Рішення

від 12.01.2021 по справі 910/13078/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.01.2021Справа № 910/13078/20

Господарський суд м. Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П., за участю секретаря - Гольцової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/13078/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія Еліксир" (52072, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н., с. Старі Кодаки, вул. Аеродром, буд. 144; ідентифікаційний код: 40383250)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Ботаніка" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9; ідентифікаційний код: 33938074)

Про стягнення збитків у розмірі 26 460, 00 грн та знищення зображення знаку для товарів та послуг

Представники сторін:

Від позивача: П`ятак І. І., адвокат, (Ордер серія ВІ № 1013036);

Від відповідача: Тіньковський О. Г., адвокат (Ордер серія АА № 1056601 від 23.10.2020).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія Еліксир" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ботаніка" (далі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 26 460, 00 грн та знищення зображення (позначення) знаку для товарів та послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Київської області від 18.09.2019 по справі № 904/87/18, за яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бтаніка", за участі Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія Еліксир" про заборону використання позначення та утилізацію продукції, задоволені частково, а саме заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ботаніка" здійснювати використання позначення "КАПІЛЯР", яке є схожим настільки що його можна сплутати із торговельною маркою " КАПІЛЯР ", зареєстрованим відповідно до свідоцтва України на знак для товарів та послуг № 105158, зокрема, нанесення такого позначення на продукцію, її зберігання із нанесеним позначенням, пропонування продукції із нанесеним позначенням для продажу, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення), застосування такого позначення в рекламі, діловій документації, мережі Інтернет. В іншій частині позову відмовлено.

Посилаючись на рішення Господарського суду Київської області від 18.09.2019 по справі № 904/87/18, як на преюдицію в частині порушення прав ТОВ Еліксір відповідачем у даній справі, позивач зазначає, що він як особа, яка придбала права власності у ТОВ Еліксір на знак для товарів та послуг Капіляр (свідоцтво № 105158) у 2016 році втратив можливість реалізувати щонайменше 1200 шт власного продукту під знаком для товарів та послуг " Капіляр " (свідоцтво України № 105158), оскільки 02.05.2018 відповідачем було виготовлено продукт " Гель для ніг Капіляр під власною торговою маркою "Botanica" у кількості 1200 шт, який в подальшому був реалізований відповідачем.

У зв`язку з викладеним позивач просить, стягнути з відповідача 26 460, 00 грн суми збитків (упущеної вигоди), виходячи із вартості 1 шт продукту "Гель для ніг Капіляр" під власною торговою маркою "Botanica" в розмірі 22, 05 грн, та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ботаніка" знищити виготовлені зображення знаку або позначення "КАПІЛЯР" на упаковці продукту "Гель для ніг Капіляр" виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Ботаніка", схожого із торговою маркою "КАПІЛЯР", зареєстрованою відповідно до свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 105158.

02.09.2020 Господарський суд міста Києва залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

28.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, якою останній усунув недоліки позовної заяви встановлені ухвалою від 02.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.11.2020.

27.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що позивачем не доведено наявності всіх елементів цивільного правопорушення, що є передумовою до притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків, зокрема, відповідач зазначає, що позивачем не доведено протиправності поведінки відповідача, розміру понесених збитків та причинно-наслідкового зв`язку між збитками та поведінкою відповідача. Щодо вимоги про знищення зображення знаку на продукції, що була вироблена відповідачем, то відповідач посилається на преюдиційні факти, встановлені рішеннями у справі № 904/87/18, яким встановлено, що продукції з позначенням знаку Капіляр (свідоцтво № 105158 ) відповідач не виробляє та не розповсюджує (не реалізовує) товару зі вказаним спірним позначенням, в зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог знищення позначення знаку Капіляр було відмовлено.

В підготовче судове засідання, призначене на 03.11.2020 року, представник позивача не прибув та надіслав клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

Протокольною ухвалою від 03.11.2020 року підготовче судове засідання було відкладено на 08.12.2020 року, про що відповідача було повідомлено під розписку, а позивача ухвалою-повідомленням.

30.11.2020 року від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. з доказами надсилання клопотання з додатками позивачу.

02.12.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив (пояснення на відзив), в яких позивач заперечує проти викладеного у відзиві, зазначає, що всі елементи цивільно-правової відповідальності наявні, а щодо встановлення рішенням у господарській справі № 904/78/18 факту, що відповідач не виробляє та не реалізовує товар з нанесенням позначення Капіляр , що належить позивачеві, то позивач зазначає, що позивачем у вказаній справі було ТОВ Еліксір , а не ТОВ Керуюча компанія Еліксір , а отже, вказані факти не можуть бути преюдиційними.

Крім того, разом з відповіддю на відзив, позивачем заявлено клопотання про витребування доказів, а саме позивач просить витребувати у Головного управління Державної податкової служби у м. Києві відомості про розмір доходів та обсяги реалізації продукту Гель для ніг Капіляр , виробництва ТОВ Ботаніка з 01.01.2017 року та до дати розгляду поданого клопотання. Як на доказ неможливості самостійно отримати дану інформацію представник позивача надає адвокатський запит адвоката П`ятак І.І. від 20.03.2020 року на адресу Головного управління ДПС у м. Києві та відповідь на вказаний адвокатський запит від 30.03.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів з підстав, викладених в ухвалі, зокрема, і з підстав того, що позивачем пропущено строк подання такого клопотання (повинно бути подано разом з позовною заявою) та не порушено перед судом питання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання такого клопотання.

Ухвалою суду від 08.12.2020 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 12.01.2021.

В судовому засіданні по суті справи 12.01.2021 було заслухано вступне слово позивача у справі, який підтримав заявлені позовні вимоги та вступне слово відповідача, який заперечував проти їх задоволення, дослідивши наявні в справі докази, після судових дебатів судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши вступне слово сторін, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та заперечення, на які посилається відповідач, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, Суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліксир" було власником свідоцтва України від 10.04.2009 р. N 105158 на Знак, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України, дата подання заявки - 13.11.2006 р., дата публікації відомостей про видачу - 10.04.2009 р. Знак зареєстровано для товарів і послуг, що відносяться до 3 класу МКТП - Косметика; зубні порошки і пасти; вазелін косметичний; косметичні препарати до ванн; вибілювальні креми для шкіри; косметика для вій; депілятори (засоби для видалення волосся); депіляторний крем; депіляторні препарати (для видалення волосся); ефірні олії; жасминна олія; жири косметичні; ефірні олії з кедрового дерева; косметичні маски; косметичні набори; креми косметичні; лавандова олія; лимонні ефірні олії; лосьйони косметичні; серветки, просочені лосьйонами косметичними; м`ята на парфуми; олії косметичні; олія скипидарна для знежирювання; косметичні препарати для догляду шкіри.

13.05.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКСІР" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ ЕЛІКСИР" (покупець) укладено договір про передачу прав власності на знаки для товарів і послуг N 13/05-1, за яким продавець передав, а покупець прийняв права власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвом N 105158.

08.08.2016 р. Державна служба інтелектуальної власності України прийняла рішення про публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знаки і прийняла рішення опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знаки, відповідно до яких право власності на знаки для: товарів класів 3, 5, 30, на які зареєстровано знаки, свідоцтва України 105158.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на преюдиційні факти неправомірного використання товарного знаку Капіляр (свідоцтво № 105158) відповідачем, що встановлено рішенням Господарського суду Київської області у справі № 904/87/18, яке залишене без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області у справі № 904/87/18 від 18.09.2018 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Еліксір до Товариства з обмеженою відповідальністю Ботаніка , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Еліксір було частково задоволено позовні вимоги, а саме заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "БОТАНІКА" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 9, офіс 213, код 33938074) здійснювати використання позначення "КАПІЛЯР", яке є схожим настільки що його можна сплутати із торговельною маркою " КАПІЛЯР ", зареєстрованим відповідно до свідоцтва України на знак для товарів та послуг N 105158, зокрема, нанесення такого позначення на продукцію, її зберігання із нанесеним позначенням, пропонування продукції із нанесеним позначенням для продажу, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення), застосування такого позначення в рекламі, діловій документації, мережі Інтернет. В задоволенні позовних вимог про знищення виготовлених зображень знаку для товарів та послуг Капіляр на упаковці продукту судом було відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 року та Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 28.04.2020 року рішення суду першої інстанції у справі № 904/87/18.

Як слідує з тексту рішення рішенням Господарського суду Київської області у справі № 904/87/18 від 18.09.2018 року, і ці обставини суд вважає доведеними та такими, що не потребують доказування, 26.08.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ ЕЛІКСИР" (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКСІР" (ліцензіат) укладено ліцензійний договір N 26/08-16-2 про надання дозволу на використання об`єктів прав інтелектуальної власності (знаків для товарів і послуг).

Під Знаками у цьому договорі розуміються знак для товарів і послуг (Свідоцтво України на знак для товарів і послуг): N 105158 (п. 1.1. договору).

Згідно з додатком N 1 до ліцензійного договору N 26/08-16-2 від 26.08.2016 р. ліцензіар залишає за собою право самостійно використовувати Знаки і право надавати третім особам дозволи (ліцензії) на використання Знаків, за умови письмового погодження з ліцензіаром. Право забороняти третім особам неправомірне використання Знаків (включаючи право звернення до суду) належить протягом строку дії ліцензійного договору N 26/08-16-2 від 26.08.2016 р. як ліцензіару, так і ліцензіату.

В судовому спорі у справі № 904/87/18 за захистом свого права звертався ліцензіат як особа, що використовує знак для товарів та послуг Капіляр (свідоцтво № 105158) за ліцензійним договором, посилаючись на неправомірне використання знаку відповідачем та заявляв вимоги про знищення зображення товарного знаку на упаковці товару, що за твердженням позивача, виробляв відповідач.

Як вже зазначалося вище, позовні вимоги у справі № 904/87/18 було задоволено частково. Судом першої та апеляційної інстанції було встановлено при розгляді вказаної справи, що відповідач не виробляє та не реалізовує товар зі спірним позначенням Капіляр , і саме з цієї причини, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, відмовив у задоволенні позовних вимог щодо знищення виготовлених зображень знаку або позначення Капіляр на упаковці продукту ТОВ Ботаніка (пункт 19 Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 28.04.2020 року у справі № 904/87/18). Крім того, в пункті 23 Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 28.04.2020 року у справі № 904/87/18 зазначено, що попередні судові інстанції, з огляду на наведені положення Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи, з`ясувавши:

- не заперечуване відповідачем використання ним позначення "КАПІЛЯР", право на використання якого належить позивачеві;

- що відповідач не виробляє й не реалізує товар із спірним позначенням, -

дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставина, встановлена при розгляді справи № 904/87/18 трьома судовими інстанціями щодо відповідача у даній справі, а саме, що він не виробляє й не реалізує товар із спірним позначенням, не потребують доказування у даній справі.

Посилання позивача на те, що не він був позивачем у справі № 904/87/18, а особа, якій він як власник знаку надав ліцензію на використання знаку, не впливає на те, що обставина щодо відповідача, встановлена у вказаній справі, не потребує доведення у даній справі. Крім того, судом враховується той факт, що позивач у даній справі був третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у справі № 904/87/18, а отже не був позбавлений права та можливості, у разі незгоди з встановленими у справі № 904/87/18 обставинами, оскаржити в цій частині рішення суду, чого ТОВ Керуюча компанія Еліксір не робила.

Так само, судом на підставі ч.4 статті 75 ГПК України, визнається встановленою обставина, що відповідачем у даній справі було допущено неправомірне використання позначення Капіляр (право на яке захищене за свідоцтвом № 105158) та право на використання на яке надано ТОВ Еліксір власником свідоцтва ТОВ Керуюча компанія Еліксір .

Отже, суд вважає, що посилання відповідача на те, що позивачем не доведено протиправність дій відповідача щодо використання позначення Капіляр , є помилковим, оскільки такий факт встановлено при розгляді справи №904/87/18 і він не потребує доведення при розгляді даної справи.

У даній справі позивачем заявлено дві позовні вимоги:

1) про стягнення збитків (упущеної вигоди) за реалізовану відповідачем продукцію у розмірі 26460,00;

2) про зобов`язання відповідача знищити виготовлені зображення знаку Капіляр (свідоцтво № 105158 ) на упаковці продукту Гель для ніг Капіляр , виробництва відповідача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ Керуюча компанія Еліксір у повному обсязі, з огляду наступне.

Щодо позовних вимог про стягнення збитків.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Аналогічну норму містить ч. 1 ст. 174 ГК України, згідно змісту якої господарські зобов`язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання тощо.

Стаття 22 ЦК України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками у відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦК України є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Зокрема визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом статей 22, 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки) ; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що позивачем не доведено всіх елементів, що є підставою для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у формі стягнення збитків у розмірі 26460,00 грн.

Так, позивач зазначає, що ним понесено збитки у вигляді упущеної вигоди як вартість 1200 штук продукції, яка була вироблена, за твердженням позивача, відповідачем, за ціною 22,05 грн. за одиницю продукції. При цьому, позивач вважає, що саме такий дохід отримав відповідач від використання позначення Каіляр , права на яке належать позивача, а отже, позивач не отримав такий дохід, що є на його думку упущеною вигодою.

Суд вважає, що позивачем не доведено, що саме такий дохід позивач міг би отримати, у разі не використання відповідачем знаку для товарів та послуг Капіляр .

Так, як слідує з встановлених обставин при розгляді справи № 904/87/18, позивач з моменту придбання знаку для товарів та послуг Капіляр в травні 2016 року з серпня 2016 року надавав дозвіл на його використання (невиключну ліцензію) іншим особам за 1000,00 грн. на рік.

Позивачем до позовної заяви та до матеріалів даної справи не додано жодних ї доказів щодо виробництва продукції саме позивачем за 3 класом МКТП з маркуванням її Торговим знаком Капіляр , та обсяги такого виробництва протягом 2018-2019 років.

При цьому, суд зазначає, що посилання відповідача в апеляційний скарзі на рішення господарського суду у справі № 904/87/18 на виробництва продукції - Гель для ніг Капіляр в 2018 році у кількості 1200,00 грн. не свідчить про отримання доходу від реалізації продукції у розмірі 26460,00, оскільки позивачем не враховано витрати на виробництва косметичної продукції, а обсяги виробництва та реалізації потребують доведення іншими засобами доказування, ніж посилання на апеляційну скаргу відповідача, з огляді на те, що протягом розгляду справи № 904/87/18 відповідач доводив, що він не є виробником такої продукції, з чим погодились суди трьох інстанцій при розгляді справи № 904/87/18.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що відповідач належними засобами доказування не довів розмір упущеної ним вигоди у сумі 26460,00 грн., і так само не довів і причинного зв`язку між протиправними діями відповідача по використанню знаку Капіляр та понесеними, на думку позивача, збитками.

Не доведення позивачем двох з елементів цивільного правопорушення виключає застосування до відповідача такої міри цивільно-правової відповідальності як стягнення збитків.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача знищити позначення знаку для товарів та послуг Капіляр , нанесеного на упаковку продукції Гель для ніг капіляр .

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі N 907/29/19 також звертає увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків.

ВС зауважив, що преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі ( пункт 31.7 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.02.2020 у справі 917/154/15).

Отже, як вже зазначав суд вище, в даній справі не можуть бути встановлені інші обставини, ніж встановлені обставини у справі № 904/87/18, а саме щодо того, що відповідач не виробляє та не реалізовує товар зі спірним позначенням Капіляр , з огляду на що не можуть бути задоволені вимоги про знищення відповідачем такої продукції (товару) у відповідності до норм статті 20 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів та послуг .

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу позивача, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача при відмові у задоволенні позову.

Відповідачем також заявлено про відшкодування його витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи, у розмірі 20000,00 грн., про що надані відповідні докази з клопотанням від 30.11.2020 року, зокрема договір про надання професійної правничої допомоги від 19.10.2020,, укладена між позивачем та Адвокатським об`єднанням Dominus Litius , додаткова угода до даного договору від 19.10.2020, рахунок-фактура на оплату послуг у розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) грн. та платіжне доручення № 6105 від 25.11.2020 про сплату вказаної суми, які направлені позивачу у справі.

Оцінюючи подані докази, суд вважає, що відповідно до норм статей 126, 129 ГПК України, враховуючи відсутність обґрунтованого клопотання позивача про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, суд стягує дані витрати відповідача, понесені за надання йому професійної правничої допомоги в даній справі, з позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Еліксір до Товариства з обмеженою відповідальністю Ботніка відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія Еліксир" (52072, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н., с. Старі Кодаки, вул. Аеродром, буд. 144; ідентифікаційний код: 40383250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ботаніка" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9; ідентифікаційний код: 33938074) 20000, 00 (двадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.02.2021

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких