки, власниками яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.1, а.с.23-30).

Як зазначає відповідач та не заперечує позивач, за результатами опрацювання клопотання ТОВ "Агрохолдинг "Хортиця" щодо передачі в користування на умовах оренди земельних ділянок, що входять до складу спадкового майна, працівниками міської ради підготовлено та розміщено відповідний проект рішення від 14.02.20 на дев`яносто четверту сесію (т.1, а.с.136), проведення якої було заплановано на 17.03.20, однак з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, з врахуванням прийнятих нормативних документів дана сесія 17.03.20 не відбулась.

Відповідне рішення Коростишівської міської ради "Про затвердження переліку земельних ділянок, що входять до складу спадкового майна для надання в оренду" щодо ТОВ "Агрохолдинг"Хортиця" було прийнято 02.06.20 (т.1, а.с.166).

За вказаних обставин, Коростишівська міська рада, приймаючи рішення №930 від 21.01.20 "Про затвердження переліку земельних ділянок, що входять до складу спадкового майна для надання в оренду", діяла в межах чинного законодавства України та жодним чином не порушила права та законні інтереси позивача.

Доводи позивача стосовно того, що при винесенні оскаржуваного рішення передано в оренду земельні ділянки без зазначення кадастрових номерів, що є порушенням ч.5 ст.16 Закону України "Про Державний земельний кадастр", суд вважає безпідставними, оскільки позивачем не надано доказів, що в укладених між відповідачем та третьою особою, на підставі оскаржуваного рішення №930 від 21.01.20 договорах оренди, відсутній кадастровий номер, при цьому питання визнання недійсним договорів не є предметом розгляду даного спору.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Наведене свідчить про те, що передумовою для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

В процесі вирішення спору судом встановлено, що позивачем заявлено вимоги про скасування рішення органу місцевого самоврядування, предметом яких є передача у користування земельних ділянок, які не були і не є власністю позивача.

Позивачем також не надано доказів на підтвердження існування обставин, які б зумовлювали наявність підстав для визнання незаконним та скасування рішення Коростишівської міської ради №930 від 21.01.20 "Про затвердження переліку земельних ділянок, що входять до складу спадкового майна для надання в оренду".

Таким чином, станом на день звернення до суду права та законні інтереси позивача, внаслідок прийняття Коростишівською міською радою оскаржуваного рішення №930 від 21.01.20, не порушені.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У пункті 2 роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів зазначається, що обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Господарський суд зазначає, що перед тим як здійснювати аналіз правомірності та законності прийняття оскаржуваного рішення, в першу чергу слід з`ясувати чи порушуються прийняттям цього рішення права та інтереси позивача у справі. За відсутності порушень таких прав та інтересів, немає правових підстав для задоволення позову і доцільності у подальшому здійсненні аналізу правомірності та законності такого рішення.

Суд наголошує, що за нормами чинного законодавства захисту підлягає тільки порушене право.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності суд дійшов висновку, що право позивача оскаржуваним рішенням не порушено та не може бути відновлено, позовні вимоги є безпідставними, відтак суд відмовляє в задоволені позову.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг"Хортиця" до Коростишівської міської ради відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 04.02.21

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 4 прим.

1- в справу

2,3- сторонам

4- третій особі